Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №380/10849/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 рокусправа № 380/10849/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, Головне управління ПФУ у Львівській області), у якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення виплати ОСОБА_1 із 01 січня 2026 року, із 01 березня 2026 року та із 01 квітня 2026 року нарахованого загального розміру пенсії шляхом обмеження виплати пенсії максимальним розміром, а також здійснення виплати пенсії із застосуванням положень Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області проводити ОСОБА_1 із 01 січня 2026 року виплати нарахованого загального розміру пенсії в повному обсязі, а саме: без обмеження пенсії максимальним розміром, без застосування положень Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, із виплатами надбавки до пенсії як учаснику бойових дій та індексацій пенсії, передбачених постановами Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168, від 23.02.2024 № 185, від 25.02.2025 № 209, а із 01 березня 2026 та із 01 квітня 2026 також із урахуванням індексації пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236, здійснивши при цьому виплату загального розміру пенсії із врахуванням раніше проведених пенсійних виплат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що йому призначено пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зазначає, що за результатами проведених із 01.01.2026, 01.03.2026 та 01.04.2026 перерахунків складові його пенсійного забезпечення були переглянуті у бік збільшення (з урахуванням підвищення прожиткового мінімуму, індексації пенсії та виконання судового рішення), проте розмір пенсійної виплати залишився незмінним - 26 936,22 грн - унаслідок обмеження його максимальним розміром та застосування Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821. Вважає, що обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної за Законом № 2262-ХІІ, є протиправним з огляду на Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та усталену практику Верховного Суду, а застосування при виплаті пенсії на виконання судових рішень зазначеного Порядку - таким, що суперечить нормам вищої юридичної сили. Позивач вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують його право на належний соціальний захист, у зв`язку з чим звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою судді від 01.06.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. В обґрунтування такого вказав, що органи Пенсійного фонду діють у межах наданих повноважень та чинних нормативно-правових актів з питань пенсійного забезпечення. Зазначив, що відповідно до статті 43 Закону № 2262-ХІІ максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 для відповідної категорії осіб установлено застосування до сум перевищення коефіцієнтів. Стверджував, що розмір пенсії позивача переглядався станом на 01.01.2026 та 01.03.2026 на виконання Закону про Державний бюджет та постанови № 236, а з 01.04.2026 - на виконання судового рішення у справі № 380/24283/24, проте розмір пенсійної виплати залишився незмінним - 26 936,22 грн. Щодо вимоги про виплату пенсії без застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 вважав її безпідставною та передчасною, оскільки відповідного перерахунку на виконання рішення у цій справі ще не здійснено, а отже відсутні дії, що підлягають оскарженню. Окремо зазначив, що постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 визнано протиправною та нечинною рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, а новий порядок Кабінетом Міністрів України на час подання відзиву не прийнято. Послався також на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 у справі № 240/7215/24 щодо пріоритету норм закону про Державний бюджет. Просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, та встановив таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 02.08.2018. Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідкою військової частини НОМЕР_1 та посвідченням учасника бойових дій.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 у справі № 380/18329/24 пенсію позивачу перераховано з 01.03.2024 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням сум індексації пенсії та щомісячної доплати у сумі 2 000 грн згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713. Станом на 01.12.2024 розмір пенсійної виплати становив 26 936,22 грн та не обмежувався максимальним розміром.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 у справі № 380/24283/24, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2026, визнано протиправними дії відповідача щодо непроведення з 01.02.2022 та з 01.02.2023 перерахунку і виплати пенсії позивачу на підставі довідок Адміністрації Державної прикордонної служби України № 11/20969-суд та № 11/20970-суд від 21.08.2024 про розмір грошового забезпечення та зобов`язано відповідача здійснити відповідні перерахунки і виплати з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до статті 7 Закону України від 03.12.2025 № 4695-ІХ «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 01.01.2026 розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, становить 2 595 грн.

Згідно з наданими відповідачем перерахунками пенсії та матеріалами справи відповідач провів перерахунки пенсії позивача: з 01.01.2026 - у зв`язку з підвищенням прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб та на виконання Закону про Державний бюджет України на 2026 рік (підсумок пенсії з надбавками - 28 494,72 грн); з 01.03.2026 - на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» (підсумок пенсії з надбавками - 31 089,72 грн); з 01.04.2026 - на виконання рішення суду у справі № 380/24283/24 (підсумок пенсії з надбавками - 38 412,14 грн). При цьому за результатами кожного з перерахунків розмір пенсійної виплати, що підлягає виплаті, визначено відповідачем з урахуванням максимального розміру пенсії та становить 26 936,22 грн.

Таким чином, унаслідок проведених перерахунків складові пенсійного забезпечення позивача переглянуто, проте розмір пенсійної виплати залишився незмінним - 26 936,22 грн.

Не погоджуючись із зменшенням виплати нарахованого загального розміру пенсії шляхом її обмеження максимальним розміром та із застосуванням Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, позивач звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України встановлено обов`язок держави забезпечити соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Згідно з частиною третьою статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Щодо обмеження виплати пенсії максимальним розміром та застосування понижуючих коефіцієнтів суд зазначає таке.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-ХІІ, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, було введено в дію Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VI), яким відповідну норму закріплено й у частині сьомій статті 43 Закону № 2262-ХІІ.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ щодо встановлення максимального розміру пенсії. Відповідно до статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Згідно зі статтею 152-1 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов`язковими, остаточними та не можуть бути оскаржені. Отже, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ щодо встановлення максимального розміру пенсії втратили чинність з дня ухвалення зазначеного Рішення, тобто з 20.12.2016.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21, від 25.07.2022 у справі № 580/3451/21, від 30.08.2022 у справі № 440/954/20, від 17.03.2023 у справі № 340/3144/21 та інших Верховний Суд дійшов висновку про те, що у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ норми зазначеного закону підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, у зв`язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним. Верховний Суд наголосив, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної згідно із Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України.

Стосовно встановлення з 2025-2026 років статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постановами Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 і від 30.12.2025 № 1778 застосування до сум перевищення десяти прожиткових мінімумів понижуючих коефіцієнтів, суд зазначає таке. Зазначене регулювання за своєю суттю спрямоване на досягнення того ж результату, що й визнана неконституційною норма частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, - на обмеження розміру пенсії, призначеної за спеціальним законом. Верховний Суд у практиці щодо застосування понижуючих коефіцієнтів до пенсій, призначених за Законом № 2262-ХІІ (зокрема, в ухвалах від 06.02.2025 у справі № 520/909/25 та від 25.02.2025 у справі № 200/116/25 про відмову у відкритті проваджень як зразкових справ), підтвердив сталість правової позиції про протиправність будь-якого обмеження максимального розміру таких пенсій. Установлення законом про Державний бюджет та підзаконними актами Кабінету Міністрів України додаткового (відмінного від спеціального закону) регулювання щодо обмеження розміру пенсій суперечить частині третій статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ, а також правовим позиціям Конституційного Суду України, висловленим у рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 № 10-рп/2008, згідно з якими законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також звужувати зміст та обсяг існуючих прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).

За наведеного суд відхиляє посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 у справі № 240/7215/24, оскільки сформульований у ній підхід щодо застосування норм закону про Державний бюджет не змінює спеціального правового регулювання, установленого Законом № 2262-ХІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, та не спростовує неприпустимості обмеження максимального розміру пенсій, призначених за спеціальним законом, з огляду на конституційні гарантії, передбачені частиною п`ятою статті 17 Конституції України.

Щодо невиплати індексацій пенсії, передбачених постановами Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168, від 23.02.2024 № 185, від 25.02.2025 № 209 та від 25.02.2026 № 236, суд зазначає таке. Як убачається з наданих відповідачем перерахунків, суми індексації базового розміру пенсії за відповідні роки були нараховані позивачу як складова пенсійного забезпечення, проте у зв`язку з обмеженням пенсії максимальним розміром фактично до виплати не призвели. У постанові від 25.01.2024 у справі № 300/2574/23 Верховний Суд виклав правовий висновок, згідно з яким наявні у постановах Кабінету Міністрів України застереження про те, що розміри пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ, підвищуються на коефіцієнт збільшення у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, суперечать приписам Закону № 2262-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, які є спеціальними у спірних правовідносинах, а тому не підлягають застосуванню. Відповідно, недоплата позивачу сум індексації внаслідок обмеження пенсії максимальним розміром є протиправною.

За таких обставин дії відповідача щодо зменшення виплати ОСОБА_1 із 01.01.2026, із 01.03.2026 та із 01.04.2026 нарахованого загального розміру пенсії шляхом обмеження виплати пенсії максимальним розміром є протиправними, а відповідні позовні вимоги - обґрунтованими.

Щодо застосування Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, суд зазначає таке.

Пунктом 14 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що, починаючи з 1 січня 2026 року, видатки бюджету Пенсійного фонду України на виплати за ретроспективними судовими рішеннями та виплати перерахованих за рішеннями судів пенсій здійснюються за окремими напрямами в розрізі джерел їх виплати в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. На виконання зазначеного припису постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень (далі - Порядок № 821), пунктами 4-8 якого передбачено здійснення виплати таких пенсій щомісяця у сумі, що визначається пропорційно виділеним бюджетним асигнуванням, а невиплачених протягом поточного бюджетного періоду сум - у наступному бюджетному періоді.

Умови, норми та порядок пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, визначаються виключно положеннями спеціального закону - Закону № 2262-ХІІ. Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 2262-ХІІ особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, пенсія виплачується органами Пенсійного фонду України щомісяця, не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія. За приписами частини другої статті 55 Закону № 2262-ХІІ нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Із правової конструкції статей 51, 52, 55, 63 Закону № 2262-ХІІ випливає, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати порядок перерахунку пенсії не є тотожним праву встановлювати відстрочку або розстрочку виплати пенсії, тобто змінювати часові межі її виплати.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Аналогічні приписи закріплені у статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статтях 14, 370, 372 Кодексу адміністративного судочинства України. Конституційний Суд України неодноразово наголошував, що виконання судового рішення є невід`ємним складовим елементом права кожного на судовий захист; держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення (зокрема, у Рішенні від 15.05.2019 № 2-р(ІІ)/2019).

Поширення дії Порядку № 821 на пенсії, призначені за Законом № 2262-ХІІ, фактично встановлює інше (додаткове) регулювання відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, відмінне від установленого спеціальним законом, та призводить до відтермінування виплати належних особі сум пенсії на невизначений час, чим обмежує конституційне право такої особи на належний соціальний захист і порушує суть конституційних гарантій, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України. Така зміна правового регулювання можлива лише шляхом внесення змін до Закону № 2262-ХІІ. З огляду на наведене Порядок № 821 у відповідній частині суперечить нормам вищої юридичної сили та згідно з частиною третьою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає застосуванню судом.

Суд враховує, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 визнано протиправною та нечинною. Ця обставина додатково підтверджує відсутність у відповідача правових підстав для застосування Порядку № 821 при виплаті пенсії позивачу.

Водночас суд зважає на доводи відповідача про те, що станом на час подання відзиву виплата пенсії на виконання рішення у справі № 380/24283/24 з 01.04.2026 проводиться, а самостійного рішення (дії) щодо обмеження виплати саме із застосуванням Порядку № 821 у цій справі відповідачем ще не прийнято. Судовому захисту підлягають лише порушені, не визнані або оспорювані права; відповідне порушення має мати місце на момент розгляду справи судом. Разом з тим із наданих відповідачем листів і перерахунків убачається, що відповідач у спірних правовідносинах виходить із застосовності Порядку № 821 до виплат позивачу на виконання судових рішень, а отже відповідне питання охоплюється предметом спору. Ураховуючи протиправність застосування Порядку № 821 до пенсій, призначених за Законом № 2262-ХІІ, вимога позивача про зобов`язання відповідача проводити виплату без застосування положень цього Порядку є обґрунтованою на майбутнє в межах виконання судових рішень, на виконання яких здійснюються відповідні виплати.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано; пропорційно. Установлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв за умови порушення прав, свобод чи інтересів позивача може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. За приписами частини другої статті 77 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору за подання цього позову, доказів понесення інших судових витрат останнім не надано, відтак такі, в силу приписів ст. 139 КАС України, розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) щодо зменшення виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) із 01 січня 2026 року, із 01 березня 2026 року та із 01 квітня 2026 року нарахованого загального розміру пенсії шляхом обмеження виплати пенсії максимальним розміром, а також здійснення виплати пенсії із застосуванням положень Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) проводити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) із 01 січня 2026 року виплати нарахованого загального розміру пенсії в повному обсязі, а саме: без обмеження пенсії максимальним розміром, без застосування положень Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, із виплатами надбавки до пенсії як учаснику бойових дій та індексацій пенсії, передбачених постановами Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», а із 01 березня 2026 та із 01 квітня 2026 також із урахуванням індексації пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», здійснивши при цьому виплату загального розміру пенсії із врахуванням раніше виплачених сум.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.