Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №380/9158/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 рокусправа № 380/9158/26

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 , дій та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати незаконними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 які полягають у безпідставному взяттю на військовий облік військовозобов`язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 та внесенні таких відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг»;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення достовірних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , про те, що 18.04.2022 він був виключений з військового обліку на підставі п. 3 ч.6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме на підставі гр. ІІ ст. 75а, 39б наказу МОУ №402 від 2008р, що підтверджується записом у військовому квитку серії НОМЕР_2 від 03.12.1997;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести достовірні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , про те, що 18.04.2022 він був виключений з військового обліку на підставі п. 3 ч.6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме на підставі гр. ІІ ст. 75а, 39б наказу МОУ №402 від 2008р, що підтверджується записом у військовому квитку серії НОМЕР_2 від 03.12.1997;

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 18 квітня 2022 року він пройшов військово-лікарську комісію (ВЛК) при ІНФОРМАЦІЯ_4 , за результатами якої його визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Цей факт підтверджується відповідною довідкою ВЛК № 10202 та записом у його військовому квитку, засвідченим підписом керівника та печаткою установи. Проте, скориставшись мобільним застосунком «Резерв+» для перевірки власних облікових даних, позивач виявив, що в реєстрі «Оберіг» його статус відображається як «Військовозобов`язаний» та «На обліку», попри наявність інформації про постанову ВЛК від 18.04.2022.

З метою виправлення даних позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 із відповідною заявою, однак листом від 21.04.2026 № 5904 йому повідомлено, що рішення ВЛК від 18.04.2022 щодо його непридатності скасовано рішенням Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (протокол від 29.01.2024 № 345).

Відповідач рекомендував позивачу повторно пройти медичний огляд. Позивач вважає такі дії територіального центру комплектування незаконними, посилаючись на положення статті 58 Конституції України щодо незворотності дії закону в часі. Позивач наголошує, що на момент проходження ним ВЛК у 2022 році законодавство не містило вимоги щодо обов`язкового затвердження довідки ВЛК вищестоящою інстанцією, а отже, його статус виключеного з обліку є остаточним і не підлягає перегляду.

Крім того, позивач вважає, що Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» не містить такої підстави для взяття на облік як «відновлення» особи, яка вже була виключена з нього.

Ухвалою від 11 травня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Свою правову позицію ІНФОРМАЦІЯ_6 обґрунтовує тим, що відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 серпня 2023 року, введеного в дію Указом Президента України № 576/2023, у Центральній ВЛК ЗС України створено робочу групу з перевірки обґрунтованості рішень військово-лікарських комісій щодо визнання осіб непридатними до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану.

Відповідач вказує, що за результатами такої перевірки та заслуховування запиту Слідчого управління ГУНП у Львівській області, Центральна ВЛК ЗСУ (протокол № 345 від 29.01.2024) встановила невідповідність діагнозу позивача вимогам Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України. У зв`язку з цим, ЦВЛК правомірно скасувала постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 18.04.2022 щодо позивача.

Оскільки висновок про непридатність до військової служби скасовано компетентним медичним органом, об`єктивні юридичні підстави для виключення позивача з військового обліку відпали. Виконуючи вимоги Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», ІНФОРМАЦІЯ_6 забезпечив своєчасну актуалізацію бази даних Реєстру та поновив відомості про перебування позивача на військовому обліку, що є його прямим законодавчим обов`язком, а не протиправною дією чи бездіяльністю.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій додатково зазначив, що відповідач не надав жодних процесуальних документів (ухвал суду) на підтвердження факту вилучення медичної документації Слідчим управлінням ГУНП, а надана копія витягу з протоколу ЦВЛК ЗСУ є нечитабельною та неналежно засвідченою.

Позивач наполягає, що оскільки він вже виключений з військового обліку у 2022 році (про що є відмітка у військовому квитку), подальші дії ЦВЛК та територіального центру комплектування є такими, що погіршують його правове становище, що суперечить основоположним принципам права та практиці Європейського суду з прав людини щодо належного урядування.

Всебічно, повно та об`єктивно дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 , яким 03 грудня 1997 року йому видано військовий квиток серії НОМЕР_2 .

Згідно з обліковими даними, позивач має військове звання «сержант».

18 квітня 2022 року позивач пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією (ВЛК) при ІНФОРМАЦІЯ_8 .

За результатами вказаного огляду складено довідку ВЛК № 10202, згідно з якою ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі графи ІІ статей 75а, 39б Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ, затвердженого наказом МОУ від 14.08.2008 № 402).

На підставі вказаного медичного висновку, у пункті 32 військового квитка позивача серії НОМЕР_2 уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_5 здійснено відповідний запис від 18.04.2022 про визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, який засвідчено підписом керівника та гербовою печаткою установи.

У подальшому, скориставшись електронним мобільним застосунком «Резерв+» з метою перевірки та актуалізації своїх військово-облікових даних, позивач виявив, що в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» його поточний статус відображається як «Військовозобов`язаний» та «На обліку», хоча в електронному документі також наявна інформація про постанову ВЛК від 18.04.2022 («Непридатний з виключенням з військового обліку»).

Вважаючи такий статус помилковим, позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 із письмовою заявою (отриманою відповідачем 15.04.2026 за вх. № 8022), у якій просив внести достовірну інформацію до Реєстру «Оберіг» щодо його виключення з військового обліку на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Листом від 21.04.2026 за № 5904 ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомив ОСОБА_1 , що рішення військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 18.04.2022 року щодо його непридатності до військової служби з виключенням з військового обліку скасовано рішенням Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (ЦВЛК ЗСУ) згідно з протоколом від 29.01.2024 року № 345.

Відповідач також роз`яснив позивачу необхідність повторного проходження медичного огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Досліджуючи підстави та правомірність скасування висновку ВЛК, суд встановив, що відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30.08.2023, введеного в дію Указом Президента України від 12.09.2023 № 576/2023 «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», у ЦВЛК ЗС України створено робочу групу з перевірки обґрунтованості рішень військово-лікарських комісій щодо визнання осіб непридатними до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану.

Згідно з наданим відповідачем витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 29 січня 2024 року № 345, за результатами заслуховування запиту Слідчого управління ГУНП у Львівській області щодо правомірності прийняття постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно ОСОБА_1 , ЦВЛК встановила невідповідність діагнозу, зазначеного у картці медичного огляду позивача від 18.04.2022, вимогам пункту «а» статті 75 Пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб.

З огляду на виявлені порушення, Центральна ВЛК постановила: постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 18.04.2022 про непридатність ОСОБА_1 до військової служби з виключенням з військового обліку — скасувати; військовозобов`язаний підлягає повторному медичному огляду.

Вказане рішення ЦВЛК стало підставою для внесення відповідних службових відміток до облікової картки позивача в Єдиному державному реєстрі та зміни його облікового статусу.

Надаючи правову оцінку спірним публічно-правовим відносинам та аргументам сторін, суд виходить із аналізу норм матеріального права, що регулюють порядок ведення військового обліку та діяльності військово-лікарських комісій.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зазначений критерій є базовим при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у порядку адміністративного судочинства (стаття 2 КАС України).

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, є Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі — Закон № 2232-XII).

Відповідно до положень статті 33 Закону № 2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 3 частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII визначено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Таким чином, виключення особи з військового обліку за станом здоров`я є похідним і нерозривно пов`язаним із наявністю чинного, легітимного та обґрунтованого медичного висновку (постанови ВЛК) про непридатність такої особи до військової служби.

Оцінюючи доводи позивача щодо неправомірності скасування постанови ВЛК від 18.04.2022 вищестоящим органом та нібито порушення принципу незворотності дії закону в часі (стаття 58 Конституції України), суд зазначає наступне.

Порядок проведення медичного огляду, повноваження та статус військово-лікарських комісій визначається Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі — Положення № 402).

Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 розділу І Положення № 402, Центральна військово-лікарська комісія (ЦВЛК) є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є найвищим керівним органом із військово-лікарської експертизи в ЗСУ.

Згідно з прямою, чіткою та недвозначною вказівкою підпункту 2.3.4 пункту 2.3 розділу І Положення № 402, Центральна військово-лікарська комісія наділена повноваженнями: розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.

Суд відхиляє твердження позивача про те, що на момент проходження ним ВЛК у квітні 2022 року законодавство не передбачало можливості скасування виданої йому довідки вищестоящою інстанцією. Повноваження ЦВЛК щодо відомчого медичного контролю, перегляду та безпосереднього скасування постанов будь-якої нижчестоящої ВЛК були прямо передбачені Положенням № 402 із самого моменту його затвердження у 2008 році та залишалися чинними і незмінними станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Скасування незаконної, помилкової або медично необґрунтованої постанови нижчестоящої ВЛК є реалізацією контрольної функції держави у сфері оборони. Такі дії контролюючого медичного органу не є наданням закону зворотної сили в розумінні статті 58 Конституції України, оскільки жодних нових норм матеріального права, що погіршували б становище особи ретроспективно, не застосовувалося. Здійснення уповноваженим органом (ЦВЛК) перевірки правильності встановлення діагнозу та скасування дефектного рішення є елементом процедури медичного огляду, а не зміною законодавства.

Оскільки єдиною об`єктивною правовою підставою для виключення позивача з військового обліку була постанова ВЛК від 18.04.2022, то скасування такої постанови компетентним органом (ЦВЛК ЗСУ) у січні 2024 року автоматично, безумовно та об`єктивно анулює підстави для подальшого перебування особи у статусі «виключеної з військового обліку». Наявність у військовому квитку позивача запису, зробленого кульковою ручкою чи засвідченого печаткою у 2022 році, не створює беззаперечного імунітету та не звільняє позивача від обов`язку дотримуватися правил військового обліку після того, як юридичний факт (постанова ВЛК), на підставі якого зроблено цей запис, офіційно скасовано.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача щодо актуалізації бази даних та зміни статусу позивача в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», суд виходить з такого.

Організаційні засади ведення Реєстру визначаються Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2016 № 1951-VIII (далі — Закон № 1951-VIII).

Згідно зі статтею 2 Закону № 1951-VІІІ, основними завданнями Реєстру є, зокрема, ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України.

Відповідно до частин восьмої та дев`ятої статті 5 Закону № 1951-VIII, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами ведення Реєстру, які забезпечують його безперебійне ведення та імперативну своєчасну актуалізацію бази даних.

Згідно зі статтею 14 цього Закону, ведення Реєстру включає внесення змін до персональних та службових даних на підставі достовірних відомостей, отриманих органом ведення Реєстру.

ІНФОРМАЦІЯ_6 , отримавши офіційний та обов`язковий до виконання протокол ЦВЛК ЗСУ від 29.01.2024 № 345 про скасування медичної постанови від 18.04.2022 щодо ОСОБА_1 , не мав жодних дискреційних повноважень чи правових підстав ігнорувати цей факт. Навпаки, як уповноважений орган ведення Реєстру, відповідач був зобов`язаний неухильно виконати приписи закону щодо забезпечення повноти, актуальності та достовірності даних в електронній базі.

Внесення відповідачем змін до Реєстру «Оберіг» (зміна статусу на «Військовозобов`язаний / На обліку») є прямим, закономірним та невідворотним наслідком скасування медичного висновку ЦВЛК. Такі дії ТЦК та СП повністю узгоджуються з вимогами чинного законодавства та об`єктивно відображають дійсний правовий статус позивача: за відсутності чинного, легітимного рішення ВЛК про непридатність до військової служби, позивач, як громадянин України чоловічої статі призовного віку, зобов`язаний перебувати на військовому обліку відповідно до загальних вимог статті 37 Закону № 2232-XII.

Суд вважає формалістичними та безпідставними доводи позивача про те, що стаття 37 Закону № 2232-XII не містить окремої підстави як «відновлення на обліку».

Окрім того, суд наголошує, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час. В умовах воєнного стану забезпечення обороноздатності держави є пріоритетним завданням, що вимагає належного функціонування системи військового обліку.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що система військового обліку є невід`ємною складовою мобілізаційної підготовки. Уникнення перебування на військовому обліку особою, щодо якої відсутні чинні медичні протипоказання або інші визначені законом підстави для виключення, прямо суперечить конституційному обов`язку щодо захисту Вітчизни.

Перебування на військовому обліку є конституційним обов`язком громадянина (за винятком вичерпного переліку осіб, звільнених від цього обов`язку). Оскільки обставина, що звільняла позивача від виконання цього обов`язку (медична непридатність), була скасована, на позивача автоматично поширюється загальний режим військовозобов`язаного.

Суд також наголошує, що в межах цієї адміністративної справи позивач оскаржує виключно дії та бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо наповнення Реєстру «Оберіг». Безпосереднє рішення суб`єкта владних повноважень — Центральної ВЛК ЗСУ (протокол № 345 від 29.01.2024), яким скасовано первісну постанову ВЛК, позивачем у цьому провадженні не оскаржується та судом на предмет процесуальної чи медичної обґрунтованості не перевіряється. Доти, доки вказане рішення ЦВЛК є чинним та не скасованим у встановленому законом порядку, воно залишається обов`язковим для безумовного виконання посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Суд також вважає необґрунтованими посилання позивача на практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", "Рисовський проти України") щодо принципу "належного урядування" та покладення ризику помилки державного органу на державу. У даному випадку відсутня "помилка" державного органу при первісному виключенні позивача з обліку, оскільки на той час ТЦК та СП діяв на підставі чинної довідки ВЛК.

Однак, принцип "належного урядування" не означає, що держава позбавлена права виправляти виявлені порушення або переглядати рішення в межах передбачених законом процедур контролю, тим більше у сфері національної безпеки та оборони. Скасування постанови ВЛК вищим органом медичного контролю (ЦВЛК) є легітимною процедурою, і повернення позивача до загального статусу військовозобов`язаного не є "отриманням державою вигоди з власної помилки", а є відновленням законності.

Щодо зауважень позивача про відсутність у матеріалах справи ухвал слідчого судді на вилучення медичних документів чи тверджень про нечитабельність наданої копії витягу з протоколу ЦВЛК, суд відхиляє їх, оскільки факт наявності рішення ЦВЛК про скасування постанови ВЛК від 18.04.2022 підтверджено належними доказами відповідача, а позивач, у свою чергу, не надав жодних доказів того, що рішення ЦВЛК № 345 було оскаржене ним або визнане протиправним.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить до обґрунтованого висновку, що відповідач у повній мірі довів правомірність своїх дій. ІНФОРМАЦІЯ_6 діяв виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законами України «Про військовий обов`язок і військову службу» та «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів». Жодної протиправної бездіяльності чи перевищення владних повноважень з боку відповідача судом не встановлено.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов беззаперечного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є юридично та фактично необґрунтованими, а тому у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України. Оскільки у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі, понесені позивачем судові витрати (сплачений судовий збір у розмірі 1064,96 грн) залишаються за позивачем та відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 19, 72– 77, 90, 139, 241– 246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

1. В позові ОСОБА_1 про визнання дій ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправними, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії — відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 30 червня 2026 року.

Суддя Коморний О.І.