Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №380/8172/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 рокусправа № 380/8172/26

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про стягнення податкового боргу з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Державної податкової служби у Львівській області з вимогами:

- стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до бюджету податковий борг у сумі 16 287,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач має статус суб`єкта господарювання, перебуває на основному податковому обліку в органах державної податкової служби, проте тривалий час неналежним чином виконує свої обов`язки щодо своєчасної, повної та регулярної сплати податкових зобов`язань. Зазначене ставлення призвело до виникнення та накопичення заборгованості зі сплати єдиного податку з фізичних осіб за період з 20 листопада 2023 року по 20 жовтня 2024 року.

Позивач зазначає, що сума заборгованості є повністю узгодженою, оскільки вона сформована на підставі добровільно поданої відповідачем заяви про обрання спрощеної системи оподаткування. Контролюючий орган наголошує на тому, що ним було повною мірою вичерпано всі передбачені чинним законодавством заходи досудового врегулювання спору, зокрема, платнику податків було винесено та направлено податкову вимогу, яка не була виконана.

Оскільки в добровільному порядку відповідач заходи до погашення заборгованості не вживає, позивач звернувся до суду з метою її примусового стягнення.

Ухвалою від 29 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та визначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для надання письмового відзиву на позовну заяву, обґрунтованих заперечень та доказів, що підтверджують можливе погашення заборгованості.

З метою належного інформування учасника судового процесу, копію ухвали про відкриття провадження у справі від 29 квітня 2026 року надіслано на офіційну та зареєстровану адресу проживання відповідача засобами поштового зв`язку акціонерного товариства «Укрпошта» (рекомендованим листом із трек-номером R067163555708).

Як свідчать офіційні відомості про відстеження поштового відправлення, поштова кореспонденція прибула до відділення зв`язку за місцем проживання відповідача 07 травня 2026 року. У подальшому, після невдалої спроби вручення та закінчення встановленого законодавством строку зберігання, поштовий конверт 21 травня 2026 року повернутий на адресу суду з відміткою поштової служби «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України та сформованої судової практики Верховного Суду, повернення поштового відправлення з відміткою про закінчення строку зберігання свідчить про те, що адресат належним чином повідомлений про наявність судової кореспонденції, проте не вжив заходів для її отримання, що прирівнюється до належного повідомлення сторони про розгляд справи.

Протягом встановленого судом процесуального строку, а також станом на день розгляду цієї справи, відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася.

Жодних заперечень проти позову, клопотань про продовження строків, пояснень чи доказів, які б спростовували доводи контролюючого органу або свідчили про погашення боргу, до суду не надходило.

Згідно з приписами частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними в матеріалах документами.

Зважаючи на те, що відповідач належним чином повідомлений, але свідомо не скористався процесуальними правами на захист, суд здійснює розгляд справи у письмовому провадженні.

Суд повно, всебічно та об`єктивно дослідивши всі матеріали адміністративної справи, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також взаємний зв`язок та достатність доказів у їх сукупності, та

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) набула статусу фізичної особи-підприємця 19 лютого 2019 року.

Відповідний реєстраційний запис за № 24150000000097622 внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З 19 лютого 2019 року відповідач перебуває на податковому обліку як платник податків та зборів за основним місцем обліку в Головному управлінні Державної податкової служби у Львівській області (номер взяття на облік — 130319041342).

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру та баз даних контролюючого органу, стан платника податків визначається як активний («платник податків за основним місцем обліку»).

Відповідач скористалася закріпленим у податковому законодавстві правом та обрала спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Як підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами, зокрема витягами з інтегрованих карток платника податків та Довідкою про податкову заборгованість № 461/5/13-01-13-03 від 14 лютого 2026 року, за відповідачем обліковується непогашений податковий борг перед бюджетом у загальній сумі 16 287,10 грн.

Зазначена заборгованість є повністю узгодженою та обліковується за платежем «єдиний податок з фізичних осіб» (код бюджетної класифікації 18050400).

Судом встановлено, що борг складається виключно з суми несплаченого основного платежу, нарахування якого відбулося на підставі добровільно поданої відповідачем заяви про застосування спрощеної системи оподаткування № 32249/10 від 01 березня 2019 року.

Період утворення та системного накопичення вказаного податкового боргу охоплює часові межі з 20 листопада 2023 року по 20 жовтня 2024 року.

Згідно з даними інтегрованої картки платника, заборгованість сформувалася шляхом послідовного щомісячного нарахування фіксованих авансових внесків з єдиного податку, які відповідачем у встановлені законом граничні строки до бюджету сплачені не були.

З метою забезпечення погашення вказаної заборгованості, виконання функції податкового контролю та дотримання обов`язкового досудового порядку врегулювання спору, Головним управлінням Державної податкової служби у Львівській області сформовано відповідну податкову вимогу.

Так, у повній відповідності до приписів Податкового кодексу України, позивачем винесено та направлено на податкову адресу боржника податкову вимогу форми «Ф» від 19 червня 2025 року № 0012792-1303-1301 на суму 16 287,10 грн.

Незважаючи на вжиття контролюючим органом офіційних заходів стягнення, сума боргу в добровільному порядку відповідачем сплачена не була, а доказів її оскарження чи скасування суду не надано.

Відповідно до положень статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Зазначена норма Основного Закону України закріплює безумовний, загальнообов`язковий та імперативний обов`язок кожного громадянина та суб`єкта господарювання брати участь у фінансовому забезпеченні функціонування держави.

Принцип загальності оподаткування та невідворотності настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства також є однією з основних засад податкового законодавства України, що прямо передбачено підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (далі – ПК України).

Водночас, за приписами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Цей принцип гарантує дотримання прав платників податків та вимагає від органів ДПС суворого додержання процедур адміністрування та стягнення.

Згідно з вимогами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Цей обов`язок є первинним і не може бути скасований чи проігнорований.

У розвиток зазначеного положення, пунктом 36.1 статті 36 ПК України визначено, що податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 38.1 та 38.2 статті 38 ПК України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, – податковим агентом, або представником платника податку.

Правові наслідки невиконання або неналежного виконання платником податків свого податкового обов`язку визначені положеннями підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України. Відповідно до цієї норми, податковий борг — це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Досліджуючи правову природу виникнення заборгованості відповідача зі сплати єдиного податку з фізичних осіб, суд зазначає, що правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності врегульовані Главою 1 Розділу XIV ПК України.

Згідно з пунктом 291.2 статті 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності – це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 295.1 статті 295 ПК України, платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період.

Приписами пункту 295.2 статті 295 ПК України імперативно передбачено, що нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку.

З системного аналізу наведених норм слідує, що обов`язок щодо щомісячної сплати фіксованих авансових внесків з єдиного податку виникає в силу прямої вказівки закону на підставі власноруч поданої платником заяви про обрання спрощеної системи оподаткування.

Сформовані таким чином податкові зобов`язання набувають статусу остаточно узгоджених з моменту настання граничного строку їх сплати та жодним чином не залежать від факту фактичного здійснення суб`єктом господарської діяльності чи отримання ним доходу.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 20.11.2023 по 20.10.2024 року обов`язкові щомісячні авансові платежі до бюджету відповідачем не перераховувалися, внаслідок чого виник і накопичився податковий борг в розмірі 16 287,10 грн.

Щодо процедури досудового врегулювання та примусового стягнення боргу, суд керується пунктом 59.1 статті 59 ПК України, яким визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 59.3 статті 59 ПК України, податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, а також попередження про наслідки його несплати та можливі заходи стягнення.

Разом з тим, пунктом 59.5 статті 59 ПК України чітко встановлено: якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Процедура винесення та направлення податкової вимоги від 19.06.2025 року № 0012792-1303-1301 судом перевірена та визнана такою, що повністю відповідає приписам чинного податкового законодавства.

Механізм примусового стягнення деталізовано у статті 95 ПК України. Пунктом 95.1 статті 95 ПК України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 ПК України, стягнення коштів провадиться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Крім того, згідно з пунктом 87.11 статті 87 ПК України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку – фізичної особи.

Суд також враховує положення пункту 102.4 статті 102 ПК України, відповідно до якого у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, податковий борг може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня його виникнення. Звернення позивача до суду відбулося в межах встановленого законодавцем строку давності.

Перевіряючи процесуальні підстави для ухвалення рішення, суд спирається на частину першу статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС України), відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд зазначає, що позивач повністю виконав свій процесуальний обов`язок щодо доказування обставин справи, надавши вичерпні, належні та допустимі письмові докази, які підтверджують факт нарахування податкових зобов`язань, їх узгодженість, наявність заборгованості у розмірі 16 287,10 грн та дотримання досудового порядку стягнення (шляхом виставлення податкової вимоги).

Натомість відповідач у визначений судом процесуальний строк свого відзиву на позовну заяву не надав, доводів податкового органу не спростував. Доказів повного або часткового погашення заявленої суми боргу матеріали справи також не містять.

За таких обставин, зважаючи на доведеність факту порушення фінансових інтересів держави, позовні вимоги є повністю обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до пункту 27 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та його територіальні органи звільняються від сплати судового збору в частині стягнення сум податкового боргу.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, фактично його не сплачував, а доказів понесення сторонами інших судових витрат матеріали справи не містять, відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 73-77, 90, 139, 241-246, 255, 258, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до бюджету податковий борг у сумі 16287 (шістнадцять тисяч двісті вісімдесят сім) гривень 10 копійок.

3. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 29 червня 2026 року.

Суддя Коморний О.І.