Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №340/1572/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/1572/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (позивач) до 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області (далі також- відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулася до суду з позовом, у якому просить:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме ненарахування та невиплати її середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку, з урахуванням перерахованої індексації (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 31 січня 2025 року по 26 лютого 2026 року – не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100;

- зобов`язати відповідача виплатити ОСОБА_1 її середнє грошове забезпечення, з урахуванням перерахованої індексації грошового забезпечення, за весь час затримки остаточного розрахунку, з урахуванням перерахованої індексації (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 31 січня 2025 року по 26 лютого 2026 року – не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100;

2) визнати протиправною бездіяльність відповідача відносно ОСОБА_1 стосовно ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 26 лютого 2026 року – день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 26 лютого 2026 року – день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

В обґрунтування вимог зазначено, що позивач проходила службу у 25-й ДПРЧ 4-го ДПРЗ ГУ ДСНС у Кіровоградській області та на цей час виключена із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. При цьому за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 їй не було нараховано і виплачено індексації грошового забезпечення. 26.02.2026 на виконання рішення суду у справі №340/2644/25 на розрахунковий рахунок позивача була нарахована сума індексації грошового забезпечення. Водночас відповідач не нарахував та не виплатив середній заробіток за час несвоєчасної виплати суми індексації, що на думку позивача, є протиправною бездіяльністю. Окрім того, позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача на свою користь також і компенсацію витрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 26.02.2026 – день фактичної виплати індексації.

Представник відповідача подав відзив, у якому заперечив проти позову. Вказав, що позивачка проходила службу цивільного захисту та була звільнена у зв`язку зі скороченням штатів, а при звільненні їй виплачено всі належні та неоспорювані суми відповідно до чинного законодавства. Зазначив, що індексацію грошового забезпечення за спірний період було нараховано та виплачено лише на виконання рішення суду, а тому на день звільнення між сторонами існував спір щодо права на її отримання. Вважає, що зазначена індексація має компенсаційний характер, не є складовою грошового забезпечення для обчислення середнього заробітку, а тому відсутні підстави для стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки остаточного розрахунку. Крім того, зазначив, що компенсація втрати частини доходів може нараховуватися лише у разі несвоєчасної виплати вже нарахованого доходу, тоді як у спірному випадку право на індексацію було встановлено судовим рішенням. Також послався на відсутність вини відповідача у затримці виплати, добровільне виконання судового рішення та правові позиції Верховного Суду щодо застосування положень статей 116, 117 КЗпП України і Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (а.с.23-28).

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Позивачка проходила службу цивільного захисту на посаді радіотелефоніста 25-ї ДПРЧ 4-го ДПРЗ ГУ ДСНС у Кіровоградській області.

Згідно з витягом з наказу ГУ ДСНС у Кіровоградській області "Про кадрові питання" від 31.01.2025 № 63 позивача звільнено зі служби цивільного захисту та виключено з кадрів ДСНС (а.с.9).

Згідно з витягом з наказу 4-го ДПРЗ ГУ ДСНС у Кіровоградській області № 12 від 03.02.2025 позивача з 04.02.2025 знято з усіх видів забезпечення (а.с.42).

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі № 340/2644/25, залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.01.2026, зобов`язано 4 ДПРЗ ГУ ДСНС у Кіровоградській області перерахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням для обчислення індексації грошового забезпечення січня 2008 року як базового місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення та виплатити з урахуванням раніше виплачених сум, з урахуванням компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 №44.

Зазначене судове рішення виконано відповідачем 26.02.2026, що підтверджується фактом перерахування на рахунок позивача грошових коштів у сумі 79 393,97 грн (а.с.10).

Спір у даній справі виник щодо наявності правових підстав для нарахування та виплати позивачці середнього грошового забезпечення за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення, а також виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати такої індексації.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стосовно нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати суд зазначає таке.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року № 2050-III (далі – Закон № 2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі – Порядок № 159).

Відповідно до статті 1 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі статтею 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема: заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян.

Відповідно до вимог статей 3, 4, 7 Закону № 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Згідно з пунктами 2-5, 8 Порядку № 159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян.

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.

Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Судом встановлено, що 26.02.2026 на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі № 340/2644/25 позивачу була виплачена заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 в сумі 79 393,97 грн, що підтверджується випискою з карткового рахунку позивача (а.с.10).

У силу приписів статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 цими законодавчими нормами встановлений обов`язок відповідного підприємства чи установи всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.

Відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.

Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись органом у місяці, в якому проведено виплату заборгованості, відповідно, невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням, вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.

Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постанові від 02.04.2024 у справі № 380/560/8194/20, у якій суд касаційної інстанції відступив від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.06.2021, від 17.11.2021, від 27.07.2022, від 11.05.2023 (справи № 240/186/20, 460/4188/20, 460/783/20, 460/786/20).

Враховуючи наявність факту несвоєчасної виплати позивачу сум індексації грошового забезпечення, суд вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення по дату фактичної виплати заборгованості.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів в цій частині вимог буде зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення суду у справі № 340/2644/25, за весь час затримки виплати з січня 2026 р. по день фактичної виплати 26.02.2026.

Стосовно виплати середнього заробітку за весь час затримки при звільненні, суд зазначає наступне.

Стаття 43 Конституції України визначає, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частинами першою та другою статті 101 Кодексу цивільного захисту визначено, що служба цивільного захисту – це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року № 593 затверджено Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу (далі – Положення № 593), яке визначає порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та регулює питання, пов`язані з перебуванням громадян України (далі – громадяни) у добровільному порядку в резерві служби цивільного захисту.

Згідно з пунктом 12 Положення № 593 останнім днем проходження служби цивільного захисту вважається день виключення особи рядового і начальницького складу з кадрів ДСНС.

Слід зазначити, що питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби не врегульовані положеннями спеціального законодавства.

У той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України (далі – КЗпП України).

Частиною першою статті 47 КЗпП України (у редакції, чинній на час звільнення та виключення позивача з кадрів ДСНС) передбачено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до статті 116 КЗпП України (у редакції, чинній на час звільнення та виключення позивача з кадрів ДСНС) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Отже, закон покладає на підприємство, установу чи організацію обов`язок провести з працівником повний розрахунок у день звільнення та виплатити всі належні йому суми. Такий обов`язок виникає з моменту припинення трудових правовідносин і не залежить від звернення працівника, якщо розмір належних йому при звільненні виплат може бути визначений роботодавцем на день звільнення. Невиконання цього обов`язку свідчить про порушення роботодавцем вимог статті 116 КЗпП України та є підставою для застосування наслідків, передбачених трудовим законодавством, зокрема статтею 117 КЗпП України.

Так, статтею 117 КЗпП України (у редакції, чинній на час звільнення та виключення позивача з кадрів ДСНС) визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Таким чином, передбачений статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є видом майнової відповідальності за порушення встановленого статтею 116 КЗпП України обов`язку своєчасно виплатити працівникові всі належні йому суми. Підставою для застосування такої відповідальності є невиплата з вини роботодавця належних працівникові сум у строки, визначені законом. У разі наявності спору щодо розміру таких сум відшкодування підлягає стягненню, якщо спір вирішено на користь працівника повністю або частково, а його розмір визначається судом з урахуванням результатів вирішення спору та обмежень, встановлених статтею 117 КЗпП України.

За обставинами справи, позивачка проходила службу цивільного захисту на посаді радіотелефоніста 25-ї ДПРЧ 4-го ДПРЗ ГУ ДСНС у Кіровоградській області та була звільнена зі служби у зв`язку зі скороченням штатів.

Матеріалами справи також підтверджується факт того, що при звільненні зі служби з нею не було проведено повного розрахунку, а саме не було виплачено індексацію грошового забезпечення в належному розмірі.

Виплата індексації грошового забезпечення проведена відповідачем лише 26.02.2026 на виконання судового рішення в розмірі 79 393,97 грн (а.с.10).

Відтак, відповідачем порушено вимоги статті 116 КЗпП України, а тому позивачка набула право на стягнення з колишнього роботодавця сум, передбачених статтею 117 КЗпП України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі – Порядок № 100).

Відповідно до абзацу четвертого пункту 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.

Підпунктом "б" пункту 4 Порядку № 100 передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Відповідно до пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Таким чином, за правилами Порядку № 100 у розрахунок середньої заробітної плати для цілей визначення розміру відшкодування середнього заробітку за час затримки при звільненні включаються виплати, які були нараховані працівникові за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням.

З огляду на матеріали справи суд установив, що згідно з витягом з наказу ГУ ДСНС у Кіровоградській області "Про кадрові питання" від 31.01.2025 № 63 позивача звільнено зі служби цивільного захисту та виключено з кадрів ДСНС (а.с.9). Відповідно до витягу з наказу 4-го ДПРЗ ГУ ДСНС у Кіровоградській області № 12 від 03.02.2025 позивача з 04.02.2025 знято з усіх видів забезпечення (а.с.42).

Як зазначалось, згідно з пунктом 12 Положення № 593 останнім днем проходження служби цивільного захисту вважається день виключення особи рядового і начальницького складу з кадрів ДСНС.

Отже, останнім днем проходження позивачем служби є саме 31.01.2025. Відповідно, розрахунковим періодом для обчислення середнього грошового забезпечення є листопад та грудень 2024 року як два календарні місяці, що передували місяцю звільнення та виключенню з кадрів ДСНС.

Зі змісту архівної відомості № 1 за період з листопада по грудень 2024 року вбачається, що грошове забезпечення позивача за листопад 2024 р. (без урахування додаткової винагороди в сумі 8 064,52 грн) становило 19 390,18 грн, а за грудень 2024 р. (без урахування матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) – 19 514,33 грн (а.с.41).

Відтак, середньоденна заробітна плата позивача становить 637,78 грн ((19 390,18 грн + 19 514,33 грн) / 61 календарний день).

Так, період затримки остаточного розрахунку при звільненні з 31.01.2025 по 26.02.2026 становить 392 календарні дні, відтак розмір середнього заробітку за цей період становить 250 009,76 грн (392 х 637,78 грн).

Водночас суд враховує обмеження, встановлені статтею 117 КЗпП України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, відповідно до якої у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір роботодавець зобов`язаний виплатити середній заробіток за весь час затримки, але не більш як за шість місяців.

З урахуванням зазначеного суд обмежує період нарахування шістьма місяцями, що становить 181 календарний день, у зв`язку з чим розмір середнього заробітку за цей період становить 115 438,18 грн (181 х 637,78 грн).

Таким чином, загальний розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 115 438,18 грн.

Поряд з тим, судом також враховано, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.10.2025 у справі № 489/6074/23 відступила від висновку Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 06.12.2024 у справі № 440/6856/22 щодо неможливості застосування до спірних сум (після 19 лютого 2022 року) принципу співмірності.

Так, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові ВП ВС від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин.

Як було визначено судом, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, обмежений шестимісячним строком, становить 115 438,18 грн.

При цьому сума несвоєчасно виплаченої індексації грошового забезпечення становить 79 393,97 грн (а.с.10).

Отже коефіцієнт співвідношення розміру компенсації до суми заборгованості становить 145,40% ((115 438,18 грн / 79 393,97 грн) х 100).

Встановлений рівень співвідношення свідчить про перевищення розміру компенсації над сумою основного боргу, що формує дисбаланс між компенсаційною функцією відповідальності та її майновими наслідками для роботодавця. За таких умов застосування принципу співмірності потребує коригування розміру стягнення з урахуванням межі 100 % від суми невиплаченого грошового забезпечення.

Граничний розмір компенсації, що відповідає критерію пропорційності, становить 79 393,97 грн (100 % від суми заборгованості). Відтак, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає зменшенню до 79 393,97 грн, що забезпечує баланс між відновлювальною функцією відповідальності та недопущенням надмірного фінансового навантаження на відповідача.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача в цій частині позовних вимог буде стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 79 393,97 грн.

Одночасно з цим, суд не вирішує питання щодо утримання з цієї суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата податків у даному випадку є обов`язком саме роботодавця, а не суду (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.11.2018 у справі №805/1008/16-а).

Таким чином, перевіривши обґрунтованість доводів позивача, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

В даному випадку, часткове задоволення позовних вимог пов`язано із встановленням судом відмінного від заявленого позивачем порядку відновлення порушеного права, а тому на переконання суду, не впливає на розмір судових витрат, що підлягає відшкодуванню позивачу.

При зверненні до суду позивач сплатила судовий збір у розмірі 1331,20 грн (а.с.13), який підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області (вул. Героїв-рятувальників, 21, м. Новоукраїнка, Кіровоградська область, 27100, ЄРДПОУ 36734718) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі № 340/2644/25, за весь час затримки виплати з січня 2016 року по день фактичної виплати 26.02.2026 року.

Зобов`язати 4 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі №340/2644/25, за весь час затримки виплати з січня 2016 року по день фактичної виплати 26.02.2026 року.

Визнати протиправною бездіяльність 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області (ЄРДПОУ 36734718) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 79 393,97 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області (ЄРДПОУ 36734718) судовий збір в сумі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН