Рішення від 30 червня 2026 р. у справі №320/4944/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2026 року м.Київ № 320/4944/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофрукт» ЛТД до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофрукт» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови від 30 липня 2024 року №096423 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відділом державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято постанову № 096423 від 30 липня 2024 року про застосування адміністративно-господарського штрафу. Позивач, вважаючи вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач у відзиві зазначає, що у даному випадку заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР або бланк підтвердження діяльності водія відноситься до категорії інших документів. Посадовими особами Відділу під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) встановлено порушення (акт 059941 від 19 червня 2024 року) вимог статті 48 Закону № 2344-ІІІ, а саме: заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР з 22 травня 2024 року по 18 червня 2024 року або бланк підтвердження діяльності водія. Вважає доводи та твердження позивача не підтверджують факту порушення Укртрансбезпекою законодавства про автомобільний транспорт, а постанова від 30 липня 2024 року № 096423 про застосування адміністративно-господарського штрафу є правомірною та такою, що відповідає вимогам законодавства України, а відтак не підлягає скасуванню.

Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

19 червня 2024 року уповноваженими особами Укртрансбезпеки, відповідно до направлення від 13 червня 2024 року №001305 на рейдову перевірку, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

Посадовими особами Укртрансбезпека 19 червня 2024 року було зупинено транспортний засіб марки «MAN/KOGEL», державний номерний знак НОМЕР_1 , який використовувався ТОВ «Агрофрукт» ЛТД під час здійснення перевезення вантажу.

За результатами перевірки 19 червня 2024 року складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 059941.

Згідно із складеним актом зафіксовано виявлене під час перевірки порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: на момент перевірки відсутні тахокарти в кількості передбаченій ЄУТР.

30 липня 2024 року відповідачем на підставі акта №059941 було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 096423 у розмірі 17000 грн відносно ТОВ «Агрофрукт» ЛТД за порушення абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Надаючи правову оцінку оскарженій постанові Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві про застосування адміністративно-господарського штрафу № 096423 від 30 липня 2024 року, суд дійшов таких висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05 квітня 2001 року №2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №2344-ІІІ) автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до статті 18 цього Закону №2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року №2344-III автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

Відповідно до статті 6 Закону №2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2006 року № 1567 затверджений Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до Порядку № 1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України (пункти 2).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку (пункт 4 Порядку №1567).

Пунктом 15 Порядку №1567 встановлений виключний перелік питань, що з`ясовується під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено: перевірка наявності визначених статями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Судом встановлено, що відповідачем винесено постанову №096423 від 30 липня 2024 року про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою на позивача накладено штраф в сумі 17000,00 грн за порушення абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Відповідно до частин першої та другої статті 48 цього Закону автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже, перелік документів згідно зі статтею 48 Закону № 2344-III не є вичерпним, оскільки у наведеній нормі визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи, необхідні для перевезень вантажів.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07 червня 2010 року № 340 затверджене Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яким встановлено особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку (далі - Положення № 340).

Згідно з пунктами 1.3 Положення № 340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України (пункт 7.1 Положення № 340).

Відповідно до пункту 6.1 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

За визначенням в пункті 1.5 Положення № 340 тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року № 385 (далі – Інструкція № 385).

За приписами пункту 3.3. Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Згідно пункту 3.5 Інструкції № 385 перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Також згідно пункту 3.6 Інструкції № 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:

правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР);

наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;

дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;

дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;

наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;

строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Таким чином, згідно із вимогами пункту 6.1 Положення № 340 вантажний автомобіль, яким виконуються перевезення вантажів, в обов`язковому порядку повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографом. Згідно з вимогами статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» для водіїв таких автомобілів, крім оформлення документів, визначених безпосередньо статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», обов`язковою також є наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнених тахокарт у кількості, що передбачена ЄУТР, або картки водія чи роздруківки даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР пункт 1.4 Інструкції № 385).

У зв`язку з тим, що тахокарти та роздрукування даних роботи тахографа (у разі оснащення транспортного засобу цифровим тахографом) є носієм інформації про дотримання водіями режиму праці та відпочинку, їх відсутність під час державного контролю є свідченням порушення режиму праці та відпочинку водіями колісних транспортних засобів.

Таким чином, оскільки на момент проведення перевірки у водія не було роздруківки даних роботи тахографа як того вимагає пункт 3.3 Інструкції № 385, тобто повного комплекту документів, що передбачений законодавством, відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт у вигляді адміністративно-господарського штрафу згідно з абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за наведеного вище правового регулювання покладається саме на автомобільного перевізника, яким у спірному випадку є позивач.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши дії суб`єкта владних повноважень, суд доходить висновку, що підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.

Відповідно до положень статті 139 КАС України, судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофрукт» ЛТД відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.