Рішення від 30 червня 2026 р. у справі №640/6340/22 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2026 року м. Київ справа №640/6340/22

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368; 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16), в якому просить суд визнати протиправним рішення відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» починаючи з моменту досягнення пенсійного віку, а саме: з 20.12.2021 року та зобов`язати її призначити.

В обґрунтування позовних вимог позивачкою зазначено, що вона у січні 2022 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, із заявою та відповідними документами на призначення пенсії за віком. Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві надіслало позивачу рішення про відмову у призначенні пенсії, яке було розглянуте за принципом екстериторіальності та повідомило, що пенсія за віком не призначена у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, оскільки не враховується період роботи з 28.03.1997 по 13.11.2002, який неможливо перевірити у зв`язку з ненаданням позивачкою підтверджуючих документів.

Проте, як вважає позивачка, неможливість здійснити перевірку у зв`язку з тим, що організація, яка видала довідку перебуває на непідконтрольній території, не може мати наслідком позбавлення її права на пенсійне забезпечення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2022 року відкрите провадження в адміністративній справі.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали справи № 640/6340/22 до Київського окружного адміністративного суду.

За результатом автоматизованого розподілу, справу № 640/6340/22 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д.

Справа передана судді 19.10.2023 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року адміністративна справа № 640/6340/22 прийнята до провадження суддею Панченко Н.Д.

В подальшому ухвалою Київського окружного адміністративного суду до справи залучений співвідповідач в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві надав до суду відзив, у якому зазначив, що спірний період роботи неможливо зарахувати до стажу, оскільки в трудовій книжці не містяться відповідні записи про роботу, при цьому здійснити перевірку довідки ПП «Донметиз», яка надана позивачем на підтвердження стажу, неможливо, у зв`язку з тим, що організація, яка видала довідку перебуває на непідконтрольній території.

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області правом на надання відзиву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення на електронну адресу копії ухвали про відкриття провадження у цій справі, підписану кваліфікованим електронним підписом головуючого судді, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 25.02.2025.

Відтак останнім днем на подання відзиву на позовну заяву було 12.03.2025.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З метою забезпечення повного та об`єктивного розгляду справи суд ухвалою зобов`язав позивача надати довідки форми 5-ОК та 7-ОК.

На виконання вимог ухвали суду позивачем 09.02.2026 були надані додаткові докази по справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 .

У грудні 2021 року їй виповнилося 60 років і 04 січня 2022 року вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві для призначення пенсії за віком згідно з ст. 26 ЗУ “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Позивачка вважає, що згідно з цим законом вона має право для призначення пенсії за віком при досягненні 60 років та при стажі роботи понад 28 років.

Вищевказану заяву за принципом екстериторіальності передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, за результатами розгляду якої рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення, оскільки відсутній необхідний страховий стаж.

В обґрунтування відмови в рішенні зазначено, що пенсійний вік, визначений ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення - 60 років. Вік заявника на дату звернення - 60 років 15 днів.

Необхідний страховий стаж становить 28 років. Страховий стаж особи становить 27 років 2 місяці 15 днів.

Згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11.01.2022 № 262640003635, за наданими документами до страхового стажу не зарахований період роботи в Приватному підприємстві «Донметиз» з 28.03.1997 по 13.11.2002 роки, оскільки у записах трудової книжки НОМЕР_2 від 03.09.1981 цей період роботи відсутній, відсутні дані у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, також відповідно до наданої довідки №54-26-К від 20.06.2012, вищезазначений період неможливо зарахувати, оскільки відсутня довідка про перейменування підприємства.

Не погоджуючись із не зарахуванням до страхового стажу позивача відповідного періоду роботи, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Призначення, виплата та перерахунок пенсії регулюються, зокрема, Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV, пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV передбачено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності відповідного страхового стажу. Зокрема, для осіб, які досягли пенсійного віку у період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, необхідний страховий стаж становить не менше 28 років.

З матеріалів справи судом встановлено, що вік позивачки на дату звернення із заявою становить 60 років 15 днів. За таких умов, для призначення пенсії за віком позивачці необхідно мати щонайменше 28 років страхового стажу.

За розрахунком відповідача, страховий стаж позивачки становить 27 років 2 місяці 15 днів. До загального підрахунку органом Пенсійного фонду не зараховано період роботи у Приватному підприємстві «Донметиз» з 28.03.1997 по 13.11.2002.

Вирішуючи спір щодо правомірності незарахування вказаного періоду до страхового стажу, суд виходить з таких нормативно-правових засад.

Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-XII та статтею 48 Кодексу законів про працю України, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За змістом статті 1 та частини першої статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. За періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислення здійснюється на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Суд наголошує, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Практичне ведення персоніфікованого обліку відомостей органами Пенсійного фонду України було запроваджено з 1 липня 2000 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794.

Офіційним виразом цих відомостей є індивідуальні відомості про застраховану особу за формою ОК-5, яка містить дані щодо суми заробітку для обчислення пенсії, визначення страхового стажу та сплати страхових внесків починаючи з 2000 року.

У ході судового розгляду встановлено, що у трудовій книжці позивачки НОМЕР_2 від 03.09.1981 взагалі відсутній будь-який запис про її трудову діяльність у ПП «Донметиз» у період з 28.03.1997 по 13.11.2002.

Водночас, сформовані органом Пенсійного фонду індивідуальні відомості про застраховану особу за формою ОК-5 також не містять жодної інформації про нарахування та сплату страхових внесків за позивачку у спірний період.

Крім цього, відомості про застраховану особу за формою ОК-5, що надані позивачем на виконання вимог ухвали суду також не містять жодної інформації про нарахування та сплату страхових внесків за позивачку у спірний період

Таким чином, два першорядні джерела доказування повністю спростовують факт перебування позивачки у трудових відносинах із вказаним роботодавцем у зазначений часовий проміжок.

З огляду на відсутність відомостей у трудовій книжці та системі персоніфікованого обліку, позивачка, реалізуючи право, передбачене Порядком № 637, надала до пенсійного органу довідку Приватного підприємства «Донметиз» від 20.06.2012 № 54-26-К.

Зазначена довідка видана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що вона дійсно працювала у Приватному підприємстві «Донметиз» з 28.03.1997 відповідно до наказу № 82 від 28.03.1997 року по 13.11.2002 року відповідно до наказу № 1852 від 13.11.2002 року на посаді комірника складу зберігання продукції.

Однак, згідно з отриманою судом інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Приватне підприємство "ДОНМЕТИЗ" є юридичною особою, яка зареєстрована відповідно до чинного законодавства України з 30.03.2005.

Ідентифікаційний код юридичної особи – 24309179.

Засновник та керівник – ОСОБА_2 .

Види діяльності – 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний).

Дата державної реєстрації: 30.03.2005, Дата запису: 04.04.2005, Номер запису: 12661230000006234.

Перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Донецькій області.

Оцінюючи зазначену довідку через призму вимог статті 75 (достовірність доказів) та статті 76 (достатність доказів) Кодексу адміністративного судочинства України, суд констатує наявність неусувної системної та хронологічної суперечності.

З офіційних відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що підприємство, яке видало довідку, було зареєстроване як юридична особа лише у 2005 році.

Відповідно до цивільного та господарського законодавства України, правоздатність та деліктоздатність юридичної особи виникають виключно з моменту її державної реєстрації. Юридична особа, яка не існувала у правовому полі до 2005 року, об`єктивно не могла виступати роботодавцем у період до 2002 року, нараховувати заробітну плату, вести кадрову документацію та, як наслідок, правомірно видавати довідки про стаж за цей період. Створення документів «минулим часом» від імені ще не існуючого суб`єкта права суперечить засадам документування та свідчить про недостовірність такого доказу.

Правовий висновок щодо недостовірності документів, які містять явні хронологічні суперечності та анахронізми, є сталим у судовій практиці. Суд наголошує, що принцип взаємозв`язку та узгодженості доказів вимагає, щоб приватні довідки не суперечили загальним об`єктивним даним державних реєстрів.

Принцип in dubio pro tributario (трактування сумнівів на користь приватної особи), який застосовується в адміністративному судочинстві, має свої легітимні межі. Він не може слугувати інструментом для легалізації очевидних фактичних суперечностей або підміни об`єктивної відсутності правовідносин. Наявність у документах системного хронологічного розходження (видача довідки підприємством, створеним значно пізніше задекларованого періоду роботи особи) не є простою технічною помилкою чи "сумнівом", а є сутнісним дефектом доказу, який нівелює його доказову силу.

Оскільки факт роботи позивачки не підтверджений ні трудовою книжкою, ні відомостями Реєстру застрахованих осіб, а єдиний наданий додатковий документ містить неусувні хронологічні суперечності, суд дійшов висновку, що позивачкою не виконано процесуального обов`язку щодо доказування обставин, на яких ґрунтуються її вимоги.

Також суд звертає увагу на те, що у рішенні про відмову у призначенні пенсії орган Пенсійного фонду України чітко поінформував позивачку про необхідність надання додаткових доказів, а саме довідки про перейменування підприємства, що могло б пояснити правовий зв`язок між періодом роботи та юридичною особою, яка видала документ.

Однак, як свідчать матеріали справи, жодних доказів надання таких документів позивачкою ані до пенсійного органу, ані до суду разом із позовною заявою надано не було.

Судом враховано, що засада офіційного з`ясування обставин справи, закріплена у частині четвертій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов`язує суд вживати визначені законом заходи для виявлення та витребування доказів.

Проте, реалізація цього принципу не є абсолютною і не може нівелювати засади диспозитивності та змагальності сторін. Активна роль суду в адміністративному процесі спрямована на вирівнювання можливостей приватного учасника у спорі з державою, а не на повне звільнення позивача від обов`язку демонструвати первинну процесуальну ініціативу та належний процесуальний інтерес.

Як свідчать матеріали справи, позивачка, будучи достеменно обізнаною про причини незарахування стажу, не надала згаданих документів ані до пенсійного органу, ані до суду. Також позивачка не зверталася до суду з клопотаннями про витребування таких відомостей, не вказала на неможливість їх самостійного отримання та не надала жодних доказів того, що вона взагалі намагалася їх відшукати (наприклад, шляхом звернення до архівних установ чи безпосередньо до підприємства).

За таких обставин, за відсутності процесуального сприяння з боку самого учасника справи, у суду не було правових підстав для самостійного (ініціативного) пошуку та збирання первинних документів, оскільки протилежне порушило б принцип неупередженості суду.

За таких обставин, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11.01.2022 № 262640003635 про відмову у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного 28-річного страхового стажу є обґрунтованим, правомірним та таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства.

Водночас суд наголошує, що ухвалення даного судового рішення не позбавляє позивачку права повторно звернутися до належного територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. Таке звернення є можливим у разі усунення виявлених хронологічних розбіжностей, зокрема шляхом надання офіційних та достовірних відомостей (довідок) про перейменування підприємства, реорганізацію чи правонаступництво юридичної особи, які б належним чином підтвердили спірний період її трудової діяльності.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Тобто, обов`язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідачем доведено належними та допустимими доказами правомірність вчинених дій.

Водночас докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог та були спростовані відповідачем.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку з відмовою позивачеві у позові, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 01.07.2026.

Суддя Панченко Н.Д.