Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №320/33783/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 року м. Київ справа №320/33783/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Кондитерська корпорація «Рошен» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Кондитерська корпорація «Рошен» (03039, м. Київ, пр. Науки, 1, корп. 1, код ЄДРПОУ 25392188) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (02068, м. Київ, вул. Кошиця, 3, код ЄДРПОУ ВП 44082145), у якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1490/Ж10/31-00-04-01-04-31 від 21 червня 2024.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що контролюючий орган за результатами проведеної перевірки дійшов хибних висновків про відсутність реального здійснення господарських операцій, та відповідно понесення витрат по господарським операціям з контрагентами, без аналізу первинних та інших документів та без обґрунтування їх недостовірності, а відтак винесене податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що перевіркою достовірності і правильності визначення та врахування при розрахунку показника рядка 19 декларації суми податкового кредиту встановлено її завищення на 179 784 грн, що призвело до завищення на цю ж суму показника рядка 19 декларації. Під час перевірки було встановлено порушення вимог п. 44.1 ст. 44, п. 192.1, 192.3 ст. 192, п.198.6 ст. 198 ПК України. Таким чином, винесене податкове повідомлення-рішення є законним і обґрунтованим.

Позивачем подано відповідь на відзив, яким підтримано обґрунтування, викладені в позовній заяві.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - «ЦМУ ДПС по роботі з ВПП») проведена документальна позапланова виїзна перевірка Дочірнього підприємства «Кондитерська корпорація «Рошен» (далі - «ДП «КК «Рошен») з питання дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні за лютий 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами перевірки складено Акт від 17.05.2024 №1470/Ж5/31-00-04-01-06- 26/25392188.

В Акті викладено висновок про порушення позивачем податкового законодавства, а саме: п. 44.1 ст. 44, п. 192.1, п. 192.3 ст. 192, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, що призвело до завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 179 784 грн.

31.05.2024 позивачем було подано до ЦМУ ДПС по роботі з ВПП заперечення до Акту за вих. № 31/05.

17.06.2024 ЦМУ ДПС по роботі з ВПІП надало відповідь на заперечення за вих. № 609/ 12/31-00-04-01-04-33, яким повідомило, що висновки Акту залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

24.06.2024 позивач отримав податкове повідомлення-рішення ЦМУ ДПС по роботі з ВПП №1490/Ж10/31-00-04-01-04-31 від 21.06.2024 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 179 784,00 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі -ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статті 183 цього Кодексу (пункт 201.8 статті 201 ПК України).

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 у справі №815/253/16, від 21.07.2025 у справі №320/2797/21 та від 17.12.2025 у справі №380/4180/20 зазначив, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які мають відображати реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Отже, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 13.01.2021 у справі №810/1811/17.

Суд зауважує, що господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій, сума ПДВ повинна бути підтверджена первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимозі статті 75 КАС України щодо достовірності доказів.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону №996-XIV, так само характеризує і податковий облік.

У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що такі правові наслідки, як виникнення у платника податків права на формування в податковому обліку сум податкового кредиту та витрат, настають лише у разі реального (фактичного) вчинення платником податків господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності. Вчинення господарської операції пов`язано з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою для отримання платником податків податкової вигоди, як то податковий кредит та/або зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні (встановлені правовими нормами) реквізити, бути підписані уповноваженими особами та які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення суб`єктами господарювання відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податків даних бухгалтерського та податкового обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування, зокрема, податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Верховний Суд неодноразово висловлював аналогічні правові висновки, зокрема, у постановах від 26 лютого 2020 року у справі №826/1308/18, від 28 квітня 2020 року по справі №826/15568/16, від 10 квітня 2020 року по справі №808/954/17, від 09 вересня 2021 року по справі №460/2315/19, від 26 вересня 2023 року по справі № 120/6732/22.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Велика Палата у даній постанові звернула увагу, що відповідно до положень статті 90 КАС обставини у справі підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, при чому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі, будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При вирішенні адміністративної справи № 200/3458/21 у постанові від 15.03.2023 Верховним Судом сформовано обов`язкову для врахування судами правову позицію, згідно з якою в податковому праві діє принцип презумпції добросовісності платника податків, який означає, що з метою забезпечення виконання податкового обов`язку особа вжила усіх передбачених законодавством заходів і її дії (бездіяльність) не мають на меті чогось іншого, крім як виконання вимог податкового законодавства до того часу поки податковими органами не доведено зворотного. Контролюючий орган на підтвердження недобросовісності поведінки платника податків повинен надати відповідні докази та вказати дані, що свідчать про наявність у останнього реальної можливості за допомогою розумних заходів з належною обачністю пересвідчитися в тому, що від його імені здійснюються податкові правопорушення і, що він міг завадити їх вчиненню або їх припинити.

На думку суду, у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів (постанова Верховного Суду від 11.04.2023 по справі № П/811/1474/17).

Під час розгляду справи судом встановлено, що за результатами проведення перевірки відповідачем виявлено завищення від`ємного значення з ПДВ на суму 4 400,00 грн по господарським взаємовідносинам позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро» (далі –ТОВ «АБК Дніпро»).

08.02.2024 ТОВ «АБК Дніпро» було виписано та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №201 на загальну суму 22 000,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 4 400,00 грн.

Як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, податкова накладна № 201 була зареєстрована ТОВ «АБК Дніпро» помилково, без факту здійснення такої господарської операції з позивачем.

З метою виправлення помилки, у цей же день (08.02.2024) ДП «КК «Рошен» було виписано та зареєстровано в ЄРПН розрахунок коригування №651 (далі - РК №651), відповідно до якого зменшено податковий кредит позивача на всю суму податкової накладної № 201. У графі 2.1 «код причини» РК № 651 було зазначено код « 103» (повернення товару або авансових платежів).

Суд зазначає, що такі дії позивача узгоджуються з позицією Державної податкової служби України, викладеної, зокрема, на сайті за посиланням: https://zp.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/print-446394.html.

Так, ДПС України вказує, що «у разі складання податкової накладної без факту здійснення господарської операції та її реєстрації в ЄРПН, з метою виправлення помилки необхідно скласти розрахунок коригування до неї. При цьому у графі 2.1 «код причини» розрахунку коригування зазначається код « 103» (повернення товару або авансових платежів).

Зазначені висновки викладені Верховним Судом у постанові від 18.08.2021 по справі №160/6673/20.

Таким чином, висновок відповідача про завищення позивачем суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «АБК Дніпро» на суму ПІДВ 4 400,00 грн є необґрунтованим і таким, що спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, в акті перевірки відповідач вказує про завищення від`ємного значення з ПДВ на суму 175 384,00 грн внаслідок здійснення позивачем господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Евріола».

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд не погоджується із висновками відповідача з огляду на наступне.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані положеннями Законом України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ХІV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Відповідно до визначення терміну «первинний документ», яке наведене в статті 1 Закону №996-ХІV - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо її закінчення.

В силу вимог статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 996 первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не е підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, відображенню у бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинних документів, що підтверджують таку господарську операцію, які повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, 20.01.2020 між ДП «КК «Рошен» і ТОВ «Евріола» було укладено договір поставки № 20/01/20.

Відповідно до п. 1.1 цього договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити у власність покупця цукор, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим Договором прийняти Товар та оплатити його вартість.

Згідно з п. 1.2 договору кількість, асортимент, ціна та загальна вартість партії товару, строки, умови і місце поставки (місце відвантаження) товару визначаються сторонами у додатках (Специфікаціях) до цього Договору.

Сторонами договору були укладені наступні специфікації:

1) специфікація №56 від 09.02.2024, якою погоджена поставка цукру білого кристалічного, у кількості 22 тони, на суму 532 224,00 грн разом з ПДВ, термін поставки: 14-15 лютого 2024 року;

2) специфікація №57 від 22.02.2024, якою погоджена поставка цукру білого кристалічного, у кількості 22 тони, на суму 520 080,00 грн разом з ПДВ, термін поставки: 28 лютого 2024 року.

У межах погодженого сторонами строку поставки відбулось постачання товару на склад покупця, розташований за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Привокзальна, 82.

В момент здійснення господарських операцій були складені видаткові накладні:

1) № 70 від 15.02.2024 про поставку Товару у кількості 22 т, на суму 532 224,00 грн разом з ПДВ;

2) № 90 від 28.02.2024 про поставку Товару у кількості 22 т, на суму 520 080,00 грн разом з ПДВ.

У вказаних видаткових накладних вказано номенклатуру товару, кількість, ціну, реквізити сторін та вони підписані уповноваженими особами сторін. Видаткові накладні підтверджують перехід права власності на товар від постачальника до покупця.

На виконання вимог п. 187.1 ст. 187 та п. 201.10 ст. 201 ПК України, постачальником були складені податкові накладні і направлені на реєстрацію в ЄРПН за першою подією- здійснення відвантаження товару:

1) №23 від 15.02.2024 на суму 532 224,00 грн разом з ПДВ;

2) №42 від 28.02.2024 на суму 520 080,00 грн разом з ПДВ.

Правила оформлення документів на перевезення встановлені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 (далі - «Правила № 363»)

Так, відповідно до п. 11.1 Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів

є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом (п. 11.3 Правил № 363).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники (п. 11.4 Правил № 363).

На виконання умов пунктів 2, 3 специфікацій доставка товару здійснювалася за замовленням та за рахунок постачальника на склад покупця.

Так, постачальником були залучені наступні перевізники:

1) ТОВ «Елікт», код згідно з ЄДРПОУ 37233983, на підставі Договору про перевезення (експедирування) вантажів автомобільним транспортом Nє16-02/24-ТР від 26.02.2024;

2) ФОП ОСОБА_1 , РНОКІІ НОМЕР_1 , на підставі Договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом №105-09/23-ТР від 25.09.2023.

Як свідчать матеріали справи, 15.02.2024 автоперевізник ФОП ОСОБА_1 здійснив перевезення товару.

При передачі товару водію ОСОБА_1 вантажовідправник склав товарно-транспортну накладну № 66 від 15.02.2024, в якій вказав номенклатуру товару, масу брутто- - 22,048 т, вартість - 532 224,00 грн разом з ПДВ, автомобіль, на якому здійснювалось перевезення - Volvo FH 12.380, державний номерний знак НОМЕР_2 з напівпричепом Schmitz SCB-S3T, державний номерний знак НОМЕР_3 , та інше.

28.02.2024 автоперевізник ТОВ «Едікт» здійснив перевезення Товару. При передачі товару водію ОСОБА_2 вантажовідправник склав товарно-транспортну накладну № 85 від 28.02.2024. в якій вказав номенклатуру товару, масу брутто - 22,048 т, вартість - 520080,00 грн разом з ПІДВ, автомобіль, на якому здійснювалось перевезення - MAN TGX 18.460, державний номерний знак НОМЕР_4 з напівпричепом Schmitz SKO 24/L-13.4 державний номерний знак НОМЕР_5 , та інше.

Товарно-транспортні накладні підписані уповноваженими особами постачальника, покупця та водієм, що безпосередньо здійснював перевезення.

Доводи відповідача про дефектність виписаних товарно-транспортних накладних суд вважає необґрунтованими, оскільки згідно з положенням абз. 2 п. 11.1 Правила № 363, не вимагається наявність на TH дати прибуття та вибуття автомобілів та достатньо зазначення дати складання ТТН. Також цією нормою не вимагається наявність підписів відповідальних осіб за вантажно-розвантажувальні операції та достатньо підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажодержувача, водія перевізника.

Таким чином, висновок відповідача про формальність та дефектність ТТН є протиправним, а складені ТН підтверджують фактичне переміщення товару від постачальника до покупця.

У п. 5 специфікації №56 від 09.02.2024 та № 57 від 22.02.2024 сторонами були погоджені умови оплати товару: покупець здійснює 100% оплату вартості відвантаженої партії товару, згідно рахунку протягом 10 (десяти) календарних днів з дати поставки товару на склад покупця, шляхом переказу відповідних грошових коштів на банківський рахунок

постачальника.

З урахуванням строку оплати, погодженого сторонами у специфікаціях до Договору, здійснювалась оплата за поставлений товар у безготівковій формі, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені наступні платіжні інструкції:

1) №3033 від 27.02.2024 на суму 532 224,00 грн разом з ПДВ;

2) №3786 від 12.03.2024 на суму 520 080,00 грн разом з ПДВ.

Таким чином, проаналізувавши перелічені первинні документи вбачається, що вони мають усі необхідні обов`язкові реквізити, оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не викликають будь-яких сумнівів щодо вчинення сторонами дій на виконання умов Договору.

Крім того, суд зауважує, що договір, а також складені первинні та інші документи по взаємовідносинам з ТОВ «Евріола», є діючими, у судовому порядку недійсними не визнавались, відтак, надані для перевірки документи вказують на відображення отриманих товарів в бухгалтерському обліку позивача та їх належне оприбуткування.

Отже, проведені операції вплинули на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів позивача.

В акті перевірки відповідачем зазначається про наявність у ТОВ «Евріола» рішення щодо відповідності критеріям ризиковості від 01.04.2024 №105107 на підставі п. 8 Критеріїв ризиковості платника податків, що на думку відповідача, свідчить про неможливість здійснення реалізації ТОВ «Евріола» продукції у задекларованих обсягах, та, відповідно протиправність включення сум до складу податкового кредиту за відсутності факту придбання товару.

Суд вважає вказані висновки контролюючого органу необґрунтованими з огляду на наступні обставини.

На момент взаємовідносин з ДП «КК «Рошен», ТОВ «Евріола» не було віднесено контролюючим органом до «ризикових» платників податків.

Так, рішення №105107 від 01.04.2024 про відповідність ТОВ «Евріола» критеріям ризиковості платника податку було прийняте контролюючим органом 01.04.2024, а взаємовідносини між ДП «КК «Рошен» та ТОВ «Евріола» з відвантаження товару відбувались у лютому 2024 року,

Таким чином, посилання контролюючого органу на «ризиковість» ТОВ «Евріола», як на підставу для висновку про завищення податкового кредиту ДП «КК «Рошен» по взаємовідносинам з цим контрагентом є необґрунтованим та протиправним, оскільки на момент взаємовідносини з ДП «КК «Рошен», ТОВ «Евріола» не було віднесено контролюючим органом до «ризикових» платників податків.

Крім того, ТОВ «Евріола» було оскаржено рішення про відповідність критеріям ризиковості до ДПС України та за результатами розгляду скарги Комісія центрального рівня ДПС України задовільнила скаргу платника податку та скасувала таке рішення.

Так, 14.06.2024 ТОВ «Евріола» звернулось до Комісії центрального рівня ДПС України зі скаргою за реєстраційним № 9163246135, в якій просило скасувати рішення комісії регіонального рівня про відповідність критеріям ризиковості №157086 від 13.06.2024.

20.06.2024 Комісія центрального рівня ДПС України прийняла рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №159783, яким задовільнила скаргу ТОВ «Евріола» та скасувала рішення комісії регіонального рівня про відповідність критеріям ризиковості.

Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Тобто, чинне законодавство покладає обов?язок щодо аналізу операцій, відображених у податкових накладних, та юридичних осіб на предмет відповідності/невідповідності критеріям ризиковості здійснення операцій та платника податку саме на контролюючий орган, а не на платника податків.

Отже, ДПС України було встановлено безпідставність віднесення ТОВ «Евріола» до ризикових платників податків та скасовано рішення комісії регіонального рівня про відповідність ТОВ «Евріола» критеріям ризиковості, тому посилання у Акті на ризиковість цього контрагента позивача суд вважає необґрунтованим.

Суд звертає увагу, що реєстрація податкових накладних, виписаних постачальником по господарським операціям з ДП «КК «Рощен» на підставі Договору, не була зупинена, а ТОВ «Евріола», на момент взаємовідносин з ДП «КК «Рошен», не було віднесено контролюючим органом до ризикових платників податків.

Таким чином, висновок контролюючого органу про завищення суми від`ємного значення з ПДВ, обґрунтований тим, що постачальник не дотримувався податкової дисципліни, є протиправним, оскільки законодавством не встановлений обов`язок та не наділено повноваженнями платника податків з перевірки дотримання податкового законодавства своїм контрагентом, а такий аналіз віднесено до виключної компетенції

контролюючого органу.

Рішення №105107 про відповідність ТОВ «Евріола» критеріям ризиковості не має жодного відношення до взаємовідносин між ДП «КК «Рощен» та ТОВ «Евріола», а позивач не повинен зазнавати будь-яких негативних наслідків через наявність такого рішення.

Таке твердження узгоджується з усталеною судовою практикою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною у постановах від 11.03.2020 у справі №826/5678/18, від 21.04.2021 у справі № 815/2417/16.

Суди вказали, що будь-яка неправомірна діяльність контрагента (наприклад, відсутність основних засобів, не подання звітності до контролюючого органу, продаж товарів відмінних від придбаних) не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення до відповідальності платника податків, який у повному обсязі виконав передбачені податковим законодавством зобов`язання, які підтверджено документально.

Визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні незначні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу (постанова Верховного Суду від 12.12.2024 по справі № 240/6608/19).

Таким чином, за результатами розгляду справи, суд приходить до висновку про необґрунтованість винесеного податкового повідомлення-рішення №1490/Ж10/31-00-04-01-04-31 від 21 червня 2024, в зв`язку із чим вказане рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до статей 9, 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №9828 від 05.07.2024 року.

В зв`язку із задоволенням позовних вимог, на користь позивача необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 3028,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства «Кондитерська корпорація «Рошен» (03039, м. Київ, пр. Науки, 1, корп. 1, код ЄДРПОУ 25392188) задовольнити повністю;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1490/Ж10/31-00-04-01-04-31 від 21 червня 2024;

Стягнути на користь Дочірнього підприємства «Кондитерська корпорація «Рошен» (03039, м. Київ, пр. Науки, 1, корп. 1, код ЄДРПОУ 25392188) суму сплаченого судового збору у розмірі 3028,00 (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (02068, м. Київ, вул. Кошиця, 3, код ЄДРПОУ ВП 44082145).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.