Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №300/2023/25 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2026 р. справа № 300/2023/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії від 15.01.2025р. №104750009271;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до пільгового стажу періоди роботи з 28.07.1990р. по 31.12.1991р., з 27.02.2001р. по 28.04.2001р., з 03.05.2001р. по 15.01.2003р., з 16.01.2003р. по 26.11.2012р.;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та виплачувати з 07.01.2025 року пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи позивача, оскільки вказані періоди підтверджується відповідними записами в трудовій книжці, яка відповідно до вимог чинного законодавства є основним документом, що підтверджує стаж роботи. Також такий стаж підтверджується довідками про пільговий характер роботи. Зазначив, що всі записи у трудовій книжці виконані без перекреслень, дати наказів не містять виправлень, записи є послідовними та завірені печатками. Таким чином, вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача на належний соціальний захист. Просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.04.2025 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представники відповідачів проти заявлених позовних вимог заперечили з мотивів, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи. Вказали, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області правомірно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, оскільки у позивача відсутній необхідний пільговий стаж. Зазначили, що до стажу роботи за Списком №2 не зараховано періоди роботи з 28.07.1990 по 31.12.1991, з 27.02.2001 по 28.04.2001, з 03.05.2001 по 15.01.2003, з 16.01.2003 по 26.11.2012, оскільки довідка про підтвердження стажу для призначення пільгової пенсії від 28.10.2024 №118 не відповідає додатку №5. Також, вказано, що період роботи, вказаний в довідці, не підтверджений результатами зустрічної перевірки, оскільки відсутній наказ на звільнення, у книгах нарахування заробітної плати вказана посада “сварщик”, а в записах трудової книжки посада не відповідає вказаній посаді в довідці, посади вказані у довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 27.11.2024 року №3 - не відповідають посадам, передбаченим Списками. Просили у задоволенні позову відмовити.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 07.01.2025 року звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Органом призначення пенсії за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

За результатами розгляду заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийнято рішення від 15.01.2025 №104750009271 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Так, вказаним рішення позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у зв`язку з відсутністю у нього необхідного пільгового стажу. Зазначено, що страховий стаж становить 36 років 3 місяці 26 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до стажу роботи за Списком №2 не зараховано періоди роботи відповідно до довідки про підтвердження стажу для призначення пільгової пенсії за рахунок коштів підприємств та організацій за результатами атестації робочих місць за умовами праці від 28.10.2024 №118 в зв`язку з невідповідністю додатку №5. Також період роботи, вказаний в довідці, не підтверджений результатами зустрічної перевірки, оскільки відсутній наказ на звільнення, у книгах нарахування заробітної плати вказана посада «сварщик»: окрім того, в записах трудової книжки посада не відповідає вказаній посаді в довідці. Вказано, що у довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 27.11.2024 №3, встановлено, що вказані назви посади не відповідають посадам, передбаченим Списками. За результатами розгляду документів, доданих до заяви про призначення пенсії, згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 14.11.2000 встановлено не відповідність дат записів 4-8, в зв`язку з чим розрахунок стажу проведено згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (довідка Форми ОК-5).

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи з урахуванням норм матеріального права, суд зазначає наступне.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. №1058-IV (далі – Закон України №1058-IV).

За приписами статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку – на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статі 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно пунктом 20 Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.

Як встановлено судом, відповідно до наявної в матеріалах адміністративної справи трудової книжки НОМЕР_1 від 14.11.2000 позивач працював, зокрема:

з 28.07.1990 до 11.10.2000 газоелектрозварювальником мехмайстерні в Радгоспі “Тетіївський”.

з 27.02.2001 по 28.04.2001 газоелектрозварником в Тетіївському рай ШРБУ (яке було реорганізовано в Філію “Тетіївське рай ДУ, що підтверджується довідкою №4 від 03.06.2024р.);

- з 03.05.2001 по 26.11.2012 газоелектрозварником в Тетіївському рай ШРБУ, яке в подальшому було неоднаразово реорганізоване та змінювало найменування згідно довідки №4 від 03.06.2024.

При цьому пільговий період роботи позивача з 28.07.1990 по 31.12.1991, з 27.02.2001 по 28.04.2001, з 03.05.2001 по 15.01.2003, з 16.01.2003 по 26.11.2012 також підтверджується наданими відповідачу довідкою про підтвердження стажу для призначення пільгової пенсії за рахунок коштів підприємств та організацій за результатами атестації робочих місць за умовами праці від 28.10.2024 №118 та довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 27.11.2024 №3 (а.с. 15-16).

При цьому записи є послідовними, чіткими, без перекреслень, містять підпис відповідальної особи та печатки підприємств, номер і дату наказу про прийняття та звільнення з роботи.

Також суд зазначає, що жодних неправильних чи неточних записів саме про періоди роботи позивача, у зв`язку з чим необхідно підтверджувати трудовий стаж, контролюючим органом не виявлено.

Окрім цього, відповідачем також не вказано жодних підстав, за яких таке оформлення записів робить їх недійсними або сумнівними.

Суд зазначає, що, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 “Про трудові книжки працівників” №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Отже, з вище наведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою для висновку про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

Безпідставними на переконання суду є посилання відповідача на те, що довідка про підтвердження стажу для призначення пільгової пенсії за рахунок коштів підприємств та організацій за результатами атестації робочих місць за умовами праці від 28.10.2024 №118 не може бути взята до уваги у зв`язку з невідповідністю її додатку №5, оскільки відповідачем не зазначено яким саме вимогам не відповідає форма заяви.

Також безпідставними є посилання відповідача про те, що в записах трудової книжки посада не відповідає вказаній посаді в довідці та вказані назви посади не відповідають посадам, передбаченим Списками та є різними з огляду на нижчевказане.

Так розділом XXXII «Загальні професії» Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Кабінету Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, передбачалися газозварники та їх підручні, електрозварники та їх підручні.

Розділом XXXIII «Загальні професії» Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, передбачалися професії «газозварювальник», «електрозварювальник», «електрогазозварювальник» (23200000-19756).

Також постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162 та від 16.01.2003 року №36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено Список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, передбачені професії «електрогазозварника» (розділ XXXII «Загальні професії» 23200000-19756 та 33, відповідно ).

Відповідно до єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт та професій робітників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС 16.01.1985 №17/2-54, професія зварника не визначена, як окрема професія, є загальною професією, яка об`єднує назви професій пов`язаних зі зварюванням металів і є загальним поняттям для електрозварника ручного зварювання, електрогазозварника, газозварника і електрозварника на напівавтоматичних і автоматичних машинах. Вказаний нормативно-правовий акт дає підстави для ствердження, що професія сварщика, зварника та електрозварника, газоелектрозварника є тотожною професією, тому не може бути підставою для відмови у зарахуванні до спеціального стажу за Списком № 2. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №673/283/17 від 12.09.2018.

Крім того, це слідує з правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 30.05.2018 у справі №174/658/16-а, за змістом яких електрогазозварник» і «газоелектрозварник» - це різні найменування однієї професії, тому, при документальному підтвердженні їх зайнятості протягом повного робочого дня, особи, які працювали на таких посадах мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, за умови наявності достатнього спеціального стажу

Таким чином, судом встановлено, що посади на яких працював позивач з 28.07.1990 по 31.12.1991, з 27.02.2001 по 28.04.2001, з 03.05.2001 по 15.01.2003, з 16.01.2003 по 26.11.2012 визначені у Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 р. №10, постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162, від 16.01.2003 року №36, чинними на момент перебування позивача на посадах, та є пільговими.

Також довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 27.11.2024 №3 підтверджено проведення атестації робочих місць.

Більше того Велика Палата Верховного Суду у справі №520/15025/16-а від 19 лютого 2020 року сформулювала правовий висновок, згідно якого особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах списком №2, відповідно до пункту ”б” статті 13 Закону України ”Про пенсійне забезпечення”. Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 1.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Таким чином, оскільки посади на яких працював позивач були віднесені до посад із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, то періоди роботи з 28.07.1990 по 31.12.1991, з 27.02.2001 по 28.04.2001, з 03.05.2001 по 15.01.2003, з 16.01.2003 по 26.11.2012 підлягають зарахуванню до його пільгового стажу.

Відтак, стаж позивача, що дає право на пенсію на пільгових умовах за Списком №2 складає більше 13 років.

Відповідно до статті 114 “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача щодо відсутності у позивача необхідного пільгового стажу, та відповідно, права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 15.01.2025 №104750009271 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Судом встановлено, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 55 років звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 - 07.01.2025.

Враховуючи викладене, звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, а тому позивачу слід призначити пенсію з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 03.12.2024 року, а не як зазначено позивачем 07.01.2025.

Аналізуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позивач на час звернення до відповідача із заявою про призначення пільгової пенсії досяг 55 річного віку, має загальний страховий стаж та необхідний спеціальний стаж роботи за Списком №2.

Відповідно до частини 1 статті 44 Закону №1058-ІV звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Вимогами пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, встановлено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У даній справі, територіальним органом Пенсійного фонду України щодо розгляду заяви позивача за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, рішенням якого відмовлено позивачу у призначенні пенсії.

Тож, дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Така позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 08.02.2024 по справі №500/1216/23 (провадження №К/990/37966/23).

З огляду на наведене в задоволенні позову до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з цього приводу слід відмовити.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, а належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до пільгового стажу позивача періоди роботи з 28.07.1990 по 31.12.1991, з 27.02.2001 по 28.04.2001, з 03.05.2001 по 15.01.2003, з 16.01.2003 по 26.11.2012 та призначити з 09.12.2024 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.

У відповідності до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути 968,96 грн., судового збору.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 15.01.2025 №104750009271 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу періоди роботи з 28.07.1990 по 31.12.1991, з 27.02.2001 по 28.04.2001, з 03.05.2001 по 15.01.2003, з 16.01.2003 по 26.11.2012.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити з 09.12.2024 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шумей М.В.