Рішення від 30 червня 2026 р. у справі №240/21932/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року м. Житомир справа № 240/21932/25

категорія 106020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неприйняття рішення по рапорту від 04.09.2025 про звільнення солдата ОСОБА_2 з військової служби за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами на підставі абзацу сьомого п.п.«г», п.2, ч.4, ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю 2 групи;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами на підставі абзацу сьомого п.п."г", п.2, ч.4, ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю 2 групи.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що після прибуття до частини позивач письмово та усно звертався до свого безпосереднього командира, щоб повідомити, що має підстави для звільнення за сімейними обставинами, так як мати - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою, що потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується довідкою лікарської комісії: висновок №1540 про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку; унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 25.06.2025. Вхідний номер позивачу не надали, на вимогу надати відповідь на рапорт представниками частини було повідомлено, що жоден рапорт від позивача про звільнення не надходив та не був зареєстрований у встановленому порядку. Усі подальші усні та письмові звернення командуванням не приймалися та в разі вручення були проігноровані з посиланням на відсутність факту подачі. Вказана бездіяльність відповідача слугувала підставою для звернення до суду з цим позовом.

Після усунення позивачем недоліків позову, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

07.10.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач проти заявлених вимог заперечує та просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування відзиву відповідач вказує, що позивач у встановленому порядку із рапортом до безпосереднього командира військової частини не звертався та не долучив необхідні документи до рапортів на підтвердження його права на звільнення зі служби, а саме свідоцтво про розірвання шлюбу між батьками позивача. Також відповідач заперечує свою бездіяльність щодо нерозгляду рапортів позивача, зазначає, що усі рапорти позивача були розглянуті та на них надані відповіді.

10.10.2025 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання вх. №75108/25 про розгляд справи у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін.

13.10.2025 на адресу суду надійшла відповідь на відзив вх. №75480/25, відповідно до змісту якої позивач та його представник проти доводів відзиву заперечують, позовні вимоги просять задовольнити з підстав, що вказані у позові та відповіді на відзив. Представник позивача зокрема зазначив, що в СЗЧ позивач був змушений піти через хворобу матері, зміст рапорту на звільнення від 04.09.2025 дотриманий, оскільки містив всі три вимоги, на які посилається відповідач. Стосовно подання рапорту не "по команді" представник позивача вказав, що командування військової частини НОМЕР_1 ігнорувало усі рапорти від позивача, крім того, представник позивача посилається на те, що позивач був позбавлений можливості подати рапорт "по команді". Стосовно надання документів на підтвердження відсутності інших осіб здійснювати догляд за матір`ю крім позивача, то представник позивача стверджує, що позивачем подано свідоцтво про розірвання шлюбу та інші передбачені законодавством документи, що передбачали його право на звільнення зі служби.

15.10.2025 на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив вх. №75988/25.

16.10.2025 ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача за вх. №75108/25 від 10.10.2025 про розгляд справи у відкритому судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін.

Відповідно до положень частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_3 від 14.06.2025. 15.06.2025 його було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 у АДРЕСА_1 , що підпорядковується Військовій частині НОМЕР_1 , де він проходив подальшу службу солдатом.

Після прибуття до Військової частини НОМЕР_1 позивач письмово та усно звертався до свого безпосереднього командира, щоб повідомити, що має підстави для звільнення за сімейними обставинами, так як його мати - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою, що потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується довідкою лікарської комісії: висновок №1540 про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку; унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 25.06.2025. Вхідний номер позивачу не надали, на вимогу надати відповідь на рапорт представниками частини було повідомлено, що жоден рапорт від позивача про звільнення не надходив та не був зареєстрований у встановленому порядку.

Як стверджує позивач, усі подальші усні та письмові звернення командуванням не приймалися та в разі вручення були проігноровані з посиланням на відсутність факту подачі.

У зв`язку із відмовою безпосереднього командира (начальника) позивача, а також відмовою вищестоящих прямих командирів (начальників) позивача отримати рапорт на звільнення позивач змушений був направити рапорт про дострокове звільнення за сімейними обставинами в запас від 30.06.2025 до Військової частини НОМЕР_1 (а.с.17-18), де просив у встановлений 3-денний строк надіслати до ІНФОРМАЦІЯ_5 за місцем проживання сім`ї військовослужбовця, а саме матері ОСОБА_3 запит для перевірки сімейного стану військовослужбовця та розглянути рапорт якнайшвидше у зв`язку із загрозою для життя матері.

Рапорт від 30.06.2025 був вручений – 03.07.2025. До рапорту було додано копії таких документів, що підтверджується описом про відправку: 1) паспорт та РНОКПП позивача ОСОБА_1 ; 2) паспорт матері ОСОБА_3 ; 3) висновок №1540 про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку; унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 25.06.2025 ОСОБА_3 ; 4) копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; 5) Копія витягу з реєстру територіальної громади про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні; 6) витяг з «Резерв +» ОСОБА_1

30.06.2025 мати позивача - ОСОБА_3 відправила заяву до ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.20-21) з проханням у встановлений 10-ти денний строк призначити комісію для перевірки сімейного стану родичів сина та за результатами скласти акт обстеження сімейного стану військовослужбовця. Заява від 30.06.2025 була вручена особисто – 01.07.2025. До заяви матері був доданий ідентичний перелік документів, що і в рапорті позивача від 30.06.2025.

Адвокатом позивача було направлено адвокатський запит в інтересах матері позивача - ОСОБА_3 від 11.07.2025 (а.с.23) до ІНФОРМАЦІЯ_6 з вимогою надати інформацію щодо заходів, вжитих за результатами розгляду заяви громадянки ОСОБА_3 адвокатський запит від 11.07.2025 було вручено – 14.07.2025.

Адвокатом позивача було направлено адвокатський запит в інтересах позивача від 16.07.2025 (а.с.26) до Військової частини НОМЕР_1 з вимогою надати інформацію щодо заходів, вжитих за результатами розгляду рапорту солдата ОСОБА_1 . Адвокатський запит від 16.07.2025 було вручено – 22.07.2025.

16.07.2025 надійшла відповідь від Військової частини НОМЕР_1 №812/28208 на рапорт від 30.06.2025 (а.с.39-40) в якій було повідомлено, що командування відмовляється розглядати рапорт позивача у зв`язку із тим, що ним було порушено встановлений порядок звернення («по команді») з клопотаннями безпосередніх та прямих командирів у підпорядкуванні яких знаходиться військовослужбовець, жодної відповіді по суті рапорту та розгляду документів частина не надала.

Позивач безпосередньо звернувся до командування, та отримав вимогу надати нотаріально завірені документи. Дружині позивача відмовили у зустрічі з чоловіком для передачі документів, тому шляхом відправки УкрПоштою дружина позивача передала нотаріально завірені копії документів на звільнення від 08.07.2025 (а.с.41, на звороті а.с.41 та а.с.42). Вручено – 09.07.2025. Відповідь №812/29145 від 15.07.2025 на відправлений пакет нотаріально завірених документів містила теж саме посилання на подачу рапорту «по команді» (а.с.43).

У зв`язку з повним ігноруванням будь-яких звернень військовослужбовця та реальною загрозою життю матері пов`язаною з її хронічними діагнозами та відсутності догляду, позивач самовільно залишив Військову частину НОМЕР_1 від 18.07.2025.

Представник позивача просить суд урахувати причини самовільного залишення військової частини, як поважні. Хоча відповідач вказує на правильний порядок звернення, проте у позивача не було реальної можливості реалізувати своє право на звернення та розгляд по суті. Про важке становище без догляду та погіршення стану матері після призову до лав ЗСУ позивача від 17.06.2025 свідчать також довідки про лікування матері з 08.07.2025 та 18.06.2025 (а.с.62-63). Про хронічність захворювання матері позивача, на думку представника позивача, також свідчить довідка, що за останні 5 років мати позивача ОСОБА_3 зверталася за психіатричною допомогою в «Правобережну психіатричну амбулаторію №1» (а.с.64). Облік у лікаря-психіатра з 13.05.2019 не надавався у зв`язку з втратою чинності наказу МОЗ №20 від 22.01.2007.

21.07.2025 матері позивача ОСОБА_3 було встановлено 2 групу інвалідності за результатами комісії ЕКОПФО, що підтверджується витягом та рекомендаціями (а.с.29-32).

У зв`язку з новими обставинами позивачем було повторно направлено рапорт про дострокове звільнення за сімейними обставинами у запас від 23.07.2025 до Військової частини НОМЕР_1 (а.с.33-34), долучивши документи матері про присвоєння інвалідності. Рапорт надійшов 25.07.2025.

Також, мати позивача ОСОБА_3 продублювала свою заяву до ІНФОРМАЦІЯ_6 разом з документами про присвоєння 2 групи інвалідності від 23.07.2025 (а.с.36-37). Заява надійшла 24.07.2025.

У відповіді №812/31251 на адвокатський запит направлений 16.07.2025 Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що командування відмовляється розглядати рапорт позивача у зв`язку із тим, що ним було порушено встановлений порядок звернення («по команді») з клопотаннями безпосередніх та прямих командирів у підпорядкуванні яких знаходиться військовослужбовець, а також долучено копії витягів з наказів №171 та №206 про самовільне залишення військової частини позивача (на звороті а.с.45 та а.с.46).

Відповідь Військової частини НОМЕР_1 №812/31790 від 01.08.2025 на рапорт позивача від 23.07.2025 містила те ж саме посилання на звернення «по команді» та перебування у статусі «СЗЧ» від 18.07.2025 (а.с.47-48). Відповідь була отримана 08.08.2025.

Відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_6 №04/11835 від 05.08.2025 на заяву матері позивача ОСОБА_3 від 30.06.2025 було надано акт перевірки сімейного стану військовослужбовця в якому було встановлено, що необхідність здійснення постійного догляду не підтверджено та інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, що можуть здійснювати догляд відсутні (а.с.49-50).

Проте, відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_7 №04/12841 від 28.08.2025 на заяву матері позивача - ОСОБА_3 від 23.07.2025 було надано акт перевірки сімейного стану військовослужбовця в якому було встановлено, що необхідність здійснення постійного догляду - підтверджено та інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, що можуть здійснювати догляд відсутні (а.с.51-52).

06.08.2025 позивач направив скаргу до Міністерства Оборони України на бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (а.с.53-56) та обґрунтував свої зауваження тим, що відповідач повністю ігнорує усні та письмові звернення по принципу («по команді») та використовує дану норму Статуту задля своєї вигоди, а саме: подальшого посилання на відсутність доказів про подачу рапортів/звернень/клопотань; відповідь Військової частини НОМЕР_1 від 08.07.2025 на рапорт від 30.06.2025 не опрацьована належним чином, адже відповідно до норм п.213 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України (затв. Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008) у разі надходження рапорту від військовослужбовця або заяви від його родичів про дострокове звільнення в запас за сімейними обставинами командир військової частини зобов`язаний надіслати у триденний строк до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання сім`ї військовослужбовця запит для перевірки його сімейного стану. Проте відповідач повністю проігнорував дані вимоги; на момент подачі скарги відповіді на рапорт від 23.07.2025 та адвокатський запит від 16.07.2025 не надійшли. Скарга надійшла 12.08.2025.

Відповідь №812/34823 від 21.08.2025 (а.с.61) на скаргу до Міністерства Оборони України від 06.08.2025 надійшла від самого ж відповідача, на якого скаржився позивач. Відповідач наголошував, що для перевірки сімейного стану військовослужбовця зі зверненням до ТЦК та СП можуть звернутися родичі, проте жодних пояснень чому Військова частина НОМЕР_1 не ініціювала перевірку не надав. А також повідомив, що з боку частини жодних порушень не було, тому що відповіді на рапорти вони надавали вчасно та рекомендував військовослужбовцю повернутися у частину.

06.08.2025 позивач направив скаргу до кабінету Уповноваженого з прав людини з посиланням на порушення його права на звернення та звільнення за поважними причинами (а.с.57-60). Скарга надійшла 08.08.2025, проте відповідь на момент подачі позовної заяви не надійшла.

04.09.2025 позивач направив рапорт про звільнення за сімейними обставинами, долучивши отримані від ІНФОРМАЦІЯ_7 акти догляду (а.с.65-67), відповідь на який ще не отримана.

На думку позивача, відповідачем порушено вимоги ст.20 Закону України «Про звернення громадян», згідно з якою звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

А також порушено вимоги п.110 та п.115 Закону України “Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України”.

Позивач, вважаючи, що відповідач порушує його право на звернення та належний його розгляд, а також вважаючи, що відповідач порушив право на звільнення позивача з військової служби, з посиланням на зловживання службовими особами адміністративними процедурами та вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду його рапортів, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок та військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (ч.2 ст.1 Закону №2232-ХІІ).

Відповідно до ч.7 ст.1 Закону №2232-ХІІ виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

За нормами ч.3 ст.1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч.1 ст.39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

В/ч НОМЕР_1 звертає увагу на приписи пунктів 4-7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), відповідно до яких громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом під час мобілізації, складають Військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці).

Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.

Військовослужбовцями є громадяни України, які проходять дійсну військову службу у складі Збройних сил України та інших військ відповідно до Закону України (п.9 ст.1 Закону №2232-ХІІ).

Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №171 від 15.06.2025 ОСОБА_1 призначений на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону (на звороті а.с.121).

Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №206 від 18.07.2025 ОСОБА_1 вважається таким, що 18.07.2025 самовільно залишив розташування Військової частини НОМЕР_1 (а.с.122).

Враховуючи вищевикладене позивач на даний час перебуває у статусі військовослужбовця, що самовільно залишив розташування Військової частини НОМЕР_1 .

Оскільки, командири (начальники) військових частин відповідають за своєчасність та об`єктивність надання доповідей та донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, скоєні (вчинені) військовослужбовцями або працівниками (під час виконання службових обов`язків, у робочий час), що сталися у військових частинах.

Згідно з ст.45 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом. Неповідомлення військовослужбовцем командиру (начальнику), відповідному органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення (злочину), в залежності від наслідків, може тягнути за собою притягнення як до дисциплінарної, адміністративної відповідальності (стаття 172-15 КУпАП “Недбале ставлення до військової служби”), так і до кримінальної відповідальності (стаття 396 КК України “Приховування злочину”). Разом з тим, враховуючи те, що Інструкції №604, №608 були затверджені до внесення змін в законодавство щодо скасування функції здійснення досудового розслідування військовими прокуратурами, необхідно одночасно повідомляти відповідний орган досудового розслідування із врахуванням його підслідності.

За даними фактами, командуванням військової частини здійснюються відповідні заходи передбаченні чинним законодавством, а саме: згідно припису пункту другого Розділу ІІ наказу Міністерства оборони України №604 від 29.11.2018 «Про затвердження інструкції з надання доповідей і донесень про подій, кримінальні правопорушення військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту» повідомляють начальника органу управління Військової служби правопорядку, у зоні діяльності якого військова частина виконує завдання за призначенням, усно - протягом доби з моменту, коли стало відомо про факт порушення, а протягом доби з моменту надання усної доповіді – письмово. За даними фактами призначаються службові розслідування.

Враховуючи вищевикладене, військовослужбовець ОСОБА_1 18.07.2025 самовільно залишив розташування Військової частини НОМЕР_1 , не маючи на це відповідного дозволу старшого командира. Своїми діями військовослужбовець підірвав військову дисципліну у підрозділі у такий складний для держави час, знехтував військовою службою, бойовим братерством, вчинивши протиправне діяння передбачене частиною 5 статтею 407 Кримінального Кодексу України. З огляду на це командуванням Військової частини НОМЕР_1 направлено матеріали службового розслідування до органів Державного Бюро Розслідувань за вх.812/32023 від 08.08.2025 з метою надання діям військовослужбовця ОСОБА_1 правового аналізу та внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с.170).

Стосовно підстав звільнення позивача зі служби, суд враховує наступне.

У вступній частині Закону України «Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України» в редакції від 04.05.2024 (далі - Закон №548-XIV) зазначені загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

Відповідно до ст.12 Закону №548-XIV про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).

Відповідно до ст.14 Закону №548-XIV із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Відповідно до ст.28 Закону №548-XIV єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Відповідно до ст.31 Закону №548-XIV начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ч.4 ст.2 Закону №2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно–правовими актами.

Відповідно до ч.6 ст.2 Закону №2232-ХІІ визначено види військової служби: строкова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі – вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом №2232-ХІІ. Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Частина 3 статті 24 Закону №2232-ХІІ передбачає, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до ч.7 ст.26 Закону №2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до п.12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Відповідно до п.1.1 розділу І Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (далі - Інструкція №170) - інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153.

Відповідно до п.12.1 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється наказами посадових осіб, визначених п.225 Положення №1153/2008.

Відповідно до п.225 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» звільнення військовослужбовців їх військової служби здійснюється: під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною 3, пунктом 2 частини 4, пунктом 3 частини 5 та пунктом 3 частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Пункт 233 Положення №1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII визначені підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах: за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; за станом здоров`я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі; через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу); у зв`язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.

Відповідно до п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану: військовослужбовці-жінки - у зв`язку з вагітністю; військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку; дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років; перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці; військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України; військовослужбовці, які є усиновлювачами, на утриманні яких перебуває (перебувають) дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями, патронатними вихователями, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років; виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов`язані її виховувати; утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю чи II групи; виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність, за умови що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати; необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи; необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів; необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я; необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я; у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами; якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану; якщо їхнім близьким родичам (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний (повнорідний) брат чи сестра) посмертно присвоєно звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року).

Інших умов щодо звільнення з військової служби під час мобілізації законодавець не передбачив.

Також, відповідно до пункту 1 Розділу I Наказу МОУ №531 від 06.08.2024 «Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України» (далі – Наказ МОУ №531) цей Порядок визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту.

Відповідно до п.2 Розділу I Наказу МОУ №531 з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника).

Відповідно до п.3 Розділу I Наказу МОУ №531 військовослужбовці звертаються до органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів, які проводять досудове розслідування, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, із пропозиціями, заявами та скаргами, які не є рапортами, у порядку, визначеному Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, Законом України «Про звернення громадян» та іншими нормативно-правовими актами Міноборони.

Відповідно до пункту 1 Розділу II Наказу МОУ №531 - рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.

Відповідно до п.2 Розділу II Наказу МОУ №531 усні рапорти розглядаються негайно, але не пізніше ніж у строки, для розгляду рапортів у паперовій формі, визначені пунктом 9 розділу III цього Порядку.

Відповідно до п.1 Розділу III Наказу МОУ №531 у паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок «Рапорт»; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім`я та прізвище; дату; особистий підпис.

Відповідно до п.2 Розділу III Наказу МОУ №531 командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.

Відповідно до п.3 Розділу III Наказу МОУ №531 непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.

Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.

Відповідно до п.4 Розділу III Наказу МОУ №531 якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.

Відповідно до п.6 Розділу III Наказу МОУ №531 усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов`язково реєструються службою діловодства.

Враховуючи вищевикладене, слід наголосити, що позивач з моменту зарахування до моменту самовільного залишення розташування Військової частини НОМЕР_1 з відповідним рапортом по команді та будь-яким іншим рапортом на звільнення до командування Військової частини НОМЕР_1 через безпосередніх командирів не звертався. Дане твердження підтверджується поясненнями безпосереднього командира взводу ОСОБА_4 , який зазначає, що солдат ОСОБА_1 жодного разу до командування батальйону з питань звільнення не звертався, рапорт на підпис командиру роти і далі по підпорядкованості не подавав (а.с.169).

Позивач звертався з рапортами та скаргами щодо звільнення з військової служби від 30.06.2025, від 23.07.2025, від 06.08.2025 та від 04.09.2025.

Командування Військової частини НОМЕР_1 належним чином зареєструвало та опрацювало вищевказані рапорти, що не заперечується представником позивача у позовній заяві, а також підтверджується відповідями Військової частини НОМЕР_1 долученими представником позивача №812/28208 від 08.07.2025, №812/31790 від 01.08.2025, №812/34823 від 21.08.2025 та №812/39800 від 23.09.2025 (а.с.39-40, 44-45, 47-48, 61, 167-168).

Також, представник позивача та мати позивача зверталися з адвокатськими запитами та скаргами від 08.07.2025, №02/07 від 16.07.2025 та від 06.08.2025.

Командування Військової частини НОМЕР_1 у свою чергу належним чином зареєструвало та опрацювало вищевказані звернення та скарги, що підтверджується відповідями Військової частини НОМЕР_1 №812/29145 від 15.07.2025, №812/31251 від 29.07.2025 та №812/37839 від 09.09.2025 (а.с.43-45).

Таким чином твердження, позивача щодо відсутності належного розгляду його рапортів, заяв та скарг, а також посилання на бездіяльність з боку командування Військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду звернень та рапортів позивача є безпідставними.

Крім того, є також безпідставними твердження представника позивача щодо відмови розглядати рапорт позивача, оскільки у відповіді на рапорт від 30.06.2025 командування Військової частини НОМЕР_1 зазначило, що рапорт належним чином був розглянутий та на підставі розгляду надана вичерпна відповідь щодо потреби подати рапорт по команді, а також долучити до рапорту документи, що визначені у додатку 19 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України №170 від 10.04.2009.

Стосовно твердження представника позивача щодо зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 направити у триденний термін запит до ТЦК та СП, суд зазначає, що п.213 Положення №1153/2008 передбачає, що військовослужбовці строкової військової служби можуть бути звільнені зі строкової військової служби достроково відповідно до пунктів "б", "в", "г" частини 2 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Натомість позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації, у зв`язку з чим обов`язку у командира військової частини направляти запит до відповідного ТЦК та СП не виникає.

Слід наголосити, що відповідно до статті 127 Статуту Внутрішньої служби ЗСУ солдат зобов`язаний: знати посади, військові звання і прізвища своїх безпосередніх та прямих начальників (до командира бригади включно).

Норми Положення №1153/2008 чітко визначають, що рапорт військовослужбовця повинен подаватися по команді. Подання рапорту по команді означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання і так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту, він подається напрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі і так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень.

Зі змісту направлених позивачем рапортів від 30.06.2025, від 23.07.2025 від 04.09.2025 встановлено, що вони подані до командування Військової частини НОМЕР_1 без відповідного зазначення прямого та безпосереднього командира підрозділу, що свідчить про не знання позивачем посади, військові звання, прізвища своїх безпосередніх та прямих начальників у зв`язку з цим рапорти додані до позовної заяви не можна розцінювати як такі, що подані «по команді» до командування Військової частини НОМЕР_1 .

Також, у матеріалах справи не міститься належних та допустимих доказів неможливості позивачем реалізувати своє право подати рапорт у встановленому порядку в розташуванні Військової частини НОМЕР_1 .

Стосовно надання позивачем необхідних для звільнення зі служби документів, суд зазначає наступне.

Пункт 26 додатку 19 Інструкції №170 визначає документи, що необхідні для звільнення з військової служби у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи: документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами); один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки; один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10.12.2024 №2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21.09.2015 №946; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10.12.2024 №2067, про потребу в постійному догляді.

Виходячи з вищевикладеного, а також враховуючи рапорт позивача від 30.06.2025 можна дійти висновку про те, що позивач встановленим порядком не додав до рапорту медичну документацію щодо наявності у його матері інвалідності, оскільки як зазначено у позовній заяві інвалідність матері позивача встановлена 21.07.2025, тобто після звернення із рапортом, що підтверджує відсутність усіх належних документів під час подання рапорту позивачем від 30.06.2025. Також, позивачем не було долучено до вищезгаданого рапорту підтвердження відсутності інших осіб першого чи другого ступеня споріднення.

Згодом, 18.07.2025 позивач покинув розташування Військової частини НОМЕР_1 та у подальшому звернувся із рапортом від 23.07.2025, однак не долучив до вищезгаданого рапорту документи, що підтверджують наявність чи відсутність осіб першого чи другого ступеню споріднення, що можуть здійснювати догляд, що підтверджується та зазначається у позовній заяві, оскільки тільки 28.08.2025 позивач отримав від ІНФОРМАЦІЯ_6 акт перевірки сімейного стану, тобто після звернення із рапортом від 23.07.2025, що лише підтверджує долучення до рапорту позивача від 23.07.2025 документів, що підтверджують наявність чи відсутність осіб першого чи другого ступеню споріднення.

У подальшому позивач втретє звернувся до командування Військової частини НОМЕР_1 з рапортом від 04.09.2025 на який командування Військової частини НОМЕР_1 надала вичерпну відповідь №812/39800 від 23.09.2025 в який зазначило, що до вищевказаного рапорту не було долучено підтверджуючих документів неможливості здійснення постійного догляду ОСОБА_5 (батько позивача) за ОСОБА_3 (матір`ю позивача). Також, командування Військової частини НОМЕР_1 наголосило щодо статусу перебування позивача, як такого, що самовільно залишив розташування військової частини.

Враховуючи вищевикладене усі звернення позивача з рапортами до командування Військової частини НОМЕР_1 мали недоліки, а саме: не містили усіх належних документів з метою реалізації звільнення позивача, рапорти не були оформленні «по команді» як того вимагає Положення №1153/2008, а позивач фактично самовільно залишив розташування військової частини, що фактично виключає можливість реалізації за наявності правових підстав звільнення останнього зі служби у зв`язку з його відсутністю.

У документах, долучених до рапорту було відсутнє свідоцтво про розірвання шлюбу.

Рапорт позивача від 30.06.2025 було розглянуто, що підтверджується листом Військової частини НОМЕР_1 від 08.07.2025 №812/28208 (а.с.39-40) в якому зазначено про ненадання необхідних документів та роз`яснено порядок звернення із рапортом.

Заява про звільнення зі служби від 08.07.2025 розглянута, що підтверджується листом Військової частини НОМЕР_1 від 15.07.2025 №812/29145 (а.с.43).

Адвокатський запит від 16.07.2025 розглянуто Військовою частиною НОМЕР_1 , що підтверджується наявним у матеріалах справи листом від 29.07.2025 №812/31251 (а.с.44-45).

Рапорт позивача від 23.07.2025 розглянуто Військовою частиною НОМЕР_1 (лист від 01.08.2025 №812/31790 а.с.47-48).

Скарга позивача від 06.08.2025 розглянута Військовою частиною НОМЕР_1 21.08.2025 (лист №812/34823 а.с.61).

Рапорт позивача від 04.09.2025 розглянуто Військовою частиною НОМЕР_1 23.09.2025 (лист від 23.09.2025 №812/39800 а.с.167-168), у відповіді зокрема зазначено яких саме документів не додано до рапорту (відомості про батька позивача).

У матеріалах справи наявна нотаріальна заява про те, що позивач ОСОБА_1 єдина особа, яка здійснює догляд за матір`ю (а.с.91).

Поштове вкладення (а.с.41 на звороті), на яке посилається позивач, адресоване його матір`ю до нього.

Судом встановлено, що до рапортів від 30.06.2025 (а.с.18), заяви (а.с.91), заяви від 30.06.2025 (а.с.21), адвокатського запиту від 16.07.2025 (а.с.23), рапорта від 23.07.2025 (а.с.34), заяви від 23.07.2025 (а.с.37), рапорта від 04.09.2025 (а.с.65) позивачем не було додано свідоцтво про розірвання шлюбу його батьків. що свідчить про недолучення позивачем до рапортів про звільнення з військової служби необхідних для їх розгляду та звільнення позивача з військової служби документів.

На підставі вищевикладеного, та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень у межах своєї компетенції, які входять до кола повноважень командира частини, було здійснено усі належні дії щодо розгляду рапортів, звернень та скарг позивача, отже відповідачем не допущено бездіяльності стосовно розгляду рапортів, скарг та звернень позивача.

Під час судового розгляду судом не встановлено, що відповідач чинив перешкоди позивачу у реалізації права на звільнення з військової служби.

Відповідач також не проявляв надмірного формалізму у розгляді рапортів позивача. Враховуючи поважну причину звернення, усі рапорти позивача були розглянуті, незважаючи на те, що вони були подані не встановленим порядком.

Суд враховує те, що у відповідача сформувався певний перелік документів, що поступово подавалися позивачем та його матір`ю разом із численними зверненнями, які не були задоволені через їх недоліки, однак у суду відсутні підстави вважати, що ці документи зібрані у повному обсязі та дозволяють позитивно вирішити питання, з якого позивач звертається до відповідача.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущенні того, що у відповідача у розпорядженні є повний перелік необхідних документів для вирішення питання про звільнення позивача з військової служби.

Водночас позивач не позбавлений права подати до відповідача рапорт з усіма необхідними документами, про які його було повідомлено у відповідях на рапорти, для вирішення питання про звільнення з військової служби.

У разі незадоволення такого рапорту позивач матиме право звернутися до суду.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що позивачем не доведено, що подані ним рапорти містили усі необхідні документи для звільнення його з військової служби, водночас відповідачем, як суб`єктом владних повноважень було доведено в судовому порядку належними та допустимими доказами недопущення бездіяльності щодо розгляду рапортів, скарг та звернень позивача, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судом не вирішується.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Гурін

01.07.26