Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №160/30294/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 рокуСправа №160/30294/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій позивач просить:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити заходи, направлені на виключення ОСОБА_1 з переліку військовозобов`язаних, які перебувають у розшуку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно з витягом військово-облікового документа з мобільного застосунку «Резерв+», сформованим 30.08.2025, відносно нього зазначено про порушення правил військового обліку та про перебування в розшуку ТЦК від 04.08.2025 з причини непроходження (відмови від проходження) військово-лікарської комісії. Позивач вказує, що відповідач не складав відносно нього протокол про адміністративне правопорушення та не виносив постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим оголошення його у розшук є протиправним. За захистом порушених прав позивач звернувся до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.

У відповідності до вимог статей 257, 258, 262 КАС України справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з витягом військово-облікового документа з мобільного застосунку «Резерв+», сформованим 30.08.2025, відносно позивача зазначено про порушення правил військового обліку, а також про перебування в розшуку ТЦК від 04.08.2025; причина розшуку — не пройдено (відмова від проходження) військово-лікарську комісію.

02.09.2025 представник позивача — адвокат Василенко Н.В. направила до відповідача адвокатський запит із проханням надати інформацію про те, чи є позивач порушником законодавства про мобілізацію та військовий облік, яку саме норму законодавства порушено, дату та обставини порушення.

Відповіддю тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.09.2025 запитувану інформацію надано не було.

Доказів складення відносно позивача протоколу про адміністративне правопорушення та винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку матеріали справи не містять.

Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У силу статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України; громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан, дію якого в подальшому неодноразово продовжено та який триває на час вирішення цієї справи. Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX, оголошено та проведено загальну мобілізацію.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі — Закон № 2232-XII). Згідно з частиною третьою статті 1 цього Закону військовий обов`язок включає, зокрема, дотримання правил військового обліку. Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі — Закон № 3543-XII), статтею 22 якого встановлено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, зокрема обов`язок з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі — Порядок № 1487).

Правові та організаційні засади створення і функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначені Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі — Закон № 1951-VIII). Статтею 1 цього Закону визначено, що Реєстр — інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України. Згідно з частинами 8, 9 статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, які забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних. З урахуванням наведеного відповідач є органом ведення Реєстру.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону № 1951-VIII до Реєстру заносяться та зберігаються в його базі даних персональні та службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Пункт 20-1 частини 1 статті 7 Закону № 1951-VIII передбачає, що до персональних даних належать відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення). Таким чином, до Реєстру вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил військового обліку.

Приписами частини 1 статті 27 Закону № 3543-XII визначено, що у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов`язків, передбачених частинами 1, 3 статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Зазначені приписи кореспондуються з пунктом 56 Порядку № 1487, відповідно до якого Національна поліція за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки здійснює адміністративне затримання та доставлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно з пунктом 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, а також повідомляють Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення осіб, щодо яких надсилалося звернення.

Відповідно до статті 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1, 211 цього Кодексу; від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що юридичною підставою для звернення територіального центру комплектування та соціальної підтримки до органів Національної поліції щодо розшуку, адміністративного затримання та доставлення особи є вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто порушення правил військового обліку або законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, з метою складення протоколу та притягнення до адміністративної відповідальності.

Суд акцентує увагу, що «притягнення до адміністративної відповідальності» та «вчинення адміністративного правопорушення» є різними за змістом поняттями, а до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів підлягають внесенню дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил військового обліку.

Як встановлено судом, відносно позивача протокол про адміністративне правопорушення не складався, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення не виносилася; доказів притягнення позивача до адміністративної відповідальності в установленому законом порядку за порушення правил військового обліку відповідач не надав.

За таких обставин оголошення відповідачем позивача у розшук за відсутності факту вчинення ним адміністративного правопорушення та притягнення до адміністративної відповідальності є протиправним. З огляду на приписи пункту 79 Порядку № 1487 належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити заходи, направлені на виключення позивача з переліку військовозобов`язаних, які перебувають у розшуку. Відтак позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано; пропорційно. Оскаржувані дії відповідача наведеним критеріям не відповідають.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, правомірності оскаржуваних дій не довів, відзиву на позовну заяву не подав, доказів наявності правових підстав для оголошення позивача у розшук суду не надав.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступив відповідачем у справі. Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), які полягають в оголошенні ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) у розшук.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 ) здійснити заходи, направлені на виключення ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) з переліку військовозобов`язаних, які перебувають у розшуку.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова