Рішення від 30 червня 2026 р. у справі №140/4591/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року ЛуцькСправа № 140/4591/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

судді Стецика Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управляння Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управляння Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Бай Сергій Едуардович, діючи в інтересах ОСОБА_1 (далі також – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управляння Пенсійного фонду України у Волинській області (далі також – ГУ ПФУ у Волинській області, відповдіач-1), Головного управляння Пенсійного фонду України в м. Києві (далі також – ГУ ПФУ в м. Києві, відповідач-2), в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 11.03.2025 №26244013162 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;

зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, з врахування всіх періодів роботи згідно довідок від 23.06.2006, від 07.06.2006, №3856/11-01 від 17.07.2006, №86 від 18.07.2006, №151 від 19.07.2006.

В обгрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що при досягненні пенсійного віку ОСОБА_1 звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності заяву було розглянуто ГУ ПФУ у Волинській області, рішенням якого від 11.03.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу. Зокрема до страхового стажу позивача не зараховано періоди його трудової діяльності згідно наданих довідок від 23.06.2006 №010-17/456, від 07.06.2006 №3856/11-01, від 17.07.2006, №86 від 18.07.2006, №151 від 19.07.2006.

Представник позивача не погоджується з таким рішенням ГУ ПФУ у Волинській області.

Стверджує, що страховий стаж позивача згідно наданих документів становить понад 22 роки, що дає йому повне право на призначення пенсії за віком.

Вказує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві. В свою чергу, неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

30.04.2026 до суду надійшов відзив ГУ ПФУ в м. Києві на позовну заяву, в якому представник даного відповідача заперечила позовні вимоги ОСОБА_1 . Зазначила, що заява позивача про призначення пенсії за віком розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ у Волинській області. Отже, ГУ ПФУ в м. Києві не приймалось рішення по суті заяви позивача про призначення пенсії за віком. Таким чином, ГУ ПФУ в м. Києві не є належним відповідачем у даній справі, оскільки не порушувало права та інтереси позивача. Проживання позивача на території, яку обслуговує ГУ ПФУ в м. Києві, не може бути підставою для зобов`язання цього органу вчиняти певні дії, оскільки визначальним фактором є визначення органу, яким саме було прийнято спірне рішення, що є предметом розгляду у цій справі та стало підставою для звернення з позовом до суду.

Відповідач-2 (ГУ ПФУ у Волинській області) також подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позову. На обгрунтування своїх заперечень зазначив, що до страхового стажу роботи ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи: з 28.08.1979 по 26.11.1980; з 29.01.1987 по 08.07.1991; з 11.09.1991 по 31.12.1993. Вказані періоди роботи підтвердженні довідками, які оформлені з порушенням загальновстановлених норм видачі таких документів. Зокрема: на підтвердження періоду роботи з 28.08.1979 по 26.11.1980 позивач надає довідку видану 07.06.2006 БУ-14 ВАТ «Хрещатикбуд» без номера її реєстрації; з 29.01.1987 по 08.07.1991 позивач працював у ВАТ «Генеральне агентство по туризму «Інтурс-Київ», цей період роботи засвідчує довідка видана 23.06.2006 без номера реєстрації; з 11.09.1991 по 31.12.1993 позивач працював у ТОВ «Аттіс Телеком», цей період роботи засвідчує довідка видана 19.07.2006 за №151, проте не на бланку організації та /або без кутового штампа організації.

Як наслідок, за підрахунками ГУ ПФУ у Волинській області, страховий стаж позивача становить 15 років 01 місяць 23 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.

Вважає, що у спірних правовідносинах ГУ ПФУ у Волинській області діяло правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому його дії не можна вважати протиправними.

Також звертає увагу суду на пропуск позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.

29.05.2026 до суду надійшла відповідь представника позивача на відзив відповідача, в якому останній заперечив проти доводів органу Пенсійного фонду з підстав аналогічних тим, які були викладені в позовній заяві.

Ухвалою суду від 19.06.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав неподання позивачем заяви про поновлення строку звернення до суду із наведенням обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права. Позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали на усунення вказаних недоліків позовної заяви шляхом подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, у якій вказати підстави для поновлення строку, додати докази поважності причин пропуску цього строку.

25.06.2026 від представника позивача до суду надійшла заява про поновлення процесуального строку, яка обґрунтована тим, що позивач пропустив строк звернення до суду не з власної вини, оскільки рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 11.03.2025 №26244013162 щодо відмови у призначенні пенсії за віком не надсилалося позивачу та належним чином не вручалося. Про існування такого рішення позивач дізнався лише після звернення за правовою допомогою, коли представник отримав вказане рішення через веб-портал Пенсійного фонду України. Посилаючись на практику Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, заявник вважає, що пропуск строку зумовлений поважними причинами, а тому просив суд поновити строк звернення до адміністративного суду.

Ухвалою суду від 29.06.2026 ОСОБА_1 поновлено строк звернення до суду з позовом до ГУ ПФУ у Волинській області, ГУ ПФУ в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.

Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини.

03.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до органів Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності розгляд заяви передано до Головного управління Пенсійного фонду у Волинській області.

За результатами розгляду вказаної заяви ГУ ПФУ у Волинській області відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу для призначення пенсії.

Зокрема, у рішенні ГУ ПФУ у Волинській області 262440013162 від 11.03.2025 зазначено, що згідно наданих до заяви документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 страховий стаж складає 15 років 1 місяців 23дні. До страхового стажу згідно наданих документів не враховано періоди роботи згідно довідок, а саме: від 23.06.2006, від 07.06.2006 (відсутні номери реєстрації), №3856/11-01 від 17.07.2006, №86 від 18.07.2006, №151 від 19.07.2006, оскільки відсутня трудова книжка та згідно п. 2.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Постанова правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005за №1566/11846 із змінами і доповненнями, внесеними постановами правління ПФУ документи мають бути чинними на дату їх подання. Рекомендовано за вказані періоди роботи долучити акт зустрічної перевірки (а.с.60).

Не погоджуючись з таким рішенням ГУ ПФУ у Волинській області, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункт 6 частина перша статті 92 Конституції України).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначені Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до ч.2 ст. 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058- ІV).

Згідно з ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

12.08.1993 Кабінет Міністрів України своєю постановою №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Так, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (розділ «Загальні положення» Порядку №637).

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, виходячи з наведених вище законодавчих актів, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

З матеріалів справи убачається, що у позивача відсутня трудова книжка.

Позивачем разом з заявою про призначення пенсії за віком до органу Пенсійного фонду були надані довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а саме:

довідку ВАТ «Генеральне агентство по туризму «Інтурс-Київ» від 23.06.2006 відповідно до якої зазначено, що ОСОБА_1 у період з 29.01.1987 (наказ №8л від 02.02.1987) по 08.07.1991 (наказ №82л від 02.07.1991) працював гідом-перекладачем французької мови в романській групі при Київському об`єднанні «Інтурс-Київ» (а.с.26 зворот);

довідку Будівельного управління Відкритого акціонерного товариства «Хрещатикбуд» від 07.06.2006 згідно якої значиться, що ОСОБА_1 дійсно працював в БУ-14 ВАТ «Хрещатикбуд» з 28.08.1979 (Наказ №156/к від 27.08.1979 - зарахований по оргнабору) по 26.11.1980 (Наказ №247/к від 02.12.1980 - звільнений у зв`язку з зарахуванням на навчання) на посаді муляра (а.с.23;

довідку Київського регіонального управління Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» №3856/11-01 від 17.07.2006 за змістом якої підтверджено, що ОСОБА_1 в філії АКБ «Надра» «Центральне відділення» з 01.07.1996 (наказ про прийом по переводу з АКБ «Надра» №03-к від 01.07.1996) по 05.11.1997 (наказ про звільнення за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України) №74-к від 03.11.1997) на посаді заступника директора філії АКБ «Надра» «Центральне відділення» (а.с.27 зворот);

довідку Комерційного банку «Надра» №86 від 18.07.2006 згідно якої значиться, що ОСОБА_1 дійсно працював у Відкритому акціонерному товаристві Комерційний банк «Надра» у м. Києві з 11.10.1994 по 30.06.1996 на посаді: з 11.10.1994 по 01.02.1996 - начальника відділу аналізу і планування валютних операцій Управління валютного регулювання (Наказ №54-к від 11.10.1994); з 02.02.1996 по 30.06.1996 - начальника відділу кореспондентських відносин (Наказ №55-к від 02.02.1996) (а.с.22 зворот);

довідку ТОВ «Аттіс-Телеком» №151 від 19.07.2006, якою підтверджено, що позивач працював на ТОВ «Аттіс-Телеком» з 11.09.1991 по 31.12.1993 (а.с.27).

ГУ ПФУ у Волинській області в оскаржуваному рішенні від 11.03.2025 №26244013162 та у відзиві на позовну заяву посилається на певні недоліки вказаних довідок, через наявність яких зазначені у даних довідках періоди трудової діяльності позивача не зараховано до його страхового стажу.

Зокрема, довідка БУ-14 ВАТ «Хрещатикбуд» від 07.06.2006 та довідка ВАТ «Генеральне агентство по туризму «Інтурс-Київ» не містять номерів їх реєстрацій; довідка ТОВ «Аттіс Телеком» не містить бланку організації та/або кутового штампа організації; довідки №3856/11-01 від 17.07.2006, №86 від 18.07.2006, №151 від 19.07.2006не чинні на дату їх подання до органу Пенсійного фонду.

Надаючи оцінку такому висновку ГУ ПФУ у Волинській області, суд враховує наступне.

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018 працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком, на загальних підставах.

Суд вважає, що недотримання підприємством вимог щодо оформлення відповідних довідок не є відповідальністю працівника та не може бути причиною позбавлення останнього права на належне пенсійне забезпечення. Право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки чи довідок на підтвердження страхового стажу працівника.

Судом проаналізовано зміст спірних довідок та встановлено, що вони містять відомості про періоди роботи позивача, посади якій він обіймав у вказаний період, реквізити наказів про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи.

Відтак, на переконання суду, згадувані довідки є належними та достатніми доказами для підтвердження страхового стажу ОСОБА_1 .

У постанові від 21.02.2020 у справі №291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку про те, що перевірка достовірності виданих документів покладається на Пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.

Відповідно до частини 3 статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Разом з тим, абзацом 4 пункту 1.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, передбачено, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобу Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, у випадку якщо орган Пенсійного фонду вважає, що для прийняття рішення про призначення пенсії необхідна додаткова інформація або не достатньо наданих документів, відповідач наділений відповідними повноваження з метою їх отримання звертатися до підприємств, установ, організацій, в тому числі у спосіб отримання інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

До того ж, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, відповідач відповідно до вимог Порядку №22-1 повідомляє заявнику про необхідність надання таких документів.

ГУ ПФУ у Волинській області не подано суду доказів вжиття жодних заходів з метою отримання додаткових документів і інформації, що свідчить про те, що відповідач-1 прийняв рішення про відмову в призначенні пенсії за віком необґрунтовано, без з`ясування обставин, які мають значення для його прийняття, обмежившись посиланням на певні недоліки поданих заявником документів.

На переконання суду, відмовляючи ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, відповідач діяв протиправно, оскільки формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а (адміністративне провадження № К/9901/17572/18).

Встановлені у справі обставини в сукупності, свідчать недотриманням відповідачем-1 вимог, визначених пунктом 3 частини другої статті 2 КАС України при прийнятті рішення, що є підставою для визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 11.03.2025 №26244013162 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Суд відхиляє доводи ГУ ПФУ у Волинській області про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом, з огляду на наступне.

Ухвалою суду від 19.06.2026 позовну заяву на підставі частини тринадцятої статті 171 КАС України було залишено без руху, встановлено позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви у спосіб подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, у якій вказати підстави для поновлення строку, додати докази поважності причин пропуску цього строку.

25.06.2026 від представника позивача до суду надійшла заява про поновлення процесуального строку, яка обґрунтована тим, що позивач пропустив строк звернення до суду не з власної вини, оскільки рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 11.03.2025 №26244013162 щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 не надсилалося та належним чином не вручалося. Про існування такого рішення позивач дізнався лише після звернення за правовою допомогою, коли представник отримав його через веб-портал Пенсійного фонду України.

Врахувавши, що наведені заявником обставини щодо неотримання рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії за віком та відсутності належного повідомлення про його прийняття свідчать про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду, а також з метою забезпечення права позивача на доступ до правосуддя, ухвалою від 29.06.2026 судом задоволено заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду.

При вирішенні спору в частині позовних вимог, заявлених до ГУ ПФУ в м. Києві, суд враховує наступне.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу IV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку №22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:

сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п.4.10);

виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

У межах спірних правовідносин заява ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ у Волинській області та за результатами її розгляду прийнято спірне рішення, яке визнано судом протиправним.

Суд зауважує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23.

ГУ ПФУ в м. Києві не здійснювало розгляду заяви позивача від 03.03.2025, не приймало рішення про відмову у перерахунку пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов`язку щодо призначення пенсії та зарахування спірних періодів трудової діяльності позивача до його страхового стажу.

Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 ГУ ПФУ в м. Києві визначено як суб`єкт, який буде здійснювати виплату пенсії позивачу за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання (в разі її призначення).

Отже, позовні вимоги до ГУ ПФУ в м. Києві заявлені безпідставно.

Також суд враховує, що у межах спірних правовідносин адміністративним судом не здійснюється призначення пенсії, а перевіряється виключно законність рішення органу пенсійного фонду про відмову в призначенні пенсії, за наслідками чого суд може визнати протиправними такі рішення, дії чи бездіяльність, а як наслідок - зобов`язати вчинити певні дії.

Слід звернути увагу, що функції органів Пенсійного фонду України щодо призначення пенсії відносяться до виключної компетенції відповідача.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Отже, суд не може перебирати на себе функції, які відносяться до виключної компетенції органів Пенсійного фонду, зокрема, самостійно здійснювати розрахунок страхового стажу та нарахування пенсії.

Однак, наявні підстави для захисту прав позивача шляхом зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у вказаному рішенні.

Обрання такого способу захисту порушеного права позивача узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, від 17.07.2018 у справі №514/166/16-а, в яких, зокрема, зазначено, що «Повідомляючи позивачу про відмову в призначенні пільгової пенсії, ПФУ діяло необґрунтовано. При цьому, суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання ПФУ призначити пенсію позивачу».

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення частково.

Щодо розподілу судових витрат, між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

За змістом частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду позивач сплатила судовий збір в сумі 1331,20 грн.

Відтак за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Волинській області (як суб`єкта владних повноважень, який прийняв оскаржуване рішення) на користь позивача необхідно стягнути 1331,20 грн. судового збору.

Суд звертає увагу, що сума судового збору підлягає стягненню з ГУ ПФУ у Волинській області в повному обсязі в сумі 1331,20 грн, оскільки часткове задоволення позову стосується способу захисту порушеного права, обраного судом.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управляння Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управляння Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управляння Пенсійного фонду України у Волинській області від 11.03.2025 №26244013162 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управляння Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до його страхового стажу періоди трудової діяльності, зазначені у довідці ВАТ «Генеральне агентство по туризму «Інтурс-Київ» від 23.06.2006, довідці Будівельного управління Відкритого акціонерного товариства «Хрещатикбуд» від 07.06.2006, довідці Київського регіонального управління Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» №3856/11-01 від 17.07.2006, довідці Комерційного банку «Надра» №86 від 18.07.2006 та довідці ТОВ «Аттіс-Телеком» №151 від 19.07.2006.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судовий збір у сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одну гривню 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано судом 01 липня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинської області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6; код ЄДРПОУ 13358826).

Відповідач-2: Головне управляння Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДРПОУ 42098368).

Суддя Н. В. Стецик