Рішення від 30 червня 2026 р. у справі №120/8028/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

01 липня 2026 р. Справа № 120/8028/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: Військової частини НОМЕР_1 про: визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскільки розмір підвищення грошового доходу в березні 2018 року не перевищив суму можливої індексації у цьому ж місяці, позивач має право на нарахування та виплату з 04.11.2019 по 27.02.2025 індексації грошового забезпечення (індексації-різниці), визначеної з урахуванням абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Ухвалою відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 04.11.2019 по 27.02.2025.

Позивач звернулася до відповідача із запитом щодо індексації грошового забезпечення в за період проходження служби з 04.11.2019 по 27.02.2025, виходячи з фіксованої величини 3916,82 грн., що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходів відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (копія заяви додається).

25.05.2025 відмовив позивачеві у проведенні нарахування та виплати індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) відповідно до вимог абзаців 3, 4,- 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постанов (копія листа військової частини додається).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

Так, стаття 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) передбачає, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

За військовослужбовцями, які тимчасово проходять військову службу за межами України, зберігається виплата грошового забезпечення в національній валюті та виплачується винагорода в іноземній валюті за нормами і в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

У разі індексації грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів грошове забезпечення членам сімей військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, виплачується з урахуванням такої індексації - з дня прийняття рішення про проведення такої індексації. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям Сил спеціальних операцій Збройних Сил України встановлюється спеціальна надбавка, що входить до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.

Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (у редакціях, чинній у спірний період) визначає правові та організаційні засади індексації грошових доходів населення.

Відповідно до статей 1, 2 цього Закону, для цілей цього Закону терміни вживаються в такому значенні: індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об`єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.

Соціальні виплати, що мають цільовий і разовий характер (допомога при народженні дитини, допомога на поховання, матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію тощо), а також допомога у зв`язку з вагітністю і пологами індексації не підлягають. Підтримка купівельної спроможності провадиться шляхом підвищення розміру зазначених виплат.

Підтримка купівельної спроможності соціальних виплат, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму, здійснюється шляхом перегляду їх розміру у зв`язку із зростанням прожиткового мінімуму відповідно до законодавства.

Індексація пенсій здійснюється шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Механізм індексації конкретизований у Порядку №1078.

Пункт 4 Порядку №1078 передбачає, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.

У разі коли особа працює та отримує інший грошовий дохід, насамперед індексується оплата праці. Якщо така особа працює і одночасно навчається за денною формою навчання або з відривом від виробництва у клінічній ординатурі, аспірантурі і докторантурі, насамперед індексується стипендія.

Відповідно до пункту 10 Порядку №1078, фізичній особі, яка одночасно працює та отримує суми відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, насамперед індексується заробітна плата.

На вимогу такої особи за місцем роботи видається довідка про розмір заробітної плати та суму індексації, на підставі якої проводиться індексація суми відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачується особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Положення абзаців 3-6 пункту 5 Порядку №1078 встановлюють особливий механізм індексації у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) - так звану щомісячну фіксовану суму індексації (індексацію-різницю). Зокрема, якщо розмір підвищення грошового доходу у місяці такого підвищення менший за суму можливої індексації, яка склалася у цьому місяці, різниця між ними виплачується як фіксована сума індексації щомісячно до наступного підвищення тарифних ставок (посадових окладів), а до цієї фіксованої суми надалі додається поточна індексація.

Порядок №44 регулює виплату щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення військовослужбовців та інших категорій.

Пункт 2 Порядку №44 передбачає, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.

У постановах від 12.05.2022 у справі №580/3335/21, від 19.05.2022 у справах №400/103/21 та №200/3859/21, від 28.06.2022 у справі №420/4841/21 Верховний Суд виходив із того, що для військовослужбовців базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін до березня 2018 року є січень 2008 року, коли постановою Кабінету Міністрів України №1294 було підвищено посадові оклади, і до березня 2018 року таких підвищень не відбувалось. Це має значення для визначення суми можливої індексації станом на березень 2018 року й, відповідно, для обчислення індексації-різниці.

У постанові від 10.04.2024 у справі №200/564/23 Верховний Суд детально роз`яснив алгоритм застосування абзаців 3-6 пункту 5 Порядку №1078, зазначивши, що: право на щомісячну фіксовану суму індексації (індексацію-різницю) виникає за умови, якщо розмір підвищення грошового доходу в місяці підвищення посадових окладів (березень 2018 року) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, яка склалася у цьому місяці; сума індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації та розміром підвищення доходу; така сума виплачується щомісячно до наступного підвищення окладів, при цьому до неї надалі додається поточна індексація.

У постанові від 04.04.2024 у справі №160/2481/23 Верховний Суд наголосив, що вирішальним при визначенні права на індексацію-різницю є момент останнього нормативного підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, а не індивідуальне збільшення грошового доходу конкретного військовослужбовця у зв`язку зі зміною посади, надбавок тощо.

У постанові від 20.03.2024 у справі №380/14807/23 Верховний Суд зазначив, що розрахунок конкретного розміру індексації, у тому числі індексації-різниці, належить до компетенції відповідного органу (роботодавця), тоді як суд здійснює контроль за дотриманням встановленого законом алгоритму і не підміняє собою суб`єкта владних повноважень.

У постановах Верховного Суду від 27.09.2023 у справі №420/23176/21, від 31.01.2024 у справі №320/6441/22, від 18.04.2024 у справі №160/10789/22, від 30.04.2024 у справі №360/700/23 та інших зазначено, що: компенсація сум податку з доходів фізичних осіб за Порядком №44 є похідною від основної грошової виплати; така компенсація підлягає обов`язковій виплаті одночасно з виплатою грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, у тому числі сум, донарахованих за рішенням суду; невиплата компенсації податку з доходів фізичних осіб при виплаті грошового забезпечення (у тому числі індексації) є протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Так, щодо індексації за період з 04.11.2019 по 31.12.2022 року та з 01.01.2025 по 27.02.2025, то суд вказує на таке.

Із наявних у матеріалах справи довідок та розрахунків убачається, що: відповідач визначав базовим місяцем для індексації березень 2018 року; за період з 04.11.2019 по 31.12.2022 позивачу було нараховано та виплачено певні суми індексації, які відповідач вважає повними; разом з тим, відповідач не надав розрахунку можливої індексації станом на березень 2018 року (з урахуванням базового місяця січня 2008 року) та не довів, що у цьому місяці сума підвищення грошового забезпечення позивача перевищувала або дорівнювала сумі можливої індексації.

За наведених вище правових позицій Верховного Суду (зокрема, у справах №580/3335/21, №400/103/21, №200/3859/21, №420/4841/21, №200/564/23) саме порівняння суми підвищення грошового доходу в березні 2018 року із сумою можливої індексації, розрахованої з урахуванням базового місяця - січня 2008 року, є ключовим для визначення, чи виникло у військовослужбовця право на щомісячну фіксовану суму індексації (індексацію-різницю).

При цьому, у цій справі відповідач: не навів вихідних даних (розміру грошового забезпечення до та після підвищення у березні 2018 року); не розрахував суму можливої індексації станом на березень 2018 року; не продемонстрував, що у випадку позивача відсутні підстави для застосування механізму індексації-різниці.

За таких обставин обов`язок доказування правомірності свого підходу до індексації відповідач, на якому лежить тягар доказування згідно з частиною другою статті 77 КАС України, не виконав.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності не нарахування та не виплати позивачеві щомісячної фіксованої суми індексації (індексації-різниці) за період з 04.11.2019 по 31.12.2022 року та з 01.01.2025 по 27.02.2025, а надані розрахунки не свідчать про повне виконання ним вимог Порядку №1078.

За таких обставин і правових підстав, бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачеві індексації грошового забезпечення у розмірі, визначеному Порядком №1078 (зокрема з урахуванням абзаців 3-6 пункту 5), за період з 04.11.2019 по 31.12.2022 року та з 01.01.2025 по 27.02.2025 є протиправною.

Разом з тим, з огляду на наведену практику Верховного Суду (справа №380/14807/23), суд не підміняє відповідача у визначенні конкретної суми індексації та покладає на нього обов`язок здійснити перерахунок у межах його компетенції з дотриманням установленого законом алгоритму.

Щодо індексації за період 01.01.2024-31.12.2024 року, то суд виходить із таких міркувань.

Відповідач обґрунтовує не нарахування індексації грошового забезпечення позивачу у 2024 році тим, що, на його думку, індекс споживчих цін не перевищив поріг індексації 103 %, посилаючись при цьому на окремі щомісячні показники індексу споживчих цін.

Водночас, суд вказує на те, що Порядок №1078 передбачає, що для цілей індексації має значення індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з місяця, наступного за базовим, а не лише окремі місячні значення.

У наданих відповідачем розрахунках відсутній аналіз такого індексу наростаючим підсумком для відповідного періоду, відсутні також посилання на базовий місяць у контексті 2024 року та на результати порівняння індексу наростаючим підсумком із порогом індексації.

Отже, відповідач не довів, що у період з 01.01.2024 по 31.12.2024 у нього були відсутні правові підстави для нарахування індексації грошового забезпечення позивача.

Натомість доводи відповідача свідчать про неповне застосування механізму, визначеного Порядком №1078, та орієнтацію лише на окремі щомісячні індекси, що не відповідає вимогам закону.

За цих обставин, суд приходить до висновку, що не нарахування та не виплата позивачеві індексації грошового забезпечення у 2024 році за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 є протиправною бездіяльністю відповідача.

Щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб (ПДФО), то суд зазначає про таке.

Вимога позивача щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб є похідною від основних вимог про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення.

Як убачається з Порядку №44 та наведеної вище практики Верховного Суду (зокрема у справах №420/23176/21, №320/6441/22, №160/10789/22, №360/700/23), компенсація сум ПДФО: має виплачуватися одночасно з виплатою відповідного грошового забезпечення, у тому числі сум, донарахованих за рішенням суду; є обов`язком суб`єкта владних повноважень, а не його дискреційним правом; підлягає нарахуванню і виплаті у розмірі фактично утриманого з відповідних виплат податку з доходів фізичних осіб.

Оскільки суд у цій справі визнає протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення позивача й зобов`язує відповідача здійснити відповідні нарахування та виплати, то у відповідача, відповідно до Порядку №44 та наведених вище постанов Верховного Суду, виникає обов`язок одночасно з виплатою сум індексації здійснити виплату щомісячної грошової компенсації сум ПДФО, утриманих із цих сум.

Доводи відповідача про «передчасність» цієї вимоги не ґрунтуються на законі, оскільки компенсація ПДФО є невід`ємним елементом механізму оподаткування відповідних грошових виплат і повинна здійснюватися саме в момент їх виплати, в тому числі донарахованих за рішенням суду.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів сторін, суд також зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Підстави для розподілу судових витрат у цій справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у розмірі, визначеному Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року № 1282-XII та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, за періоди: з 04.11.2019 по 31.12.2022 року та з 01.01.2025 по 27.02.2025 включно.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 04.11.2019 по 31.12.2022 року та з 01.01.2025 по 27.02.2025 включно , виходячи із щомісячної фіксованої величини, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходів відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 при виплаті ОСОБА_1 сум індексації грошового забезпечення, донарахованих на виконання цього рішення суду, одночасно нарахувати та виплатити щомісячну грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, утриманих із таких сум індексації, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум такої компенсації.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

Суддя Комар Павло Анатолійович