Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №734/104/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 734/104/26 Головуючий у 1 інстанції Соловей В. В.

Провадження № 33/4823/557/26

Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Куценка М.О. з участю особи захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвоката Зощенка Валерія Вікторовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Зощенка В.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 18 травня 2026 року,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 18 травня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень із позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

Судом першої інстанції встановлено, що 26 грудня 2025 року о 09 годині 35 хвилин на 72 км автомобільної дороги М-01 Київ – Чернігів – Нові Яриловичі в с. Сираї Чернігівського району Чернігівської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом Fiat Doblo, державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проведено на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу Drager Alcotest 7510 № ARLM-0316. Відповідно до результату тесту №1782 вміст алкоголю в організмі водія становив 0,83 проміле.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, захисник Зощенко В.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати, а провадження у справі закрити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що під час проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння працівниками поліції було порушено вимоги ст.266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735. На думку апелянта, працівниками поліції не вручено ОСОБА_1 копію акта огляду на стан алкогольного сп`яніння та направлення до закладу охорони здоров`я, що, на його переконання, свідчить про недійсність проведеного огляду та недопустимість отриманих доказів.

Захисник Зощенко В.В. в судовому засідання доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату місце та час судового розгляду.

Враховуючи положення ст.294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та її захисника.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та законність постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи і вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.252 КУпАП суд оцінює докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Частиною першою ст.130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного сп`яніння.

Пунктом 2.9 «а» Правил дорожнього руху України встановлено заборону керування транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння.

Порядок проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп`яніння визначений положеннями ст.266 КУпАП, Порядком №1103 та Інструкцією №1452/735.

Як убачається з матеріалів справи, факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №550940 від 26.12.2025 року, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння із використанням спеціальних технічних засобів, результатом тесту №1782, проведеного за допомогою спеціального технічного засобу Drager Alcotest 7510 № ARLM-0316, а також відеозаписом події, який міститься в матеріалах справи. Відповідно до результату тестування вміст алкоголю в організмі ОСОБА_1 становив 0,83 проміле.

Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до того, що працівниками поліції нібито не було вручено особі копію акта огляду та направлення до закладу охорони здоров`я.

Разом із тим зазначені доводи не свідчать про незаконність проведеного огляду та не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин.

Так, відповідно до ч.3 ст.266 КУпАП направлення особи до закладу охорони здоров`я здійснюється у випадку незгоди водія на проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами такого огляду.

З дослідженого судом відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 добровільно погодився на проходження огляду за допомогою спеціального технічного засобу Drager. Після оголошення результату тестування ОСОБА_1 висловив бажання пройти перевірку повторно, на що працівниками поліції було роз`яснено можливість проходження огляду в закладі охорони здоров`я.

Після отримання відповідних роз`яснень ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції, що погоджується із результатом проведеного огляду. Аналогічні відомості містяться і в протоколі про адміністративне правопорушення.

Будь-яких заперечень щодо результатів тестування, вимог про проведення медичного огляду в закладі охорони здоров`я, сумнівів щодо справності спеціального технічного засобу або правильності проведення огляду ОСОБА_1 не висловлював.

Таким чином, передбачені законом підстави для обов`язкового направлення особи до закладу охорони здоров`я були відсутні.

Посилання сторони захисту на невручення окремих процесуальних документів саме по собі не може бути безумовною підставою для визнання результатів огляду недійсними.

Відповідно до ч.5 ст.266 КУпАП недійсним вважається огляд, проведений із порушенням вимог цієї статті.

Разом із тим матеріали справи не містять будь-яких відомостей про порушення процедури проведення самого огляду, відсутність згоди особи на його проведення, несправність або неналежну повірку спеціального технічного засобу чи недостовірність отриманого результату.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що під час оцінки доказів необхідно враховувати не лише сам факт можливого процесуального порушення, а й його істотність, а також те, чи вплинуло таке порушення на достовірність отриманих доказів або можливість особи реалізувати своє право на захист.

Не кожне відхилення від установленої процедури автоматично тягне недопустимість доказу або недійсність проведеного огляду. У даній справі доводи апеляційної скарги не містять будь-яких обставин, які б ставили під сумнів достовірність результату огляду, свідчили про фальсифікацію його результатів або про істотне порушення процесуальних прав ОСОБА_1 .

Апеляційний суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої при оцінці справедливості провадження необхідно оцінювати провадження в цілому, а не окремі його елементи ізольовано. Вирішальним є те, чи була забезпечена загальна справедливість процедури та чи мала особа реальну можливість реалізувати свої процесуальні права.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 був обізнаний про суть висунутого йому обвинувачення, брав участь у процесуальних діях, був ознайомлений із результатом огляду, користувався правовою допомогою захисника та реалізував право на апеляційне оскарження.

За таких обставин апеляційний суд не вбачає підстав для висновку про те, що наведені стороною захисту обставини вплинули на загальну справедливість провадження або поставили під сумнів достовірність доказів, покладених в основу постанови суду першої інстанції.

Таким чином, сукупність досліджених доказів є належною, допустимою, достовірною та достатньою для висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи, правильно встановив фактичні обставини, дав належну оцінку доказам та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

Адміністративне стягнення призначене з дотриманням вимог ст.33 КУпАП, у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП та відповідає характеру вчиненого правопорушення і особі правопорушника.

За таких обставин доводи апеляційної скарги не дають підстав для зміни або скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Зощенка В.В. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 18 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяМ. О. Куценко