Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №585/336/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №585/336/26

Номер провадження 22-з/816/74/26

Категорія -

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткова)

01 липня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Худика А.М. (суддя-доповідач), суддів: Криворотенка В.І., Черних О.М.,

розглянув у порядку письмового провадження заяву представника заявника ОСОБА_1 – адвоката Домашенка Дениса Миколайовича

про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі № 585/336/26 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 23 березня 2026 року

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 23 березня 2026 року позов ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задоволено частково, стягнуто 51 125,53 грн заборгованості, 1 906,01 грн судового збору та 4 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, а в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Сумського апеляційного суду від 02 червня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником адвокатом Домашенком Д.М., – задоволено частково.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 23 березня 2026 року змінено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором про споживчий кредит № 5095916 від 04.08.2021 та договором позики № 77591844 від 12.09.2021 у розмірі 37 893 гривень 99 копійок, судовий збір у розмірі 1 412 гривень 67 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 122 гривень 40 копійок понесені в суді першої інстанції; стягнуто з ТОВ «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 874 гривень 60 копійок.

08 червня 2026 року представник заявника ОСОБА_1 – адвокат Домашенко Д.М. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення щодо компенсації витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 9 000 грн пропорційно до відмовлених позовних вимог, у межах п`ятиденного строку, встановленого для подання такої заяви, оскільки останній день цього строку припадав на 07 червня 2026 року, який є вихідним днем.

Заява про ухвалення додаткового рішення мотивована тим, що постановою Сумського апеляційного суду від 02.06.2026 року не вирішено питання про судові витрати. Відповідач в апеляційній скарзі зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, та вказав, що докази понесених витрат будуть надані у строк, встановлений ч. 8 ст. 141 ЦПК України, при цьому відповідні докази подані у межах встановленого процесуального строку, а отже відповідачем було дотримано вимоги ст. 141 ЦПК України. Оскільки витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються договором, актом та іншими доказами, а розмір гонорару визначений договором у фіксованому розмірі, заявник просить ухвалити додаткове рішення у справі, яким вирішити питання про розподіл судових витрат та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу пропорційно відмовленим позовним вимогам.

17 червня 2026 року від представника ТОВ «Коллект Центр» надійшли заперечення на заяву представника заявника ОСОБА_1 – адвоката Домашенка Д.М., в яких зазначає, що представником відповідача пропущено строк на подачу заяви про ухвалення додаткового рішення із поданням доказів, оскільки заяву подано на 6-й день після винесення рішення суду, а тому така заява підлягає залишенню без розгляду. Також зазначає, що відповідач не навів поважних причин неподання доказів понесених витрат до закінчення судових дебатів, не дотримався вимог цивільного процесуального законодавства щодо визначення та стягнення витрат на правничу допомогу, заявлена сума витрат є завищеною, неспівмірною зі складністю справи, розміром позовних вимог та позицією в апеляційній скарзі, а матеріали справи не містять доказів оплати витрат на правову допомогу, що є самостійною окремою підставою для відмови у їх стягненні, у зв`язку з чим просив заяву про ухвалення додаткового рішення залишити без задоволення та відмовити у стягненні із позивача витрат на правову допомогу.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини 1, 3 статті 133 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, потрібних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта-шоста статті 137 ЦПК України).

Як передбачено частинами 2, 3, 8, 12 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Отже ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2024 року № 686/5757/23 виснувала, що у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року № 755/9215/15-ц та постанові від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18). Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 січня 2026 року у справі № 681/947/24 та інших постановах.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року заява № 19336/04, § 268)).

Доводи представника позивача про те, що відповідачем не виконано умову щодо наявності поважності причин неподання доказів понесених судових витрат до закінчення судових дебатів, а такі докази повинні були бути подані одразу після понесення відповідних витрат або до ухвалення рішення у справі, суд відхиляє.

Як убачається з апеляційної скарги, відповідачем до закінчення розгляду справи заявлено клопотання про розподіл судових витрат та зазначено, що докази понесених і документально підтверджених судових витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Отже, відповідач завчасно повідомив суд та інших учасників справи про намір подати докази судових витрат у порядку, прямо передбаченому ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

При цьому наведені представником позивача доводи щодо обов`язку подання доказів одразу після понесення витрат або до ухвалення рішення у справі не ґрунтуються на вимогах ч. 8 ст. 141 ЦПК України, яка передбачає можливість подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву. Оскільки така заява була зроблена відповідачем в апеляційній скарзі, підстави для відмови у розгляді заяви з наведених мотивів відсутні.

Доводи представника позивача про відсутність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з ненаданням доказів їх оплати є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Матеріали справи містять договір про надання правничої допомоги, додаткову угоду та акт надання послуг (а.с. 218-221), яким підтверджуються обсяг наданих послуг, факт їх прийняття клієнтом та фіксований розмір гонорару.

Сам по собі факт ненадання квитанції про оплату не свідчить про відсутність підстав для розподілу судових витрат, оскільки процесуальний закон передбачає можливість компенсації витрат, які не лише сплачені, а й підлягають сплаті.

Згідно п. 1.1 договору № 02/11 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 02 листопада 2023 року (а.с. 218-219) адвокат зобов`язується здійснювати захист, представництво інтересів і надавати правову допомогу клієнту на умовах, в порядку і обсягах, визначених договором, а клієнт зобов`язується оплатити надану правову допомогу і фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди №26/03 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 02.11.2023 № 02/11 за надання послуг: підготовка та подача до суду заяви про надання доступу до електронної справи № 585/336/26, ознайомлення з матеріалами справи, правовий аналіз, проведення консультації, надання відповідної правової інформації, пропозиції та рекомендації, підготовка та подача до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги, підготовка заяв/клопотань, клієнт сплачує адвокату фінансову суму у розмірі 9000,00 грн.

З детального опису робіт за договором про надання правової (правничої) допомоги від 02.11.2023 № 02/11 та акту наданих послуг № 04/06 від 04.06.2026 вбачається, що ОСОБА_1 (клієнт) та адвокат Домашенко Д.М. уклали акт наданих послуг про наступне: підготовка та подача до суду заяви про надання доступу до електронної справи № 585/336/26, ознайомлення з матеріалами справи, правовий аналіз, проведення консультації, надання відповідної правової інформації, пропозиції та рекомендації, підготовка та подача до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги, підготовка та подача до суду апеляційної інстанції заяви про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат (а.с. 220 зворот, 221).

Зазначений представником ОСОБА_1 – адвокатом Домашенко Д.М. розмір витрат на правову допомогу в сумі 9 000,00 грн не відповідають характеру спірних правовідносин, складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часу, витраченому адвокатом на виконання робіт, значенню справи для сторін.

Підстав для стягнення витрат у розмірі, про який просить заявник, не вбачається.

З огляду на викладене, визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, колегія суддів бере до уваги норми ч. 4 ст. 137 ЦПК України, характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, значення справи для сторін, з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає, що витрати в сумі 2 000 грн, понесені в апеляційному суді, відповідатимуть вимогам розумності, справедливості та співмірності.

А тому, пропорційно відмовленим позовним вимогам (46,94%) з позивача на користь відповідача потрібно стягнути 938,80 грн понесених і документально підтверджених судових витрат на правничу допомогу (2000 грн х 46,94%).

Тому заява представника ОСОБА_1 – адвоката Домашенка Д.М. про ухвалення додаткового судового рішення підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 270, 381-384, 389 ЦПК України, Сумський апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Домашенка Дениса Миколайовича про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 938,80 грн.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - А.М. Худик

Судді: В.І. Криворотенко

О.М. Черних