Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №496/7777/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/843/26

Справа № 496/7777/25

Головуючий у першій інстанції Горяєв І. М.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Карташова О.Ю.

за участю секретаря судового засідання Рудуман А.О.

особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

захисника особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Мамай Артура Сергійовича (який приймає участь в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 10 березня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 10 березня 2026 року визнано винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 гривень.

Як вбачається з постанови суду першої інстанції, 03.1.2025 року о 09:51 годин ОСОБА_1 траса М-05 а/д Київ-Одеса 452 км+800 м керував транспортним засобом “Ман”, номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом “Magyar”, номерний знак НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер, результат 0,82 %.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою та постановленою з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, а тому просить її скасувати, провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

В додаткових поясненнях ОСОБА_1 обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення проведення процедури огляду водія на стан алкогольного сп`яніння, а саме на те, що зі змісту відеозаписів які долучені до матеріалів справи, після того як інспектор провів огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, у скаржника жодного разу навіть формально не було запитано чи погоджується він з результатом огляду, а також не запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я. До того ж зауважується, що інспектором навіть не складалось і не вручалось направлення. Відтак на думку скаржника, результати огляду повинні бути визнані недійсними.

Також, скаржник вказує на порушення процедури відеофіксації огляду водія на стан сп`яніння, що привело до викривлення результатів огляду, посилаючись на те, що процедура огляду була розпочата одним інспектором, а відеофіксація здійснювалась іншим інспектором., який виходив з приміщення, де проходив огляд чим фактично відеофіксація припинялась, а Акт огляду складено третім інспектором. Скаржником наголошується, що він тричі проходив огляд і прилад видавав помилку, і тільки після того як інспектор довго намагався знайти щось в налаштуваннях йому було повідомлено, що результат склав 0,82%, проте на думку скаржника такий результат не може належати йому.

Крім того, скаржником зауважується, що була порушена процедура відсторонення особи від керування транспортним засобом. Так, зупинивши скаржника, при спілкуванні виявивши ознаки сп`яніння, інспектори наказали проїхати за блокпост і перепаркувати вантажний автомобіль з причепом.

В додаткових поясненнях, скаржником зазначається також про порушення права на захист, мотивуючи це тим, що під час розгляду справи в суді першої інстанції він особисто не міг взяти участь і його захист здійснював адвокат Кузьмін Є.О. який жодного разу не з`явився в судове засідання, і взагалі як в подальшому стало відомо був позбавлений права на заняття адвокатською діяльністю, а суд першої інстанції належним чином цього не перевірив, результатом чого стало те, що скаржник залишився без належного захисту.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, думку захисника ОСОБА_1 адвоката Мамай А.С. який приймав участь у розгляді справи в режимі відеоконференці, і який в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та просив її задовольнити з наведених у ній мотивів та провадження закрити. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з положеннями ст. ст. 245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону районним судом дотримано у повному обсязі.

Як убачається з оскаржуваної постанови районний суд в повному обсязі виконав вимоги ст. 280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, зокрема на: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №501930 від 03.11.2025 року, який підписано ОСОБА_1 без жодних зауважень та пояснень; чек Drager відповідно до якого ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп`яніння – 0,82 проміле, який підписано ОСОБА_1 без зауважень; акт огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким огляд проведено у зв`язку із виявленими ознаками, а саме запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння пальців рук, в якому також зазначено результати огляду і який також підписано ОСОБА_1 без жодних зауважень; відеозапис з нагрудних камер поліцейських, на якому зафіксована зупинка транспортного засобу, процедура проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки, згода водія з результатами та складання протоколу.

Вказані докази були перевірені та досліджені під час апеляційного перегляду справи.

На переконання апеляційного суду вказані процесуальні та інші документи складені у відповідності до діючих нормативно-правових актів, які регулюють відповідні правові відносини.

Таким чином, поліцейськими в повному обсязі виконано вимоги ст. 266 КУпАП.

Доводи про порушення процедури огляду на стан сп`яніння, проведення, складання процесуальних документів та відеофіксація проводилась різними інспекторами поліції, не заслуговують на увагу, оскільки зазначене не є порушенням, яке тягне за собою скасування постанови, так як всі три інспектора поліції є представниками Національної поліції, які мають на це право, здійснювали повноваження діючи в групі, тобто разом були на місці події. Крім того долучені до матеріалів справи відеозаписи відображають всі суттєві моменти складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , які стороною захисту не спростовані.

Твердження, щодо не дійсності процедури огляду є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Щодо порушення процедури відсторонення від керування транспортним засобом, то такі твердження не беруться судом до уваги, оскільки така вимога була зумовлена безпеки дорожнього руху та безпеки інших учасників я яка була висловлена до проходження огляду та встановлення результатів сп`яніння і передувала процедурі офіційного усунення.

Крім того, відповідь з УПП в Одеській області на скаргу, щодо можливості неправомірних дій, спростовує будь-які порушення співробітниками поліції. Доказів оскарження цієї відповіді стороною захисту не надано.

Доводи апелянта про те, що порушено права на захист при розгляді справи в суді першої інстанції, оскільки суд не перевірив повноваження адвоката не заслуговують на увагу, оскільки особа сама розпоряджається своїми правами, і суд не зобов`язаний виконувати функцію “стороннього контролера” за дисциплінарним статусом адвоката, якщо сторона не подавала відповідних запитів.

Крім того, апеляційний суд зауважує, що особа яка укладає договір з адвокатом несе повну відповідальність за ці договірні відносини, і має право вимагати розірвання договору, повернення коштів або відшкодування збитків через суд, а також звернутися зі скаргою до Національної асоціації адвокатів України.

Загалом доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Істотних порушень вимог закону, які б ставили під сумнів висновки судді першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення не встановлено.

Судом першої інстанції були встановлені дійсні обставини справи, дана належна оцінка особі ОСОБА_1 , правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права та зроблено обґрунтований висновок про доведеність його вини у порушенні вимог п. 2.9а ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що узгоджуються із стандартом доказування поза розумним сумнівом (рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів.

Таким чином, з урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги по суті немає, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і скасуванню або зміні не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а постанову Біляївського районного суду Одеської області від 10 березня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду О.Ю. Карташов