Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №490/6012/25 — Миколаївський апеляційний суд

01.07.26

22-ц/812/1101/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2026 року м. Миколаїв

справа №490/6012/25

провадження №22-ц/812/1101/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Локтіонової О. В.,

суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 лютого 2026 року, ухвалене під головуванням судді Шолох Л. М. у приміщенні суду у м. Миколаєві, за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2025 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – Банк або АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з зазначеним вище позовом, який обґрунтовувало наступним.

Позивач зазначав, що 01 серпня 2007 року ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернувся до АТ КБ «ПриватБанк», де заповнив і підписав заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, на підставі якої відповідачу був відкритий кредитний рахунок із встановленим кредитним лімітом, який в подальшому збільшився до 27 000,00 грн.

Підписом у заяві він підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

В порушення взятих на себе зобов`язань позичальник умови договору належним чином не виконував, у зв`язку з чим допустив утворення заборгованості, яка станом на 23 червня 2025 року становить 31 925,01 грн, з яких 25 863,97 грн заборгованість за тілом кредиту та 6061,04 грн заборгованість за простроченими відсотками.

Посилаючись на наведене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №б/н від 01 серпня 2007 року у загальному розмірі 31 925,01 грн та судовий збір у сумі 2422,40 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 лютого 2026 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 31 925,01 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 25 863,97 грн та заборгованості за простроченими відсотками у сумі 6 061,04 грн, а також судовий збір у сумі 2422,40 грн.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивач довів належними доказами наявність вказаної заборгованості.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи скаргу, відповідач зазначав, що судом першої інстанції неправильно встановлені обставини справи, що призвело до ухвалення помилкового рішення. Відповідач наголошував, що не має невиконаних зобов`язань перед Банком, оскільки він повністю повернув кредитні кошти.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

01 серпня 2007 року ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» уклали договір про надання банківських послуг, після чого ОСОБА_1 було відкрито рахунок у Банку.

18 вересня 2007 року ОСОБА_1 підписав заяву на отримання банківських послуг від АТ КБ «ПриватБанк», у якій зазначив, що хоче отримати кредитну картку в гривнях строком на 4 роки з кредитним лімітом у 500,00 грн, базова процентна ставка по кредитному ліміту на момент підписання договору становить 3% в місяць з розрахунку 360 днів в році. У цій заяві також зазначено, що погашення заборгованості по кредитному ліміту може проводитися як шляхом внесення коштів на карту клієнтом, так і списанням банком коштів з платіжної картки.

АТ КБ «Приватбанк» видало відповідачу наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 , видана 01 серпня 2007 року зі строком дії 08/15 (Карта «Універсальна»), № НОМЕР_2 , видана 28 вересня 2010 року зі строком дії 08/14 (Карта «Універсальна міні»), № НОМЕР_3 , видана 08 лютого 2012 року зі строком дії 06/15 (Карта «Універсальна»), № НОМЕР_4 , видана 22 липня 2014 року зі строком дії 06/18 (PKMMU UNEMBOSSED CREDIT 1-4% FIRST PIN), № НОМЕР_5 , видана 08 жовтня 2014 року зі строком дії 04/18 (Карта «Універсальна Gold»), № НОМЕР_6 , видана 23 жовтня 2014 року зі строком дії 10/18 (Карта «Універсальна World»), № НОМЕР_7 , видана 01 лютого 2018 року зі строком дії 12/21 (Карта «Універсальна Gold»), № НОМЕР_8 , видана 03 січня 2020 року зі строком дії 09/23 (Карта «Універсальна Gold»), № НОМЕР_9 , видана 13 березня 2024 року зі строком дії 03/28 (Віртуальна карта «Універсальна Gold Visa»).

Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитних карток ОСОБА_1 08 жовтня 2014 року йому було встановлено кредитний ліміт у розмірі 14 000,00 грн, 26 травня 2017 року – у розмірі 19 000,00 грн, 05 грудня 2017 року – у розмірі 25 000,00 грн, 19 серпня 2019 року – у розмірі 27 000,00 грн.

03 січня 2020 року ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг АТ КБ «Приватбанк», у якій погодив, що строк кредитування 20 років, розмір кредитного ліміту – 50 000,00 грн для карт «Універсальна» та 75 000,00 грн для карт «Універсальна Gold», процентна ставка 43,2% для карт «Універсальна» та 42,0% для карт «Універсальна Gold»

З виписки по банківському рахунку та розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 в період з 01 серпня 2007 року по 25 червня 2025 року користувався виданими йому Банком кредитними картами, отримуючи від позивача кредитні кошти. Він здійснював часткове погашення заборгованості (останні платежі 23 березня 2024 року та 13 лютого 2025 року), однак у повному обсязі заборгованість не сплатив.

Станом на 23 червня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 перед Банком становить 31 925,01 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту у сумі 25 863,97 грн та заборгованість за простроченими відсотками у сумі 6061,04 грн.

Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з нормами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною 1статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Норми статті 1056-1 ЦК України регламентують, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статті 525, 612, 625 ЦК України передбачають, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ухвалюючи рішення про повне задоволення позовних вимог Банку, суд першої інстанції виходив із того, що позивач довів належними доказами наявність вказаної заборгованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Досліджені судом докази свідчать, що сторони по справі узгодили умови кредитного договору, у тому числі сплату процентів, про що свідчать заяви відповідача про приєднання до Умов та правил надання послуг АТ КБ «Приватбанк» від 18.09.2007 та від 03.01.2020, у яких зазначено тип кредиту, розмір кредитного ліміту, процентна ставка за користування кредитом, строк кредитування, порядок обчислення та розміри відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді неустойки.

Таким чином, між сторонами був укладений договір про надання банківських послуг, за яким позичальник отримав кредит шляхом встановлення кредитного ліміту на банківську карту, який мав щомісячно погашати.

Встановивши порушення відповідачем умов кредитного договору щодо вчасного повернення кредитних коштів, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача вказаної у позовній заяві суми заборгованості.

Розрахунок Банку свідчить, що нарахування заборгованості було здійснено виходячи з узгоджених сторонами умов кредитного договору.

За такого відсутні підстави стверджувати, що суд ухвалив рішення, яке не відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні або скасуванню не підлягає, бо є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 лютого 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді Т. В. Крамаренко

О. О. Ямкова

Повне судове рішення складено 01 липня 2026 року.