Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №490/8773/25 — Миколаївський апеляційний суд

01.07.26

22-ц/812/1231/26

Справа №490/8773/25 Головуючий у 1-й інстанції Цуркан Р. С.

Провадження № 22ц/812/1231/26 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

1 липня 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючої-судді: Ямкової О. О.,

суддів: Крамаренко Т. В., Локтіонової О. В.,

із секретарем: Чистою В. В.,

за участі: представниці відповідачки - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2 ,

яка подана від його імені представником ОСОБА_3 ,

на заочне рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 2 квітня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Цуркана Р. С. в залі суду в місті Миколаєві о 10 год 30хв, із складенням повного рішення 13 квітня 2026 року, у справі

за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_4 ,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Одесаінвестбуд»

про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И Л А:

24 липня 2025 року ОСОБА_2 звернувся із позовом до ОСОБА_4 про визнання спільною сумісною власністю подружжя чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 113,6кв.м., та майнові права на приміщення (апартаменти), загальною площею 50,0кв.м., будівельний номер АДРЕСА_2 . Просив поділити це майно шляхом визнання за ним права власності на частку квартири АДРЕСА_1 , з припиненням на цю частку права власності, зареєстрованого за ОСОБА_4 , а також визнати право власності на майнових прав на приміщення (апартаменти) загальною площею 50,0кв.м., будівельний номер АДРЕСА_2 за ОСОБА_4 .

В обґрунтування позову зазначав, що з 24 липня 1999 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , справа з розірвання якого знаходиться на розгляді суду.

За час шлюбу за спільні кошти подружжям придбано нерухоме майно, яке складається з: чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 113,6кв.м., що зареєстрована на ім`я ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу №249 від 29 лютого 2008 року та майнових прав на приміщення (апартаменти) загальною площею 50,0 кв.м., будівельний номер АДРЕСА_2 , які оформлені на ім`я позивача.

Посилаючись на те, що придбання зазначеного майна було здійснено у період шлюбу за рахунок спільних коштів, стосовно поділу якого сторонами досягнуто домовленості, однак у позасудовому порядку вони не можуть здійснити його поділ через перебування позивача за межами України, внаслідок чого просив визнати це майно спільною сумісною власністю подружжя та поділити його між подружжям шляхом визнання права власності за кожним відповідно до ідеальних рівних часток.

Ухвалою судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 22 жовтня 2025 року справу передано для розгляду за підсудністю до Заводського районного суду міста Миколаєва.

Ухвалою судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 10 грудня 2025 року позов прийнято до розгляду та за ним відкрито провадження.

Відзиву на позовну заяву не подано.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 16 січня 2026 року до участі у справі залучено ТОВ «Одесаінвестбуд» у якості третьої особи.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 19 січня 2026 року витребувано з ДНАП Миколаївської міськради відомості щодо наявності обтяжень та прав інших осіб та з КП ММБТІ інформацію про те за ким зареєстровано згідно з відомостями БТІ право власності стосовно спірної квартири.

У лютому 2026 року надійшли повідомлення на виконання вимог вищевказаної ухвали.

Заочним рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 2 квітня 2026 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, ухвалено про поділ спільного майна подружжя, набутого під час шлюбу, шляхом визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 права власності за кожним по частині чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1 . У задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Розподілено судові витрати.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з можливості проведення поділу майна подружжя придбаного у період шлюбу у виді зареєстрованої квартири на праві власності за відповідачкою, та відсутності підстав для поділу майнових прав, у зв`язку з не доведенням позивачем набуття у власність цих майнових прав за договором, укладеним між іншими особами, та відсутністю даних про введення об`єкту в експлуатацію та виконання інших обов`язків за цим договором.

Не погодившись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поділ майнових прав на приміщення, позивач ОСОБА_2 , діючи через свого представника ОСОБА_3 , подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права під час його ухвалення та не встановлення судом фактичних обставин справи, які підлягали з`ясуванню, просив про скасування судового рішення в частині відмови у задоволенні позову у цій частині, з ухваленням нового про задоволення вимог.

У змісті скарги навів зміст позовної заяви та рішення суду, після чого зазначив, що суд помилково не взяв до уваги практику Верховного Суду, яким виснувано, що об`єкт незавершеного будівництва може бути поділений між подружжям. Внаслідок цього вказав на безпідставність відхилення судом його аргументів стосовно наявності договору про відступлення прав та обов`язків за договором купівлі-продажу майнових прав, з якого вбачається, що позивач, як новий покупець своєчасно та в повному обсязі виконав свої зобов`язання перед попереднім покупцем майнових прав, а отже є стороною договору купівлі-продажу майнових прав.

Посилався на ті обставини, що первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування набувається за інвестором, як особою, за кошти якої на підставі договору споруджений об`єкт інвестування. При цьому державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийнято в експлуатацію у встановленому порядку. В іншому випадку інвестор не зможе визнати право власності на квартиру до введення будинку в експлуатацію.

В іншій частині рішення суду учасниками справи не оскаржено.

Відзиву на апеляційну скаргу іншими учасниками справи не надано.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

За загальним правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно з частиною третьою якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма частини 3 статті 61 СК України кореспондує до частини 4 статті 65 СК України, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Як роз`яснено у пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007р «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані з сім`єю інтереси одного з подружжя.

При вирішенні справи судом встановлено, що з 24 липня 1999 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі (а.с.16), який розірваний на підставі рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 15 жовтня 2025 року (а.с. 106-107).

Під час шлюбу на ім`я відповідачки ОСОБА_4 придбана квартира АДРЕСА_1 , поділ якої проведено місцевим судом та рішення суду в цій частині не оспорено учасниками справи (а.с.22-24), і тому не є предметом апеляційного перегляду.

Одночасно позивачем заявлено про поділ отриманих ним майнових прав на приміщення відповідно до договору від 15 березня 2018 року про відступлення прав та обов`язків (заміну сторони) за договором № К/3/КВ-173 від 9 жовтня 2017 року про купівлю-продаж майнових прав щодо передачі у власність майнових прав на приміщення у об`єкті будівництва «Будівництво курортно-оздоровчого комплексу» за адресою АДРЕСА_3 , 1 черга, що розташоване на 14 поверсі з будівельним номером АДРЕСА_4 та загальною площею 50,5кв.м. (а.с.25-35) шляхом визнання права власності на частку цих прав за відповідачкою.

Відповідачкою ОСОБА_4 зустрічних вимог про порядок поділу спільного майна подружжя не заявлено, а із змісту поданого ОСОБА_2 позову вбачається, що спор між подружжям щодо цих майнових прав відсутній, при тому, зазначається, що майнові права не можуть бути між ними поділені у позасудовому порядку за відсутністю позивача на території України (а.с.2).

За договором купівлі-продажу майнових прав №К/3/КВ-173, укладеним 9 жовтня 2017 року в простій письмовій формі між ТОВ «Одесаінвестбуд», як забудовником, та ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Еверест», від імені якого діє ТОВ «Сіріус Інвест Груп», як покупцем, без участі орендарів земельної ділянки та замовників будівництва, вбачається, що його сторонами визначена купівля-продаж майнових прав на приміщення (пункти 2.1, 1.1.2), яким є право набути у власність приміщення, що буде створено, у зв`язку з будівництвом об`єкта за будівельною адресою: АДРЕСА_3 , 1 черга, після введення об`єкта будівництва в експлуатацію та здійснення оплати покупцем загальної фактичної площі приміщення (а.с.29-35).

За змістом пунктів 1.1.4, 1.1.5, 2.3, 2.5 та 3.3 цього договору узгоджено, що загальна площа приміщення, яке в подальшому буде набуте на праві власності покупцем, визначається після факту реєстрації та введення в експлуатацію об`єкта будівництва шляхом проведення технічної інвентаризації приміщення та повної оплати покупцем встановленої в такому порядку площі цього приміщення, яка може бути змінена забудовником, після чого покупцем оформлюється право власності на це приміщення.

Пунктом 3.1 визначені загальні характеристики цього приміщення: будівельний номер 173 на 14 поверсі загальною площею 50кв.м., від якого покупець може відмовитися до прийняття об`єкта в експлуатацію (пункт 4.4.1) або виявити намір про його заміну (пункт 4.4.2).

Акт прийому-передачі приміщення, довідка про повну його оплату покупцем, технічний паспорт на приміщення тощо, які повинні бути укладені між сторонами цього договору на його виконання у справі відсутні.

В той же час позивачем до суду надано укладений 15 березня 2018 року, також в простий письмовій формі, договір про відступлення права та обов`язків (заміни сторони у договорі №К/З/КВ-173 від 9 жовтня 2017 року) між забудовником ТОВ «Одесаінвестбуд», первісним покупцем ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Еверест», від імені якого діє ТОВ «Сіріус Інвест Груп», та новим покупцем – позивачем ОСОБА_2 , за яким сторонами визначено, що позивач стає новим покупцем приміщення за визначеним договором відносно забудовника. Для цього первісний покупець передав усі наявні у нього документи та отримав від нового покупця за актом-прийому передачі від 19 серпня 2019 року до договору про відступлення прав та обов`язків щодо виконання позивачем перед первісним покупцем усіх грошових зобов`язань. Загальна сума відступлення прав і обов`язків склала 1 919 939 грн 81 коп. (а.с.28).

Таким чином набуття прав та обов`язків сторони, за відступлення яких сплачено первісному покупцю відповідну суму, підтверджено позивачем шляхом надання складених в простій письмовій формі договорів, але не надано жодного документу про оплату площі приміщення за договором купівлі-продажу майнових прав, на що судом першої інстанції правильно звернута увага у змісті судового рішення.

В той же час вважаючи, що додані до позову документи є достатніми та належними доказами набуття майнових прав на нерухоме майно, позивач просив суд поділити такі права між ним та відповідачкою шляхом визнання права власності на їх частку за колишньою дружиною, за відсутністю між ним, як набувачем таких прав, та нею спору стосовно порядку їх поділу.

Так, частиною 1 статті 328 ЦК України визначена можливість набуття права власності на підставах, які не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Одним із таких правочинів, на підставі яких можливо набути право власності є договір купівлі-продажу (стаття 655 ЦК України), предметом якого можуть бути майнові права (частина 2 цієї статті), до яких в цьому разі застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Тобто в цьому разі особливості купівлі-продажу об`єктів незавершеного будівництва та майбутніх об`єктів нерухомості визначається законом, одною з яких є письмова форма договору, посвідчена нотаріально.

Частиною 1 статті 635 ЦК України передбачається укладення між сторонами попереднього договору (частина 1 статті 635 ЦК України), який укладається у формі, встановленої для основного договору. Зокрема, попередній договір щодо купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва або майбутнього об`єкта нерухомості підлягає нотаріальному посвідченню.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що відсутні будь-які обмеження щодо виду або предмета договору, який можуть зобов`язатися укласти сторони у майбутньому на підставі попереднього договору щодо купівлі-продажу майнових прав на окреме нерухоме майно в об`єкті будівництва, зокрема щодо подальшої реєстрації права власності чи інших речових прав на новостворене нерухоме майно, і тому така домовленість може бути досягнута сторонами щодо будь-яких договорів: про відчуження нерухомого чи рухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, надання послуг, виконання робіт, надання майна в оренду тощо.

Сутність такого попереднього договору полягає у виконанні таких функцій: спонукання до укладення в майбутньому основного договору шляхом встановлення відповідного обов`язку або прийняття у власність із здійсненням оплати тих характеристик, які встановлені після введення об`єкта незавершеного будівництва до експлуатації; фіксація умов основного договору.

Отже, в цьому разі попередній договір купівлі-продажу майнових прав створює для його сторін одне основне зобов`язання: після завершення будівництва та введення до експлуатації об`єкту протягом узгодженого терміну укласти певний тип цивільно-правового договору на заздалегідь узгоджених умовах та стосується набуття покупцем майнових прав на приміщення за актом прийому-передачі при умові повної оплати вартості загальної фактичної площі приміщення (пункт 8.2 договору).

У такому випадку одним із завдань попереднього договору щодо купівлі-продажу майнових прав є те, що він повинен забезпечити відносини між сторонами до укладення основного договору через наявність підстав для реєстрації права власності на новостворений об`єкт, гарантувати реальну можливість через певний час набути відповідні права на тих самих умовах, які існували в момент укладення такого договору, навіть у тому разі, коли одна із сторін втратить інтерес до цих правовідносин.

Отже, майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

У частині 2 статті 331 ЦК України вказується, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

З огляду на те, що відповідно до умов договору купівлі-продажу майнових прав покупець набуває право власності на майнові права, після завершення замовником будівництва та введення об`єкту до експлуатації, внаслідок підписання покупцем акту прийому-передачі майнових прав, а сама передача та приймання майнових прав між сторонами договору не відбулася, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки саме по собі укладання ОСОБА_2 з іншою особою договору про відступлення прав та обов`язків за договором купівлі-продажу майнових прав не породжує переходу до ОСОБА_2 від забудовника майнових прав на приміщення у об`єкті будівництва «Будівництво курортно-оздоровчого комплексу» за адресою АДРЕСА_3 , 1 черга, що розташоване на 14 поверсі з будівельним номером АДРЕСА_4 та загальною площею 50,5кв.м.

При цьому, у зв`язку з укладенням договору про відступлення прав та обов`язків за договором купівлі-продажу майнових прав від 9 жовтня 2017 року та сплатою на користь першого покупця за їх відступлення грошових коштів в розмірі 1 919 939 грн, відповідачка ОСОБА_4 не позбавлена можливості в порядку поділу майна подружжя, у випадку виникнення у неї спору з позивачем, порушувати перед судом питання про стягнення компенсації частини сплачених за цим договором грошових коштів або в разі укладення основного договору чи реєстрації прав власності на приміщення пред`являти вимоги щодо права на частку у придбаному приміщенні.

Проте підстав для визнання права на частку майнових прав за договором купівлі-продажу приміщення немає, оскільки такий договір є договором про наміри набути в майбутньому майнові права на приміщення, і тому не надає не стороні цього договору право на отримання частки, майнових прав тощо.

Крім того, слід звернути увагу на твердження позивача про відсутність у нього спору з відповідачкою щодо поділу майнових прав, що оформлені на нього та які свідчать про відсутність підстав для вирішення такого спору в судовому порядку відповідно до частини 1 статті 71 СК України, оскільки поділ майна в судовому порядку відбувається лише в тому випадку, коли подружжя не домовилося про порядок поділу спільно нажитого майна.

З огляду на наведене та наявність суперечливих висновків суду першої інстанції під час викладення рішення суду про відмову у поділу майнових прав, колегія суддів вважає за можливим змінити в цій частині судове рішення відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Враховуючи наведене у справі відсутні підстави для перерозподілу судових витрат за перегляд справи в суді апеляційної інстанції відповідно до статті 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану від його імені представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Заочне рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 2 квітня 2026 року в частині відмови у задоволенні вимог про поділ майнових прав на приміщення змінити та викласти його мотивувальну частину з вирішення цих позовних вимог в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуюча О. О. Ямкова

Судді Т. В. Крамаренко

О. В. Локтіонова