Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №489/8217/25 — Миколаївський апеляційний суд

01.07.26

22-ц/812/1338/26

Справа № 489/8217/25 Головуючий у 1-й інстанції Кокорєв В. В.

Провадження № 22ц/812/1338/26 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

1 липня 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючої: Ямкової О. О.,

суддів: Крамаренко Т. В., Локтіонової О. В.,

із секретарем: Чистою В. В.,

за участю: представниці відповідачки – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2 ,

яка подана від її імені адвокаткою Михайлюк Анжелою Романівною,

на рішення Інгульського районного суду міста Миколаєва від 16 квітня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Кокорєва В. В. у залі суду в місті Миколаєві зі складанням повного судового рішення, у справі

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова Компанія (ТОВ ФК)

«Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_2

про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

В С Т А Н О В И Л А:

3 жовтня 2025 року ТОВ ФК «Укрглобал-Фінанс» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, що виникла, у зв`язку з неналежним невиконанням позичальницею обов`язків за чотирма окремими кредитними договорами.

В обґрунтування своїх вимог зазначало, що 23 травня 2017 року між ОСОБА_2 та АТ «Ідея Банк» укладено кредитний договір на суму 5 500 грн, включаючи витрати на страховий платіж, терміном до 23 травня 2024 року зі сплатою 48% річних та платою за обслуговування кредитної заборгованості.

Внаслідок невиконання взятих на себе зобов`язань у позичальниці виникла заборгованість у розмірі 19 752 грн 66 коп., яка складається з 7 795 грн заборгованості за тілом кредиту та 11 956 грн 88 коп. заборгованості за процентами.

14 серпня 2018 року між ОСОБА_2 та АТ «Ідея Банк» укладено кредитний договір на суму 50 000 грн, включаючи витрати на страховий платіж терміном до 14 серпня 2021 року зі сплатою 10% річних за користування кредитними коштами та плати за обслуговування кредитної заборгованості.

Внаслідок невиконання взятих на себе зобов`язань у позичальниці виникла заборгованість за цим договором у розмірі 81 340 грн 69 коп., яка складається з 39 832 грн заборгованості за тілом кредиту, 12 593 грн 53 коп. заборгованості за процентами та 28 915 грн 16 коп. заборгованості за платою за обслуговування кредитної заборгованості.

Крім того 8 січня 2019 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір у розмірі 5 000 грн зі сплатою 24 % річних та плати за обслуговування кредитної заборгованості строком до 8 січня 2024 року.

Внаслідок невиконання взятих на себе зобов`язань у позичальниці виникла заборгованість у загальному розмірі 14 729 грн 06 коп., яка складається з 4 995 грн 75 коп. заборгованості за тілом кредиту та 9 733 грн 31 коп. заборгованості за процентами.

Також 28 січня 2019 року між тими ж сторонами укладено кредитний договір на суму 49 999 грн строком до 28 січня 2022 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 22% та плати за обслуговування кредитної заборгованості з погашенням заборгованості згідно встановленого графіку.

Внаслідок невиконання взятих на себе зобов`язань у позичальниці виникла заборгованість 122 903 грн 43 коп., яка складається з 46 164 грн 02 коп. заборгованості за тілом кредиту, 34 275 грн 06 коп. заборгованості за процентами та 42 464 грн 35 коп. заборгованості за платою за обслуговування кредитної заборгованості.

Право вимоги за вищевказаними договорами перейшло від первісного кредитора АТ «Ідея Банк» до ТОВ «Росвен Інвест Україна» на підставі договору факторингу №01.02-31/23 від 25 липня 2023 року та в подальшому від ТОВ «Росвен Інвест Україна» 26 липня 2023 року набуто позивачем на підставі договору факторингу №01.02-38/23.

Посилаючись на ці обставини, як невиконання позивачкою умов окремих договорів, позивач як фактор просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за вищевказаними договорами.

У січні 2026 року відповідачкою надано заперечення на позовну заяву, в яких вона вважала позовну заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а заявлені позовні вимоги такими, що підлягають суттєвому зменшенню, посилаючись на завищений розмір нарахованих платежів, незрозумілість проведеного розрахунку заборгованості, що унеможливлює його перевірку. Також посилалась на ненадання позивачем документів, що підтверджують перехід до нього права вимоги за кредитними договорами.

Просила суд про застосування позовної давності.

На відзив відповідачки позивачем надано додаткові пояснення, переважно виходячи з аргументів викладених у позовній заяві.

У квітні 2026 року позивач надав суду виписки по кредитним договорам укладеним з відповідачкою.

Рішенням Інгульського районного суду міста Миколаєва від 16 квітня 2026 року позов ТОВ ФК «Укрглобал-Фінанс» задоволено частково, ухвалено про стягнення на його користь з ОСОБА_2 заборгованість за договором № Z06.00300.004850034 від 28 січня 2019 року у загальному розмірі 122 903 грн 43 коп., що складається з: 46 164 грн 02 коп. суми заборгованості за кредитом; 34 275 грн 06 коп. суми заборгованості за процентами; 42 464 грн 35 коп. суми заборгованості за плату за обслуговування; заборгованість за кредитним договором № C-001-042556-19-980 від 8 січня 2019 року у загальному розмірі 14 729 грн 06 коп., з яких: 4 995 грн 75 коп. сума заборгованості за кредитом; 9 733 грн 31 коп. сума заборгованості за процентами; заборгованість за кредитним договором № P25.00300.004218523 від 14 серпня 2018 у загальному розмірі боргу 81 340 грн 69 коп., з яких: 39 832 грн сума заборгованості за кредитом; 12 593 грн 53 коп. сума заборгованості за процентами; 28 915 грн 16 коп. сума заборгованості за плату за обслуговування кредитної заборгованості; та заборгованість за кредитним договором № C16.206.73711 від 23 травня 2017 року у загальному розмірі 19 752 грн 66 коп., з яких: 7 795 грн 78 коп. сума заборгованості за кредитом; 11 956 грн 88 коп. сума заборгованості за процентами. Розподілено судові витрати.

При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права вимоги до позичальниці, якою кредитні кошти за укладеними з первісним кредитором договорами не повернуто.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 , діючи через свою представницю Михайлюк А. Р., посилаючись на те, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з невідповідністю висновків суду обставинам та з формальним підходом суду до вирішення справи, просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначала, що за змістом наданої позивачем виписки за кредитним договором від 28 січня 2019 року нею отримано 78 542 грн 19 коп. кредитних коштів та стільки ж внесено на їх погашення, внаслідок чого заборгованість за цим кредитним договором відсутня. Крім того зміст наданих в обґрунтування наявності заборгованості відомостей різниться, насамперед номер рахунку зазначений у кредитному договорі та виписці, а також сума заборгованості за договором у позові, виписці та сума передана за договором факторингу, а сам розрахунок виконаний як констатація факту наявної заборгованості без детально зазначених сум. Заперечувала щодо нарахування процентів за користування кредитом за цим договором поза межами його строку та комісії, оскільки позивачем не надано доказів надання послуг з інформування відповідачки щодо кредиту частіше одного разу на місяць.

Щодо стягнення заборгованості за договором від 8 січня 2019 року зазначала, що строк користування кредитною лінією за цим договором становить 12 місяців, а тому кінцевий строк повернення кредиту є 8 січня 2020 року, тому заперечувала щодо нарахування платежів після сплину цієї дати, але які фактично нараховувались по 25 липня 2023 року. Крім того зазначала, що з наданої позивачем виписки не можливо достеменно встановити на що були зараховані платежі відповідачки та вважала, що усі отримані кошти повернуті відповідачкою банку.

Вважала, що позивачем не доведено належним чином ані факт переходу до нього права вимоги, ані дійсного розміру заборгованості відповідачки.

Стосовно кредитного договору, укладеного 14 серпня 2018 року вказувала, що у виписці та у реєстрі боржників зазначені різні суми складових заборгованості та заперечувала щодо суми заборгованості у 87 052 грн 04 коп., оскільки сума кредиту за договором складає 50 000 грн. За наведеного посилалась, що з наданих позивачем доказів не можливо встановити яку суму кредиту отримала позичальниця, які на неї нараховувались відсотки та чи включались до неї інші платежі. Між тим заперечувала щодо нарахування процентів за користування кредитом поза межами строку дії договору та щодо нарахування комісії, оскільки умови договору не містять переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту.

Також заперечувала щодо нарахування процентів за користування кредитом поза межами строк дії договору від 23 травня 2017 року, укладеного на строк 12 місяців, та які фактично нараховувались до 25 липня 2024 року, а також вважала, що строк позовної давності для звернення з цією вимогою сплинув. Посилалась на наявне за змістом виписки списання 25 грн комісії, нарахування якої не передбачено умовами договору та перевищення суми усіх здійснених відповідачкою за договором платежів сими кредиту, а також вважала, що банк штучно збільшив суму кредитних зобов`язань, розмір яких за тілом кредиту досяг 7 795 грн 78 коп.

За наведеного за усіма заявленими позовними вимогами зазначала про їх несправедливість, недоведеність та неможливість перевірки розрахунку заборгованості, а також про відсутність підстав для переходу прав вимоги внаслідок відсутності у справі реєстрів боржників за переданими зобов`язаннями, а наявні лише виписки з реєстрів сформовані позивачем, та відсутні акти прийому-передачі реєстру боржників.

Відзиву на апеляційну скаргу не надано. Натомість позивачем подана заява про розгляд справи за відсутності його представника.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За положеннями статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статей 1054, 10561 ЦК України визначається, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Розмір ставки за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається договором.

У відповідності до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що до загальних витрат за споживчим кредитом також включаються: комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

При вирішенні справи судом встановлено, що 23 травня 2017 року між ОСОБА_2 та АТ «Ідея Банк» укладено угоду С16.206.73711 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, за умовами якого банк відкрив позичальниці рахунок НОМЕР_1 з використанням електронного платіжного засобу, з лімітом кредитної лінії на момент укладення угоди у розмірі 5 500 грн з максимальним лімітом кредитної лінії у розмірі 200 000 грн зі сплатою 48% річних (а.с.29-33).

Згідно пунктів 2 та 3.2, 3.4. договору визначено, що сума кредитної лінії доступна позичальниці протягом строку відновлювальної кредитної лінії, для чого їй видається міжнародна платіжна картка терміном дії два роки, а погашення кредиту відбувається шляхом внесення обов`язкового мінімального платежу згідно тарифів банку, який сплачується на 30 день з моменту закінчення попереднього розрахункового періоду.

При тому у змісті довідки-повідомлення до підписання угоди, банком позичальницю повідомлено про ліміт кредитної лінії на момент підписання в розмірі 5 500 грн та термін користування кредитом 12 місяців (а.с.31).

З наданої позивачем виписки за кредитним договором вбачається, що відповідачка користувалась кредитними коштами до листопада 2019 року включно, отримувала кредитні транші та вносила кошти на погашення заборгованості, тобто погодила продовження терміну відновлювальної кредитної лінії та користувалася кредитними коштами. За наведеного банком нараховано проценти за користування кредитом впродовж усього терміну користування коштами та вирахувано заборгованість за тілом кредиту, яка не перевищує максимального кредитного ліміту у 200 000 грн (а.с.167-178).

В той же час з наданої банком виписки вбачається, що первісним кредитором неправомірно нараховано позичальниці платежі з комісії на загальну суму 577 грн та 35 грн 62 коп. страховий платіж, які не передбачені умовами укладеної з ОСОБА_2 угоди.

14 серпня 2018 року після ознайомлення з умовами кредитування, викладеними у паспорті споживчого кредиту, між ОСОБА_2 та ПАТ «Ідея Банк» укладено кредитний договір №Р25.00300.004218523 на суму 50 000 грн, включаючи витрати на страховий платіж строком на 36 місяців зі сплатою 10% річних за користування кредитними коштами та плати за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,05% від початкової суми кредиту зазначеної у паспорті споживчого кредитування узгодженого за умовами укладеного з позичальницею кредитного договору, у відповідності до графіку платежів (а.с.23-28).

За змістом викладеного в пункті 6.1. договору графіку платежів, позичальниця зобов`язалась здійснити 36 платежів по 2 643 грн 17 коп., останній з яких складає 2 643 грн 10 коп. на загальну суму 95 154 грн 05 коп., кожен з яких включає в себе суму на погашення кредиту, процентів за користування кредитом та плати за обслуговування.

Як вбачається з наданої позивачем виписки за вищевказаним договором позивачкою внесено 40 052 грн 04 коп. на погашення заборгованості, при чому останній платіж здійснено 15 жовтня 2019 року (а.с.179 -181).

8 січня 2019 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 після ознайомлення з умовами кредитування у паспорті споживчого кредиту укладено угоду С-001-042556-19-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки з використанням електронного платіжного засобу за відкритим рахунком 26201002528112 з доступним на момент укладення угоди кредитним лімітом у розмірі 5 000 грн, який не може перевищувати максимальний ліміт 200 000 грн зі сплатою 24 % річних протягом строку дії відновлювальної кредитної лінії без визначення конкретного строку кредитування(а.с.19-22).

При тому що до підписання цієї угоди, за умовами підписаного паспорту споживчого кредитування, запропоновано строк кредитування впродовж 12 місяців (а.с.21-22), але який діє відповідно до строку дії виданої до цієї угоди кредитної картки.

Як вбачається з наданої за рахунком ОСОБА_2 виписки, позичальницею здійснювалось користування кредитними коштами строком до 3 грудня 2019 року та внаслідок невиконання усіх зобов`язань за цією угодою у неї виникла заборгованість у розмірі 14 729 грн 06 коп., яка складається з 4 995 грн 75 коп. заборгованості за тілом кредиту та 9 733 грн 31 коп. заборгованості за процентами (а.с.184-192).

Також 28 січня 2019 року після ознайомлення з умовами кредитування у паспорті споживчого кредиту між ОСОБА_2 та АТ «Ідея Банк» укладено кредитний договір на суму 49 999 грн зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі змінної процентної ставки в 21,99%, яка може бути збільшена або зменшена за умовами договору, та плати за обслуговування кредитної заборгованості узгодженої у підписаному сторонами паспорті споживчого кредитування за укладеним з позичальницею договором у розмірі 2,5 % щомісячно від початкової суми з погашенням заборгованості згідно встановленого графіку, розрахованого на 36 місяців (а.с.13-18).

За змістом викладеного в пункті 6.1. договору графіку платежів, позичальниця зобов`язалась здійснити 36 платежів по 3 166 грн 73 коп., останній з яких складає 3 450 грн 58 коп. на загальну суму 114 286 грн 13 коп., кожен з яких включає в себе суму на погашення кредиту, процентів за користування кредитом та плати за обслуговування.

Як вбачається з наданої позивачем виписки за вищевказаним договором позивачкою внесено лише 25 373 грн 19 коп. на погашення заборгованості (а.с.182-183).

В подальшому 25 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» укладено договір факторингу № 01.02-31/23, у відповідності до умов якого АТ «Ідея Банк» передав ТОВ «Росвен Інвест Україна» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Росвен Інвест Україна» прийняв належні АТ «Ідея Банк» права вимоги до боржників, що вказані в реєстрі боржників ( а.с.64-79).

В свою чергу, 26 липня 2023 року ТОВ «Росвен Інвест Україна» на підставі договору факторингу №01.02-38/23 передав за плату набуте право вимоги ТОВ ФК «Укрглобал-Фінанс» у відповідності до наданих витягів з реєстру боржників (а.с.80-99).

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений з підстав, визначених положеннями статті 512 ЦК України, зокрема, у зв`язку з переданням ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 516 ЦК України).

До нового кредитора у зобов`язанні переходять права первісного кредитора у зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Тому звертаючись з позовом, ТОВ ФК «Укрглобал -Фінанс», як новий кредитор, до якого перейшли права вимоги за укладеними АТ «Ідея Банк» з ОСОБА_2 угодами та кредитними договорами, просив про стягнення з позичальниці суми неповернутої заборгованості за чотирма укладеними договорами, які складаються з боргу за тілом кредиту та процентами, а в частині укладення кредитних договорів ще із щомісячної плати за обслуговування кредитної заборгованості (комісії), що нараховані виключно первісним кредитором.

Отже, враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини справи та відсутність у кредитних договорах заборони на передання права вимоги за ними іншій особі без згоди боржника, колегія суддів вважає правильними висновки місцевого суду про доведеність позивачем за допомогою належних доказів обставин, які підтверджують перехід до нього права вимоги за укладеними з відповідачкою кредитними договорами з погодженням їх суттєвих умов, та в подальшому їх неналежне виконання позичальницею у визначені договорами строки.

За такого доводи апеляційної скарги в частині недоведеності переходу права вимоги до позивача та неповного з`ясування місцевим судом цих обставин справи і неналежної оцінки цих доказів спростовується наявними матеріалами справи, за якими відповідачкою та її представницею зроблені помилкові висновки. У цьому разі, усі сумніви відповідачки стосовно дійсності та правомочності укладених договорів факторингу та набуття позивачем права вимоги до неї, не заслуговують на увагу, оскільки спростування презумпції правомірності правочинів відбувається лише у двох випадках: коли недійсність правочину прямо визначена імперативним приписом закону (у разі його нікчемності); та якщо правочин оспорений у судовому порядку та визнаний недійсним на підставі судового рішення, яке набрало законної сили. В даному ж випадку, коли правочини не визнані судами недійсними, діє презумпція правомірності правочину, а також застосовується принцип його тлумачення favor contractus, за змістом якого місцевим судом, так і колегією суддів всі сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності цих договорів (правочинів) враховані на користь їх дійсності, чинності та виконуваності.

В той же час, посилання представниці відповідачки у скарзі на неправомірність нарахування первісним кредитором за двома договорами плати за обслуговування кредитної заборгованості є слушними, з огляду на положення, викладені у частині 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», за якими після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Тобто Закон України «Про споживче кредитування» одночасно передбачає відповідно до статті 11 безкоштовне надання кредитором споживачу інформації стосовно кредиту та заборгованості за нею, та за статтею 8 – узгодження сторонами щомісячне нарахування кредитором та щомісячну сплату споживачем плати за обслуговування кредитної заборгованості.

А отже, такі права та обов`язки сторін за кредитним договором вимагають чіткого та ретельного викладення через погоджені ними умови укладеного договору, оскільки частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Зокрема, коли умовами договорів не відрізняється право споживача на щомісячне отримання від кредитора безкоштовних послуг та його обов`язок зі сплати за такі отримані послуги щомісячної комісії.

Відповідно до висновків про застосування норм права, викладених Об`єднаною Палатою КЦС в складі Верховного Суду у постанові від 6 листопада 2023 року під час розгляду справи №204/224/21, зазначено, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За наведеного та з врахуванням відсутності у двох кредитних договорах переліку додаткових та супутніх банківських послуг, які надаються банком понад переліку послуг, що є для споживача безкоштовними, та відповідно вимагають від споживача щомісячної сплати за обслуговування кредитної заборгованості, колегія суддів вважає визначення такої плати за умовами договорів від 14 серпня 2018 року та від 28 січня 2019 року нікчемними, внаслідок чого заборгованість за надання таких послуг є такою, що не підлягає стягненню.

В той же час не є слушними доводи відповідачки стосовно її сумнівів у періоді нарахування процентів за усіма укладеними нею угодами та договорами, оскільки: по-перше, строки за угодами пов`язані з пролонгацією відновлювальної кредитної лінії на підставі отриманих платіжних карток, строк дії яких є більшим, ніж визначено у довідках про ознайомлення з умовами угод, до їх підписання; по -друге, про пролонгацію угод свідчить використання позичальницею платіжних карток до кінця 2019 року; по-третє, строки дії кредитних договорів пов`язані зі строком внесення 36ти платежів та із застосуванням, як змінної процентної ставки, так і постійної; по-четверте, усі проценти нараховані первісним кредитором, яким в подальшому вимога передана факторові. Внаслідок цих встановлених обставин стверджувати, що первісним кредитором проценти нараховані поза межами строку кредитування, нема підстав, а усі сумніви висловлені відповідачкою стосовно цих обставин ґрунтуються виключно на припущеннях і тому не заслуговують на увагу.

Такими же є і посилання на сплив позовної давності, оскільки представницею відповідачки не враховані певні обставини, які вплинули на перебіг позовної давності і змінили порядок її обчислення під час дії карантину та воєнного стану, де крім зупинення перебігу та переривання позовної давності, застосована нова конструкція, що тимчасово доповнила перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності та її зупинення відповідно до пунктів 12 та 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, за якими слід виснувати, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 2 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку продовжено до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі на строк дії воєнного стану.

За таких обставин звернення фактора до суду із цим позовом здійснено в межах позовної давності.

Тому підсумовуючи встановлені обставини справи та з огляду на положення статті 629 ЦК України, за якими договір є обов`язковим для виконання сторонами, в тому числі в частині права кредитора на одержання від позичальника разом з сумою кредиту і процентів від її суми, якщо інше не встановлено договором або законом, заявлені позовні вимоги фактору судом першої інстанції обґрунтовано задоволено частково, але не враховано, що суми заборгованості за кожним кредитом підлягають зменшенню, за відрахуванням комісії та часткового погашення тіла та процентів позичальницею.

Отже, з огляду на наведене та відсутності альтернативного розрахунку заборгованості, що мав бути наданий відповідачкою за її оспорюванням наданого розрахунку фактором, колегія суддів вважає за правильне стягнути на користь фактора з позичальниці наступні суми за кредитними договорами та кредитними угодами.

Так, за угодою С16.206.73711, укладеною між сторонами 23 травня 2017 року, суму боргу слід зменшити на помилково нараховану комісію, внаслідок чого з відповідачки на користь позивача слід стягнути 19 175 грн 66 коп. загальної суми заборгованості, яка складається з: 7 795 грн 78 коп. боргу за тілом кредиту та 11 379 грн 88 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом.

За договором №Р25.00300.004218523 від 14 серпня 2018 року, з урахуванням узгодженого сторонами графіку платежів, суму заборгованості відповідачки слід зменшити на суму здійснених нею платежів та відняти борг зі сплати за обслуговування заборгованості, внаслідок чого стягнути 39 832 грн заборгованості за тілом кредиту та 4388 грн 54 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом, а всього на суму 43 770 грн 54 коп.

За угодою С-001-042556-19-980 від 8 січня 2019 року на користь позивача з позичальниці підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 14 729 грн 06 коп., яка складається з 4 995 грн 75 коп. заборгованості за тілом кредиту та 9 733 грн 31 коп. заборгованості за процентами

І за кредитним договором від 28 січня 2019 року, також з урахуванням узгодженого сторонами графіку платежів, здійснених сум платежів, суму заборгованості відповідачки слід зменшити на суму боргу за платою за обслуговування кредитного боргу, внаслідок чого підлягає стягненню 46 164 грн 02 коп. заборгованості за тілом кредиту та 14607 грн 88 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом, а всього на суму 60 771 грн 19 коп.

Таким чином, рішення суду першої інстанції слід змінити у відповідності до пунктів 3 і 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, та зменшити суми, що підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача за укладеними угодами та договорами.

У відповідності до положень статті 141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог ТОВ ФК «Укрглобал-Фінанс», слід змінити розподіл судових витрат, за яким з ОСОБА_2 на користь ТОВ ФК «Укрглобал - Фінанс» слід стягнути 1 404 грн 85 коп. судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції, та з позивача на користь відповідачки 1526 грн 32 коп. за перегляд справи у суді апеляційної інстанції.

При тому, враховуючи те, що сума витрат позивача на правову допомогу зменшена за рішенням суду першої інстанції, а у змісті скарги не наведено на їх неспівмірність доводів, колегія суддів не вбачає підстав для змінити рішення суду в цій частині.

Інших витрат, які могли бути понесені в суді апеляційної інстанції крім сплаченого судового збору представницею відповідачки не підтверджено.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану від її імені адвокаткою Михайлюк Анжелою Романівною, задовольнити частково.

Рішення Інгульського районного суду міста Миколаєва від 16 квітня 2026 року в частині вирішення позову та стягнення судового збору змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова Компанія «Укрглобал - Фінанс» кредитну заборгованість за наступними договорами: за договором № Z06.00300.004850034 від 28 січня 2019 року у загальному розмірі 60 771 грн 19 коп., що складається з: 46 164 грн 02 коп. суми заборгованості за кредитом і 14 607 грн 88 коп. суми заборгованості за процентами; за угодою № C-001-042556-19-980 від 8 січня 2019 року у загальному розмірі 14 729 грн 06 коп., з яких: 4 995 грн 75 коп. сума заборгованості за кредитом і 9 733 грн 31 коп. сума заборгованості за процентами; за кредитним договором від 14 серпня 2018 року №P25.00300.004218523 у загальному розмірі 43 770 грн 54 коп., з яких: 39 832 грн сума заборгованості за кредитом і 4 388 грн 54 коп. сума заборгованості за процентами; за угодою № C16.206.73711 від 23 травня 2017 року у загальному розмірі 19 175 грн 66 коп., з яких: 7 795 грн 78 коп. сума заборгованості за кредитом і 11 379 грн 88 коп. сума заборгованості за процентами.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова Компанія «Укрглобал-Фінанс» судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 1 404 грн 85 коп.

Рішення суду в частині розподілу витрат на правничу допомогу залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова Компанія «Укрглобал-Фінанс» на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1 526 грн 32 коп. за перегляд справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуюча О.О. Ямкова

Судді Т. В. Крамаренко

О. В. Локтіонова