Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №133/3558/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 133/3558/25

Провадження № 33/801/632/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гуменюк О. О.

Доповідач: Матківська М. В.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі судді Матківської М. В.,

розглянувши в режимі відеоконференції з фіксацією судового засідання технічними засобами запису апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Клострейх Олени Володимирівни

на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 25 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

Встановив:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 455113, який складено 15 вересня 2025 року о 23 год 10 хв, водій ОСОБА_1 15 вересня 2025 року о 22:40 в Хмільницькому районі, Вінницької області на АД М-21 258 км, керував транспортним засобом ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу Drager Alcotest 6820 №ARНК-0526 тест №1808, результат позитивний – 1,04‰. Велась безперервна відеофіксація на портативні відеореєстратори №476149, №496127.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9А, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 25 травня 2026 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 665,60 грн. судового збору на користь держави в особі Державної судової адміністрації України.

В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Клострейх О. В., вважаючи постанову суду незаконною та необґрунтованою, такою що ухвалена з порушенням норм процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи, просить її скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.

Крім того, в апеляційній скарзі захисник зазначає, що дана апеляційна скарга подається для дотримання встановленого законом 10-денного строку на оскарження постанови суду першої інстанції та буде доповнена в максимально короткі строки після отримання копії повного тексту оскаржуваної постанови суду від 25 травня 2026 року по справі № 133/3558/25.

10 червня 2026 року на електронну адресу Вінницького апеляційного суду надійшла апеляційна скарга (доповнена) на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 25 травня 2026 року по справі №133/3558/25.

Також, 10 червня 2026 року на електронну адресу суду надійшли клопотання захисника ОСОБА_1 – адвоката Клострейх О. В., зокрема: клопотання про визнання результатів огляду недійсними; клопотання про повне дослідження доказів в матеріалах справи; клопотання про залучення прокурора до участі у справі; клопотання про фіксацію судового розгляду технічними засобами; клопотання про виклик свідка поліцейської 2 взводу 2 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП капрала поліції Ковриги Ю. В.; клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза приміщеннями суду з використанням власних технічних засобів; клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції при здійсненні підготовки справи до розгляду вирішив задовольнити: клопотання захисника ОСОБА_1 – адвоката Клострейх О. В. про виклик свідка поліцейської 2 взводу 2 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП капралу поліції Ковриги Ю. В.; клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза приміщеннями суду з використанням власних технічних засобів, а також клопотання про фіксацію судового розгляду технічними засобами.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Клострейх О. В. доводи викладені у апеляційній скарзі підтримала, просить її задовольнити. Подані клопотання підтримала. Проти розгляду справи у відсутності ОСОБА_1 не заперечує.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Апеляційним судом враховується, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою, згідно ч. 3 ст. 268 КУпАП, а апеляційний перегляд справи має бути здійснений протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду, згідно ч. 4 ст. 294 КУпАП.

Вінницьким апеляційним судом на адресу командира батальйону ПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області Ю. Осадчука двічі: 12 червня 2026 року та 17 червня 2026 року, направлялися листи з проханням забезпечити явку свідка поліцейської 2 взводу 2 роти 1 батальйону з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП капрала поліції ОСОБА_2 у судове засідання на 17 червня 2026 року, на 01 липня 2026 року.

Свідок поліцейська 2 взводу 2 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП капралу поліції ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась.

Згідно наявного у матеріалах справи повідомлення № 6297/41/21/20-2026 від 18 червня 2026 року, ОСОБА_2 відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції № 465 від 10 березня 2026 року звільнена зі служби, подальше її місце перебування не відоме.

За таких обставин апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та свідка.

Розглянувши решту заявлених клопотань сторони захисту апеляційний суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Клопотання сторони захисту про залучення прокурора до участі в справі про адміністративне правопорушення задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Згідно з ч. 5 ст.7 КУпАП, прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Положення ч. 5 ст. 7, ч. 1 ст. 287 КУпАП кореспондують з положеннями Закону України «Про прокуратуру», згідно з якими однією з функцій прокуратури є нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян (п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прокуратуру»).

Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП не передбачає обмеженням особистої свободи громадян й відповідно обов`язкової участі прокурора у розгляді даної категорії справ.

Відповідно до ст. 250 КУпАП, участь прокурора є обов`язковою у розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачені статтями 172-4 - 172-9, 172-92 цього Кодексу.

За положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На час розгляду справи положеннями Кодексу України про адміністративне правопорушення не передбачено можливості залучення прокурора до розгляду справ про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника про залучення прокурора до участі у розгляді цієї справи.

Щодо клопотань про визнання результатів огляду недійсними та про повне дослідження доказів, наявних у матеріалах справи, апеляційний суд зазначає, що такі клопотання є формальними та не підлягають задоволенню.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що під час апеляційного перегляду справи матеріали провадження досліджуються у повному обсязі, всебічно та об`єктивно, з наданням належної правової оцінки усім доказам окремо та у їх сукупності.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності – адвоката Клострейх О. В., дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, переглянувши відеозаписи із нагрудних камер поліцейських, дійшов висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частини 7 статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, проте не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, згідно вимог статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

За правилами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно роз`яснень, наданих у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно з пунктом 2.9. (а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За правилами частин 1 і 2 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі – Інструкція).

Так, згідно з пунктом 2 розділу І цієї Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейського) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Пунктом 6 розділу І Інструкції передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Пунктом 1 розділу ІІ Інструкції передбачено, що за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Згідно з пунктом 7 розділу ІІ Інструкції установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Його вина підтверджується наявними у справі матеріалами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 455113 від 15 вересня 2025 року, згідно якого водій ОСОБА_1 15 вересня 2025 року о 22:40 в Хмільницькому районі, Вінницької області на АД М-21 258 км, керував транспортним засобом ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу Drager Alcotest 6820 №ARНК-0526 тест №1808, результат позитивний – 1,04‰ (а. с. 2);

- роздруківкою з технічного приладу «Drager Alcotest 6820» прилад № ARHK-0526 принтер № ARHH-0759, тест № 1808, згідно якої тестування було проведено А/Д М-21, 258 КМ, 15 вересня 2025 року о 22:45 год, із зазначенням останнього калібрування: 22 листопада 2024 року; із зазначенням особи, яку тестують – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , результат тесту – 1,04 ‰ (а. с. 5);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, із якого вбачається, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проведено у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка яка не відповідає обстановці, порушення координації рухів; результати огляду на стан сп`яніння за допомогою dragger 0526 тест 1808: проба позитивна – 1,04 ‰ (а. с. 4);

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15 вересня 2025 року о 22:43 год (а. с. 3);

- відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, на яких зафіксовано подію, що мала місце при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 455113 від 15 вересня 2025 року (а. с. 9).

З`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, які узгоджуються між собою, апеляційний суд приходить до висновку про правильність та обґрунтованість висновку суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, який підтверджено відповідними результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння, проведеного поліцейським на місці зупинки транспортного засобу, що зафіксовано технічними засобами відеозапису.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що відеозаписи у справі є належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. Дані відеозаписи було зроблено з нагрудних відеокамер інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

Зокрема, зі змісту відеозапису з нагрудної відеокамери поліцейського вбачається, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_1 , був зупинений працівниками поліції. Під час спілкування з ОСОБА_1 поліцейськими були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема наявність явного запаху алкоголю з порожнини рота. Крім того, у подальшому ОСОБА_1 сам підтвердив факт вживання алкогольних напоїв. У зв`язку з цим йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу.

На вимогу працівника поліції ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6820 № ARHK-0526, тест №1808. Результат огляду становив 1,04 ‰ алкоголю, що підтверджує перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння.

Із результатами тестування ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить його власноручний підпис, при цьому будь-яких заперечень щодо процедури проведення огляду чи відомостей, зазначених у результаті тестування, ним не висловлювалося. Від проходження огляду в медичному закладі ОСОБА_1 відмовився.

Відповідно до ч. 3 ст. 256 КУпАП ОСОБА_1 мав можливість висловити свої зауваження щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема зазначити про те, що наполягає на проходженні огляду в закладі охорони здоров`я, у графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» (а. с. 2) або у своїх письмових поясненнях (а. с. 7). Однак своїм правом на спростування інформації він не скористався.

Апеляційний суд вважає, що узагальнені доводи апеляційної скарги є неспроможними і такими, що не спростовують факту вчинення правопорушення.

Стосовно поданої захисником ОСОБА_1 – адвокатом Клострейх О. В. доповненої апеляційної скарги, варто зазначити наступне.

Процедура перегляду постанови судді у справі про адміністративне правопорушення визначена статтями 294-296 КУпАП, якими питання зміни чи доповнення апеляційної скарги не врегульовано.

Частиною 2 статті 294 КУпАП врегульовано, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року по справі № 2-591/11 зазначила, що суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.

Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення. Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.

Разом з тим, апеляційну скаргу подано захисником особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокатом Клострейх О. В. через «Електронний суд» 03 червня 2026 року (а. с. 98-99).

Як вбачається з матеріалів справи, адвокат Клострейх О.В. здійснювала захист ОСОБА_1 ще під час розгляду справи судом першої інстанції, починаючи з 18 грудня 2025 року (а. с. 33–43), та є користувачем підсистеми «Електронний суд». За таких обставин захисник мала реальну можливість своєчасно ознайомитися з матеріалами справи, змістом оскаржуваної постанови суду першої інстанції, а також, діючи добросовісно та реалізовуючи надані процесуальні права, подати апеляційну скаргу із належним викладенням усіх доводів та мотивів у межах установленого законом строку.

Водночас доповнену (уточнену) апеляційну скаргу подано до суду лише 10 червня 2026 року, тобто після спливу строку, визначеного ч. 2 ст. 294 КУпАП для апеляційного оскарження постанови суду.

Апеляційний суд не вбачає правових підстав для застосування у даному випадку аналогії закону чи аналогії права, оскільки положеннями ч. 2 ст. 294 КУпАП чітко встановлено десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду. Системний аналіз норм КУпАП свідчить про те, що саме в межах цього строку особа має право не лише подати апеляційну скаргу, а й викласти або доповнити її мотиви та доводи.

З огляду на викладене, подані поза межами встановленого законом строку доповнення до апеляційної скарги апеляційним судом до уваги не приймаються.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. Об`єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів та викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає.

За наведених обставин апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно; вина ОСОБА_1 доведена повністю, в зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначене судом адміністративне стягнення повністю відповідає вимогам статті 33 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

Постановив:

Апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Клострейх Олени Володимирівни залишити без задоволення.

Постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 25 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддяМ. В. Матківська