Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №930/10/23 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 930/10/23

Провадження № 22-ц/801/1401/2026

Категорія: 77

Головуючий у суді 1-ї інстанції Войницька Т. Є.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 рокуСправа № 930/10/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

Головуючого: Матківської М. В.

Суддів: Войтка Ю. Б., Стадника І. М.

Секретар: Закернична А. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою Відділу освіти Немирівської міської ради Вінницької області

на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 26 березня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти Немирівської міської ради Вінницької області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Немирівської міської ради Вінницької області, про визнання протиправним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди,

Рішення ухвалила суддя Войницька Т. Є.

Рішення ухвалено о 15 год 19 хв у м. Немирів Вінницької області

Дата складення повного тексту рішення – 01 квітня 2026 року,

Встановив:

03 січня 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Відділу освіти Немирівської міської ради, Вінницької області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Немирівської міської ради Вінницької області, про визнання протиправним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди.

З урахуванням поданої 22 вересня 2023 року позовної заяви із збільшеними позовними вимогами, вона просила скасувати наказ Відділу освіти Немирівської міської ради Вінницької області № 77/к/тр від 05 грудня 2022 року про її звільнення з посади директора Немирівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа I-ІІІ ступенів № 1 ім. М. Д. Леонтовича - гімназія» Немирівської міської ради Вінницької області; поновити її на посаді директора «Ліцей №1 м. Немирів ім. М. Д. Леонтовича» з 05 грудня 2022 року; стягнути з Відділу освіти Немирівської міської ради Вінницької області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 серпня 2022 року по 28 червня 2023 року без врахування сплати податків та обов`язкових платежів; стягнути з Відділу освіти Немирівської міської ради Вінницької області на її користь моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.

Свої вимоги позивач мотивувала наступним.

З 12 червня 2020 року вона працювала на посаді директора Немирівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа» І-ІІІ ступенів № 1 ім. М. Д. Леонтовича-гімназія» Немирівської міської ради Вінницької області.

05 листопада 2020 року її було звільнено із займаної посади на підставі наказу № 6 к/тр від 02 листопада 2020 року, з яким вона не погодилась і оскаржила його до суду.

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 16 серпня 2022 року у справі № 930/2705/20 її позов до Відділу освіти Немирівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Немирівської міської ради, задоволено; визнано протиправним та скасовано наказ, виданий відділом освіти Немирівської міської ради № 6-к/тр від 02 листопада 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Немирівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа» І-ІІІ ступенів № 1 ім. М. Д. Леонтовича-гімназія» Немирівської міської ради Вінницької області; поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Немирівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа» І-ІІІ ступенів № 1 ім. М. Д. Леонтовича-гімназія» Немирівської міської ради Вінницької області; стягнуто з відділу освіти Немирівської міської ради на користь ОСОБА_1 різницю в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи за період з 05 листопада 2020 року по 16 серпня 2022 року; стягнуто з відділу освіти Немирівської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.; рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Немирівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа» І-ІІІ ступенів № 1 ім. М. Д. Леонтовича-гімназія» Немирівської міської ради Вінницької області та стягнення з відділу освіти Немирівської міської ради на користь ОСОБА_1 різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Рішення суду в частині поновлення її на посаді директора Немирівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа» І-ІІІ ступенів № 1 ім. М. Д. Леонтовича - гімназія» Немирівської міської ради Вінницької області та стягнення різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, в межах суми платежу за один місяць, не було виконане, у зв`язку із чим, старшим державним виконавцем України Немирівського відділу ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький ) Дажурою Н.Ю., яка виконувала дане рішення в примусовому порядку, щодо відповідача неодноразово складалися відповідні акти та виносилися постанови про накладення штрафу.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 22 листопада 2022 року частково задоволено апеляційну скаргу відповідача; рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 16 серпня 2022 року змінено в частині вимог про стягнення з Відділу освіти Немирівської міської ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу і розміру відшкодування моральної шкоди. В решті рішення суду залишено без зміни.

Не дивлячись на те, що відповідач з метою належного виконання рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 16 серпня 2022 року зобов`язаний був видати наказ про поновлення на роботі ОСОБА_1 17 серпня 2022 року, лише 1 грудня 2022 року о 17:38 належним чином повідомив та ознайомив її з наказом № 76/к/тр від 22 листопада 2022 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ».

Відповідач поновив її на посаді директора Немирівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1 ім. М. Д. Леонтовича – гімназія» починаючи з 22 листопада 2022 року, хоча з 05 серпня 2021 року даний заклад перейменований на Ліцей № 1 м. Немирів ім. Д. М. Леонтовича, відповідно до рішення Немирівської міської ради Вінницької області № 473 від 05 серпня 2021 року.

Поряд з цим, відповідач не звільнив та не перевів на іншу посаду директора ОСОБА_2 у зв`язку з поновленням на посаді ОСОБА_1 , оскільки штатний розклад не передбачає дві посади директора однієї установи.

02 грудня 2022 року (п`ятниця) ОСОБА_1 як поновлений працівник о 08.00 год прибула до ліцею № 1 м. Немирів ім. Д. М. Леонтовича з метою приступити до своїх обов`язків директора, однак о 08.15 год з`явилась ОСОБА_2 - яка повідомила, що її з посади директора ніхто не звільняв, та фактично не допустила її до виконання посадових обов`язків директора, про що було складено відповідний акт.

Відділом освіти Немирівської міської ради видано наказ № 77/к/тр від 05 грудня 2022 року «Про звільнення з роботи директора Немирівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-Ш ступенів № 1 ім. М. Д. Леонтовича – гімназія» Немирівської міської ради Вінницької області Наталії Безп`ятчук», відповідно до якого її звільнено з роботи 05 грудня 2022 року з посади директора Немирівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-Ш ступенів № 1 ім. М. Д. Леонтовича – гімназія» Немирівської міської ради Вінницької області, згідно п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за прогул (відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Враховуючи те, що з наказом про поновлення на роботі вона була ознайомлена лише 01 грудня 2022 року о 17.38, позивач вважає, що не можна вважати період з 23 листопада 2022 року по 01 грудня 2022 року прогулом, адже вона не була повідомлена про фактичний допуск до роботи, а 02 грудня 2022 року прибувши для виконання обов`язків, до чого її не допустили, тобто відповідач чинив перешкоди у фактичному допуску її до виконання своїх обов`язків, що є неналежним виконання рішення про поновлення на роботі.

Також вона вважає, що роботодавцем порушено процедуру звільнення через притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності у вигляді прогулу, оскільки звільнення за порушення трудової дисципліни, у тому числі за прогул, є дисциплінарним стягненням, то рішення роботодавця про обрання звільнення як заходу дисциплінарного стягнення має бути оформлено у вигляді наказу про накладання дисциплінарного стягнення. Проте, відповідачем таке рішення не приймалося.

Наказ відділу освіти Немирівської міської ради № 77/к/тр від 05 грудня 2022 року, яким її звільнено з посади директора Немирівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1 ім. М. Д. Леонтовича-гімназія» Немирівської міської ради Вінницької області, вважає незаконним та просить його скасувати, поновити її на посаді директора Ліцею №1 м. Немирів ім. М. Д. Леонтовича з 05 грудня 2022 року; стягнути з Відділу освіти Немирівської міської ради Вінницької області середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 серпня 2022 року по 28 червня 2023 року в розмірі 264 609,84 грн. без врахування сплати податків та обов`язкових платежів; стягнути з відділу освіти Немирівської міської ради Вінницької області моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 26 березня 2026 року позов задоволено частково.

Скасовано наказ Відділу освіти Немирівської міської ради Вінницької області № 77/к/тр від 05 грудня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Немирівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа I-ІІІ ступенів № 1 ім. М. Д. Леонтовича - гімназія» Немирівської міської ради Вінницької області.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора «Ліцей №1 м. Немирів ім. М. Д. Леонтовича» з 05 грудня 2022 року.

Стягнуто з Відділу освіти Немирівської міської ради Вінницької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06 грудня 2022 року по 26 березня 2026 року із утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів та з урахуванням різниці у заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Стягнуто з Відділу освіти Немирівської міської ради Вінницької області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.

Стягнуто з Відділу освіти Немирівської міської ради Вінницької області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2846,09 грн.

Стягнуто з Відділу освіти Немирівської міської ради Вінницької області судовий збір на користь держави у розмірі 2147,20 грн.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один місяць допущено до негайного виконання.

В апеляційній скарзі Відділ освіти Немирівської міської ради Вінницької області просить скасувати рішення суду та винести постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 і вирішити питання розподілу судових витрат.

Зазначив, що рішення суду вважає незаконним і таким, що підлягає скасуванню через невідповідність висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального та матеріального права.

Доводи апеляційної скарги узагальнено полягають у тому, що в рішенні суд вказав про часткове задоволення позову, однак не вказав, в якій частині відмовив у задоволенні позовних вимог, без законних підстав скасував наказ про звільнення позивача з роботи, поновивши її на посаді, з якої позивач не була звільнена.

Суд дійшов помилкового висновку про те, що позивач не допускала прогулу, хоча не встановив поважних причин відсутності її на роботі у ті дні, які зазначені в наказі про звільненні її з роботи, не врахував наявні у справі докази, які підтверджують прогул позивача.

Суд протиправно стягнув з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06 грудня 2022 року по 26 березня 2026 року із утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів та з урахуванням різниці у заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, не лише тому, що не було підстав для поновлення позивача на роботі, а додатково тому, що стягнув цю суму з неналежної особи, не визначив конкретної суми стягнення, не врахував вину позивача у розгляді справи більше одного року.

Суд незаконно стягнув з відповідача на користь позивача моральну шкоду, адже відповідач не порушував прав позивача, а також визначена судом сума моральної шкоди є необґрунтованою та незаконною.

Суд допустив порушення процесуального закону, зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, стягнув судовий збір в сумі 2846,09 грн. та 2147,20 грн., тобто усі судові витрати позивача, хоча судові витрати стягуються пропорційно до задоволених позовних вимог, які суд задовольнив частково.

Позивач ОСОБА_1 надала відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, як безпідставну та необґрунтовану, а законне рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні представник відповідача Відділу освіти Немирівської міської ради Вінницької області – адвокат Піпко А. М. підтримав апеляційну скаргу і просить задовольнити її.

Позивач ОСОБА_1 і її представник – адвокат Шиманський В. М. у судовому засіданні визнали апеляційну скаргу частково – в тому, що судом не вірно ухвалено рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не зазначивши розмір такого середнього заробітку, який підлягає стягненню із відповідача на користь позивача. В іншій частині заперечили проти доводів апеляційної скарги, просять залишити її без задоволення, а рішення суду – без змін.

Представник третьої особи Немирівської міської ради, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився. Його неявка, згідно правил статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 12 червня 2020 року між Відділом освіти Немирівської міської ради Вінницької області та ОСОБА_1 укладено строковий трудовий договір, за яким ОСОБА_1 призначена на посаду директора Немирівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1 ім. М. Д. Леонтовича-гімназія» Немирівської міської ради Вінницької області.

Відповідно до наказу № 6-к/тр від 02 листопада 2020 року ОСОБА_1 з 05 листопада 2020 року звільнена з посади директора Немирівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1 ім. М. Д. Леонтовича-гімназія» Немирівської міської ради Вінницької області відповідно до п. 8 ст. 36 КЗпП України, п. 3.10 розділу V строкового трудового договору від 12 червня 2020 року.

14 грудня 2020 року начальником Відділу освіти Немирівської міської ради Вінницької області Мрищук А. Є. видано наказ про укладення строкового трудового договору з директором Немирівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1 ім. М. Д. Леонтовича-гімназія» Немирівської міської ради Вінницької області ОСОБА_1 на два роки з 14 грудня 2020 року по 14 грудня 2022 року.

Рішенням Немирівської міської ради Вінницької області № 473 від 05 серпня 2021 року перейменовано Немирівський навчально-виховного комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1 ім. М. Д. Леонтовича-гімназія» Немирівської міської ради на Ліцей № 1 м. Немирів ім. Д. М. Леонтовича; визначено тип закладу загальної середньої освіти – ліцей, підтверджено статус – опорного; реорганізовано шляхом приєднання до Ліцею № 1 м. Немирова ім. М. Д. Лентовича Немирівської міської ради з пониженням ступеню Комунальний заклад «Криковецький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів» Немирівської міської ради Вінницької області. Створено на базі комунального закладу «Криковецький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів» Немирівської міської ради Криковецьку філію Ліцею № 1 м. Немирова ім. М. Д. Леонтовича.

Рішенням Немирівської міської ради № 1339 від 08 листопада 2022 року затверджено Статут Ліцею № 1 м. Немирова ім. М. Д. Леонтовича Немирівської міської ради у новій редакції; реорганізовано шляхом приєднання до Ліцею № 1 м. Немирова ім. М. Д. Леонтовича Немирівської міської ради комунального закладу «Великобушинська гімназія» Немирівської міської ради, реорганізовано шляхом приєднання до Ліцею № 1 м. Немирова ім. М. Д. Леонтовича Немирівської міської ради наступні заклади освіти, пониженням ступеню: комунальний заклад «Сокілецький ліцей» Немирівської міської ради; комунальний заклад «Чуківський ліцей ім. Івана Бенери». Створено на базі комунального закладу «Великобушинська гімназія» Немирівської міської ради Великобушинську філію Ліцею № 1 м. Немирова ім. М. Д. Леонтовича Немирівської міської ради, на базі комунального закладу «Сокілецький ліцей» Немирівської міської ради Сокілецьку філію ліцею № 1 м. Немирова ім. М. Д. Леонтовича Немирівської міської ради, на базі комунального закладу «Чуківський ліцей ім. Івана Бенери» Чуківську філію ім. Івана Бенери Ліцею № 1 ім. М. Д. Леонтовича.

Згідно з додатками № 1, 2, 3 до рішення Немирівської міської ради від 08 листопада 2022 року № 1339 визначено склад комісій з реорганізації шляхом приєднання комунальних закладів «Великобушинська гімназія» Немирівської міської ради, «Сокілецький ліцей» Немирівської міської ради, Чуківський ліцей ім. Івана Бенери.

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 16 серпня 2022 року у справі № 930/2705/20 за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти Немирівської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ, виданий відділом освіти Немирівської міської ради № 6-к/тр від 02 листопада 2020 року про звільнення ОСОБА_3 з посади директора Немирівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1 ім. М. Д. Леонтовича-гімназія» Немирівської міської ради; поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Немирівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-Ш ступенів № 1 ім. М. Д. Леонтовича – гімназія» Немирівської міської ради Вінницької області; стягнуто з Відділу освіти Немирівської міської ради різницю заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи за період з 05 листопада 2020 року по 16 серпня 2022 року, а також моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Немирівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1 ім. М. Д. Леонтовича-гімназія» Немирівської міської ради та стягнення з Відділу освіти Немирівської міської ради на користь ОСОБА_1 різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, в межах суми платежу за один місяць, допущено до негайного виконання.

Відповідно до акту старшого державного виконавця Немирівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький) Дажури Н. Ю. від 27 вересня 2022 року, станом на 27 вересня 2022 року рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі не виконане.

Постановою старшого державного виконавця Немирівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Дажурою Н. Ю. від 28 вересня 2022 року за невиконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Немирівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1 ім. М. Д. Леонтовича-гімназія» накладено штраф у розмірі 5100,00 грн.

Відповідно до акту старшого державного виконавця Немирівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Дажури Н. Ю. від 03 жовтня 2022 року, станом на 03 жовтня 2022 року рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі не виконане.

Постановою старшого державного виконавця Немирівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Дажурою Н. Ю. від 03 жовтня 2022 року за повторне невиконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Немирівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1 ім. М. Д. Леонтовича-гімназія» накладено штраф у розмірі 10 200,00 грн.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 22 листопада 2022 року змінено рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 16 серпня 2022 року в частині стягнення з Відділу освіти Немирівської міської ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу і розміру відшкодування моральної шкоди. В решті рішення суду залишено без зміни.

Відповідно до наказу начальника відділу освіти Немирівської міської ради № 76/к/тр від 22 листопада 2022 року скасовано наказ відділу освіти Немирівської міської ради № 6-к/тр від 02 листопада 2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Немирівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1 ім. М. Д. Леонтовича-гімназія» Немирівської міської ради з дати звільнення 05 листопада 2020 року. З даним наказом ОСОБА_1 ознайомлена 01 грудня 2022 року о 17:38 год.

Наказом відділу освіти Немирівської міської ради № 172/од від 23 листопада 2022 року створено комісію для встановлення факту прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше 3-х годин протягом робочого дня) без поважних причин ОСОБА_1

01 грудня 2020 року на вимогу голови комісії ОСОБА_4 , ОСОБА_1 надала письмові пояснення щодо її відсутності на робочому місці 23 листопада 2022 року, 24 листопада 2022 року, 25 листопада 2022 року, 28 листопада 2022 року, 29 листопада 2022 року, 30 листопада 2022 року, 01 грудня 2022 року.

Згідно акту комісії від 05 грудня 2022 року рекомендовано звільнити ОСОБА_1 за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за прогул (відсутність на роботі більше 3-х годин протягом робочого дня) без поважних причин, оскільки директор Немирівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1 ім. М. Д. Леонтовича-гімназія» Немирівської міської ради Вінницької області ОСОБА_1 була відсутня на роботі 23 листопада 2022 року, 24 листопада 2022 року, 25 листопада 2022 року, 28 листопада 2022 року, 29 листопада 2022 року, 30 листопада 2022 року, 01 грудня 2022 року без поважних причин. Акт затверджений на засіданні комісії, що підтверджується протоколом № 2 від 05 грудня 2022 року.

Згідно наказу відділу освіти Немирівської міської ради № 77/к/тр від 05 грудня 2022 року ОСОБА_1 звільнена з посади директора Немирівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1 ім. М. Д. Леонтовича-гімназія» Немирівської міської ради Вінницької області на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за прогул (відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із незаконності звільнення ОСОБА_1 із посади директора школи на підставі наказу № 77-к/тр від 05 грудня 2022 року, де підставою для її звільнення у цьому наказі зазначено п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за прогул (відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Таку підставу звільнення суд першої інстанції визнав незаконною, оскільки після першого звільнення позивача із займаної посади директора згідно наказу № 6/к/тр від 02 листопада 2020 року, вона була поновлена на займаній посаді згідно рішення суду від 16 серпня 2022 року, яке відповідачем не було виконано негайно, як ухвалено цим судовим рішенням, а з винесеним роботодавцем наказом № 76/к/тр від 22 листопада 2022 року про її поновлення на посаді вона ознайомилася 01 грудня 2022 року о 17:38 год., проте о 08:00 год ранку 02 грудня 2022 року вона не була допущена до виконання обов`язків директора та 05 грудня 2022 року була звільнена з роботи на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за прогул (відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Враховуючи, що з наказом про поновлення позивач ознайомлена 01 грудня 2022 року в поза робочий час, її неявка на роботу 23 листопада 2022 року, 24 листопада 2022 року, 25 листопада 2022 року, 28 листопада 2022 року, 29 листопада 2022 року, 30 листопада 2022 року, 01 грудня 2022 року не є прогулом у розумінні п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку із чим наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Немирівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1 ім. М. Д. Леонтовича-гімназія» Немирівської міської ради Вінницької області № 77/к/тр від 05 грудня 2022 року підлягає скасуванню.

При поновленні позивача на посаді директора Ліцею № 1 м. Немирів ім. Д. М. Леонтовича, суд першої інстанції виходив із того, що Немирівський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1 ім. М. Д. Леонтовича-гімназія» Немирівської міської ради було лише перейменовано в Ліцей № 1 м. Немирів ім. Д. М. Леонтовича, в той час, як інші навчальні заклади було реорганізовано та приєднано до перейменованого навчального закладу, у зв`язку із чим, відсутні підстави вважати, що Ліцей № 1 м. Немирів ім. Д. М. Леонтовича це новий навчальний заклад, у якому ОСОБА_1 не працювала.

При вирішенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд першої інстанції послався на вимоги статті 235 КЗпП України, на Порядок обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, врахував, що під час вимушеного прогулу позивач виконувала іншу нижче оплачувану роботу, за яку отримувала заробітну плату, яка підлягає вирахуванню з загальної суми середнього заробітку, тобто до виплати підлягає різниця в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, проте не вирахував розмір такого заробітку, не навів у рішенні розрахунку, з якого суд виходив при визначенні суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає до стягнення із відповідача на користь позивача.

З врахуванням всіх фактичних обставин справи, суд задовольнив вимогу позивача про відшкодування їй моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн., виходячи із спричинених позивачу моральних страждань, що виникли у зв`язку з діями відповідача, який вдруге незаконно її звільнив, в результаті чого вона перенесла моральні та душевні страждання. Неправомірні дії відповідача призвели до душевних хвилювань позивача, яка вкотре протягом тривалого часу (більше 3-х років) була змушена витрачати час та зусилля для захисту своїх прав, відчуваючи пригніченість та безпорадність перед працівниками навчального закладу, керівником якого колись була.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу із Відділу освіти Немирівської міської ради, а в решті висновок суду першої інстанції відповідає вимогам законності та обґрунтованості за наступних обставин.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частини 1 і 6 статті 43 Конституції України).

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений в абзаці 7 статті 5-1 КЗпП України правовий захист від незаконного звільнення.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

У статті 139 КЗпП України встановлено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення (частина перша статті 147 КЗпП України).

Відповідно до статей 147-149 КЗпП України роботодавець має право застосовувати до працівника дисциплінарне стягнення за винне невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків.

Частинами першою та другою статті 148 КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Верховний Суд у постановах від 04 вересня 2024 року в справі № 206/3355/19, від 28 лютого 2024 року в справі № 758/5941/21, від 10 січня 2024 року в справі № 522/142/20, від 25 січня 2023 року в справі № 734/2607/20 та інших виснував, що прогул, під яким розуміється відсутність на робочому місці без поважних причин більше трьох годин протягом робочого дня, за своєю правовою природою є порушенням трудової дисципліни (дисциплінарним проступком), під яким варто розуміти невиконання чи неналежне виконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40, пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувалися під час звільнення ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. Під час розгляду позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Отже, визначальними факторами для вирішення питання про законність звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.

Законодавством не визначено перелік обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати будь-які докази з числа передбачених ЦПК України.

Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.

Для встановлення допущення працівником прогулу необхідним є належне фіксування самого факту відсутності працівника на роботі та з`ясування поважності причини такої відсутності. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.

Такі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 20 червня 2024 року в справі № 643/1959/22, від 20 грудня 2023 року в справі № 757/45015/20-ц та інших.

Відсутність працівника на роботі має бути зафіксовано актом про відсутність працівника на роботі. Законодавство не встановлює вимог до форми акта, тому він подається в довільній письмовій формі та підписується не менш ніж двома працівниками (наприклад, бухгалтером та директором). В акті має бути зафіксовано факт відсутності працівника на роботі протягом робочого дня.

Акт про відсутність працівника на роботі оформлюється безпосередньо в день нез`явлення працівника на роботі. У таких документах обов`язково зазначаються не тільки дата, а й певний час відсутності працівника.

Після фіксації факту відсутності працівника на роботі потрібно з`ясувати, чим така відсутність була викликана.

Для з`ясування причини відсутності працівника на роботі роботодавець на свій розсуд може: 1) зателефонувати працівнику або членам його родини; 2) написати працівнику в доступні месенджери; 3) надіслати листа на особисту електронну скриньку; 4) відвідати працівника за місцем реєстрації або місцем фактичного проживання; 5) надіслати лист з повідомленням про вручення з пропозицією надати пояснення щодо своєї відсутності.

Вочевидь, поважними причинами мають бути об`єктивні обставини, які безумовно перешкоджали працівнику з`явитися на роботу і не могли бути ним усунуті.

Зазначені висновки викладено в постановах Верховного Суду від 20 червня 2024 року в справі № 643/1959/22, від 14 червня 2023 року в справі № 727/3770/21, від 28 квітня 2022 року в справі № 761/48981/19.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що з урахуванням вимог трудового законодавства в справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю (від 25 червня 2024 року в справі № 500/4416/19 (провадження № 61-17112св23), від 08 травня 2024 року в справі № 401/1203/22 (провадження № 61-15594св23), від 23 січня 2018 року в справі № 273/212/16-ц (провадження № 61-787св17) та ін.).

З урахуванням наведеного саме відповідач – Відділ освіти Немирівської міської ради має довести, що звільнення позивача проведене у відповідності до вимог законодавства про працю.

По справі встановлено, що прийнявши 22 листопада 2022 року наказ № 76/к/тр про поновлення позивача на роботі, відповідач не зафіксував її відсутність на роботі відповідним актом про відсутність працівника на роботі 22 листопада 2022 року, у якому мав би бути зафіксовано факт відсутності позивача на роботі протягом робочого дня та який мав би бути оформлений безпосередньо в день нез`явлення позивача на роботі із зазначенням не тільки дати, а й певного часу відсутності позивача.

Проте, першочерговим є те, що відповідач не виконав негайно рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 16 серпня 2022 року, яке допущене до негайного виконання в частині поновлення працівника на роботі і не поновив її на посаді, з якої вона була незаконно звільнена.

Позивач поновлена на роботі лише 22 листопада 2022 року шляхом винесення наказу № 76/к/тр. Із даним наказом позивач ознайомлена 01 грудня 2022 року о 17:38 год., про що свідчить її підпис і пояснення щодо цього на самому наказі (том 1 а. с. 37, 142-143).

Але виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків. Для цього працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи та можливість виконання своїх обов`язків.

Як встановлено судом першої інстанції позивач не була обізнана із таким наказом, їй не було відомо про його існування та про його винесення саме 22 листопада 2022 року. Відповідачем не надано належним доказів ознайомлення позивача із цим наказом та його отримання, як і не надано доказів забезпечення фактичного доступу позивача до роботи і можливості виконання нею своїх обов`язків. Навпаки матеріали справи містять акт про недопуск поновленого працівника ОСОБА_1 на посаді директора НВК № 1 ім. М. Д. Леонтовича, нова назва – Ліцей № 1 м. Немирова ім. М. Д. Леонтовича, від 02 грудня 2022 року, підписаного директором Ліцею № 1 ОСОБА_2 , головним бухгалтером ОСОБА_5 , технічним працівником ОСОБА_6 , робітником ОСОБА_7 , позивачем ОСОБА_1 .

Як вбачається зі цього акта ОСОБА_1 була недопущена до виконання нею посадових обов`язків у зв`язку з наявністю та перебуванням на посаді чинного директора ОСОБА_2 (том 1 а. с. 39).

З огляду на встановлене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про незаконність звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та про її поновлення на посаді директора Ліцею № 1 м. Немирів ім. Д. М. Леонтовича.

Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги відповідача щодо допущення позивачем прогулу, за що вона цілком законно звільнена 05 грудня 2022 року наказом № 77/к/тр, оскільки такі доводи є безпідставними, надуманими та такими, що не відповідають дійсності і вимогам законодавства про працю, викладеними з метою уникнення цивільної відповідальності за незаконне звільнення працівника.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині протиправного стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то апеляційний суд зазначає наступне.

Викладеним встановлена незаконність звільнення позивача з посади директора Немирівського НВК «Загальноосвітня школа І-Ш ступенів № 1 ім. М. Д. Леонтовича – гімназія» Немирівської міської ради Вінницької області наказом № 77/к/тр від 05 грудня 2022 року на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

За правилами статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

По справі встановлено, що чинним є строковий трудовий договір від 12 червня 2020 року, укладений Відділом освіти Немирівської міської ради Вінницької області, як орган управління, з однієї сторони, та ОСОБА_1 – директором, з другої сторони, за яким ОСОБА_1 призначається на посаду директора Немирівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-Ш ступенів № 1 ім. М. Д. Леонтовича – гімназія» Немирівської міської ради Вінницької області з 01 липня 2020 року по 30 червня 2026 року. Незаконний наказ від 05 грудня 2022 року про звільнення позивача із займаної посади винесений Відділом освіти Немирівської міської ради; Немирівський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-Ш ступенів № 1 ім. М. Д. Леонтовича – гімназія» Немирівської міської ради Вінницької області перейменована на «Ліцей № 1 м. Немирів ім. М. Д. Леонтовича», тому цивільну відповідальність, передбачену статтею 235 КЗпП України має нести саме відповідач у справі – Відділ освіти Немирівської міської ради.

За результатами дослідження матеріалів цивільної справи колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції в тому, що вини позивача у розгляді даної справи більше одного року не встановлено.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в порушення вимог статті 235 КЗпП України не вказав конкретну суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а вказав лише: при стягненні врахувати різницю у заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи за період з 06 грудня 2022 по день ухвалення судового рішення 26 березня 2026 року та утримати із цієї суми встановлені законодавством України податки і збори.

Оскільки докази щодо заробітної плати позивача були надані суду першої інстанції, який не обрахував конкретний розмір заробітку позивача за виконання нижче оплачуваної роботи, виходячи із довідок про розмір заробітної плати позивача за іншою посадою, що надані суду першої інстанції (по 15 березня 2026 року) та апеляційному суду під час перегляду судового рішення (по 15 червня 2026 року включно), колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни судового рішення в цій частині.

День звільнення працівника є останнім робочим днем, а тому розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід проводити за період з 06 грудня 2022 року (перший день незаконного прогулу) до 26 березня 2026 (дата поновлення позивача на посаді судом першої інстанції).

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих в абзацах 3-4 пункту 32 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року, у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року № 348).

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП оплата середнього заробітку за весь час понад один рік провадиться за вимушений прогул і за умови, що заява про поновлення на роботі розглядалась більше одного року і в цьому не було вини працівника. При частковій вині працівника оплата вимушеного прогулу за період понад один рік може бути відповідно зменшена. Висновок суду про наявність вини працівника (не з`являвся на виклик суду, вчиняв інші дії по зволіканню розгляду справи) або її відсутність, про межі зменшення розміру виплати має бути мотивованим.

Як уже зазначено, судом не встановлено наявності вини позивача ОСОБА_1 у розгляді даного спору більше одного року.

Таким чином є законні підстави для винесення рішення про виплату позивачу середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Згідно з абзацом третім пункту 2 цього Порядку середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи (абзац 4 пункту 2 цього Порядку).

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку № 100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на час відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку № 100).

ОСОБА_1 звільнена незаконно, повторно із займаної посади наказом № 77/к/тр від 05 грудня 2022 року.

Вперше вона була звільнена наказом № 6/к/тр від 05 листопада 2020 року і рішенням суду від 16 серпня 2022 року цей наказ визнаний протиправний та скасований, а позивач поновлена на роботі і рішення суду в цій частині допущено до негайного виконання. Проте, рішення суду в частині поновлення на роботі не виконане, позивач не була поновлена на посаді, не працювала та не отримувала заробітну плату після першого звільнення – 16 серпня 2020 року і до другого звільнення – 05 грудня 2022 року.

За таких обставин середня заробітна плата у даному випадку обчислюється за правилами абзацу третього-четвертого пункту 2 розділу ІІ, Порядку № 100, коли середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи, а якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

У даному випадку такий розмір середньої (середньоденної) заробітної плати обрахований у постанові Вінницького апеляційного суду від 22 листопада 2022 року у справі № 930/2705/20 за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти Немирівської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Постанова суду набрала законної сили, залишена без змін постановою Верховного Суду від 18 серпня 2023 року.

Обчислений розмір середньої (середньоденної) заробітної плати ОСОБА_1 склав суму – 1170,84 грн., який встановлено судовим рішенням – постановою Вінницького апеляційного суду від 22 листопада 2022 року у справі № 930/2705/20.

Період з 06 грудня 2022 року по день ухвалення судового рішення у справі – 26 березня 2026 року має 863 робочих днів.

Середній заробіток за час затримки складатиме: 1 010 434,84 грн. (середньоденна заробітна плата – 1170,64 грн. помножена на 863 робочих днів).

Разом з тим, будучи звільненою з посади директора школи, ОСОБА_1 продовжила роботу у цьому навчальному закладі на посаді вчителя української мови та літератури і їй нараховано за цією посадою заробітну плату: за період з 05 грудня 2022року по 05 грудня 2023 року заробітну плату в сумі: 10 690,40 грн. – за грудень 2022 року + 146 110,40 – за 2023 рік = 156 800,80 грн. (том 2 а. с. 30); за період з січня 2024 року по грудень 2024 року в сумі 240 005,46 грн. (том 2 а. с. 104); за період з січня 2025 року по грудень 2025 року в сумі 245 922,24 грн. (том 2 а. с. 203); за період з січня 2026 року по 26 березня 2026 року в сумі 94 830,19 грн.

Разом за період з 05 грудня 2022 року по 26 березня 2026 року ОСОБА_1 нараховано 737 558,69 грн.

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06 грудня 2022 року по 26 березня 2026 року (різницю в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи) в сумі 272 876,23 грн. (1 010 434,92 грн. – 737 558,69 грн.).

Крім цього, позивач у своїй позовній заяві просила стягнути із відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 серпня 2022 року (наступний день після ухвалення судового рішення про поновлення позивача на роботі), в обґрунтування таких вимог просила застосувати положення статті 236 КЗпП України, з підстав не виконання відповідачем рішення суду про її поновлення на роботі.

Позивачем доведено і судом встановлено факт затримки відповідачем виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі. З винесенням 22 листопада 2022 року наказу № 76/к/тр про поновлення ОСОБА_1 на роботі, фактично позивач не була допущена до роботи, до виконання обов`язків директора не приступила, заробітна плата з цього – 22 листопада 2022 року їй не нараховувалася, при тому, що про видачу такого наказу роботодавець не довів до відома працівника і не ознайомив з ним. Про його існування позивач дізналася лише 01 грудня 2022 року о 17:38 год і, маючи намір приступити до виконання обов`язків директора, прийшла на роботу 02 грудня 2022 року, проте до роботи була не допущена. Звільнена із посади директора 05 грудня 2022 року. За період з 17 серпня 2022 року по 05 грудня 2022 року позивач не працювала на посаді директора і заробітну плату на цій посаді відповідач їй не нараховував.

Статтею 236 КЗпП України передбачено оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника, а саме: у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Вимога позивача про стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці відповідачем виконання рішення суду про поновлення на роботі позивача за період з 17 серпня 2022 року по 05 грудня 2022 року підлягає до задоволення.

Зазначений період має 79 робочих днів.

Середній заробіток за час затримки складатиме: 92 480,56 грн. (середньоденна заробітна плата – 1170,64 грн. помножена на 79 робочих днів).

Згідно довідки № 05-11/48 від 30 січня 2023 року (том 1 а. с. 181) ОСОБА_1 працювала на посаді вчителя української мови та літератури і їй нараховано за період з 01 серпня 2022 року по 31 грудня 2022 року за цією посадою заробітну плату в сумі 83 863,10 грн. Заробітна плата помісячно склала: з 17 по 31 серпня 2022 року – 8 688,13 грн.; за вересень – 14 699,30 грн.; за жовтень – 14 850,49 грн.; за листопада – 13 363,00 грн. з 01 грудня по 05 грудня – 3106,95 грн.

За період з 17 серпня 2022 року по 05 грудня 2022 року ОСОБА_1 нараховано заробітну плату в загальній сумі 54 707,87 грн.

Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі позивача за період з 17 серпня 2022 року по 05 грудня 2022 року (різницю в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи) в сумі 37 772,69 грн. (92 480,56 грн. – 54 707,87 грн.).

Отже, до стягнення на користь позивача із відповідача за період вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі позивача за період з 17 серпня 2022 року по 05 грудня 2022 року та за вимушений прогул при незаконному звільненні за період з 06 грудня 2022 року по 26 березня 2026 року підлягає заробітна плата в загальному розмірі 310 648,92 грн. (272 876,23 грн. + 37 772,69 грн.).

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Першим таким юридичним фактом є порушення власником законних прав працівника. «Законних» – це не слід розуміти так, що маються на увазі лише права, передбачені законами. Будь-яке суб`єктивне право, яке виникло на підставі закону, підзаконного акта, угоди, трудового договору, іншої угоди між сторонами трудових правовідносин і має чинність, потрібно визнати законним.

Обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди виникає лише за умови, що моральні страждання працівника, або втрата ним нормальних життєвих зв`язків, або необхідність додаткових зусиль для організації свого життя стали наслідками порушення законних прав працівника.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України у пункті 13 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, відповідно до ст. 237 1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

При визначенні розміру моральної шкоди суд першої інстанції врахував, що відбулося повторне незаконне звільнення позивача із займаної посади директора Немирівського НВК «Загальноосвітня школа І-Ш ступенів № 1 ім. М. Д. Леонтовича – гімназія» Немирівської міської ради, у зв`язку з чим вона перенесла моральні та душевні страждання, емоційно-розумові навантаження, джерелом яких є порушення її трудових прав, а також врахував, що до душевних хвилювань призвели неправомірні дії відповідача, внаслідок яких позивач вкотре протягом тривалого часу (більше 3-х років) була змушена витрачати час та зусилля для захисту своїх прав, відчуваючи пригніченість та безпорадність перед працівниками навчального закладу, керівником якого колись була.

Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги в тому, що позивачем не доведено спричинення їй моральної шкоди, у тому числі і в зазначеному нею розмірі.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції встановлено факт спричинення позивачу моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, пов`язаних із незаконним звільненням, в частковій втраті заробітку та нормальних життєвих зв`язків, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя, а також з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, вірно визначений розмір моральної шкоди в сумі 20 000,00 грн.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 цієї статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Із матеріалів справи слідує, що позивач сплатила судовий збір при подачі позовної заяви, згідно платіжної інструкції № 0.0.3213629834.1 від 22 вересня 2023 року (том 2 а. с. 5) в розмірі 2846,09 грн.

З огляду на викладене колегія суддів прийшла до висновку про наявність правових підстав для повного задоволення заявленого позову, у зв`язку з чим понесені позивачем судові витрати у вигляді сплати нею судового збору в сумі 2846,09 грн. підлягають стягненню на її користь, про що судом першої інстанції ухвалено таке рішення в частині вирішення питання щодо понесених позивачем судових витрат по сплаті судового збору.

Статтею 376 ЦПК України визначені підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Зокрема, згідно частин 1 і 2 статті 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні лише у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а в іншій частині рішення суду відповідає вимогам законності й обґрунтованості та ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому не підлягає скасуванню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Доводи апеляційної скарги в іншій частині крім стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, на увагу не заслуговують та відхиляються як безпідставні.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, суд

Постановив:

Апеляційну скаргу Відділу освіти Немирівської міської ради задовольнити частково.

Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 26 березня 2026 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Відділу освіти Немирівської міської ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, змінити.

Стягнути з Відділу освіти Немирівської міської ради (22800 м. Немирів, вул. Соборна, 26, Вінницького району, Вінницької області, код ЄДРПОУ 41277780) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі позивача за період з 17 серпня 2022 року по 05 грудня 2022 року (різницю в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи) в сумі 37 772,69 грн. та середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06 грудня 2022 року по 26 березня 2026 року (різницю в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи) в сумі 272 876,23 грн., а разом за час вимушеного прогулу за період часу з 17 серпня 2022 року по 26 березня 2026 року в сумі 310 648,92 грн. (триста десять тисяч шістсот сорок вісім грн. 92 коп.), без утримання податку й інших обов`язкових платежів.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийМ. В. Матківська

СуддіЮ. Б. Войтко

І. М. Стадник