Вирок від 30 червня 2026 р. у справі №735/1400/25 — Сосницький районний суд Чернігівської області

Справа № 735/1400/25

Провадження № 1-кп/745/12/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.07.2026 року Сосницький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Сосниця кримінальне провадження № 12022270320000334 від 26.11.2022 року по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вишеньки Коропського району Чернігівської області, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, згідно ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Історія провадження.

17.11.2025 до Сосницького районного суду Чернігівської області надійшов обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні.

18.11.2025 ухвалою судді Сосницького районного суду Чернігівської області призначено підготовче судове засідання.

25.11.2025 ухвалою Сосницького районного суду Чернігівської області кримінальне провадження призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Формулювання обвинувачення та стаття закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.

ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він 25 листопада 2022 року, близько 22 год. 40 хв., у темну пору доби, в умовах обмеженої видимості, керуючи технічно справним автомобілем марки ВАЗ 2105, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись біля КСК «Аполлон» по вул. Київській, 29 в смт Короп Новгород-Сіверського району Чернігівської області, в напрямку с. Карильське Новгород- Сіверського району Чернігівської області, діючи необережно, проявив кримінальну протиправну недбалість, не передбачив настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, в результаті чого виїхав на праве узбіччя автодороги, за напрямком свого руху, де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , який рухався в попутному напрямку, по правому узбіччю автодороги, та, в подальшому, залишив місце пригоди, чим порушив вимоги п. 1.10 (які наводять значення термінів «проїзна частина», «узбіччя»), п.п. 2.3 б (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування транспортним засобом у дорозі), п.п. 2.10 а (у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди та п. 10.1 (перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, яка виражалась забійною раною лівої очної ділянки обличчя, підшкірною гематомою правої тім`яно-потиличної ділянки, а також забоєм та дифузним аксональним ушкодженням головного мозку, що, згідно висновку експерта № 84 від 27.04.2023, за ступенем тяжкості, як такі, що могли бути обумовлені комплексом однієї травми в умовах дорожньо-транспортної пригоди та як такі, що привели до розвитку загрозливого для життя явища у вигляді коми, в комплексі, відносяться до ушкоджень небезпечних для життя і за цією ознакою кваліфікуються як тілесні ушкодження тяжкого ступеня тяжкості.

Порушення водієм ОСОБА_4 вимог п. 1.10, п.п. 2.3 б, п.п. 2.10 а, п. 10.1 Правил дорожнього руху України стало причиною та умовою виникнення і настання даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться в прямому причинному зв`язку з наслідками, які наступили в результаті ДТП, а саме: спричинення потерпілому ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень.

Відомості про укладену угоду про визнання винуватості

01.07.2026 року між прокурором Новгород-Сіверської окружної прокуратури ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні та обвинуваченим ОСОБА_4 в порядку, передбаченому ст. 36,42,468-476 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості. За умовами даної угоди прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст.286 КК України.

Обвинувачений у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення, повністю погоджується та підтверджує фактичні обставини кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення відносно нього.

Ураховуючи вимоги пункту 2-1 частини четвертої статті 469 Кримінального процесуального кодексу України, сторонами угоди узгоджено призначення покаранняза ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 може виправитися без відбування покарання, застосувати ст.75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Обвинувачений ОСОБА_4 дає згоду на призначення йому судом покарання, визначеного та узгодженого в угоді про визнання винуватості.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор подану угоду про визнання винуватості підтримав у повному обсязі, просив її затвердити. Зазначив, що умови угоди відповідають як вимогам КПК України, так і вимогам КК України. Вважав, що існують фактичні підстави для визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Повідомив, що укладення угоди є добровільним актом усіх сторін.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив, що угода укладена ним добровільно, жодного тиску, примусу чи погроз не вчинялось та просив суд затвердити угоду про визнання винуватості. Повідомив, що в повному обсязі розуміє характер обвинувачення та погоджується з його формулюванням, зазначеним в угоді та обвинувальному акті, беззастережно визнає свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні та щиро розкаюється, готовий понести узгоджене покарання.

На запитання суду повідомив, що розуміє права, визначені у п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, визначені у ст. 473 КПК України, а також обмеження, передбачені ст. 394 КПК України, щодо оскарження вироку.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 , підтримав угоду про визнання винуватості. Наголосив на тому, що її укладення є добровільним актом усіх сторін. Підтвердив, що був залучений до процедури укладання угоди з моменту її ініціювання та роз`яснив обвинуваченому істотні умови угоди та наслідки її укладання.

Потерпілий ОСОБА_6 надав до суду письмову заяву,в якій зазначено,що він не заперечує проти укладення угоди про визнання винуватості. В судовому засіданні також підтвердив свою позицію та пояснив,що ознайомився зі змістом угоди про визнання винуватості, просить суд затверджити угоду про визнання винуватості. Претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має.

Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам КПК України та КК України

При вирішенні питання щодо можливості затвердження угоди суд має встановити її відповідність вимогам законодавства та відсутність підстав для відмови у її затвердженні.

Дослідивши зміст угоди про визнання винуватості, заслухавши думки прокурора, обвинуваченого, його захисника суд дійшов таких висновків.

Щодо відповідності умов угоди вимогам КПК України та КК України, в тому числі, чи можливе укладання угоди у провадженні щодо інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

У цьому кримінальному провадженні угода між прокурором та обвинуваченим складена та підписана у присутності захисника.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією).

Згідно з положеннями абз. 6 ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Згідно з відомостями матеріалів справи, потерпілим у цьому кримінальному провадженні було визнано ОСОБА_6 , який заявив, що шкода завдана кримінальним правопорушенням відшкодована в повному обсязі.

З огляду на те, що завдана кримінальним правопорушенням шкода у повному обсязі відшкодована обвинуваченим, суд вважає, що вимоги п.1 абз. 6 ч. 4 ст. 469 КПК України дотримані.

Умови угоди про визнання винуватості відповідають вимогам ст. 472 КПК України, оскільки містять усі необхідні складові елементи, передбачені зазначеною нормою.

Укладена між прокурором та обвинуваченим угода містить формулювання обвинувачення, яке прокурор вважав доведеним, та його правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. При цьому, сформульоване в угоді обвинувачення відображає істотні обставини цього кримінального провадження, які відповідають формулі кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 .

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив кожну із обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення, які викладені в угоді та обвинувальному акті. У присутності захисника визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Таким чином, судом встановлено відповідність умов угоди вимогам КПК України та КК України.

Щодо відповідності умов угоди інтересам суспільства

Так, за своєю правовою природою угода про визнання винуватості являє собою ключовий інструмент узгодження інтересів: з одного боку держави (публічний, або суспільний інтерес), з іншого - обвинуваченого.

Суспільний інтерес є абстрактним оціночним поняттям і в узагальненому виді являє собою інтерес суспільства або усередненого представника цієї спільноти, пов`язаний із забезпеченням його благополуччя, стабільності, безпеки та сталого розвитку.

В угоді наявність суспільного інтересу обґрунтована (1) забезпеченням швидкого судового провадження, яке забезпечить викриття більшої кількості кримінальних правопорушень; (2) запобіганням, виявленню та припиненню більшої кількості кримінальних правопорушень; (3) перерахуванням застави та добровільного внеску на підтримку Збройних Сил України; (4) відшкодуванням матеріальних збитків.

У контексті цього кримінального провадження суспільний інтерес полягає у припиненні на майбутнє можливим фактам зловживання владою, яке загалом підриває нормальне функціонування органів державної влади, підриває авторитет демократичних інститутів держави, дезорганізує нормальну роботу органів влади. Тому затвердження угоди у цьому кримінальному провадженні забезпечить притягнення до відповідальності причетних до такої діяльності осіб, а також сприятиме усвідомленню іншими особами караності таких діянь та формуванню у суспільства стійкої правосвідомості.

Також затвердження угоди істотно скорочує часовий проміжок від моменту скоєння кримінального правопорушення до ухвалення підсумкового рішення судом, зменшує строки судового розгляду, у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях, а також витрати на забезпечення судового процесу, знижує навантаження на судові органи та прокуратуру.

Отже, із урахуванням того, що укладення угоди у цьому кримінальному провадженні матиме вплив на усвідомлення іншими особами караності злочинних діянь, сприятиме прагненню суспільства до правослухняної поведінки, гарантуватиме невідворотність покарання, а також забезпечить справедливе та в розумні строки вирішення кримінального провадження, то суд вважає, що за таких обставин цілі та завдання кримінального провадження будуть досягнуті при мінімальних затратах ресурсів.

До того ж, на думку суду, було б недоцільним застосовувати загальний порядок кримінального провадження, враховуючи беззаперечне визнання обвинуваченим своєї вини та добровільного відшкодування завданої шкоди. На переконання суду, характер та роль обвинуваченого у вчиненому кримінальному правопорушенні, його ставлення до скоєного та сприяння здійсненню судового розгляду вказує на його бажання виправитись.

Отже, укладена угода відповідає та узгоджується з інтересами суспільства.

Щодо порушення умовами угоди прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб

Згідно з п. 3 ч. 7 ст. 474 КПК України під час перевірки угоди на відповідність вимогам законодавства суд також перевіряє, чи не порушують умови угоди права, свободи чи інтереси сторін або інших сторін.

Дослідивши зміст угоди про визнання винуватості, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, суд встановив, що умови угоди не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб. Такий висновок суду ґрунтується на такому.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 52 КПК України, при укладенні угоди про визнання винуватості, забезпечено участь захисника. При цьому, умови угоди не є невиправдано обтяжливими для жодної із сторін кримінального провадження.

Також суд враховує позицію потерпілого про надання згоди на укладення цієї угоди.

Крім того, з дослідженої у судовому засіданні угоди про визнання винуватості, пояснень сторін убачається, що умови угоди не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, зокрема, і з огляду на те, що обставини викладеного обвинувачення відповідно до ст. 17 КПК України не можуть бути використані на підтвердження винуватості будь-яких інших осіб окрім обвинуваченого у цьому провадженні. Угодою також не вирішується питання щодо майна третіх осіб.

За таких обставин умови угоди не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб.

Щодо добровільності укладення угоди

Суд шляхом вивчення витребуваних документів, проведення опитування сторін зобов`язаний переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто згідно з ч. 6 ст. 474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою. Якщо суд матиме обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, він відповідно до п. 4 ч. 7 ст. 474 КПК України зобов`язаний відмовити в затвердженні угоди.

Обвинувачений та його захисник у судовому засіданні підтвердили добровільність укладення угоди та спільну узгодженість усіх викладених у ній умов. Зазначили про відсутність будь-яких скарг на дії сторони обвинувачення.

Прокурор також вказав на спільну узгодженість усіх викладених в угоді умов, підтвердивши добровільність її укладення як з боку прокурора, так і з боку обвинуваченого.

На підставі цього суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок чи будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою.

Щодо можливості виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань

У судовому засіданні встановлено, що визначене в угоді покарання і обов`язки є для обвинуваченого зрозумілими та посильними для виконання.

Обвинувачений підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості.

Наведене у своїй сукупності вказує на можливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань за умовами угоди.

Щодо наявності фактичних підстав для визнання винуватості

Суд вважає, що фактичні обставини та формулювання обвинувачення, викладені в обвинувальному акті та зазначені в угоді про визнання винуватості, а також їх підтвердження обвинуваченим у присутності захисника обґрунтовано свідчить про існування підстав для визнання ОСОБА_4 своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Щодо відповідності узгодженого сторонами угоди покарання вимогам КПК України та КК України

За загальним правилом, домовленості сторін угоди при узгодженні покарання не мають виходити за межі загальних та спеціальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність. На думку суду, вказаних вимог закону сторони угоди дотримались.

Так, зі змісту угоди вбачається, що при узгодженні сторонами покарання були враховані і дотримані:

1) положення ст. 65 КК України, а саме сторони узгодили покарання у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення; при визначенні меж покарання виходили із положень розділу X Загальної частини КК України; врахували характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; взяли до уваги особу винного; встановили наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обтяжуючих обставин;

2) положення ч. 2 ст. 75 КК України згідно з яким суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання винуватості, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням;

3) положення ст. 76 КК України щодо необхідності покладення на обвинуваченого обов`язків у зв`язку із його звільненням від відбування основного покарання з випробуванням;

Із урахуванням цього суд вважає, що узгоджене сторонами покарання, як основне у виді 4 років позбавлення волі без позбавлення керування транспортними засобами із одночасним звільненням від його відбування з випробуванням, відповідають загальним засадам призначення покарання, яке може бути затверджено судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 КК України тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.

Згідно з ч. 4 ст. 75 КК України іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.

При визначені іспитового строку ОСОБА_4 , суд враховує тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

З досудової доповіді вбачається, що інформація, що характеризує особу за місцем її проживання, умови її життєдіяльності, відносини в суспільстві та середню ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, середній рівень небезпеки для суспільства ( в тому числі для окремих осіб), свідчать про можливість виправлення громадянина ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства. Зважаючи на виявлені фактори ризику вчинення повторного правопорушення (криміногенні потреби), у випадку прийняття судом рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, вважаємо доцільним крім обов`язків, передбачених ч.І ст.76 КК України, покласти на особу додаткові обов`язки, передбачені ч.3 ст.76 КК України: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи передбачені пробаційною програмою.

Суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, особу винного та його позицію до вчиненого, відсутність претензій з боку потерпілого, за місцем проживання обвинувачений характеризується добре, за медичною допомогою до лікаря психіатра-нарколога не звертався, за медичною допомогою не звертався, військовозобов`язаний, притягувався 13.11.2024 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.178 КУпАП, проживає з дружиною, яка має 3 групу інвалідності з дитинства та дочкою.

Обставинами, що відповідності до ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_4 суд визнає щире каяття, оскільки щиросердно визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, негативно оцінив свою злочинну поведінку, продемонстрував готовність понести передбачене угодою покарання, а також добровільне відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Отже, з урахуванням тяжкості та обставин вчинення кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, наявності обставин, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає за необхідне встановити ОСОБА_4 іспитовий строк тривалістю один рік з покладенням обов"язків передбачених ст.76 КК України.

Висновки суду

З урахуванням встановлених обставин, угода про визнання винуватості, укладена між прокурором та обвинуваченим відповідає як вимогам кримінального процесуального законодавства, так і вимогам закону України про кримінальну відповідальність. Суд вважає, що узгоджене сторонами покарання є таким, що відповідає критеріям необхідності та достатності для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність затвердження вказаної угоди про визнання винуватості шляхом ухвалення вироку та призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Питання про долю речових доказів вирішити відповідно до ч.9 ст.100 КПК України.

Арешт накладений ухвалою від 29.11.2022 слідчого судді Новгород-Сіверського районного суду на автомобіль марки ВАЗ2105, номерний знак НОМЕР_1 скасувати.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов"язання скасувати.

На підставі викладеного, керуючись ст. 373-376, 468-470, 472-476, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 01.07.2026 між прокурором Новгород-Сіверської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання, якщо він протягом одного року не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно зі ст. 76 КК України ОСОБА_4 зобов`язати періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_4 10090,04 грн процесуальних витрат за проведення експертиз на користь держави.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов"язання скасувати.

Речові докази по справі:

- куртка чоловіча, зимова, зеленого кольору, яка належить ОСОБА_6 , що добровільно видана для огляду ОСОБА_7 та зберігається в кімнаті зберігання речових доказів Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернінівській області - повернути ОСОБА_6 .

- DVD-R диск, на якому розміщено відеозапис з камери зовнішнього відеоспостереження, розміщеної біля кафе «Срібний Глобус» в с-щі Короп Новгород-Сіверського району Чернігівської області, вул. Київська, 1, за 25.11.2022 року та відеозаписом з камери зовнішнього відеонагляду, встановленої на перехресті вулиць Київська, Нова та пров. Київський в смт Коропі Новгород-Сіверського району Чернігівської області за 25.11.2022 року, що був наданий начальником СПД №2 Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_8 , зберігати в матеріалах кримінального провадження.

- DVD-R диск, на якому розміщено відеозапис з камер зовнішнього відеонагляду №4 та №7, розміщених на території КСК «Аполлон», за адресою смт Короп Новгород-Сіверського району Чернігівської області, вул. Київська, 29 за 25.11.2022 року, зберігати в матеріалах кримінального провадження.

- DVD-R диск, на якому розміщено відеозапис з камери зовнішнього відеонагляду №5, розміщеної на приміщенні кафе «Срібний Глобус» в с-щі Короп Новгород-Сіверського району Чернігівської області, вул. Київська, 1, що був наданий ФОП « ОСОБА_9 », зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Арешт накладений ухвалою від 29.11.2022 слідчого судді Новгород-Сіверського районного суду на автомобіль марки ВАЗ2105, номерний знак НОМЕР_1 скасувати. Автомобіль марки ВАЗ2105, номерний знак НОМЕР_1 , що зберігається на території СПД №2 Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області повернути ОСОБА_4 .

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч.4 ст. 394 КПК України, та обмежень, визначених у ч. 2 ст. 473 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Сосницький районний суд Чернігівської області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Роз`яснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати в суді копію вироку, ознайомитись із журналом судового засідання та подати до нього письмові зауваження.

Суддя ОСОБА_1