Вирок від 30 червня 2026 р. у справі №740/3346/26 — Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/3346/26

Провадження № 1-кп/740/372/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2026 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі судді ОСОБА_1 , розглянувши в спрощеному провадженні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026275490000136 від 08.06.2026, за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився в м. Ніжині Чернігівської області, має вищу освіту, неодружений, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий, у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України,

установив:

07.06.2026 близько 18 год. 20 хв. ОСОБА_2 знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , під час сварки на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно – небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у виді заподіяння фізичного болю потерпілому та бажаючи їх настання, штовхнув обома своїми руками батька ОСОБА_3 в ділянку грудної клітки, внаслідок чого останній впав на підлогу, а ОСОБА_2 продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний умисел, присівши поряд з батьком, що перебував в положенні лежачи на спині, наніс не менше трьох ударів руками в ділянку грудної клітини, не менше двох ударів руками в ділянку лівої скроні, після чого вхопив своєю лівою рукою за підборіддя ОСОБА_3 , завдавши потерпілому фізичного болю, не спричинивши при цьому тілесних ушкоджень.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII під домашнім насильством розуміється діяння (дії або бездіяльність) фізичного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (CETS № 210), Стамбул, 11 травня 2011 рік (Стамбульська конвенція) у п. b ст. 3 встановлює, що домашнє насильство означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.

Отже, своїми умисними діями ОСОБА_2 відповідно до ст. 1, 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» спричинив фізичне насильство, чим вчинив кримінальне правопорушення, пов`язане з домашнім насильством.

Такими діями ОСОБА_2 учинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачене ч. 1 ст. 126 КК України, а саме умисне завдання побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акта підтверджено факт вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, а саме умисного завдання побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Органом досудового розслідування правильно встановлено обставини вчинення кримінального правопорушення, які підтверджують обставини, встановлені судом.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Так, відповідно до ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , є щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 згідно зі ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.

Також при призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є кримінальним проступком; ставлення ОСОБА_2 до вчиненого, яке полягає у визнанні винуватості; відомості про особу обвинуваченого, а саме те, що він молодого віку, неодружений, має вищу освіту, не працює, раніше не судимий, на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, що свідчить про його осудність, має місце реєстрації та проживання, за яким характеризується задовільно.

За сукупністю вищенаведених обставин, ураховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання за ч. 1 ст. 126 КК України в межах, установлених у санкції вказаної частини статті КК України, а саме у виді штрафу. При цьому суд також ураховує позицію обвинуваченого щодо покарання, а саме можливіть сплатити штраф, про що він зазначив у заяві про визнання винуватості, доданій до обвинувального акта, і відсутність заперечень щодо цього інших учасників справи.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_2 , попередження вчинення нових кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Процесуальні витрати і речові докази – відсутні, цивільний позов не подавався, запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Керуючись ст. 2, 26, 302, 369 371, 373, 374, 376, 381, 382 КПК України, -

ухвалив:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

На вирок учасниками кримінального провадження протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, ухваленого за результатами спрощеного провадження, може бути подана апеляційна скарга з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1