Вирок від 30 червня 2026 р. у справі №583/1450/26 — Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/1450/26

1-кп/583/251/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2026 р. Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Охтирка кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12026200460000075 від 28.01.2026 року по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львів, громадянина України, працюючого на посаді оператора Качанівського газопереробного заводу АТ «Укрнафта», освіта вища, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за ч. 3 ст. 286-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_4 28 січня 2026 року приблизно о 20.40 год., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем марки «Volkswagen Golf» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись разом з пасажиром ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по проїжджій частині автодороги вулиці Батюка в м. Охтирка в напрямку до перехрестя з вулицею Перемоги неподалік території ПрАТ «Охтирський пивоварний завод», порушуючи Правила дорожнього руху Украхїни, а саме:

-п. 2.9 а ПДР «Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»;

-п. 10.1 ПДР «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

-п. 12.2 ПДР «У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги»;

-п. 12.3 ПДР «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди»,

внаслідок власної протиправної недбалості обвинувачений ОСОБА_4 не врахував наявну дорожню обстановку, не обрав безпечної швидкості руху керованого ним транспортного засобу, здійснивши поворот керма ліворуч, не переконався в тому, що цей маневр буде безпечним, при цьому втратив курсову стійкість автомобіля з подальшим виїздом за межі проїзної частини вулиці Батюка і наїздом на дерево. Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля Volkswagen Golf» д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження несумісні з життям та загинув на місці. Смерть ОСОБА_6 настала в результаті повного відриву хребетного стовпа від основи черепа з розривом спинного мозку та його оболонок в атланто-потиличному з`єднанні, множинних двосторонніх переломів ребер, розриву печінки та селезінки з послідуючою внутрішньочеревною кровотечею, що є несумісні з життям.

Обвинувачений ОСОБА_4 мав технічну можливість попередити виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди та, відповідно, її наслідків у вигляді смерті пасажира ОСОБА_6 шляхом виконання ним вимог пунктів 10.1, 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 , які не відповідають вимогам пунктів 10.1, 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України, знаходяться в причинному зв`язку з подією та її наслідками, що настали, тобто спричиненням смерті ОСОБА_6 .

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав та пояснив, що він 28.01.2026 р. він перебував вдома у свого товариша - ОСОБА_6 та останній попросив звозити його на кладовище, де похований його ( ОСОБА_6 ) батько, щоб пом`янути його. Він ( ОСОБА_4 ) погодився, та близько 17 год. вони сіли до його ( ОСОБА_4 ) автомобіля «Volkswagen Golf» д.н.з. НОМЕР_1 та поїхали на кладовище. Він ( ОСОБА_4 ) був за кермом автомобіля, а ОСОБА_6 сидів на передньому пасажирському сидінні. По дорозі на кладовище вони заїхали до магазину «Рулька», де ОСОБА_6 купив цигарки, пляшку горілки та продукти харчування. На кладовищі ОСОБА_6 запропонував випити та пом`янути батька і вони вдвох випили по три чарки горілки. Після цього вони сіли до автомобіля та поїхали додому. Він ( ОСОБА_4 ) був за кермом автомобіля, а ОСОБА_6 сидів на передньому пасажирському сидінні. По дорозі вирішили заїхати в магазин «Обжорка» по вул. Батюка м. Охтирка. Коли вони проїхали «Матрицю» і під`їжджали до ПрАТ «Охтирський пивзавод» він ( ОСОБА_4 ) помітив, що зі сторони п`ятиповерхівки йшла жінка, та подумав, що вона виходитиме на дорогу, та різко смикнув руля, щоб її не зачепити, і натиснув на гальма. Оскільки йшов дощ, була ожеледиця, то автомобіль не загальмував та поплів на зустріну смугу, вдарився об бордюр, а потім він ( ОСОБА_4 ) втратив свідомість. Коли медики привели його до свідомості, він ( ОСОБА_4 ) підбіг до автомобіля, щоб подивитися, що з ОСОБА_6 , а медики сказали, що ОСОБА_6 загинув. Внаслідок ДТП у нього ( ОСОБА_4 ) був перелом щелепи, вибиті зуби. ДТП сталася після 20 год., швидкість руху його автомобіля була близько 60 км/год. Він ( ОСОБА_4 ) щиро розкаюється в скоєному.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16.09.2024 р. у справі №444/870/22 (провадження № 51-2989 кмо 23) суд у конкретному кримінальному провадженні на підставі ч. 3 ст. 349 КПК має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, у тому числі, у разі часткового заперечення винуватості особи у вчиненні окремого кримінального правопорушення в сукупності кримінальних правопорушень, яке має окрему кваліфікацію, або є окремим епізодом кримінального правопорушення, чи невизнання цивільного позову, та у такому випадку щодо цих оспорюваних обставин провести судовий розгляд у загальному порядку, дослідивши докази, які підтверджують або спростовують ці обставини. Такий порядок розгляду кримінального провадження не звільняє суд від обов`язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, визначені в ч. 1 ст. 91 КПК.

Суд роз`яснив обвинуваченому ОСОБА_4 та іншим учасникам судового провадження положення ч. 3 ст. 349 КПК та з`ясував, чи правильно вони розуміють їх зміст, а також наслідки розгляду кримінального провадження в такому порядку.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються, та проводить судовий розгляд в цій частині в порядку ч. 3 ст. 349 КПК.

За таких обставин суд дійшов висновку, що винність ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, за обставин, викладених у вироку при формулюванні обвинувачення, є доведеною.

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 3 ст.286-1 КК України, так як він вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, якщо вони спричинили смерть потерпілого.

Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно із ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до вимог ч. 2 статті 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до п.п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до вимог ст.ст.50, 65-67КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, характер допущених обвинуваченим порушень правил безпеки дорожнього руху, які призвели до суспільно небезпечних наслідки у вигляду смерті потерпілого ОСОБА_6 , які є незворотними, враховує особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, має на утриманні неповнолітню дитину та непрацездатних батьків, позитивно характеризується за місцем роботи та місцем проживання, враховує стан здоров`я та вік обвинуваченого.

До обставин, що пом`якшують пакарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, так як обвинувачений вину визнав, розповів під час досудового розслідування та судового розгляду про обставини вчиненого кримінального правопорушення, з його участю було проведено слідчий експеримент, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 надав належну критичну оцінку своєї протиправної поведінки, висловив щирий жаль з приводу наставши наслідків у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_6 та зобов`язався відшкодувати заподіяну шкоду потерпілим.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Статті 3 та 27 Конституції України визначають, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, та ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, яке є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, при цьому з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, конкретних обставин кримінального провадження, непоправних наслідків скоєного у вигляді смерті потерпілого, вчинення обвинуваченим злочину у стані алкогольного сп`яніння, за відсутності інших обставин, які могли б істотно вплинути на висновок суду щодо можливості призначення покарання, нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції відповідної статті, суд не вбачає підстав для застосування статті 69 КК України.

Жодна із наведених обвинуваченим та його захисником обставин, як позитивні характеристики за місцем роботи та місцем проживання, сталі соціальні зв`язки, наявність на утриманні неповнолітньої дитини та непрацездатних батьків, не можуть нівелювати стан алкогольного сп`яніння обвинуваченого, який будучи обізнаним про відповідні заборони, все ж сів за кермо транспортного засобу та керував ним, чим грубо порушив правила безпеки дорожнього руху, створивши серйозну загрозу життю і здоров`ю для його учасників, і його протиправні дії призвели до тяжких непоправних наслідків у вигляді смерті людини.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 до набрання вироком суду законної сили слід залишити попередній - тримання під вартою.

Потерпілою ОСОБА_7 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_4 , в якому просить стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду, заподіяну смертю її чоловіка - ОСОБА_6 , у розмірі 2 000 000 грн.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні цивільний позов ОСОБА_7 визнав частково, зазначивши, що він згоден відшкодувати потерпілій завдану моральну шкоду, однак визначену потерпілою суму моральної шкоди вважає занадто великою та просить визначити розмір моральної шкоди з урахуванням вимог розумності та справедливості в сумі до 500000,00 грн., яку він зобов`язується відшкодовувати.

З урахуванням правової позиції, викладеної у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16.09.2024 р. у справі №444/870/22 (провадження № 51-2989 кмо 23), суд у частині вирішення цивільного позову проводить судовий розгляд у загальному порядку та в судовому засіданні безпосередньо досліджує докази на підтвердження позовних вимог.

При вирішення цивільного позову суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Частиною 5 ст. 128 КПК передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

За змістом ч. 1 ст. 129 КПК суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав та розміру цивільного позову задовольняє його повністю або частково чи відмовляє в ньому.

У частині першій статті 1177 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст.1187 ЦК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (частини перша та четверта статті 23 ЦК України).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (частина перша статті 1167 ЦК України). Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт перший частини першої статті 1167 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Так, судом встановлено, що в результаті ДТП за участю обвинуваченого ОСОБА_4 , яка мала місце 28 січня 2026 року, настала смерть потерпілого ОСОБА_6 , що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть №53 від 30.01.2026 р., висновком судово-медичної експертизи №55 від 27.02.2026 р..

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність обвинуваченого ОСОБА_4 була застрахована у АТ «СК «АРКС», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 227812128, який наявний у матеріалах справи. Договір страхування набрав чинності 17.03.2025 р. та діяв по 16.03.2026 р. включно.

Згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 227812128 станом на 28 січня 2026 року транспортний засіб - автомобіль марки «Volkswagen Golf» д.н.з. НОМЕР_1 був застрахований в АТ «СК «АРКС». Згідно з вказаним полісом у разі настання страхового випадку, страхова компанія зобов`язується здійснити виплату страхового відшкодування, у тому числі за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю потерпілих осіб: на один страховий випадок незалежно від кількості потерпілих - 5000000,00 грн., на одну потерпілу особу - 500000,00 грн.

Згідно з статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 3720-IХ), який набирав чинності 20.06.2024 р. та введений в дію з 1 січня 2025 року. Дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні (ч. 1 ст. 18 Закону № 3720-IХ).

Відповідно до ч.1, 3 ст. 20 Закону № 3720-IХ у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди життю та здоров`ю потерпілої фізичної особи здійснюється страхова (регламентна) виплата у зв`язку з:

1) лікуванням потерпілої фізичної особи;

2) тимчасовою втратою працездатності потерпілою фізичною особою;

3) стійкою втратою чи зменшенням професійної або загальної працездатності потерпілої фізичної особи;

4) моральною шкодою, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала потерпіла фізична особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

5) смертю потерпілої фізичної особи.

Загальний розмір усіх здійснених страхових (регламентних) виплат у разі заподіяння шкоди життю та здоров`ю однієї потерпілої фізичної особи не може перевищувати розмір страхової суми за таку шкоду, встановлений цим Законом.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).

Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Касаційний суд акцентує увагу, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах такої різниці. (див. постанову Верховного Суду від 19 березня 2025 року у справі № 727/10408/23 провадження № 61-6157св24).

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що з метою відшкодування заподіяної моральної шкоди потерпіла звернулися до обвинуваченого ОСОБА_4 із цивільним позовом в межах цього кримінального провадження.

Водночас на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність обвинуваченого ОСОБА_4 була застрахована у АТ «СК «АРКС», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 227812128, який наявний у матеріалах справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IХ страховик, а у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю потерпілої фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір таких страхових (регламентних) виплат зазначеним особам стосовно одного померлого становить 25 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку, і виплачується таким особам у рівних частинах.

Судом встановлено, що потерпіла ОСОБА_7 є дружиною ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 19.07.2017 р. (а.с. 134).

Потерпіла ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є матір`ю загиблого ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 16.12.2010 р.

Таким чином, дружина загиблого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , його мати - ОСОБА_8 відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України та ч. 3 ст. 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IХ мають право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого, за рахунок страхової виплати.

Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 25 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку, складає 216175,00 грн. (8647,00 грн. х 25).

Потерпіла клопотання про залучення страхової компанії АТ «СК «АРКС», як співвідповідача не заявляла.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункти 40, 41).

Таким чином, АТ «СК «АРКС» є належним відповідачем (співвідповідачем) лише в частині вимог про відшкодування моральної шкоди в межах страхової суми, передбаченої ч.3 ст.25 Закону України № 3720-IХ. Оскільки потерпіла ОСОБА_7 заявила вимогу про стягнення моральної шкоди на суму 2 000 000,00 грн., тобто яка перевищує розмір страхової суми, передбаченої ч.3 ст.25 Закону України № 3720-IХ, то обвинувачений ОСОБА_4 , який спричинив настання страхового випадку, відшкодовує моральну шкоду заподіяну у зв`язку зі смертю потерпілої фізичної особи у частині, яка перевищує страхову суму.

Положеннями ч. 1 ст. 23 ЦК передбачено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 3 ст. 23 ЦК встановлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Розмір моральної шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі 752/17832/14-ц, постанова КЦС ВС від 23 червня 2022 року у справі № 607/4341/20).

Суд погоджується з доводами представника потерпілої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 про перенесені потерпілою душевні страждання у зв`язку зі смертю її чоловіка.

Враховуючи глибину та тривалість завданих потерпілій моральних страждань, ступінь тяжкості заподіяної їй душевної травми, в результаті кримінального правопорушення вона втратили свого чоловіка та батька своїх дітей, який був джерелом підтримки, любові та стабільності в їхньому житті, перенесені нею душевний біль, пригніченість, порушення звичного життя, враховуючи характер діяння обвинуваченого та форму його вини, з урахуванням вимог справедливості та розумності, суд вважає за необхідне на підставі ч.1 ст. 1167, ч.2 ст.1168 ЦК України, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_7 моральну шкоду в сумі 1000000,00 (один мільйон) грн., в іншій частині позовні вимоги ОСОБА_7 слід залишити без задоволення.

Згідно ст. 124 КПК України необхідно стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення судових експертиз в сумі 25648,56 грн.

Арешт на майно, а саме: транспортний засіб «Volkswagen Golf» днз НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , видане 15 січня 2026 року, власник ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , накладений ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29.01.2026 року, слід скасувати.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374-376 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України та призначити йому за цим законом покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишити - тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту набрання даним вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 28 січня 2026 року по день набрання даним вироком законної сили включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь потерпілої ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю потерпілої особи, - 1 000 000,00 грн.( один мільйон гривень), в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь держави судові витрати за проведення експертиз в розмірі 25648,56 грн.

Арешт на майно, а саме транспортний засіб «Volkswagen Golf» днз НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , видане 15 січня 2026 року, власник ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , накладений ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29.01.2026 року, скасувати.

Речові докази: змиви, контрольний зразок, що зберігаються в камері зберігання речових доказів Охтирського РВП ГУНП в Сумській області (номер книги обліку речових доказів: 5, порядковий номер 255), подушки безпеки автомобіля, мікрорчастини, змиви, контрольний зразок, що зберігаються в камері зберігання речових доказів Охтирського РВП ГУНП в Сумській області (номер книги обліку речових доказів: 5, порядковий номер 254), - знищити.

Речовий доказ: транспортний засіб «Volkswagen Golf» днз НОМЕР_1 , що зберігається на майданчику №2 ЦЗ ГУНП в Сумській області (м. Охтирка, вул.. Армійська,1), повернути власнику - ОСОБА_4 .

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Роз`яснити учасникам судового провадження їх право на отримання в суді копії вироку.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду: ОСОБА_1