Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №643/21093/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 643/21093/25 Головуючий суддя І інстанції Замікула Б. С.

Провадження № 33/818/845/26 Суддя доповідач Шабельніков С.К.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м. Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Салтівського районного суду м. Харкова від 22 січня 2026 року, -

в с т а н о в и в:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець м. Харкова,

- визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Постановою встановлено, що ОСОБА_2 21.11.2025 року о 01 год. 47 хв. в м. Харкові вул. Шевченка. Буд. 331А, керував транспортним засобом Тойота, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Порушення координації рухів, порушення мови. Водію на місці зупинки у встановленому законом порядку було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестера Драгер, на що той відмовився, але погодився на огляд у закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОКНЛ» м. Харків, вул. Ахієзерів, буд. 18А, у якому відмовився від медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст. 130 КУпАП, внаслідок порушення водієм вимог п. 2.5 ПДР України.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив судову постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, посилаючись на неповноту та однобічність судового розгляду. Вказував на те, що суд першої інстанції розглянув справу без його участі не повідомивши його про дату, час та місце розгляду цієї справи. Вказував, що він є діючим військовослужбовцем а тому вважав, що міг бути підданий огляду лише посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Сила України. Вважав, що працівниками поліції було порушено порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки, на думку апелянта, він мав спеціальний статус, а тому працівник поліції повинен був викликати на місце події працівників ВСП. Також посилався на зміст статті 35 ЗУ «Про Національну поліцію».

Належить врахувати, що апеляційна скарга надійшла в провадження Харківського апеляційного суду 04.02.2026 року.

Розгляд апеляційної скарги було призначено на 23.03.2026 року.

На поштову адресу ОСОБА_1 , яка зазначена особисто ним в апеляційній скарзі, направлена судова повістка про виклик в судове засідання в суд апеляційної інстанції.

Відповідно до відомостей поштового повідомлення, ОСОБА_1 не з`явився до поштового відділення для отримання судової повістки.

23.03.2026 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 18.05.2026 року у зв`язку із неявкою учасників у судове засідання.

Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 направлено судова повістка на поштову адресу, зазначену ним в його апеляційній скарзі. Поряд з цим, на веб-сайті Харківського апеляційного суду було розміщено оголошення про виклик в судове засідання ОСОБА_1

18.05.2026 року до Харківського апеляційного суду надійшла заява захисника Лапка Д.Ф., в якій він просив відкласти розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 , оскільки останній перебуває у добовому наряді на службі. Також вказував, що у наступне судове засідання ОСОБА_1 бажає з`явитися та надати пояснення.

Розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 було відкладено на 29 травня 2026 року, у зв`язку із надходженням від захисника заяви про відкладення розгляду.

19.05.2026 року захиснику Лапку Д.Ф. та ОСОБА_1 особисто були направлені телефонограми про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, а саме на 29.05.2026 року.

29 травня 2026 року до канцелярії Харківського апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 , в якому він просив відкласти розгляд йог апеляційної скарги та вказував, що він має намір з`явитись у наступне судове засідання для зазначення обставин події його правопорушення.

Враховуючи існування такого клопотання, суд апеляційної інстанції задовольнив його та відклав розгляд апеляційної скарги на 22.06.2026 року.

Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 та захисник Лапко Д.Ф. були повідомлені шляхом направлення ним особисто телефонних повідомлень. Поряд з цим ОСОБА_1 та захиснику Лапко Д.Ф. були направлені судові повістки на поштові адреси, однак останні не з`явились поштових відділень для отримання судових повісток.

В судове засідання в суд апеляційної інстанції 22.06.2026 року ані ОСОБА_1 , ані його захисник – адвокат Лапко Д.Ф. не з`явились, про дату, час а місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, причин неявки суду не повідомили.

При цьому на час апеляційного розгляду, а саме станом на 22.06.2026 року, до канцелярії Харківського апеляційного суду не надходило від ОСОБА_1 чи його захисника будь-яких заяв чи клопотань, в тому числі, про відкладення апеляційного розгляду.

Враховуючи наведене, а також положення ст.ст. 268, 271 КУпАП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі ОСОБА_1 та його захисника, враховуючи відомості, які містяться в матеріалах цієї справи.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху України, передбачених п. 2.5.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Зокрема, визнаючи ОСОБА_1 винним, суд першої інстанції послався на відомості протоколу про адміністративне правопорушення, відомості акту огляду на стан алкогольного сп`яніння, відомості висновку щодо результатів огляду, а також відомості відеозапису з бодікамери працівників поліції.

Відповідно до відомостей, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення (арк. 1) вбачається, що 21.11.2025 року об 01.47 год. ОСОБА_1 керував автомобілем Тойота з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Водію на місці зупинки у встановленому законом порядку було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестера Драгер, на що той категорично відмовився, але погодився пройти огляд у закладі охорони здоров`я, у якому відмовився від медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння.

В матеріалах цієї справи міститься відеозапис події за участю ОСОБА_1 (арк. 3). З відомостей цього відеозапису вбачається, що працівники поліції повідомляли ОСОБА_1 про його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також повідомили його, що стосовно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 с. 130 КУпАП.

Отже, ОСОБА_1 був обізнаний про те, що стосовно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення.

Відповідно о положень ч.1 ст 267 КУпАП відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, огляд на стан алкогольного сп`яніння може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.

Належить взяти до уваги те, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії посадової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством ані ОСОБА_1 , ані його захисником не оскаржувалися, тобто останні не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва для проведення службової перевірки або не зверталися з позовом до суду в порядку КАСУ, а також не зверталися із відповідними заявами у порядку, передбаченому КПК України до правоохоронних органів, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом доводів апелянта щодо незаконності дій працівників поліції.

Отже, враховуючи відсутність будь яких скарг ОСОБА_1 та його захисника щодо дій працівників поліції під час проведення ними огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, а також складення ними протоколу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в протоколі відповідають дійсності та заслуговують на увагу.

Крім того, відповідно до відомостей рапорту працівника поліції Станіславського Д. (арк. 7), 21.11.2025 року під час патрулювання Київського району м. Харкова під час дії комендантської години було зупинено автомобіль Тойота під керуванням водія ОСОБА_1 під час опитування водія ОСОБА_1 про підстави переміщення м. Харків під час комендантської години, у останнього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Водію було запропоновано пройти огляд на місці зупинки за допомогою газоаналізатору Драгер, але водій відмовився та виявив бажання пройти огляд в медичному закладі. Водія ОСОБА_1 було доставлено до медичного закладу, де останній спочатку погодився пройти огляд, але під час проходження огляду своїми діями усіляко намагався тягнути час, конфліктував та сперичався з медичними працівниками, зачинявся в туалеті та згодом взагалі пішов з медичної установи не надавши необхідні біологічні матеріали у відведений час. Водія відсторонено від керування. Транспортний засіб було залишено на місці зупинки без порушень ПДР.

Враховуючи відсутність будь-яких скарг стосовно дій працівників поліції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що і відомості, які зафіксовані у рапорті відповідають дійсності та заслуговують на увагу.

Крім того, відповідно до відомостей відеозапису вбачається, що працівники поліції під час дії комендантської години зупинили автомобіль Тойота, за кермом якого перебував саме ОСОБА_1 . Крім нього в салоні автомобіля не було нікого.

Такі відомості вочевидь свідчать про те, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом, тобто саме він є водієм.

Поряд з цим, ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції під час дії комендантської години, що він визнавав та вибачався за це перед працівниками поліції, що поза розумним сумнівом свідчить про законність його зупинки, оскільки працівники поліції зобов`язані були перевірити документи водія який керував транспортним засобом саме під час дії комендантської години, а тому такі твердження апелянта є необґрунтованими.

З відеозапису також вбачається, що під час спілкування з ОСОБА_1 , працівники поліції виявили у останнього ознаки алкогольного сп`яніння та запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці його зупинки з використанням газоаналізатору Драгер, від чого ОСОБА_1 відмовився. Після цього працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, на що останній погодився. Працівники поліції на службовому автомобілі доставили ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я, де останньому запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 погодився щоб йому виміряли артеріальний тиск, а після цього відмовлявся надавати свій біологічний матеріал вказуючи на те, що лікарем, який буде проводити його огляд повинна бути особа чоловічої статі та мати необхідний фах. На багаторазові пропонування працівників поліції та медичних працівників пройти огляд ОСОБА_1 не відмовлявся, однак своїми діями та поведінкою впродовж тривалого часу останній вказував на те, що він не буде його проходити. Після спливу двох годин з моменту його зупинки ОСОБА_1 демонстративно, нехтуючи зауваженнями працівників поліції, залишив приміщення медичної установи.

Зазначені обставини об`єктивно підтверджують наявність ознак алкогольного сп`яніння, які зафіксовані працівником поліції у протоколі, а також факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я.

Крім того, ОСОБА_1 вказував, що він є військовослужбовцем, а тому його огляд необхідно було проводити відповідно до вимог ст. 266-1 КУпАП.

Однак, належить врахувати, що в матеріалах справі відсутні будь-які фактичні відомості про те, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем.

З відомостей відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не надавав працівниками поліції будь-яких документів щодо своєї особи, в тому числі, документів, які посвідчують, що він є військовослужбовцем. Не надано таких документів і під ас апеляційного розгляду.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що такі твердження апелянта є необґрунтованими, а працівники поліції вірно проводили огляд ОСОБА_1 відповідно до положень ст. 266 КУпАП.

Крім того, відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід врахувати, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого законом порядку, якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Аналізуючи послідовність дій працівників поліції, вбачається, що 21 листопада 2025 року, ОСОБА_1 близько 01 год. 47 хв. в м. Харкові по вул. Шевченка керував автомобілем «Тойота» державний номер НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки відмовився, погодився пройти огляд в медичному закладі, у якому відмовився від проходження огляд на стан алкогольного сп`яніння, що повністю відповідає вимогам ст. 266 КУпАП та положенням вищенаведеної Постанови Пленуму Верховного Суду України.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Крім того, належить врахувати те, що відповідно до відомостей довідки (арк. 4), ОСОБА_1 отримав посвідчення водія внаслідок складання ним іспиту на знання вимог ПДР України, що об`єктивно вказує на те, що ОСОБА_1 знає ПДР України.

Відповідно до вимог п. 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, апеляційний суд вбачає, що ОСОБА_1 свідомо ігнорував ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП.

Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху України та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому його посилання на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Салтівського районного суду м. Харкова від 22 січня 2026 року щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.К. Шабельніков