Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №640/15487/18 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року

м. Харків

справа № 640/15487/18

провадження № 22-ц/818/4092/26

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді: Тичкової О.Ю.,

суддів: Яцини В.Б., Мальованого Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Риндіч О.Б.

сторони справи:

скаржник – ОСОБА_1

суб`єкт, дії якого оскаржуються – Холодногірсько-Новобоварського відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

стягувач – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду Харківської області від 14 квітня 2026 року в складі судді Лисиченко С.М.,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Холодногірсько-Новобоварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у якій прохає суд:

- визнати неправомірними дії державного виконавця Холодногірського Новобоварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Карпенко Вікторії Олексіївни по накладенню стягнення на кошти одноразовою грошової допомоги у зв`язку із інвалідністю, здійсненні 29.01.2026 на суму 236200,79 грн.; 03.02.2026 на суму 3324,54 грн, усього на суму 239525,33 грн.;

- зобов`язати державного виконавця Холодногірського-Новобоварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Карпенко В.О., в провадженні якої перебуватиме виконавче провадження №58235693 з примусового виконання судового наказу №640/15487/18, виданого 12.09.2018 Київським районним судом м. Харкова, усунути порушення та поновити порушене право заявника шляхом: повернути у десятиденний строк ОСОБА_1 кошти одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю на суму 239525,33 грн. на банківський рахунок НОМЕР_1 , відкритий у АТ КБ «ПриватБанк»; зняти у триденний строк арешт в частині сум одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю з рахунку НОМЕР_1 , відкритий у АТ КБ «ПриватБанк» на загальну суму 757 000 грн одноразової грошової допомоги у разі інвалідності.

В обґрунтування скарги зазначає, що в провадженні державного виконавця Холодногірсько- Новобоварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Карпенко В.О. перебуває виконавче провадження №58235693 з примусового виконання судового наказу, виданого12.09.2018 Київським районним судом м.Харкова у справі № 640/15487/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 27.08.2018 до досягнення дитиною повноліття.

Вказує, що в період з 2022-2025 роки ОСОБА_1 був військовослужбовцем, який перебував в районі бойових дій та виконував бойові завивання військової служби. Державний виконавець про статус боржника знав, оскільки ОСОБА_1 були надані відповідні документи, копії довідки за встановленою формою. 15.01.2026 ОСОБА_1 звернувся до державного виконавця із заявою про зняття арешту з рахунку НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», з метою отримання боржником коштів одноразової грошової допомоги у розмірі 757 000 грн та дозволити йому вільно здійснити видаткові операції із вказаного рахунку, без урахування арешту, накладеного на рахунок.

Зазначає, що державний виконавець в порушення вимог закону постанову не винесла, водночас листом, з грубим порушенням строків розгляду заяв відмовила у вільному використанні належної ОСОБА_1 ОГД по інвалідності та роз`яснила право із цим питання. Надалі, державний виконавець, в порушення ч.2 ст.73 Закону України «Про виконавче провадження», здійснила стягнення із суми ОГД з інвалідності на загальну суму 239525,33 грн, а саме: 29.01.2026 на суму 236200,79 грн; 03.02.2026 на суму 3324,54 грн. Вказує, що незаконні дії державного виконавця не дозволяє ОСОБА_1 скористатися ОГД з інвалідності для цілей реабілітації інваліда, лікування та інші законні витрати.

Ухвалою Київського районного суду Харківської області від 14 квітня 2026 року скаршу ОСОБА_1 , задоволено частково. Визнано дії державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Карпенко Вікторії Олексіївни щодо звернення стягнення на кошти одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю (ОГД) у сумі 239 525,33 грн, виплаченої ОСОБА_1 відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, які були стягнуті в межах виконавчого провадження №58235693 з банківського рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ КБ «ПриватБанк», — неправомірними. В іншій частині вимог скаргу залишено без задоволення.

Не погоджуючись з ухвалою суд ОСОБА_3 яка діє в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення яким відмовити у задоволені скарги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що із наявних в матеріалах справи копії виконавчого провадження вбачається що боржник самостійно звернувся до державного виконавця, та реалізував свій намір сплатити заборгованість за рахунок коштів отриманих ним як одноразова грошова допомога. За текстом заяви боржника поданої в межах виконавчого провадження вбачається що боржнику були роз`ясненні наслідки сплати боргу, після чого боржником сплачено всю заборгованість добровільно.

Крім того апелянт зазначає що скаржником було порушено строки на звернення до суду із відповідною скаргою на дії державного виконавця.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 31.01.2019 в провадженні Холодногірсько- Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження №58235693 з примусового виконання судового наказу №640/15487/18, виданий 30.11.2018 Київським районним судом м.Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі однієї чверті заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 27.08.2018 до досягнення дитиною повноліття.

В межах виконавчого провадження №58235693 державним виконавцем прийнятті, зокрема, постанови про арешт коштів боржника від 06.02.2019; від 10.02.2020;18.10.2024;21.02.2025.

Згідно даних Витягу №33/25/635/В з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №33/25/635/Р від 27.02.2025 солдату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 13.02.2025 встановлена 3 група інвалідності. Причина інвалідності – захворювання, пов`язане із захистом Батьківщини.

18.12.2025 боржником ОСОБА_1 подано головному державному виконавцю Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Карпенко В.О. заяву про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій. Зі змісту заяви вбачається, що в межах виконавчого провадження №58235693 державним виконавцем прийнято постанову про арешт коштів, які містяться на картковому рахунку, відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» на який він отримує : пенсію по інвалідності; одноразову грошову виплату; інші виплати ветеранам інвалідам. З огляду на зазначене визначає поточний рахунок НОМЕР_1 , картка № НОМЕР_2 , відкриті в АТ КБ «ПриватБанк», для здійснення видаткових операцій з поточного рахунку на суму в розмірі протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, тобто в розмірі 16 000 грн.

23.12.2025 головним державним виконавцем Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Розтоцьким Д.П., в межах виконавчого провадження №58235693, прийнято постанову про визначення для боржника - ОСОБА_1 поточний рахунок НОМЕР_1 , відкритий у АТ КБ « ПриватБанк», для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом по Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року. Дія постанови починається з 01.01.2026.

Відповідно даних листа начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 Маркіна С. №9250 від 27.01.2026 вбачається, що ОСОБА_1 здійснено виплату одноразової грошової допомоги у разі інвалідності (ОГД) відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 в сумі 757000. Відповідно до ст.73 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 утримання аліментів з даного виду виплат не підлягає стягненню.

Згідно даних платіжної інструкції №4716 від 12.01.2026 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_4 перераховано ОСОБА_1 на рахунок НОМЕР_1 , відкритий у АТ КБ «ПриватБанк», грошову суму в розмірі 757 000 грн. Призначення платежу : 2101020;2730; зарах. Соц.. випл. (ОГД); зг ЗУ « Про соц. Та прав.захист в/сл. Та членів їх сімей; ПКМУ №975 від 25.12.13 р.; нак. ІНФОРМАЦІЯ_5 від 12.01.2026 р. №22,**1/4;2730.0110,**. Оплачено 14.01.2026.

Судом встановлено, що 14.01.2026 на картку для виплат № НОМЕР_3 , відкриту в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 , надійшли грошові кошти в розмірі 757 000 грн.. призначення платежу « Цільове зарахування, ІНФОРМАЦІЯ_4 коментар: НОМЕР_4 ;2730; зарах. Соц.. випл. (ОГД); зг ЗУ « Про соц. Та прав.захист в/сл. Та членів їх сімей; ПКМУ №975 від 25.12.13 р.; нак. ІНФОРМАЦІЯ_5 від 12.01.2026 р. №22,**1/4;2730.0110,**».

15.01.2026 представником боржника ОСОБА_1 – адвокатом Пулькіним Ю.П. подано головному державному виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Карпенко В.О. заяву про зняття арешту з рахунку НОМЕР_1 , картка № НОМЕР_5 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», з метою отримання боржником ОСОБА_1 коштів одноразової грошової допомоги у розмірі 757 000 грн та дозволити йому вільно здійснити видаткові операції із вказаного рахунку, без урахування арешту, накладеного на рахунок. У цій заяві повідомляється, що боржник, як військовослужбовець отримав на вказаний рахунок у одноразову грошову допомогу (ОДГ), на яку відповідно до ст.73 Закону України « Про виконавче провадження» не може бути звернено стягнення. Також зазначає реквізити платіжного документу та призначення платежу.

Листом головного державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Карпенко В.О. від 26.01.2026 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні вказаної заяви.

Разом з цим судом встановлено, що 29.01.2026 ОСОБА_1 подав на ім`я начальника Холодногірсько - Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заяву, зі змісту якої вбачається, що боржник прохає стягнути з рахунку № НОМЕР_6 заборгованість по аліментам у розмірі 236200,79 грн та інші витрати по виконавчому провадженні №58235693. Наслідки сплати боргу йому роз`яснені, претензій до державного виконавця не має.

Згідно даних платіжних інструкцій №2982 від 29.01.2026 та №3550 від 03.02.2026 вбачається, що із рахунку № НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 , стягнуто 236200,79 грн та 3324,54 грн. Призначення платежу: «стягнення; за ВП №58235693; з виконання виконавчого документу; судовий наказ;№640/15487/18; виданий; 30.11.2018; документ видав; Київський районний суд м.Харкова». Стягувач – Холодногірсько-Новобоварський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

03.02.2026 заступником начальника відділу Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Карпенко В.О. прийнято постанови про закінчення виконавчого провадження № 58235693 та зняття арешту з коштів боржника. Правова підстава - вимоги виконавчого документу виконані фактично та в повному обсязі, стягнуто та перераховано за належністю штраф в розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів, витрати виконавчого провадження та виконавчий збір.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (Hornby v. Greece, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (ZHOVNER v. UKRAINE, № 56848/00, § 33, ЄСПЛ, від 29 червня 2004 року).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (стаття 4 ЦПК України).

Аналогічні положення містяться і в статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 449 ЦПК України, скаргу на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Частинами другою та третьою статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно з частиною першою статті Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частино першою та другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, – і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі – Конвенція).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно зі статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»(далі — Закон № 1404-VІІІ») виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

У частині першій статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно із абз.1 ч.2 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

За змістом абз. 2 ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

При цьому відповідно до пунктів 4, 8 та 9 розділу Х Інструкції контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника здійснюється виконавцем за власною ініціативою (пункт 4 розділу Х Інструкції), а за кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щомісяця та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою формою встановленою у додатку 9 до Інструкції). Звіт про здійснені відрахування та виплати долучається до матеріалів виконавчого провадження. Зазначений додаток № 9 передбачає період звіту, розмір нарахованої заробітної плати, розмір утриманих податків та інших обов`язкових платежів, відсоток стягнення та утриману суму на погашення боргу за виконавчим провадженням.

Таким чином, законодавство покладає зобов`язання з контролю за виконанням стягнення з доходів боржника як на підприємство, установу, організацію, фізичну особу-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати, та обов`язок направляти виконавцю щомісячні звіти про відрахування з таких доходів, так і на виконавця, який здійснює контроль шляхом отримання таких звітів та їх перевірки з точки зору правильності нарахувань та розміру стягнення. Саме такий звіт надає виконавцю можливість контролю за сумами заробітної плати, які нараховані боржнику за місцем отримання доходів та сумами стягнення, які здійснюються з цього доходу.

Зняття арешту з коштів, що складають одноразову грошову допомогу, здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із одноразової грошової допомоги, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на цьому рахунку, заборонено законом.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону (абзац другий частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» ).

Арешт коштів боржника може накладатися на будь-які рахунки, за винятком коштів, щодо яких накладення арешту заборонено законом (наприклад, рахунки із спеціальним режимом використання, соціальні виплати, зарплатні кошти тощо). Банк зобов`язаний перевірити статус коштів на рахунку боржника та у разі виявлення коштів, на які накладення арешту заборонено, повідомити виконавця і повернути постанову без виконання. Виконавець може самостійно зняти арешт з рахунку, якщо отримає документальне підтвердження, що кошти мають спеціальний режим або їх арешт заборонений законом ( постанова Верховного Суду від 29 січня 2025 року у справі № 127/16144/24 (провадження № 61-13589св24)).

У випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21)).

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту з цих коштів згідно з частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20).

На підставі наданих суду матеріалів виконавчого провадження, судом встановлено, що 15.01.2026 представником боржника ОСОБА_1 – адвокатом Пулькіним Ю.П. подано головному державному виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Карпенко В.О. заяву про зняття арешту з рахунку НОМЕР_1 , картка № НОМЕР_5 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», з метою отримання боржником ОСОБА_1 коштів одноразової грошової допомоги у розмірі 757 000 грн та дозволити йому вільно здійснити видаткові операції із вказаного рахунку, без урахування арешту, накладеного на рахунок. У цій заяві повідомляється, що боржник, як військовослужбовець отримав на вказаний рахунок у одноразову грошову допомогу (ОДГ), на яку відповідно до ст.73 Закону України « Про виконавче провадження» не може бути звернено стягнення. Також зазначає реквізити платіжного документу та призначення платежу.

Листом головного державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Карпенко В.О. від 26.01.2026 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні вказаної заяви.

Передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки відповідно до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків.

Наявність у виконавчому провадженні звітів підприємства, установи, організації, фізичної особи-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати про нарахування доходів та розмір утримань з цього доходу на погашення боргу, надає можливість виконавцю здійснювати не тільки контроль за правильністю такого утримання, а й можливість визначення розмір коштів, які складають дохід боржника, з якого здійснення стягнення неможливе.

Коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю

не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21).

Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно із ч.1 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 4 ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до ч.2 ст.73 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення не здійснюється також із сум:

1) неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги;

2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання;

3) вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом;

4) одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві;

5) грошової допомоги, пов`язаної з безоплатним забезпеченням протезування (ортезування) учасника антитерористичної операції, учасника здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, які втратили функціональні можливості кінцівок, благодійної допомоги, отриманої зазначеними особами, незалежно від її розміру та джерела походження.

Згідно п.8 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 №146, з військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, БЕБ, служби цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби, співробітників Служби судової охорони утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення,інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом.

Отже, звернення стягнення та накладення арешту на суму коштів із суми одноразової грошової допомоги прямо заборонено Законом, а якщо він накладений, то підлягає зняттю. Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема й на підставі повідомлення боржника.

З урахування наведеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої про наявність підстав для визнання неправомірними дії державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Карпенко В.О. щодо звернення стягнення на суми одноразової грошової допомоги у разі інвалідності (ОГД), виплаченої відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, які належали боржнику ОСОБА_1 .

Щодо посилання апелянта на те що боржником було добровільно надано згоду на стягнення заборгованості за аліментами в рамках виконавчого провадження саме за кошти одноразової допомоги, колегія суддів зазначає наступне.

Дійсно, 29.01.2026 ОСОБА_1 подав на ім`я начальника Холодногірсько - Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заяву, зі змісту якої вбачається, що боржник прохає стягнути з рахунку № НОМЕР_6 заборгованість по аліментам у розмірі 236200,79 грн та інші витрати по виконавчому провадженні №58235693. Наслідки сплати боргу йому роз`яснені, претензій до державного виконавця не має.

Проте в матеріалах справи відсутні докази того, що боржник ОСОБА_1 29.01.2026 надав добровільну згоду на звернення стягнення з рахунку № НОМЕР_1 , відкритий на його ім`я в АТ КБ «ПриватБанк», коштів з метою погашення заборгованості за виконавчим провадженням №58235693, в тому числі із сум одноразової грошової допомоги (ОДГ).

З приводу посилань апелянта на порушення скаржником процесуальних строків на звернення до суду, колегія суддів зазначає що відповідно до ст. 449 ЦПК України Скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою.

У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.

Відповідно до ст.123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до положень ч.1,2,3,6 ст.124 ЦПК строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

З матеріалів справи вбачається, що боржник оскаржує дії державного виконавця щодо накладення стягнення на кошти що були вчинені 29.01.2026 року та 03.02.2026 року про що свідчать відповідні платіжні інструкції № 2982 та № 3550 копії яких містяться у матеріалах справи. Отже падаючи скаргу на дії державного виконавця 09.02.2026 року засобами електронного зв`язку через «Електронний суд» скаржником було дотримано вимог процесуального закону передбачених ст.449 ЦПК України.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження у суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду – залишити без змін.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду Харківської області від 14 квітня 2026 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий О. Ю. Тичкова

Судді В.Б. Яцина

Ю.М. Мальований