Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №391/123/26 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 липня 2026 року м. Кропивницький

справа № 391/123/26

провадження № 22-ц/4809/1225/26

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Карпенка О. Л.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 23 квітня 2026 року у складі судді Ревякіної О. В. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовної заяви

У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі – ТОВ «ФК «Ейс») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 617606927 від 23.12.2020 у розмірі 15 939,5 грн, судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 23.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та відповідачем був укладений кредитний договір № 617606927 в електронній формі.

Договір був укладений відповідно до вимог ЦК України та ЗУ «Про електронну комерцію», шляхом реєстрації відповідача на сайті кредитодавця, заповнення заявки, проходження ідентифікації, погодження з умовами кредитування та підписання договору одноразовим ідентифікатором (SMS-кодом).

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» належним чином виконало свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти у сумі 2 000 грн, а згодом сума кредиту була збільшена до 5 000 грн.

Право вимоги за кредитним договором неодноразово відступалося за договорами факторингу: спочатку від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», потім від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а згодом — до ТОВ «ФК «Ейс».

Відповідач свої обов`язки щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів не виконав, у зв`язку з чим утворилася прострочена заборгованість у розмірі 15 939,50 грн, яка складається з 5 000 грн основного боргу та 10 939,50 грн нарахованих процентів.

Оскільки ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконує, заборгованість не сплачує, позивач звернувся до суду з позовом за захистом порушених прав.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 23 квітня 2026 року в задоволенні позову ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами набуття права вимоги за кредитним договором.

Суд першої інстанції встановив, що перший договір факторингу був укладений ще до виникнення кредитних правовідносин із відповідачем, тому право вимоги не було належним чином індивідуалізоване і не могло бути передане наступним кредиторам.

Крім того, позивач не надав належних доказів оплати за першим договором факторингу, що свідчить про недоведеність переходу права вимоги.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Ейс» просить рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 23 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким позовну заяву ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити у повному обсязі та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована тим, щосуд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права та безпідставно дійшов висновку про недоведеність переходу права вимоги до позивача.

Зокрема, право вимоги за кредитним договором перейшло до нього на підставі послідовно укладених договорів факторингу та відповідних реєстрів прав вимоги, які є належними і достатніми доказами такого переходу.

Чинне законодавство та практика Верховного Суду допускають відступлення як наявних, так і майбутніх грошових вимог, а самі договори факторингу є чинними, не визнані недійсними та користуються презумпцією правомірності.

Доводи суду першої інстанції щодо відсутності доказів оплати за договорами факторингу не впливають на факт переходу права вимоги, оскільки момент такого переходу визначається умовами договорів, а не фактом здійснення розрахунків.

Крім того, суд першої інстанції помилково застосував правові висновки Верховного Суду, сформульовані у справах із неподібними правовідносинами, тоді як актуальна практика Верховного Суду підтверджує правомірність переходу права вимоги за аналогічними договорами факторингу.

Відзив на апеляційну скаргу

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.

За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки ціна позову становить 15 939 грн 50 коп, тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (станом на 01.01.2026 становить 99 840 грн), апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що 23.12.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 617606927 в електронній формі, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 2 000 грн строком на 14 днів.

Надалі сторонами укладено дві додаткові угоди, якими суму кредиту збільшено до 5 000 грн, а загальна сума до повернення станом на 06.01.2021 визначена у розмірі 5 986 грн.

Факт укладення договору, його підписання одноразовим ідентифікатором, а також перерахування кредитних коштів у загальному розмірі 5 000 грн на банківську картку відповідача підтверджується матеріалами справи.

Право вимоги за кредитним договором послідовно перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та реєстру прав вимоги № 124 від 09.03.2021, далі — до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на підставі договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 та реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023, а згодом — до ТОВ «ФК «Ейс» на підставі договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025, акта приймання-передачі реєстру боржників від 14.07.2025 та витягу з реєстру боржників.

Відповідно до виписки з особового рахунку, станом на 26.12.2025 заборгованість відповідача за кредитним договором становила 15 939,5 грн, з яких 5 000 грн — основний борг та 10 939,5 грн — проценти.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтями 525та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, виходячи з приписів Закону України «Про електронну комерцію», укладення електронного договору можливо шляхом зазначення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. ч. 1-3 ст. 207 ЦК України).

У ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513, ст. 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Статтею 1081 ЦК України передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами електронної судової справи, сформованої та наявної в підсистемі «Електронний суд», підтверджується, що 23.12.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Договір № 617606927 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

За умовами договору кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит, на суму 2 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Кредит надається строком на 14 (чотирнадцять) днів від дати отримання кредиту позичальником (далі – «Дисконтний період»). За користування кредитом протягом дисконтного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку визначеного в п. 1.2 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 622,20 процентів річних, що становить 1,70 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним.

27.12.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору № 617606927 від 23.12.2020, якою збільшили суму кредиту на суму 2 000 грн з 27.12.2020 на строк дії Договору № 617606927 від 23.12.2020 на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування Кредитом на умовах Договору та Додаткову угоду до Договору № 617606927 від 23.12.2020, якою домовилися збільшити суму кредиту на суму 1 000 грн з 27.12.2020 на строк дії Договору № 617606927 від 23.12.2020 Сторони домовилися викласти Графік розрахунків (Додаток №1 до Договору) в новій редакції: Термін платежу 06.01.2021, загальна сума кредиту 5 000 грн, нарахований процент 986 грн, до сплати (разом) 5 986 грн.

Відповідно до довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ОСОБА_1 23.12.2020 о 09 год. 33 хв подав заявку на отримання кредиту, отримав договір, який підписав одноразовим ідентифікатором MNV8U8Q2. Кошти позичальнику перераховано 23.12.2020 о 09 год. 37 хв.

Як свідчить копії платіжних доручень від 23.12.2020 на суму 2 000 грн від 27.12.2020 на суму 2 000 грн, від 27.12.2020 на суму 1 000 грн, вказані кошти згідно з договором № 617606927 від 23.12.2020 перераховано ОСОБА_1 на платіжну картку № 5168-74XX-XXXX-8559, що також підтверджується випискою по рахунку АТ КБ «ПриватБанк» про надходження коштів на банківську карту ОСОБА_1 № НОМЕР_1 .

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, згідно з п. 2.1. якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язується відступити ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату на умовах, зазначених указаним договором.

28 листопада 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року.

31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої текст договору факторингу № 28/1118-01 викладено у новій редакції. Зокрема, пункти 1.3, 4.1 викладено так: право вимоги право грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникають у майбутньому. Наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує. Строк дії договору продовжено до 31 грудня 2021 року.

31 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2022 року.

31 грудня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 31 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до з якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2023 року.

31 грудня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2024 року.

09.03.2021 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» підписано реєстр прав вимоги № 124 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, витяг з якого підтверджує, що боржником є ОСОБА_1 за кредитним договором № 617606927 від 23.12.2020 на загальну суму 9356 грн, з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) 5 000 грн, заборгованість по відсотках 4 356 грн.

31 грудня 2021 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 31 грудня 2021 року зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 124 від 09.03.2021 року за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, за умовами якого клієнт ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується відступити фактору ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Передбачено, що під правом вимоги є всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.

30.05.2023 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» підписано реєстр прав вимоги № 9, у витягу з якого зазначено боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 617606927 від 23.12.2020 на загальну суму 15 939,5 грн, з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) 5 000 грн, заборгованість по відсотках 10 939,5 грн.

11 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Ейс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, за умовами якого фактор ТОВ «ФК «Ейс» зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за плату, а клієнт ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступити факторові ТОВ «ФК «Ейс» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком № 1 є невід`ємною частиною Договору.

Як свідчить витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 11/07/25-Е від 11 липня 2025 року, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «ФК «Ейс» право вимоги заборгованостей, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 617606927 від 23.12.2020 на загальну суму 15 939,5 грн, з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) 5 000 грн, заборгованість по відсотках 10 939,5 грн.

У виписці з особового рахунку за кредитним договором № 617606927 від 23.12.2020 щодо ОСОБА_1 зазначено, що заборгованість станом на 26.12.2025 становить 15 939,5 грн, з яких: прострочене тіло 5 000 грн, прострочені відсотки 10 939,5 грн.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

З аналізу наданих сторонами доказів вбачається, що між відповідачем з однієї сторони та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з іншої, склалися кредитні правовідносини на підставі укладеного між ними договору в електронній формі.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свої зобов`язання за договором та здійснило перекази грошових коштів відповідачу на загальну суму 5 000 грн.

Даних про те, що позичальником у повному обсязі були повернуті кошти за вказаним договором та сплачені відсотки у розмірі, передбаченому умовами договору, матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що наданими позивачем доказами підтверджується, що ТОВ «ФК «Ейс» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги по договором, ОСОБА_1 прийняв умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання його електронним цифровим підписом, однак, в порушення умов вказаного договору не виконав своїх зобов`язань щодо повернення коштів та сплати відсотків.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до статті 610 цього Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

Таким чином, позивач ТОВ «ФК «Ейс»», як правонаступник ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

У межах строку кредитування щодо якого домовились сторони, а саме 14 днів, тобто до 24.02.2021 відповідач мав, зокрема, повернути позивачеві кредит і сплатити проценти.

З наданих позивачем розрахунків заборгованості за договором № 617606927 від 23.12.2020 вбачається, що кредитором нараховувались відсотки поза межами строку кредиту, встановленого договором, який становить 14 днів, а тому заборгованість за договором № 617606927 від 23.12.2020 станом на кінець строку дії договору з урахуванням сплачених відповідачем коштів в рахунок погашення заборгованості в сумі 2 876 грн становить 3 110 грн (2 124 (5 000-2 876) грн сума основного боргу, 986 грн проценти), яка підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «ФК «Ейс».

Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

За змістом частини першої статті 4 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 2664-III) факторинг вважається фінансовою послугою.

У пункті 5 частини першої статті 1 Закону № 2664-III зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені в статті 6 Закону № 2664-III.

Так, за змістом частини першої статті 6 Закону № 2664-III, договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Крім того, відповідно до пункту 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106) зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляд різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону № 2664-III.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що стаття 1078 ЦК України чітко визначає, що предметом договору факторингу може бути право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За таких обставин, суд першої інстанції безпідставно посилався на те, що у позивача відсутнє право вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, адже між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено не договір про відступлення права вимоги, а договір факторингу, предметом якого може бути майбутнє право вимоги.

Посилання суду першої інстанції на відсутність доказів оплати за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 є безпідставними та ґрунтуються на неправильному тлумаченні умов зазначеного договору.

Так, відповідно до пункту 4.1 договору факторингу № 28/1118-01 право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимоги за формою, встановленою відповідним додатком до договору. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників у повному обсязі за відповідним реєстром.

Отже, сторони договору прямо погодили, що момент переходу права вимоги пов`язується саме з підписанням Реєстру прав вимоги, а не з моментом здійснення оплати чи зарахування коштів. Відтак відсутність або ненадання доказів оплати не впливає на факт переходу права вимоги, який у даному випадку підтверджується договором факторингу та належним чином підписаним Реєстром прав вимоги.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд першої інстанції, розглядаючи позов ТОВ «ФК «Ейс» неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та неправильно наданої оцінки наявним в матеріалах справи доказам дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга ТОВ «ФК «Ейс» підлягає частковому задоволенню, рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 23 квітня 2026 року скасуванню з ухваленням нового, про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог, пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 19,51 % від ціни позову (3 110 *100/15 939,5) з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» підлягає стягненню 1 298 грн 59 коп (2 662,4*19,51 %+3 993,6*19,51 %) судового збору сплаченого позивачем за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчить про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Під час розгляду справи судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції позивач просив стягнути на свою користь 7 000 грн та 6 000 грн, відповідно, витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження розміру витрат ТОВ «ФК «Ейс» було надано копію договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року з додатком; копію Додаткової угоди № 25770905117 до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року; копію Акту прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025, який є невід`ємною частиною договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року; копію Акту прийому-передачі наданих послуг від 27.04.2026, який є невід`ємною частиною договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19).

Клопотань щодо зменшення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції матеріали справи не містять.

Таким чином, в порядку розподілу судових витрат під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 19,51 % від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 536 грн 30 коп (7 000*19,51 %+6 000*13,51 %) витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 362, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» задовольнити.

Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 23 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором № 617606927 від 23 грудня 2020 року у розмірі 3 110 (три тисячі сто десять) грн, з яких: 2 124 грн – тіло кредиту, 986 грн - проценти).

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (код ЄДРПОУ 42986956) 1 298 (одна тисяча двісті дев`яносто вісім) грн 59 коп судового збору та 2 536 (дві тисячі п`ятсот тридцять шість) грн 30 коп витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді С. М. Єгорова

О. Л. Карпенко