Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №346/497/24 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 346/497/24

Провадження № 22-ц/4808/891/26

Головуючий у 1 інстанції П`ятковський В. І.

Суддя-доповідач Мальцева

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мальцевої Є.Є.,

суддів: Василишин Л.В., Максюти І.О.,

секретар Гудяк Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Коломийської міської ради на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності,

в с т а н о в и в:

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 25 листопада 2021 року уклав з відповідачем попередній договір купівлі-продажу нежитлової будівлі загальною площею – 103,4 кв.м, яка знаходиться в АДРЕСА_1 . Свої зобов`язання за вказаним договором виконав та виплатив відповідачу визначену договором вартість нерухомого майна, що підтверджується його письмовою розпискою від 25 листопада 2021 року. Відповідач свої зобов`язання не виконав, отримавши грошові кошти ухиляється від нотаріального посвідчення укладеного договору купівлі-продажу, чим порушує його права та інтереси. З метою досудового врегулювання спору він неодноразово телефонував відповідачу, однак той ігнорує його вимоги на зв`язок не виходить.

Просить визнати за позивачем право власності на нежитлову будівлю, загальна площа 103,4 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2024 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю, загальна площа 103,4 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Коломийська міська рада, яка не приймала участі у справі в суді першої інстанції, та не є стороною у справі, подала апеляційну скаргу, в якій просить рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2024 року скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судовим рішенням суду першої інстанції було визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю загальною площею 103,4 кв.м., що знаходиться за адресо: АДРЕСА_1 . Предмет позову у межах даної справи стосується також інтересів Коломийської міської ради, хоча рішення прийнято без відома Коломийської міської ради. Фактично за адресою АДРЕСА_1 окрім тимчасових споруд - малих архітектурних форм, на які міською радою видавалися паспорта прив`язки і реальне розташування підтверджується фотознімками земельної ділянки, відсутні будь-які об`єкти нерухомості. 19 березня 2026 року посадовими особами місцевого самоврядування було виявлено реєстрацію права власності за ОСОБА_1 неіснуючого об`єкта нерухомого майна на земельній ділянці Коломийської міської ради. При цьому розгляд даної справи відбувався без залучення до складу учасників справи безпосереднього власника земельної ділянки - Коломийської міської ради. Тобто рішенням суду у межах справи всупереч чинному земельному законодавству та без відома власника земельної ділянки було визнано право власності на нежитлову будівлю, яка відсутня на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_2 . Даний факт порушує права та інтереси Коломийської міської ради як власника земельної ділянки комунальної форми власності.

08 лютого 2022 року на замовлення ОСОБА_1 відділом архітектури управління містобудування міської ради було видано ОСОБА_1 три паспорти прив`язки тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у комплексі тимчасових споруд по АДРЕСА_3 , навпроти ТЦ «Гетьман», блок 5/3 (загальна площа 28,3 м) , блок 5/4 (загальна площа 18,7 м), блок 5/5 (загальна площа 18,7 м). При цьому управлінням містобудування міської ради не приймалось рішень щодо присвоєння адресного номера по АДРЕСА_3 , а також за вказаною адресою не видавався ні будівельний паспорт забудови земельної ділянки, ні містобудівні умови та обмеження, зміни до них, відмови в їх наданні або скасування містобудівних умов та обмежень.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч.3ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції

У судовому засіданні представник Коломийської міської ради Максим`юк В.Я. доводи апеляційної скарги підтримала, просила апеляційну скаргу задовольнити.

Сторони в судове засідання не явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивачем суду надіслано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із його хворобою і бажанням особисто прийняти участь у розгляді справи.

Ухвалою апеляційного суду від 09 квітня 2026 року у справі відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Коломийської мсіської ради, про що учасники справи повідомлені в системі «Електронний суд», 17 квітня 2026 рокуу справа призначена до судового розгляду в Івано-Франківському апеляційному суді на 19 червня 2026 року.

19 червня 2026 року судове засідання відкладено на 09.06.2026 року у зв`язку із перебуванням члена колегіїї на навчанні.

09.06.2026 року судове засідання у зв`язку із заявою позивача, який хворіє з 09.06.2026 року, і просив відкласти розгляд на будь-яку дату, відкладено на 24.06.2026 року.

09.06.2026 року проведена заміна у складі суду для дотримання процесуальнх строків, строк розгляду справи судом подовжений на 15 днів.

24.06.2026 року апеляційному суду надано клопотання позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із хворобою по 26.06.2024 року. Розгляд справи відкладений на 01 липня 2026 року.

30 червня 2026 року позивачем апеляційному суду надіслано клопотання про призначення судової експертизи, яке він просить розглянути без його участі, і клопотанняпро відкладення розгляду справи у зв`язку із його хворобою у випадку відмови у задовленні клопотання про призначення експертизи у зупинення провадження у справі.

До заяви долучені відомості з листка непрацездатності з 27.06.2026 року до 07.07.2026 року.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Разом з тим частина друга вказаної статті передбачає, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційне провадження у справі відкрито 09 квітня 2026 року.

Як визначено статтею 371 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. У виняткових випадках за клопотанням сторони з урахуванням особливостей розгляду справи суд апеляційної інстанції може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє відповідну ухвалу.

Колегіює суддів у зв`язку із поважними причинами, наданими позивачем, був подовжений строк розгляду справи, який сплинув, і суду клопотання про продовження розгляду справи не заявлено позивачем.

В постанові Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі №910/12842/17 зазначено, що довод сторони про неможливість розгляду справи без участі сторони підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах. Наведені стороною обставини в обґрунтування причин неявки представника у судове засідання не можуть бути визнані судом поважними, адже не є об`єктивно непереборними. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. В даній справі суд врахував, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов`язковою судом апеляційної інстанції, в матеріалах справи наявний відзив позивача на апеляційну скаргу і участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, тому дійшов правильного висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні за відсутності представника відповідача.

Колегія суддів також враховує, що провадження у справі відкрито 09.04.2026 року, відзиву або заперечень протии скарги позивач не надавав, заяви про відкладення розгляду справи подає безпосередньо перед датою судового засідання, позивач не обгрунтував неможливість розгляду справи без його участі, крім посилань на власне бажання, не наддав також медичних підтверджень неможливості прийняття участі в судовому засіданні в режимі відеконференції.

З вищенаведеного можна дійти до висновку, що процесуальним законом суду апеляційної інстанції надано право розгляду справи за відсутності сторін, які належним чином повідомлені про розгляд справи.

Відтак, колегія суддів вважає, що клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню.

Заслухавши суддю-доповідача, представника Коломийської міської ради, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до наступного.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві.

Позивач звернувся до суду, посилаючись на те, що між сторонами 25 листопада 2021 року укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1 . При цьому позивач виконав обов`язок щодо оплати предмету договору, а відповідач ухиляється від остаточного оформлення угоди.

Суду першої інстанції позивачем на підтвердження вимог наданий договір купівлі-продажу нежитлового приміщення укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 25.11.221 року. Предмет договору - нежитлова будівля, що знаходиться в АДРЕСА_1 , складається із п`яти приміщень та санвузлу. Загальна площа будівлі 103.4 кв.м. Згідно з даними технічного паспорта, виданого комунальним підприємством "Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" 01 липня 2017 року, вартість відчужуваної квартири становить 268 554 грн(а.с.10)

В п.4 даного договору продавець ОСОБА_2 свідчить, що є власником вказаної нежитлової будівлі.

Учасники договору склали акт приймання-передачі нежитлової будівлі № 1 від 25 листопада 2021 року, з якого вбачається, що відповідач ОСОБА_3 передав позивачу спірне нерухоме майно, та ключі від нього(а.с.11).

В матеріалах справи також є оригінал розписки ОСОБА_2 , згідно з якою він 25 листопада 2021 року отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 268 554 грн (а.с. 12).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, підписавши попередній договір купівлі-продажу, та акт прийому передачі та отримавши грошові кошти від покупця нерухомого майна ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, що унеможливлює перереєстрацію спірного нерухомого майна, та свідчить про наявність підстав та наслідків передбачених ст. 220 ЦК України. Тому позовні вимоги підлягають до задоволення та визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно.

Перевіривши справу, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК України).

При цьому зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 статті 203 ЦК України )

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Звертаючись до суду, позивач вказував, що 25 листопада 2021 року укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_2 .. Отже, оскільки ОСОБА_2 отримав гроші від позивача за предмет договору і ухиляться від нотаріального оформлення угоди, то позивач вимушений звернутися до суду за захистом порушеного права.

Відповідач визнав позовні вимоги (а.с.25).

Частиною 4 статті 206 ЦПК України встановлено, що разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Як вбачається з оскарженого рішення, суд задовольнив позов, незважаючи на відсутність доказів права ОСОБА_2 на відчуження нерухомого майна, постановивши рішення виключно на змісті тексту договору, укладеного між сторонами по справі.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Разом із тим, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов`язки такої особи.

В апеляційній скарзі представник Коломийської міської ради зазначає, що за адресою АДРЕСА_1 окрім тимчасових споруд - малих архітектурних форм, на які міською радою видавалися паспорта прив`язки і реальне розташування підтверджується фотознімками земельної ділянки, відсутні будь-які об`єкти нерухомості. 19 березня 2026 року посадовими особами місцевого самоврядування було виявлено реєстрацію права власності за ОСОБА_1 неіснуючого об`єкта нерухомого майна на земельній ділянці Коломийської міської ради. При цьому рішення щодо виділу земельної ділянки стосовно будь-кого з учасників даного спору не приймалося.

Згідно з статтею 134 Земельного Кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Передача в суборенду земельних ділянок державної власності, які орендуються акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення державного підприємства, у постійному користуванні якого перебували такі земельні ділянки, здійснюється виключно на земельних торгах.

Цією ж нормою регламентовано, що не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб .

Отже, спірне майно на підставі оскарженого рішення суду перебуває у власності позивача, який згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстрував таке право 13.05.2024 року.

Разом з тим з матеріалів справи не можливо встановити, що предметом спору в справі є нерухоме майно, на яке підлягає реєстрації право власності.

Так, з наданого позивачем в якості доказу договору вбачається, що спірне приміщення має площу 103,4 кв.м, складається з 5 приміщень і санвузлу, що підтверджується технічним паспортом магазину від 01.07.2017 року, власник або замовник технічної інвентаризації в якому не вказаний. (а.с.27-30).

Між тим Коломийською міською радою до апеляційної скарги надано підтвердження, що управлінням міської ради за вказаною адресою, де розташоване спірне майно, ОСОБА_1 в лютому 2022 року видавалися тільки паспорти прив`язки тимчасових споруд для підприємницької діяльності (а.с.68-88).

Відповідно до правил статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» в редакції, що діяла на момент реєстрації права власності позивачем на спірне майно не підлягали державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення.

Земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 не перебуває ні в приватній, ні в державний формі власності, а перебуває в розпорядженні Коломийської міської ради, що позивачем не спростовано.

Поняття мала архітектурна форма визначено статтею 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів». Це елемент декоративного чи іншого оснащення об`єкта благоустрою. До малих архітектурних форм належать:альтанки, павільйони, навіси; паркові арки (аркади) і колони (колонади); вуличні вази, вазони і амфори; декоративна та ігрова скульптура.

Позивачем не було суду першої інстанції надано відповідних доказів, які б характеризували спірне майно як нерухомість, крім технічного паспорту, виготовленого за інвентаризацією приміщення магазину по АДРЕСА_1 , в якому зазначено про наявність бетонного фундаменту у будівлі.

Також жодних доказів отримання дозвільних документів для зведення такої будівлі від боку власника земельної ділянки суду не було надано, як і не було надано експертних висновків або висновків спеціаліста щодо технічних характеристик спірного майна. Позивачем суду апеляційної інстанції заявлено клопотання про проведення судової будівельно-технічної експертизи для з`ясування питань, чи відповідають фактичні параметри спірної будівлі даним технічного паспорту, виготовленого 30.04.2024 року – після ухвалення оскарженого рішення. В задоволенні клопотання колегією суддів відмовлено, оскільки така експертиза не може слугувати доказом позовних вимог з урахуванням їх характеру, крім того, ніяким чином не спростовує доводи апеляційної скарги щодо відсутності дозволу використовувати земельну ділянку міської ради, будуючи на ній капітальні споруди .

З наданої апелянтом копії заяви ОСОБА_1 вбачається , що він тільки в грудня 2025 року звернувся для відведення йому земельної ділянки, на якій розташований магазин, що був предметом спору в цій справі, адресний номер нежитловій будівлі АДРЕСА_1 не присвоювався (а.с.62, 68-69).

Вбачається, що оскарженим рішенням суду у межах справи всупереч чинному земельному законодавству та без відома власника земельної ділянки було визнано право власності на нежитлову будівлю, існування якої як нерухомого майна не підтверджено належним чином на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_2 , яка належить апелянту і не була надана ані відповідачу, ані позивачу в установленій законом формі для будівництва нерухомого майна.

Вочевидь, даний факт порушує права та інтереси Коломийської міської ради як власника земельної ділянки комунальної форми власності, яка не була залучена до участі у справі між продавцем і набувачем майна, що самочинно побудовано на земельній ділянці без будь-якого права на неї .

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року в справі № 761/23904/19 вказав, що визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц вказала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідача й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується судом під час розгляду справи.

Суд першої інстанції при вирішенні спору не встановив усі обставини, що мають значення для справи, не з`ясував підстави обгрунтованості позову, зокрема, необхідності залучення до участі у справі власника земельної ділянки в якості відповідача або третьої особи, тому висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У зв`язку з наведеним, на підставі статті 376 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, то судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги, необхідно стягнути з позивача на користь Коломийської міської ради в розмірі 4 028, 31 грн судового збору.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Коломийської міської ради задовольнити .

Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2024 року скасувати та відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нежитлову будівлю АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Коломийської міської ради 4 028 (чотири тисячі двадцять вісім) грн. 31 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01 липня 2026 року.

Судді Є.Є. Мальцева

Л.В. Василишин

І.О. Максюта