Суд: Шевченківський районний суд м. Чернівців
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Побої і мордування
Дата: 29 червня 2026 р.
Справа: №727/9272/26
Суддя: Танасійчук Н. М.
Справа № 727/9272/26
Провадження № 1-кп/727/438/26
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2026 року Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:
головуючого-судді: ОСОБА_1
за участю секретаря: ОСОБА_2
розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12026263020000478 від 23.06.2026 року, по обвинуваченню:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , не одруженого, раніше не судимого в силу ст..89 КК України, -
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.126 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив умисний кримінальний проступок при наступних обставинах:
Так, 23.06.2026 близько 19:00 год, ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем свого проживання в квартирі АДРЕСА_2 , діючи умисно, протиправно, на грунті раптово виниклого конфлікту з потерпілою - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи умисел на нанесення побоїв та завдання фізичного болю, усвідомлюючи суспільно-небезпечний та протиправний характер своїх дій і бажаючи їх настання, умисно завдав не менше шести ударів кулаками лівої та правої рук в область обличчя ОСОБА_4 , чим завдав останній фізичного болю, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КК України, а саме - умисне завдання ударів, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про розгляд вчиненого ОСОБА_3 кримінального проступку в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Згідно із заявою ОСОБА_3 від 24.06.2026 року щодо визнання ним своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, складеної та підписаної за участю його захисника адвоката ОСОБА_5 , обвинувачений визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.126 Кримінального кодексу України та погодився із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, викладеними в обвинувальному акті. ОСОБА_3 ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження вироку, а також погодився на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Отже, під час досудового розслідування ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згідний з розглядом обвинувального акта за його відсутності, на підставі чого прокурор надіслав до суду обвинувальний акт з матеріалами кримінального провадження №12026263020000478 від 23.06.2026р. з клопотанням про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Відповідно до ч.2 ст.381 Кримінального процесуального кодексу України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.4 ст.107 Кримінального процесуального кодексу України не здійснюється.
На підставі частини 2 статті 382 Кримінального процесуального кодексу України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Дослідивши наявні у кримінальному провадженні докази, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку повністю доведена та його дії вірно кваліфіковані за ч.1 ст.126 Кримінального кодексу України а саме - умисне завдання ударів, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 виду та міри покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до кримінальних проступків, а також відомості про особу обвинуваченого, зокрема те, що ОСОБА_3 в силу ст. 89 КК України є не судимим.
Суд також враховує, що ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального проступку визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся.
Наведену обставину суд, на підставі ст.66 КК України, визнає такою, що пом`якшує покарання обвинуваченого.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , є вчинення ним кримінального проступку в стані алкогольного сп`яніння.
Відповідно до вимог статей 50, 65 Кримінального кодексу України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки вищезазначених обставин, що впливають на покарання, а її реалізація становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.
У даному випадку, при обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ст. 65 Кримінального кодексу України, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного ним кримінального проступку, дані про особу обвинуваченого, пом`якшуючі покарання обставини, відсутність обтяжуючих вину обставин, майновий стан обвинуваченого.
У зв`язку з вищевикладеним, призначаючи необхідне та достатнє покарання для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд вважає за можливе призначити покарання ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 126 КК України у виді штрафу в межах санкції вказаної статті.
Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлено.
Процесуальні витрати у справі відсутні.
Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 100, 373, 374, 375, 376, 381-382 КПК України, суд,-
ухвалив:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.126 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу, у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 850,00 грн. в дохід держави.
На вирок суду може бути подана апеляція до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до частини 4 статті 382 Кримінального процесуального кодексу України копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.
Вирок за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 Кримінального процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 394 Кримінального процесуального кодексу України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Суддя ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua