Вирок від 30 червня 2026 р. у справі №718/3572/25 — Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа №718/3572/25

Провадження №1-кп/718/163/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2026 року м.Кіцмань Чернівецька область

Кіцманський районний суд Чернівецької області, у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у закритому судовому засіданні у залі суду в м. Кіцмань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025262020003937 від 04.12.2025, за обвинуваченням:

неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Борівці, Кіцманського району, Чернівецької області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, учня 10-го класу Киселівського ОЗЗСО І-ІІІ ступенів, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5

законного представника обвинуваченого ОСОБА_6

потерпілого ОСОБА_7

представника потерпілого ОСОБА_8

законного представника потерпілого ОСОБА_9

психологів ОСОБА_10 , ОСОБА_11

представника Служби у справах дітей Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області ОСОБА_12

представника Сектору ювенальної превенції у складі Заставнівського ВП №3 ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_13 ,-

У С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

03.12.2025 близько 15 години 30 хвилин, неповнолітній ОСОБА_3 , перебуваючи на АДРЕСА_2 , вчинив словесну суперечку із неповнолітнім ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , в ході якої на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи кримінально каране значення своїх дій, з метою заподіяння тілесних ушкоджень наніс один удар кулаком правої руки в область обличчя потерпілого.

У результаті противоправних дій ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_7 заподіяно тілесне ушкодження у вигляді двобічного перелому нижньої щелепи в ментальному відділі зліва та в ділянці кута нижньої щелепи справа, яке згідно висновку експерта Чернівецького обласного бюро СМЕ № 901 мд від 22.12.2025 відноситься до ушкоджень СЕРЕДНЬОГО ступеня тяжкості, які призвели до тривалого розладу здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КК України, а саме - умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Позиція учасників провадження.

В судовому засіданні неповнолітній обвинувачений ОСОБА_3 , після роз`яснення йому суті обвинувачення, свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст. 122 КК України, визнав повністю. Пояснив, що всі обставини, викладені у пред`явленому йому обвинуваченні відповідають дійсності. Пояснив, що з народження проживає з бабусею ОСОБА_6 в с.Борівціц, мати знаходиться за кордоном, батьки розлучені. Підтвердив, що того дня з хлопцями грав волейбол в спортивну залі. ОСОБА_7 з друзями розпивав алкогольні напої, на що він зроби йому зауваження. Один із друзів потерпілого вдарив його по спині. Відтак всі вийшли на вулицю для з`ясування стосунків. При цьому він перший наніс потерпілому ОСОБА_7 1 удар кулаком в челюсть, від чого потекла кров. Викликали швидку. Зараз шкодує про вчинене, обіцяє виправитись, просив вибачення у потерпілого. Телефонував потерпілому та просив вибачення. Продовжує навчання в школі, переведений в 11 клас, самостійного доходу не має, не працює.

Показання неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 відповідають фактичним обставинам обвинувачення і учасниками процесу не оспорюються.

Законний представник обвинуваченого - бабуся ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_14 виховує з віку 6 місяців самостійно, він є дуже добрий хлопчик за характером, однак дуже запальний та емоційний, між ними існують довірливі стосунки. Іноді до них додому приходить поліція, через бійки ОСОБА_14 . Мама ОСОБА_14 працює за кордоном, висилає кошти для сина. Вона намагається контролювати відвідування ОСОБА_14 школи та його навчання, вчителі жаліються на поведінку в школі, трапляються бійки, ініціатором яких є ОСОБА_14, вдома вони обговорюють конфлікти. Зараз ОСОБА_14 переведений до 11 класу, самостійних доходів не має, не працює. Вона особисто пропонувала бабусі потерпілого відшкодувати шкоду, однак та відмовилась.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 пояснив, що його підзахисний наніс лише один удар ОСОБА_16 та не мав на меті спричинити шкоду, стверджуючи, що оборонявся, тому не міг передбачити наслідки своїх дій. Просив обставини скоєного злочину врахувати під час ухвалення вироку, як і врахувати поведінку самого потерпілого, адже потерпілий був ініціатором бійки, викликав обвинуваченого з`ясовувати стосунки, спровокував бійку, вживав алкогольні напої. Вважав, що обвинуваченому слід призначити покарання у вигляді застосування примусових заходів виховного характеру, а саме передача під нагляд законному представникові. У задоволенні цивільного позову просив відмовити повністю за недоведеність спричинення моральних страждань.

Неповнолітній потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що 03.12.2025 приїхав в с.Борівці, де зустрівся із другом ОСОБА_17 , разом розпивали алкогольний напій «Рео», зокрема він випив 2 пляшки. Пішли в спортзал, де зустріли ОСОБА_3 . Раніше в нього виник конфлікт із ОСОБА_18 під час телефонної розмови, а тому він викликав обвинуваченого на двір для з`ясування стосунків. Друг ОСОБА_17 копнув ОСОБА_14 в роздягальні і вони вийшли на подвір`я школи. Вишньовський зненацька перший вдарив його кулаком в щелепу, коли він стояв задом, в нього з рота потекла кров. Того ж дня він був госпоталізований, 3 днів провів в лікарні, в нього виявлено двобічний перелом щелепи. Після виписки йому встановили накладку на щелепу, з якою він перебував 2 місяці, харчувався через трубочку. Біль та дискомфорт відчуває до нині, а тому й не прийняв вибачення від ОСОБА_14 коли той дзвонив, просить щоб моральна шкода 100 000 грн. була задоволена повністю. Адже йому ще нічого не відшкодовано, батько повністю оплатив лікування та витрати на адвоката. Просить призначити справедливее покарання згідно із законом.

Представник потерпілого ОСОБА_8 в судовому засіданні вважав, що заявлений цивільний позов підлягає задоволенню в повній мірі, адже ОСОБА_7 зазнав моральних страждань, які оцінює в 100 тис.грн., що підтверджується самим фактом вчинення злочину відносно нього, зокрема нанесенням потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Від злочину стан його здоров`я погіршився, він відчуває біль, сором, невпевненість. ОСОБА_3 не відшкодував витрати на лікування. Крім того, потерпілий поніс витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 19302 грн. 40 коп, які має компенсувати обвинувачений, адже такі підтверджуються актом виконаних робіт.

Законний представник неповнолітнього потерпілого - бабуся ОСОБА_9 повідомила, що про злочин знає зі слів внука ОСОБА_7 , щодо цивільного позову не змогла висловитись, адже їй нічого не відомо.

Представник служби у справах дітей Веренчанської сільської ради - ОСОБА_12 в суді вказала про те, що неповнолітній обвинувачений ОСОБА_3 проживає в неповній сім`ї. При вивчені матеріалів побачила, що дитині не вистачає когось старшого, відсутність батьків дуже впливає на його розвиток. За наявною інформацією ОСОБА_3 перебуває на обліку в Службі у справах дітей Веренчанської сільської ради, як дитина, яка опинилася в складних життєвих обставинах, поставлений на облік після вчинення злочину.

Представник сектору ювенальної превенції ОСОБА_13 пояснив, що до цього випадку неповнолітній ОСОБА_3 на обліку не перебував, раніше не притягувався ні до адмінінстративної, ні до кримінальної відповідальності. Разом з тим, неповнолітньому ОСОБА_3 ухвалою слідчого судді Заставнівського районного суду Чернівецької області від 21.05.2026 обрано запопобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці, та оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.

Психолог ОСОБА_10 та психолог ОСОБА_11 в суді підтвердили, що під час допитів неповнолітніх обвинуваченого ОСОБА_3 та неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 не були порушені їх права, показання останні надавали вільно, без будь якого стороннього тиску.

Прокурор ОСОБА_4 підтримала обвинувачення, посилаючись на обставини викладені в обвинувальному акті, просила суд призначити неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді 1 року позбавлення волі. Та на підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням зі встановленням річного іспитового строку та покладенням на нього обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1, п.п. 2, 4, 6 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або в навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи передбачені пробаційної програмою «Подолання агресивної поведінки»; пройти онлайн-курс на освітній платформі Prometeus, а саме: «Небайдужі: базові емоційні потреби та соціальна взаємодія».

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, так як проти цього не заперечували учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Оскільки обвинуваченим, іншими учасниками судового розгляду не оспорювалися фактичні обставини справи, ОСОБА_3 правильно зрозумів зміст пред`явленого йому обвинувачення, в учасників процесу відсутні сумніви у добровільності та істинності його позицій, суд, керуючись ч.3 ст. 349 КПК України, за згодою всіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та обмежив вивчення фактичних обставин справи допитом обвинуваченого, потерпілого, законних представників, та дослідженням матеріалів справи, які характеризують його особу.

При цьому, судом з`ясовано чи правильно учасники кримінального провадження розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Покази неповнолітнього обвинуваченого, надані ним у судовому засіданні, за участі законного представника та представника служби у справах дітей, психолога послідовні та логічні, а тому не викликають сумнівів суду в правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.

Таким чином, оцінивши показання обвинуваченого, які він надав суду вільно, без примусу та тиску, будучи ознайомленим із положеннями ст.ст. 349, 394 КПК України, і які узгоджуються між собою та не суперечать обставинам, викладеним в обвинувальному акті, розглянувши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КК України, за обставин наведених у вироку.

Кваліфікація дій обвинуваченого судом

З огляду на наведене, виходячи з вимог ст.337 КПК України, зокрема те, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, суд, розглянувши дане кримінальне провадження дійшов висновку, що дії ОСОБА_3 кваліфіковано вірно за ч.1 ст. 122 КК України, оскільки останній вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КК України, а саме: умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини та її основоположних свобод не встановлено.

При вирішенні цивільного позову у кримінальному провадженні, суд зазначає наступне.

Цивільний позивач ОСОБА_7 пред`явив цивільний позов до обвинуваченого цивільного відповідача ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди в розмірі 100 000 гривень, витрат на правничу допомогу адвоката 19302, 40 гривень. В обґрунтування потерпілий посилається на те, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_3 , він відчув приниження, адже про бійку відомо знайомим, родичам. Він продовжує відчувати сором, приниження та дискомфорт, коли перебуває в громадському місці. Порушився його звичний спосіб життя. Сам факт вчинення злочину відносно потерпілого підтверджує наявність в нього моральних страждань.

ОСОБА_7 та його представник ОСОБА_8 в судовому засіданні цивільний позов підтримали , пославшись на обставини в ньому зазначені.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_5 позов не визнали, вважають заявлені вимоги безпідставними та не підтверджені доказами. А розмір витрат на правничу допомогу є явно завищеним та неспівмірним із наданими адвокатом послугами. Просить відмовити або зменшити витрати на правничу допомогу адвоката.

Законний представник обвинуваченого - ОСОБА_6 висловила пропозицію щодо компенсації моральних страждань потерпілому від злочину у розмірі 10 000 гривень.

Оскільки цивільним відповідачем позов не визнано повністю, то суд досліджує цивільний позов та всі матеріали, якими такий обґрунтовується.

Положеннями ч.2 ст. 127 КПК України передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Як передбачено ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

У частині 1 ст.1166 ЦК України зазначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1179 ЦК України неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником.

З огляду на те, що вина неповнолітнього ОСОБА_3 у нанесенні середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 є доведеною та доказуванню не підлягає, а позивачем частково підтверджені під час судового розгляду вимоги заявлені у рамках цивільного позову про відшкодування моральної шкоди завданої від злочину, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог у розмірі 10 000 грн. та визнає, що право позивача ОСОБА_7 було порушене.

До матеріалів справи не долучено доказів, які б підтверджували відсутність або наявність зареєстрованого майна за неповнолітнім ОСОБА_3 , як і постійного доходу.

Отже, з урахуванням зазначених обставин справи сума відшкодування за завдану шкоду кримінальним правопорушенням підлягає частковому стягненню у розмірі 10 000 гривень із обвинуваченого ОСОБА_3 , а в разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі із законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_7 .

З аналізу положень кримінального процесуального закону, які регулюють питання розподілу та стягнення процесуальних витрат, слідує, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. При цьому суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою (ч. 1 ст. 124, ч. 1 ст. 126, п. 13 ч. 1 ст. 368, ч. 4 ст.374 КПК).

Відтак, зважаючи на клопотання обвинуваченого та його захисника, законного представника про зменшення витрат на правничу допомогу, враховуючи, що обвинувачений є неповнолітнім, навчається в 11 класі ЗЗСО, не має можливості працевлаштуватись, суд вважає можливим зменшити витрати на правничу допомогу та стягнути на користь цивільного позивача 10 000 гривень в рахунок компенсації послуг адвоката.

Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який класифікується як нетяжкий злочин, та особливості й обставини його вчинення; поведінку самого потерпілого під час конфлікту, факт вживання неповнолітнім потерпілим алкогольного напою Рео (2 штуки) безпосередньо перед подією, а також враховує особу винного, який раніше не судимий, вперше вчинив злочин у неповнолітньому віці 17 років, за місцем навчання та проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, завданої шкоди не відшкодував, просив вибачення у потерпілого.

Суд також враховує умови життя та виховання неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 , який виховується в неповній сім`ї, його соціальне та матеріальне становище, стан здоров`я, вік.

Крім того, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України, роз`ясненнями, викладеними у пунктах 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

За правилами кримінального закону покарання, призначене особі за вчинене кримінальне правопорушення, має бути законним і справедливим. Законність покарання означає, що його має бути призначено особі відповідно до вимог цього закону, а справедливість покарання визначається принципом його домірності, тобто необхідності його визначення судом саме у тому виді й розмірі, яке, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, буде необхідним та достатнім для її виправлення й попередження нових кримінальних правопорушень.

Обставиною, яка, відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшує покарання неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_3 суд визнає вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які, відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання неповнолітнього ОСОБА_3 судом не встановлено.

Відповідно до досудової доповіді наданої Чернівецьким сектором№3 філії ДУ «Центр пробації» відносно ОСОБА_3 , встановлено середній рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення. При цьому дослідження інформації, яка характеризує особистість неповнолітнього обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, які впливають на поведінку обвинуваченого, а також середню за ризиком ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення неповнолітнього можливе без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк. (а.с.64-72)

Згідно зі ст.103 КК України при призначенні покарання неповнолітньому суд, крім обставин, передбачених у статтях 65-67 цього Кодексу, враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.

Так, у справі № 133/3123/20 (постанова від 24.04.2024) Касаційний кримінальний суд висловив правову позицію про те, що особу обвинуваченого в контексті ст. 414 КПК України слід розуміти як сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, стосовно якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на час прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду на мету і засади його призначення.

Іншими проявами ставлення обвинуваченого до вчиненого, наявність або відсутність яких береться судом до уваги, є внутрішні переживання того, що сталося, усвідомлення вини, почуття сорому, докорів сумління (справа № 481/640/23).

Критерієм порівняння різних кримінально-правових заходів та/або способів їх реалізації з точки зору покращення/погіршення юридичного становища людини є ступінь втручання у її права і свободи залежно від характеру і тривалості зумовлених відповідними заходами обмежень, заборон та/або додаткових обов`язків і співвідношення їх з інтересами особи.

Призначення за вироком суду покарання завжди передбачає конкуренцію інтересів обвинуваченого щодо уникнення чи мінімізації негативних правових наслідків для себе й інтересу держави, який полягає у притягненні винної особи до кримінальної відповідальності в міру її вини. Зазначене зумовлюється юридичною природою покарання як передбаченого законом обмеження прав і свобод засудженого, що згідно зі ст. 50 КК застосовується за вироком суду з метою кари, виправлення особи і запобігання вчиненню нових злочинів.

Водночас основним критерієм градації видів покарань, які можуть бути застосовані судом до осіб, визнаних винними у вчиненні кримінального правопорушення, є місце прав людини, втручання в які передбачає кожний із заходів примусу, у загальновизнаній ієрархії людських цінностей. У цій ієрархії право особи на свободу й особисту недоторканість має вищу цінність порівняно з правом власності й іншими речовими правами. Виходячи із зазначеного ціннісного орієнтиру законодавчий перелік видів покарання, встановлений у ст. 51 КК України, побудований за принципом «сходів», де кожному виду покарання відведено відповідний щабель на шляху від менш до більш суворого.

Згідно ч.3 ст. 102 КК України покарання у виді позбавлення волі призначається неповнолітньому за нетяжкий злочин - на строк не більше чотирьох років.

Суд вправі, за наявності до того підстав, звільнити особу від відбування покарання з випробуванням.

Правові підстави і порядок звільнення від відбування покарання з випробуванням унормовані статтями 75, 76 КК України.

Звільнення від відбування покарання з випробуванням до неповнолітніх відповідно до статей 75-78 цього Кодексу, здійснюється з урахуванням положень, передбачених статтею 104 КК України.

Звільнення від відбування покарання з випробуванням може бути застосоване до неповнолітнього лише у разі його засудження до позбавлення волі. Іспитовий строк установлюється тривалістю від одного до двох років.

Зокрема, згідно із ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування заходу примусу, він може прийняти рішення про звільнення цієї особи від відбування покарання з випробуванням з установленням іспитового строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України у разі звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України суд покладає на засудженого такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації і повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи або навчання. Крім того, на підставі ч. 3 цієї ж статті суд наділений повноваженнями покласти на засудженого низку додаткових обов`язків, зокрема: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою, дотримуватися встановлених вироком вимог щодо вчинення певних дій обмеження спілкування, пересування і проведення дозвілля.

Таким чином, звільнення від відбування покарання з випробуванням має умовний характер: призначений захід примусу хоча й не застосовується, однак у перспективі особа звільняється від його відбування за умови виконання встановлених судом обов`язків протягом іспитового строку. Упродовж цього строку засуджений піддається заходам системного контролю за його поведінкою, які становлять втручання держави у сферу приватного життя людини і передбачають низку обмежень її особистих прав. Правовим наслідком невиконання відповідних обов`язків згідно із ч. 2 ст. 78 КК України є направлення особи судом для відбування призначеного покарання (справа № 617/775/20).

Отже, виходячи з вищевикладеного, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення та обставини його вчинення, особу винного та його вік, умови його життя та виховання, рівень розвитку неповнолітнього та інші встановлені і перелічені обставини справи, а також психологічні особливості неповнолітнього, зміст досудової доповіді органу пробації, позицію державного обвинувачення, законного представника, а також думку потерпілого щодо справедливого покарання не пов`язаного з ізоляцією від суспільства, суд дійшов висновку про можливість його виправлення без відбування покарання, а тому приймає рішення про звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік, у відповідності до ст.75,104 КК України з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Саме таке покарання, на думку суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного, є гуманним, справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, а також для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень у майбутньому, досягнення мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

Мотиви інших рішень.

Судом встановлено, що неповнолітній ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні не затримувався та під вартою не тримався, запобіжні заходи відносно нього не застосовувалися. Клопотань про застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили від прокурора не надійшло. Інші заходи забезпечення кримінального провадження також не застосовувались.

В кримінальному провадженні речові докази відсутні.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 349, ст.ст. 100, 337, 348, 369-371, 373-374, 376, 392-395, 381, 484-497 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України та призначити покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням зі встановленням річного іспитового строку та покладенням на нього обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1, п.п. 2, 4, 6 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме:

- періодично з`являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи передбачені пробаційною програмою «Подолання агресивної поведінки»;

- пройти онлайн-курс на освітній платформі Prometeus, а саме: «Небайдужі: базові емоційні потреби та соціальна взаємодія».

Цивільний позов представника потерпілого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.

Стягнути з неповнолітнього ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 , моральну шкоду у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень, а в разі відсутності у неповнолітнього ОСОБА_3 майна, достатнього для відшкодування завданої ним шкоди, ця шкода підлягає стягненню в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі з законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з неповнолітнього ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 , понесені витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000 (десять тисяч ) гривень, а в разі відсутності у неповнолітнього ОСОБА_3 майна, достатнього для відшкодування процесуальних витрат, ці витрати підлягають стягненню в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі з законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не заперечувалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України суд обмежився проголошенням лише резолютивної частини вироку.

Суддя: ОСОБА_1