Рішення від 30 червня 2026 р. у справі №643/7400/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/7400/26

Провадження № 2/643/5683/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2026 Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Довготько Т.М.

за участю секретаря судового засідання – Вишнякової Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулось з даним позовом, в якому просило стягнути із ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за Договором № 7689373 від 15.02.2022 у розмірі 19000.00 грн., а також 2662,40 грн судового збору та 9000,00 грн витрат на правничу допомогу (документ сформований в системі «Електронний суд» 08.04.2026).

В обґрунтування позову зазначено, що 15.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір №7689373 в електронній формі. Згідно п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі – кредит), а позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі – плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 20000.00 грн. Відповідно до умов Договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду нараховуються за ставкою 0.01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. В свою чергу, проценти за користування кредитом протягом поточного періоду, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 5.0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Умовами Кредитного договору передбачена видача кредитних коштів Позичальнику безготівково, а саме шляхом переказу коштів на Картковий рахунок. В подальшому, 24.07.2024 було укладено договір № 24-07/24 відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №7689373. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №7689373. Станом на сьогоднішній день заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість у розмірі 19 000,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) -19 000,00 грн.

24.06.2026 від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності до позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Зазначає, що кредитний договір № 7689373 було укладено 15.02.2022, останній платіж за вказаним договором було здійснено 30.03.2022 року. Відтоді жодних операцій, платежів чи дій, що свідчили б про визнання боргу відповідачем, не вчинялося. Таким чином, перебіг строку позовної давності розпочався у квітні 2022 року та повністю сплив у квітні 2025 року. Позовна заява подана позивачем лише у 2026 році, тобто з пропуском передбаченого законом строку. Також позивачем не доведено передання права вимоги за договором № 7689373. Крім того, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували направлення повідомлення про відступлення права вимоги на його адресу (документ сформований в системі «Електронний суд» 23.06.2026).

01.07.2026 від представника позивача Ушакової М.І. до суду надійшла відповідь на відзив, в якому остання просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача про застосування строку позовної давності та задовольнити позов. Зазначає, що строки позовної давності не були пропущені позивачем, оскільки перебіг таких строків було зупинено у зв`язку з введенням карантину, а в подальшому – воєнного стану. Також вказує, що 24.07.2024 було укладено договір № 24-07/2024 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 7689373. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 7689373. Крім того, повідомлення про заміну кредитора не є обов`язковим при укладанні договорів відступлення прав вимоги (документ сформований в системі «Електронний суд» 30.06.2026).

01.07.2026 від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив , в якому останній просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності до позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі (документ сформований в системі «Електронний суд» 30.06.2026).

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 20.04.2026 провадження по справі відкрито та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, витребувано докази.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 09.06.2026, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, постановлено перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. У позові просить провести розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. У відзиві на позов просить розгляд справи проводити за його відсутності за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши відповідні обставини і визначивши відповідні до них правовідносини, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У частинах 1, 3 статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до приписів статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Тобто із системного аналізу зазначеної норми права вбачається, що відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.

Згідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012 тощо).

Судом встановлено, що 15.02.2022 між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» укладено договір про споживчий кредит № 7689373, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 20 000 грн., строком на 90 днів з 15.02.2022 по 16.05.2022 із сплатою процентів за користування кредитом протягом пільгового періоду 60 ,00 грн., які нараховуються за ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом та стандартною процентною ставкою за користування кредитом протягом поточного періоду, яка становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок НОМЕР_1 (п. 2.1. Договору).

Вказаний договір був підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором S 94578.

Додатком № 1 до договору є графік платежів, згідно з яким визначено до сплати сума кредиту, та проценти за користування кредитом.

Згідно із довідкою ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію, відповідач ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ «Мілоан», як позичальник з яким укладено договір № 7689373 від 15.02.2022, який підписаний із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором направленого на номер телефону.

Анкета-заява на кредит № 7689373 містить відомості щодо погодження отримання кредиту відповідачем ОСОБА_1 у ТОВ «Мілоан».

Згідно квитанції від 15.02.2022 на виконання умов кредитного договору первинним кредитором ТОВ «Мілоан» були перераховані на картку № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн.

У матеріалах справи міститься відомість про щоденні нарахування та погашення за укладеним кредитним договором, з якої вбачається, що відповідачем здійснювалось погашення заборгованості по тілу кредиту у розмірі 1 000, 00 грн., процентів у розмірі 16,00грн. та комісії у розмірі 200, 00 грн.

24.07.2024 було укладено договір факторингу № 24-07/2024 відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 7689373 від 15.02.2022 до боржника ОСОБА_1 .

З розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 7689373 від 15.02.2022, вбачається, що заборгованість відповідача становить 19 000,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) -19 000,00 грн.

05.05.2026 до суду надійшло повідомлення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «АКБ «КОНКОРД», на виконання ухвали суду від 20.04.2026, про те, що правлінням НБУ прийнято рішення №265-рш від 01.08.2023 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «АКБ «КОНКОРД». Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 01.08.2023 №932 розпочато процедуру ліквідації АТ «АКБ «КОНКОРД» строком на три роки з 02.08.2023 до 01.08.2026 включно. Ліквідаційна процедура АТ «АКБ «КОНКОРД» є завершеною 09.03.2026. Враховуючи вищевикладене, у Банку відсутня можливість надати запитувану інформацію, у зв`язку з передачею документів на архівне зберігання до Національного банку України.

З повідомлення Національного Банку України від 13.05.2026, наданого на виконання ухвали від 08.05.2026, вбачається, що справа з юридичного оформлення карткового рахунку фізичної особи ОСОБА_1 , виписки (рух грошових коштів) за рахунками клієнтів в описах справ АТ «АКБ «КОНКОРД» не зазначені та на архівне зберігання до НБУ не передавалися.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Закон України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Договір про споживчий кредит 7689373 від 15.02.2022 підписано ОСОБА_1 в електронному вигляді електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.

У відзиві відповідач не спростовує факту укладення між ним та первісним кредитором вищевказаного договору та отримання ним кредитних коштів.

Доводи відповідача щодо недоведення факту передачі прав вимоги первісним кредитором щодо боржника ОСОБА_1 є безпідставними.

Судом встановлено, що відступлення (продаж) прав вимоги та майнових прав за договором №7689373 від 15.02.2022 не суперечить статті 514 ЦК України та підтверджується матеріалами справи.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Наявний у матеріалах справи договір факторингу щодо відступлення права вимоги з додатками у виді Реєстру боржників підписані сторонами в електронному вигляді, є належними і допустимими доказами переходу прав кредитора до позивача у спірних правовідносинах.

Даний договір в силу положень статті 204 ЦК України є правомірними, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсними, тому створюють права та обов`язки, що визначені кредитним договором, для нового кредитора і боржника.

Доводи відповідача про неповідомлення його про заміну кредитора, суд не приймає до уваги, оскільки лише заперечення відповідачем факту відступлення позивачеві права вимоги за спірним кредитним договором не є достатньою підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення кредитної заборгованості.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно статті 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Проте, матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем свого зобов`язання за кредитним договором №7689373 від 15.02.2022 ні первісному кредитору, ні новому кредитору, а наведені у відзиві заперечення проти позову факту укладення спірного кредитного договору та наявності простроченої заборгованості за кредитом не спростовують.

Таким чином, судом установлено, що між відповідачем та первісним кредитором укладено у належній формі договір кредиту. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів повернення ним у повному обсязі отриманих у кредит коштів, а тому суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 19 000 грн.

Суд також відхиляє доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм права, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до п. 12 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин, дію якого було неодноразово продовжено. При цьому дію карантину було скасовано 01 липня 2023 року.

Відповідно до п. 19 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності від 14.05.2025 (набрав чинності 04.09.2025) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.

Таким чином, з 12.03.2020 по 01.07.2023 року перебіг строків позовної давності продовжувався, а з 24.02.2022 року по 03.09.2025 перебіг строків позовної давності було зупинено, а тому враховуючи, що кредитний договір було укладено 15.02.2022, а з позовом ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулось 08.04.2026, останнім строк позовної давності не пропущено.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову пропорційно задоволених позовних вимог у розмірі 2662,40 грн.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 9000, 00 грн, то суд зазначає наступне.

Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат.

Так судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024, укладений з Адвокатським об`єднання «ЛІГАЛ АССІСТАНС», заявку на надання юридичної допомоги № 215 від 02.02.2026 на суму 9 000,00 грн по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , витяг з Акту № 29 про надання юридичної допомоги від 27.02.2026 на суму 9 000,00 грн.

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, сторона по справі повинна подати детальний опис наданих робіт (послуг) та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При відшкодуванні витрат на правничу допомогу розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо). У такому випадку важливо, щоб договір про надання правничої допомоги був з прозорим ціноутворенням, аби суд міг об`єктивно оцінити вартість та обсяги роботи адвоката. Адвокат повинен також надати детальний опис виконаних робіт з наданням доказів (документального підтвердження) факту виконаних адвокатом робіт.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема, постановами Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 923/560/17, від 10 листопада 2021 у справі № 329/766/18, від 01 вересня 2021 у справі №178/1522/18.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Дослідивши матеріали справи та зміст поданих позивачем документів, суд вважає, що наведений адвокатом обсяг послуг з їх вартістю (9000,00 грн.) є неспівмірним із складністю справи та затраченим часом на надання таких послуг. Заявлені витрати не відповідають критерію їх реальності, розумності їхнього розміру, а тому суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 3000 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 80, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договором про споживчий кредит № 7689373 від 15.02.2022 в розмірі 19 000 /дев`ятнадцять тисяч/ грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» - 2662,40 грн. судового збору та 3 000 грн - витрат на професійну правничу допомогу, а всього у загальному розмірі 5 662 грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду, протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 01.07.2026.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», місце знаходження юридичної особи: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд.6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Т.М.Довготько