Рішення від 30 червня 2026 р. у справі №643/14566/21 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/14566/21

Провадження № 2/643/167/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2026

01 липня 2026 року місто Харків

Салтівський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді Сугачової О.О.,

за участю секретаря Мовчан К.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові, розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 – правонаступника ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чуєва Олена Дмитрівна, про встановлення факту спільного проживання, зміну черговості одержання права на спадкування, усунення від права на спадкування,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 , як правонаступник ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до відповідача, яким просить визнати факт спільного проживання ОСОБА_3 разом зі спадкодавцем ОСОБА_6 на час відкриття спадщини, за адресою : АДРЕСА_1 ; змінити черговість спадкування, надавши ОСОБА_3 право на спадкування разом із спадкоємцями першої черги ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та усунути ОСОБА_4 від права на спадкування після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 65 років, помер ОСОБА_6 . Померлий був рідним братом ОСОБА_3 , у зв`язку з чим. останній є спадкоємцем другої черги. Після його смерті відкрилась спадщина на наступне майно: - земельну ділянку площею 0,0600 га, кадастровий номер : 6325456800:07:002:0011,яка розташована: АДРЕСА_2 ; - земельну ділянку площею 0,0588 га, кадастровий номер: 6325456800:07:002:0012, яка розташована: АДРЕСА_2 ; - квартира, яка розташована за адресою : АДРЕСА_3 ; - квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 ; - квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Як стало відомо позивачу, до приватного нотаріуса ХМНО Чуєвої О.Д., із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулися: ОСОБА_4 (донька померлого); ОСОБА_1 (племінник померлого) на підставі заповіту та третя особа - ОСОБА_5 , як непрацездатна матір спадкодавця, яка має право на обов`язкову частку у спадщині. Позивач також звернувся до приватного нотаріуса ХМНО Чуєвої О.Д., із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак нотаріус не прийняла вказану заяву, повідомивши, що він є спадкоємцем лише другої черги на ряду з іншими спадкоємцями попередньої черги. Будь-якої письмової відповіді нотаріус не надала, посилаючись на ст. 8 Закону України «Про нотаріат» - нотаріальну таємницю. Разом з цим, протягом останніх років свого життя померлий тяжко хворів, а позивач надавав йому всіляку допомогу, дбав та піклувався про нього, а тому, вважає, що є підстави для зміни черговості одержання права на спадкування, шляхом визнання за ним права на спадкування разом зі спадкоємцями першої черги. Крім того, беручи до уваги той факт, що померлий ОСОБА_6 мав похилий вік та тяжку хворобу, у зв`язку з чим знаходився у безпорадному стані, а його донька ОСОБА_4 ухилялася від надання йому допомоги, позивач вважає, що є підстави для усунення її від права на спадкування після смерті батька. Так, ОСОБА_4 , починаючи з 2000 мешкає у Греції. Спілкувалася з батьком дуже рідко, виключно телефоном. Бажання приїздити до міста Харкова та відвідувати батька не мала. За цей період померлий неодноразово хворів, знаходився на лікуванні. Починаючи з 2019 у померлого ОСОБА_6 різко погіршився стан здоров`я та йому встановлено основний діагноз - « ІНФОРМАЦІЯ_2 , стан після зовнішнього холангіодрунування, 2 клін. група». У зв`язку з чим, померлий ОСОБА_6 фактично не міг самостійно здійснювати за собою догляд, готувати їжу, ходити до магазину та інше. Його безпорадний стан здоров`я, потребував постійного догляду, піклування та матеріальної допомоги. Померлий ОСОБА_6 неодноразово просив доньку ОСОБА_4 врахувати його стан здоров`я батька та повернутися до міста Харкова, що разом їм буде легше лікувати та доглядати його, однак, на ці прохання ОСОБА_6 не реагувала, ніяких заходів щодо надання допомоги не вживала. Враховуючи тривале ухилення ОСОБА_4 від надання допомоги батькові, позивач був змушений за свої особисті кошти оплачувати лікування брата, супроводжувати його до лікарні, оплачувати постійні обстеження та консультації лікарів, купувати та готувати йому їжу, одяг, здійснювати витрати на утримання квартири тощо. ОСОБА_4 не брала ніякої участі у лікуванні та догляді батька, свідомо ухилялася від надання спадкодавцю будь-якої матеріальної допомоги та моральної підтримки. Після смерті брата позивач самостійно організовував його поховання, усі витрати здійснював за власний кошт. Саме з цих підстав позивач вважає, що його племінниця ОСОБА_4 не має права на отримання частки майна померлого батька, а він на зміну черговості в одержанні права на спадкування після смерті брата. Крім того, позивач зазначає, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 , квартира АДРЕСА_5 не була постійним місцем його проживання, хоча він був зареєстрований. Натомість, з початку 2020 позивач мешкав разом з померлим братом у квартирі АДРЕСА_6 , оскільки останній потребував постійного догляду та піклування, який самостійно здійснювати не міг.

Відповідачка в особі представника ОСОБА_2 скористалась правом надання відзиву проти позову, із змісту якого вбачається. що сторона відповідача не визнає позовні вимоги у повному обсязі.

Відзив мотивований тим, що ОСОБА_4 є донькою ОСОБА_6 . Батьки відповідачки розірвали шлюб 03.04.1990. Позивач ОСОБА_3 - рідний брат батька ОСОБА_4 , ОСОБА_1 - син ОСОБА_3 , відповідно племінник ОСОБА_6 , ОСОБА_5 - мати братів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,бабуся відповідачки ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Після розірвання шлюбу відповідач ОСОБА_4 залишилася проживати із матір`ю, на її утримання були стягнуті аліменти. В 2001 мати ОСОБА_4 - ОСОБА_8 вийшла заміж та виїхала за межі м. Харкова та України разом із неповнолітньою на той час дитиною. Весь час ОСОБА_4 спілкувалася із батьком ОСОБА_6 . Під час своїх приїздів до м. Харкова, вони зустрічалися, вона проживала в квартирі батька за місцем його реєстрації, крім того разом із батьком дочка проводила час у м. Сміла у своїх дідуся та бабусі по лінії матері. ОСОБА_6 підтримував зв`язок із своїми колишніми тестем та тещою. Батько цікавився життям дочки, допомагав їй у здійсненні творчих планів, рецензував її бізнес-плани. Доказом постійного спілкування є фотографії та скріншоти з Viber спілкування за 2020 рік, з яких вбачається що батько повідомляв дочку про свій стан здоров`я, про своє самопочуття, про свій намір залишити заповіт, його зміст, про місце знаходження правовстановлюючих документів на квартиру. У зв`язку із запровадженням карантинних заходів на похованні ОСОБА_4 не була. За тиждень до смерті батька відповідач ОСОБА_1 повідомив свою двоюрідну сестру, що крайньої потреби приїздити не має. І вже 12.11.2020 ОСОБА_1 повідомив, що його дядько помер, його тіло виявив рідний брат, коли прийшов зранку. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер. На випадок своєї смерті він залишив заповіт від 06.10.2020, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Путь О.Г., р.№ 5987. Відповідно до змісту заповіту, ОСОБА_6 розпорядився належним йому майном наступним чином: -49/100 частин квартири АДРЕСА_6 та автомобіль DAEWOO SENS,2005 року випуску, д.н. НОМЕР_1 , заповів позивачу ОСОБА_1 ; - 51/100 частину квартири АДРЕСА_6 , квартиру АДРЕСА_7 , квартиру АДРЕСА_8 , а також все інше майно, де б воно не знаходилося і з чого не складалося він заповів своїй дочці – відповідачці ОСОБА_4 .. У встановлений законом 6 місячний строк ОСОБА_4 14.04.2021 звернулася до приватного нотаріуса ХМНО Чуєвої О.Д. із заявою про прийняття спадщини, 29.12.2020 звернувся ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини, у зв`язку із чим була заведена спадкова справа після померлого ОСОБА_6 за № 67/2020. До спливу 6-місячного строку ОСОБА_4 із спадкоємцем ОСОБА_1 намагалася домовитися про добровільний поділ спадкового майна, але напередодні оформлення свідоцтва про право на спадщину виявилося, що на квартиру АДРЕСА_6 , яка належала ОСОБА_6 накладено арешт за ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02.02.1994 у зв`язку із слуханням цивільної справи за № 2-17/1996, ініційованої за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про визнання права власності, визнання частково недійсним реєстраційного свідоцтва на житло та стягнення шкоди. Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27.04.1995, залишеним без змін ухвалою Харківського обласного суду від 30.05.1995 у задоволенні позову відмовлено. 15.07.2021 до Фрунзенського районного суду м. Харкова надійшла заява від імені ОСОБА_10 про зняття арешту, але ухвалою суду від вона була залишена без розгляду у зв`язку із тим, що ОСОБА_10 заявив, що він таку заяву не подавав і не підписував. Такі незрозумілі дії позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_1 свідчать про їх недобросовісні дії по відношенню до іншого спадкоємця, спромогу затягування строків оформлення спадкових справ, оскільки наявність арешту перешкоджає оформленню спадкового права усіх спадкоємців. Так і цей позов є необґрунтованим, не підтвердженим належними справжніми достовірними доказами, передбаченими нормами ЦК України, недоведеністю підстав для усунення від права на спадкування, для зміни черговості одержання права на спадкування та є спробою затягнути оформлення спадкових прав на ім`я ОСОБА_4 . Відповідачка вважає, що позивачем не надано доказів існування вищезазначених обставин, що могли б стати підставою для задоволення позову в частині зміни черговості. Не є доведеними факти того, що спадкодавець ОСОБА_6 останні роки свого життя тяжко хворів, потребував стороннього догляду та опіки, тобто тривалий час знаходився у безпорадному стані. Так, ОСОБА_6 з 12.02.2008 зареєстрований, як ФОП із видом діяльності 68.20 «надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна», був власником вищезазначених квартир, двох гаражних боксів, двох земельних ділянок. Здійснюючи свою підприємницьку діяльність батько отримував самостійний прибуток, і не потребував сторонньої матеріальної допомоги. Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що спадкодавець ОСОБА_6 звертався до ОСОБА_4 за допомогою, потребував її за наявності допомоги, яку нетривалий час отримував від позивача, що ОСОБА_4 відмовилася у наданні такої допомоги за наявності у нього можливості цю допомогу надати. Далі, у переписці з донькою ОСОБА_6 повідомляв, що проходить обстеження, повідомляє про своє самопочуття, що чиюсь допомогу не потребує. 15.06.2020 ОСОБА_6 повідомив дочку про намір вирішити питання із спадщиною у зв`язку із необхідністю проведення операції, яку пізніше скасували лікарі. 16.06.2020 він викладає зміст заповіту, який був офіційно складений 06.10.2020 та посвідчений нотаріально. При цьому, ОСОБА_6 , виключаючи майбутні претензії матері ОСОБА_5 зазначає, про необхідність того, щоб племінник ОСОБА_1 , якому він залишає 49/100 частин квартири АДРЕСА_6 , здавав квартиру у оренду, а оплату надавав бабусі та батькові. Тоді ж надсилає дочці копії усіх правовстановлюючих документів, та фотографує місце їх знаходження у квартирі. Після виписки з лікарні, зазначає, що їздив на автомобілі, що свідчить про його задовільний стан здоров`я, можливість самостійно пересуватися. 04.10.2020 ОСОБА_6 повідомляє дочку про діагностування онкологічного захворювання, і як зазначено, вище 0.10.2020 складає заповіт, фотокопію якого 16.10.2020 доводить до відома дочку, надсилаючи за допомогою додатку Viber. Заповіт складався за місцем роботи нотаріуса, а не вдома, що свідчить про можливість ОСОБА_1 самостійно пересуватися. Надані позивачем копії медичних досліджень, консультаційних свідчить про проведення досліджень, обстежень, не зазначає про безпорадний стан ОСОБА_6 та необхідність сторонньої допомоги. Таким чином, позивачем не надані належні та допустимі докази на підтвердження, що ОСОБА_6 потребував допомоги і позивач матеріально забезпечував його. Крім того, ОСОБА_6 не втратив здатність працювати, він отримував матеріальний заробіток, не втратив здатність здійснювати роботи по господарству, міг самостійно пересуватися, постійно спілкувався із знайомими, дочкою, міг самостійно робити покупку продуктів, готувати та вживати їжу, приймати ліки, справляти фізіологічні потреби. Отже, спадкодавець на момент складання заповіту мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, його волевиявлення було вільним, відповідало його внутрішній волі та було спрямоване на настання наслідків, зазначених у заповіті на розпорядження належним йому майном на випадок своєї смерті, він розумів значення своїх дій, призначив конкретних спадкоємців, зазначив склад спадкового майна, і частки, які призначені визначеним спадкоємцям. Відсутність у заповіті позивача ОСОБА_3 ,як призначеного спадкоємця, свідчить про волевиявлення ОСОБА_6 про позбавлення спадщини свого брата. Посилання на те, що позивач взяв на себе усі витрати, пов`язані із похованням, не відповідають дійсності, оскільки їм була отримана соціальна допомога на поховання, а також спадкодавцем були залишені грошові кошти для дочки, частину з яких було передано ОСОБА_3 племінниці ОСОБА_4 , що фіксувалося відеозаписом за його ініціативою, а частина з них, зокрема 40 000 грн. залишилася у ОСОБА_11 , який послався на те, що це буде відшкодуванням за витрати, понесені на поховання. Також, надані копії квитанцій про сплату комунальних послуг свідчать про оплату тільки за жовтень 2020, інші платежі були здійснені вже після смерті ОСОБА_6 і не можуть бути прийняті як докази, щодо надання матеріальної допомоги спадкодавцю. Звертає увагу також і на те, що після смерті ОСОБА_6 , батько та син відповідно ОСОБА_3 та ОСОБА_1 користуються спадковим майном померлого, отримують доходи від здачі житла за договором найму. Також, не є доведеним факт спільного проживання ОСОБА_3 разом із ОСОБА_6 . ОСОБА_6 проживав з матір`ю, за нею наглядав, вона знаходилася на його повному утриманні. Кожен з них зареєстрований за різними адресами, відносини які існували між братами не носили характер, що притаманний сім`ї, вони спільно не проживали, не були пов`язані спільним побутом, не мали взаємних прав та обов`язків. ОСОБА_3 проживав і проживає разом із дружиною. Зі слів його сина ОСОБА_1 , спадкоємець помер ІНФОРМАЦІЯ_4 за відсутністю брата, який ночував удома за адресою АДРЕСА_9 . Відпоідачка звертає увагу і на те, що між братами існували складні відносини, оскільки позивач тривалий час оспорював право власності ОСОБА_6 на житло.

Позивач ОСОБА_1 скористався правом наданні відповіді/заперечення на відзив представника відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_2 , де повторив обставини та доводи своєї позиції та просить відхилити відзив сторони відповідача.

Третя особа ОСОБА_5 12.10.2021 звернулася до суду із заявою, із змісту якої вбачається, що остання підтримує позовні вимоги у повному обсязі. ОСОБА_5 у заяві зазначає, що донька померлого – ОСОБА_4 з 2000 року проживає у Греції, до України приїзжає дуже рідко, останній раз до батька приїжджала наприкінці 2018, саме у той час, коли у ОСОБА_6 погіршився стан здоров`я. Наприкінці лютого 2020, ОСОБА_5 стало відомо, що її син ОСОБА_6 попросив брата ОСОБА_3 допомагати йому в особистих та хатніх справах через погіршення стану здоров`я та з квітня 2020 ОСОБА_3 , ОСОБА_12 та ОСОБА_1 почали у повному обсязі доглядати хворого ОСОБА_6 . З липня 2020 ОСОБА_3 переїхав до хворого брата, щоб піклуватися ним, прожив весь час у його квартирі, сплачував лікування, комунальні послуги тощо. Також ОСОБА_5 відомо, що її син ОСОБА_6 прохав свою дочку приїхати до нього та доглядати за ним, між тим вона не приїжджала, просив надати йому фінансову допомогу, проте ОСОБА_4 відмовлялась. ОСОБА_4 змушувала свого батька, сина ОСОБА_5 , скласти на свою користь заповіт, при цьому ухилялася від догляду за хворим батьком.

В судовому засіданні позивач підтримав викладені у позові обставини та його вимоги повністю, просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, повністю підтримуючи доводи, викладені у відзиву. Просив відмовити у задоволені позовних вимог повністю.

Третя особа ОСОБА_5 в померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (т.3 а.с.96).

Суд, вивчивши доводи позивача, заперечення відповідача, вислухавши свідків, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню, виходячи із такого.

У відповідності до положень частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Зі змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 та племінником ОСОБА_6 .

Відповідачка ОСОБА_4 є донькою ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , шлюб між якими розірваний 03.04.1990.

ОСОБА_5 є матір`ю ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та бабусею ОСОБА_4 .

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Харкові.

Після смерті ОСОБА_6 залишилось спадщина у виді квартири АДРЕСА_6 , квартири АДРЕСА_8 квартири АДРЕСА_7 , гаражні бокси та земельні ділянки.

05.10.2020 ОСОБА_6 залишив заповіт, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Шуть О.Г., реєстраційний №5987, відповідно до змісту якого останній розпорядився своїм майном таким чином: - 49/100 частини квартири АДРЕСА_6 та автомобіль «DAEWOO SENS», 2005 року випуску, д.н. НОМЕР_1 , заповів ОСОБА_1 ; - 51/100 частини квартири АДРЕСА_6 , квартиру АДРЕСА_7 , квартиру АДРЕСА_8 , а також все інше майно, де б воно не знаходилося і з чого не складалося, заповів своєї донці – ОСОБА_4 .

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Харкові.

Організацією поховання займався брат померлого ОСОБА_3 .

Постановою Харківського апеляційного суду від 07.03.2024 залучено до участі у справі №643/14566/21 правонаступника ОСОБА_3 – ОСОБА_1 .

Такі обставини підтверджено копіями свідоцтва про народження, свідоцтва про переміну прізвища, імені, по батькові, свідоцтва про смерть шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, свідоцтва про одруження, свідоцтва про смерть, Витягом з Державного реєстру правочинів, Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, Державних актів на право власності на земельну ділянку, довідки про наявність або відсутність інформації про зареєстровані права власності на об`єкт нерухомого майна з перевіркою відомостей з відкритих інформаційних ресурсів, заповіту від 05.10.2020, постанови Харківського апеляційного суду від 07.03.2024 про залучення (т.1 а.с.20-23,31-34, 61, 164, 223, т.3 а.с. 147,148, т.4 а.с.11.12).

Позивач просить суд визнати факт спільного проживання ОСОБА_3 разом із спадкодавцем ОСОБА_6 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Положеннями ч.1 ст. 315 ЦПК України визначений перелік фактів, що мають юридичне значення, які розглядає суд.

Відповідно до правил ч.2 ст. 315 ЦПК України у судовому засіданні можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до положень ч. 1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до внутрішнього переконання.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 до часу своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_9 .

На підтвердження своїх доводів щодо визнання факту спільного проживання ОСОБА_3 разом із спадкодавцем ОСОБА_6 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 позивачем в якості доказів надано такі докази: копії квитанцій про сплату комунальних послуг на ім`я ОСОБА_1 з вересня 2020 по липень 2021, медичної документації стосовно хвороби ОСОБА_6 , договорів – замовлення на організацію та проведення поховання, актів КП «Ритуал» ХМР на ритуальні послуги, оформлені (т.1 а.с. 11-18, 24-30, 35-54).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 , яка є матір`ю позивача ОСОБА_1 та колишньою дружиною ОСОБА_3 зокрема зазначила, що померлий ОСОБА_6 у лютому 2020 став скаржиться на стан здоров`я, почав часто втомлятися, просив допомоги, тому вони періодично його навідували, привозили продукти харчування, іноді вона готувала їжу, а ОСОБА_3 з сином привозили все необхідне, допомагали на дачі, син також допомагав з ремонтом в іншій квартирі дядька. У останнього потім набряклі ноги, йому встановили дренаж, він перестав керувати автомобілем. Проте міг спілкуватися, розмовляти по телефону тощо. Відповідачка знала про хворобу батька, іноді дзвонила та цікавилась його станом здоров`я, однак не приїжджала до нього, посилаючись на пандемію. ОСОБА_6 з літка 2020 приймав знеболювальне та до нього переїхав ОСОБА_3 . До нотаріуса у жовтні 2020 ОСОБА_6 возив син та свідку відомо про складання заповіту на ім`я ОСОБА_1 та відповідачці. Про те, що ОСОБА_13 тиснула на батька та відмовляла від складання заповіту на інших осіб, відмовлялася від допомоги батьку тощо, ОСОБА_12 відомо зі слів ОСОБА_3 . Також свідок зазначила, що ОСОБА_6 працював, мав дохід та пенсію, матеріальної допомоги не потребував. Спадкоємці намагались вирішити питання щодо спадкового майна мирним шляхом.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні зазначила, що позивач племінник, ОСОБА_3 – чоловік сестри ОСОБА_12 , а померлий ОСОБА_6 – брат чоловіка сестри, з яким була знайома близько 40 років. Оскільки ОСОБА_14 є лікарем, то ОСОБА_6 до неї за медичною допомогою звертався протягом свого життя. На онкологію захворів на початку 2019, з липня 2020 встановили дренаж, у нього був важкий стан. До нього приїжджала разів 5, він приїжджав до неї на перев`язки, але у подальшому через стан здоров`я автомобілем не керував, хто його привозив, невідомо. ОСОБА_3 став проживати з братом, доглядати за ним, оскільки потребував сторонньої допомоги та був у безпорадному стані. Свідку відомо, що донька ОСОБА_6 знала про хворобу батька. Про складання заповіту ОСОБА_14 невідомо. Зі слів ОСОБА_3 знає, що ОСОБА_13 тиснула на батько, при цьому відмовлялась за ним доглядати тощо.

Далі, із наданої медичної документації вбачається, що у ОСОБА_6 у жовтні 2020 встановлений діагноз – рак жовчних протоків з метастазами, термінальна стадія (т. 1 а.с. 12-18, т.3 а.с.235).

Як вже встановлено, на випадок своєї смерті ОСОБА_6 залишив заповіт від 05.10.2020, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шуть О.Г., реєстраційний № 5987. Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі статтею 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статі 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно із частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси, серед іншого, видають свідоцтва про право на спадщину.

Маючи намір оформити спадщину після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , у встановлений законом 6-ти місячний строк до приватного нотаріуса ХМНО Чуєвої О.Д. із заявою про прийняття спадщини, тому що до цього приватного нотаріуса 29.12.2020 звернувся відповідач ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини та 14.04.201 із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_4 у зв`язку із чим була заведена спадкова справа після померлого ОСОБА_6 за № 67/2020 (т.4 а.с. 1-52).

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Згідно п.п. 4.10 п. 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п. 2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року).

Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

З п.п. 3.22 п. 3 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вбачається, що у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Отже, аналіз наведених вище норм законодавства та наданих позивачем доказів на підтвердження доводів щодо встановлення /визнання факту спіднього проживання ОСОБА_3 разом із спадкодавцем ОСОБА_6 на час відкриття спадщини вбачається, що останні були зареєстровані за різними адресами, а належних та достатніх доказів того, що вони буди пов`язані спільним побутом, спільний бюджет, мали взаємні права та обов`язки, що притаманно сім`ї, суду не надано.

Надання суду з боку позивача копій квитанцій про оплату комунальних послуг, медичної документації щодо стану здоров`я померлого ОСОБА_6 , відомостей про допомогу останньому братом, племінником, іншими особами, їх догляд через тяжку хворобу, здійснення поховання – не є доказами факту постійного проживання однією сім`єю зі спадкодавцем.

До показів перелічених вище свідків стосовно їх заяв про те, що ОСОБА_3 з літку 2020 постійно проживав разом із ОСОБА_6 , при відсутності інших доказів такого факту, суд відноситься критично, оскільки свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_14 є родичами позивача ОСОБА_1 , відповідно зацікавлені у результаті розгляду справи. Інших незалежних до сторін та обставини свідків судом не опитано.

Далі, із змісту позову вбачається, що позивач ОСОБА_3 є спадкоємцем другої черги, рідним братом спадкодавця ОСОБА_6 , оскільки протягом останніх років свого життя померлий тяжко хворів, а позивач надавав йому всіляку допомогу, дбав та піклувався про нього, а тому вважає, що є підстави для зміни черговості одержання права на спадкування разом із спадкоємцями першої черги. А через те, що померлий ОСОБА_6 через похилий вік та тяжку хворобу знаходився у безпорадному стані, а його донька ОСОБА_4 ухилялася від надання йому допомоги, є підстави для усунення її від права на спадкування після смерті батька.

Так, матеріали справи містять медичну документацію щодо встановленого діагнозу померлого ОСОБА_6 , із якої зокрема вбачається, що останньому 04.10.2019 діагностували підозру на онкологію, 03.06.2020 такий діагноз підтверджено, 12.10.2020 встановлений діагноз: «ХолангіоСа Ct4N2M1» (рак жовчних протоків з метастазами, термінальна стадія).

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (стаття 1262 ЦК України).

Між тим, спадкодавець ОСОБА_6 залишив заповіт.

Згідно ч. 1 статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Далі, цивільним законодавством встановлюється два способи зміни черговості одержання права на спадкування: за домовленістю спадкоємців (договірний) і судовий.

За змістом частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність таких юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1)здійснення опіки над спадкоємцем тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2)матеріальне забезпечення спадкодавця; 3)надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонті квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5)безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійне забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом (Постанова Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі № 521/6358/17 (провадження № 61-11757св19), Постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 755/8930/18 (провадження № 61-14692св18), Постанова Верховного Суду від 18 червня 2020 року у справі № 565/1046/16-ц (провадження № 61-35423св18)).

Відтак, для зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин.

Так, суду позивачем ОСОБА_3 , а в подальшому його правонаступником ОСОБА_1 на підтвердження вимог щодо зміни черговості права на спадкування надані такі докази: фотознімки сумісного часу проведення певних осіб, медичну документацію стану здоров`я спадкодавця, квитанцій про сплату комунальних послуг, а також пояснення вищезазначених свідків.

Дійсно у т.1 на а.с. 195-211 містяться фотокопії світлин, на яких зображено сумісний час проведення певних осіб, при цьому без зазначення дати, місця проведення та хто саме на тих світлинах зафіксований.

Доказів про матеріальне забезпечення спадкодавця, надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто прибирання приміщення, приготування їжі, ремонту квартири або інших приміщень, за виключенням невідомим авторів скріншотів переписки у т.1 а.с.214,215, а також придбання ліків за рекомендаціями лікарів тощо, що здійснювалося протягом тривалого часу, суду не надано.

Проте, встановлено, що ОСОБА_6 як ФОП надавав в оренду та експлуатацію нерухоме майно, від чого мав прибуток, що підтверджується витягом з реєстру Головного управління ДПС у Харківській області, Київської ДПІ (Московський район м. Харкова), договору найму на кв. АДРЕСА_8 , з донькою складав та обговорював бізнес плани тощо (т.1 а.с. 145-147, 160-162, 165-171).

Таким чином, при відсутності доказів у підтвердження того, що ОСОБА_6 потребував і матеріальної допомоги та його доходу було недостатньо, що позивачем не надано, суд доходить висновку, що ОСОБА_6 мав самостійний дохід, і усі витрати на його потреби, використовувалися й з його особистих коштів.

Наявність звернень ОСОБА_3 до медичних установ з приводу хвороби брата, не є однозначним підтвердженням здійсненням опіки над останнім.

Суд припускає, що стороною позивача здійснювався необхідний догляд за хворим ОСОБА_6 , між тим суд не може ґрунтувати свої рішення на припущеннях.

Відповідно до ЦПК України, доказування не може базуватися на домислах, здогадках чи ймовірностях — усі обставини справи мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Далі, безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Належними доказами, які підтверджують безпорадний стан особи, є відповідні медичні (лікарські) документи, висновки судово-медичних експертів.

Як було зазначено вище, не є доведеними факти того, що спадкодавець ОСОБА_6 потребував стороннього постійного догляду та опіки тобто тривалий час знаходився у безпорадному стані.

Згідно положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Суду не надано таких медичних документів, які б свідчили про потребу стороннього постійного догляду та опіки за ОСОБА_6 , який тривалий час перебував у безпорадному стані.

Висновків судово-медичного експерта матеріали справи не мстять, клопотань про проведення такого виду експертизи сторонами не заявлено.

Пояснення свідка ОСОБА_14 в судовому засіданні, яка лише зазначила себе як лікаря-хірурга, заявивши про безпорадний стан ОСОБА_6 на її професіональну думку, який потребував сторонньої допомоги через тяжку хворобу, не є належним та допустимим доказом для безумовного встановлення такої обставини.

Згідно частин першої, другої ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, аналіз вищевикладеного свідчить про не доведення фактів того, що спадкодавець ОСОБА_6 потребував стороннього постійного догляду та опіки, тривалий час знаходився у безпорадному стані.

Із Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати КЦС від 21.05.2025 у справі №629/2215/22 зазначено, що вирішуючи позовні вимоги, апеляційний суд встановив, що за життя ОСОБА3 отримував пенсію за віком. Позивачка не довела, що такого доходу було недостатньо для його майнового забезпечення. Той факт, що ОСОБА1 також отримує пенсію за віком, зазначеного не спростовує. Суд апеляційної інстанції відхилив посилання позивачки на те, що факт матеріального утримання нею ОСОБА3 підтверджується поясненнями свідків, оскільки самі лише пояснення свідків не є достатніми для підтвердження зазначеного факту.

У контексті наведеного Верховний Суд зазначає, що згідно з ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджено певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Поясненнями сторони та поясненнями свідків не може доводитися акт наявності/виконання зобов`язань.

Із Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати КЦС від 05.03.2025 у справі №185/3050/21 вбачається, що колегії суддів погоджується з висновками апеляційного суду про те, що доказів, які б надавали підтвердження, що померлий ОСОБА3 був тривалий час у безпорадному стані через похилий вік чи хворобу, потребував стороннього догляду, допомоги, піклування, позивачкою не надано. Згідно висновку судово-медичної експертизи про безпорадний стан померлого ОСОБА3 можливо вказати лише за період з 14.07.2020, медичної документації за інший проміжок часу комісії експертів не надано (тобто за три місяці до смерті).

Таким чином, встановивши, що позивач не довів належними, достовірними і достатніми доказами наявності передбачених ч.2 ст. 1259 ЦК України обставин юридичних фактів у їх сукупності, за наявності яких не мало виникнути право на сплакуванню у першу чергу, зокрема матеріального забезпечення спадкодавця, надання йому будь-якої іншої допомоги, що має матеріалізоване вираження, а також тривалості здійснення таких дій, також перебування спадкодавця ОСОБА_6 у безпорадному стані, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги щодо зміни черговості одержання права на спадкування.

Далі, у відповідності до положень ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Для ухвалення рішення про усунення від спадкування за ч. 5 ст. 1224 ЦК мають бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, а останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов`язку щодо її надання.

В п. 6 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. №7 міститься роз`яснення, що правило ч. 5 ст. 1224 ЦК стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК не були зобов`язані утримувати спадкодавця.

У постановах Верховного Суду від 29.01.2020 р. у справі №205/330/17 та від 23.04.2020 р. у справі №243/7065/18 зроблено висновок, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій (Постанова Верховного Суду від 29 січня 2020, судова справа №205/330/17, провадження № 61-11539св19; Постанова Верховного Суду від 23 квітня 2020„ судова справа №243/7065/18, провадження №61-11169св19).

Позивач звернувшись з позовною вимогою про усунення відповідачки ОСОБА_4 від спадкування після смерті її батька ОСОБА_6 посилається на те, що ОСОБА_4 достеменно знаючи про тяжку, невиліковну хворобу батька, ухилилися від обов`язку підтримувати та надавати допомогу, перебуваючи за межами України, не спілкувалася та приїжджала до батька, посилаючись на карантинні обмеження тощо.

Крім того, позивач стверджує, що ОСОБА_4 тиснула на батька з метою складання ним заповіту на її користь, скориставшись його етаном здоров`я тощо.

На підтвердження таких доводів позивачем суду надано особисті пояснення, пояснення свідків, скріншоти переписки та інші перелічені вище текстом докази, на які позивач посилається на доведення факту спільного проживання з спадкодавцем та зміну черговості у спадкуванні, що судом проаналізовано та надано оцінку текстом вище.

Між тим, стороною відповідача в обґрунтування заперечень щодо вказаних вище доводів суду надано копії скріншотів з Viber спілкування протягом 2020 року, з яких загалом вбачається що батько повідомляв дочку про свій стан здоров`я, своє самопочуття, про свій намір залишити заповіт, його зміст, про місце знаходження правовстановлюючих документів на квартиру , додаючи фото документів (т.1 а.с. 130-157).

Перебування відповідачки на період захворювання батька та на час його смерті, при встановленому судом факту наявності спілкуванні між ними тощо, не є підставою для усунення від спадкування в розумінні вищезазначених норм цивільного законодавства.

Факт того, що ОСОБА_4 тиснула на батька ОСОБА_6 щодо складання заповіту на її користь, ніякими доказами не підтверджено, крім особистих стверджень позивача, пояснень його свідків, які на такі обставини посилаються на отриманням інформації від ОСОБА_3 , при цьому зазначаючи, що до приватного нотаріуса Криворучко В.І. супроводжував саме позивач ОСОБА_1 .

Крім того, суд звертає увагу на фрагмент скріншот переписки, що міститься у т.1 а.с.158, із змісту якої 26.10.2020 вбачається: «Привет. Это Вова двоюродный брат. Твой папа просил передать, что все стабильно. За ним хорошо ухаживаем. Сказал передать, что пока ехать не нужно».

Таким чином, суд вважає, що і такі доводи та вимоги позивачем належним чином не доведені, є необґрунтованими, спростовуються наданими доказами стороною відповідача, а тому задоволенню не підлягають.

Далі, право на заповіт може бути здійснене протягом всього життя особи і включає в себе як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і права на їх зміну чи скасування. Усі наведені правомочності заповідача в сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є реалізацією свободи заповіту, яка є принципом спадкового права.

Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання. Постанова КЦС ВС від 20.07.2022 року у справі № 461/2565/20.

Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення зумовлює пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки (збільшення частки у спадщині, зміна черговості одержання права на спадкування), одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК України ( Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати КЦС від 21 березня 2018 року в справі № 206/68/15-ц (провадження № 61-2254св18), постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати КЦС від 08 жовтня 2018 року в справі № 441/509/16 (провадження № 61-27049св18).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати КЦС від 24 вересня 2020 року у справі № 534/1318/17 (провадження № 61-1821св19) зазначено, що вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення породжує пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК України. Оскільки позивач не довела в установленому законом порядку, що вона є особою, для якої таке усунення породжує пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки, а також не зверталася з позовом про одержання права на спадкування, суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок про безпідставність такої вимоги.

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати КЦС від 15.03.2023 у справі №202/7582/18; №61-1706св23, зазначено, що при відмові у задоволенні позову апеляційний суд послався на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що спадкодавець перебував у безпорадному стані та потребував допомоги саме від відповідача, а останній, у свою чергу, умисно ухилявся від надання такої допомоги. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від права на спадкування. Не доведеними також є і вимоги позивача про усунення від права на спадкування у зв`язку із вчиненням відповідачем замаху на життя спадкодавця.

Як зазначено вище, судом встановлено, що 05.10.2020 ОСОБА_6 залишив заповіт, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Шуть О.Г., реєстраційний №5987, відповідно до змісту якого останній розпорядився своїм майном таким чином: - 49/100 частини квартири АДРЕСА_6 та автомобіль «DAEWOO SENS», 2005 року випуску, д.н. НОМЕР_1 , заповів позивачу ОСОБА_1 ; - 51/100 частину квартири АДРЕСА_6 , квартиру АДРЕСА_7 , квартиру АДРЕСА_8 , а також все інше майно, де б воно не знаходилося і з чого не складалося, заповів відповідачки - своєї донці ОСОБА_4 .

Позивач, отримавши 49/100 частини квартири АДРЕСА_6 та автомобіль «DAEWOO SENS», 2005 року випуску, д.н. НОМЕР_1 , не є особою, яка має право на обов`язкову частку у спадщині відповідно до ст. 1241 ЦК України, підстав для застосування інституту усунення від спадкування за ч. 5 ст. 1224 ЦК України немає.

Доводи, на які посилається позивач, на підтвердження яких надав медичні документи, свідчення тощо, і в цієї частині позовних вимог, суд визнає безпідставними, оскільки за умов спадкування за заповітом ці обставини не мають юридичного значення для вирішення спору.

Чітке розмежування законом у спадковому праві: механізм усунення від спадкування за ухилення від надання допомоги (ч. 5 ст. 1224 ЦК України) застосовується лише у випадках спадкування за законом і не поширюється на спадкоємців за заповітом, якщо вони не претендують на обов`язкову частку.

Таким чином, остаточно з`ясувавши характер спірних правовідносин, предмет та підставу позову, можливості порушення права позивача, як правонаступника ОСОБА_3 та його захисту в обраний ним спосіб, з`ясувавши характер, суть та підстави заявлених позивачем вимог, норми права, , якими вони регулюються, практику Верховного Суду, давши належну правову оцінку долученим доказам у їх сукупності, суд приходить до переконання про безпідставність та недоведеність пред`явлених позовних вимог, а відтак, про необхідність у повної відмови в їх задоволенні.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 81, 83, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Відмовити повністю у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 – правонаступника ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чуєва Олена Дмитрівна, про встановлення факту спільного проживання, зміну черговості одержання права на спадкування, усунення від права на спадкування.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення, апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються судом:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_9 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_10 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чуєва Олена Дмитрівна, адреса місцезнаходження: 61003, м. Харків, вул. Кузнечна,22, секція 3.

Рішення виготовлено 01.07.2026

Суддя О.О. Сугачова