Вирок від 30 червня 2026 р. у справі №636/11286/25 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 636/11286/25

Провадження № 1-кп/638/1620/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221240000820 від 28.09.2025, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, українець, громадянина України, з вищою освітою, який є не одруженим, раніше не судимим, працює на посаді головного механіка служби головного інженера у Харківському плитковому заводі, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

встановив:

Встановлено, що 27 вересня 2025 року о 18 годині 48 хвилині, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючи технічно справним автомобілем марки - «Renault» моделі - «Logan» д.н.з. НОМЕР_1 , здійснював рух по вул. Харківській, с. Печеніги, Чугуївського р-н, Харківської області, в напрямку м. Харків, зі швидкістю не менше ніж 63 км/год., здійснюючи рух із незмінною швидкістю та наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого поблизу буд. 101 по вул. Харківській с. Печеніги, ОСОБА_5 перевищив максимально допустиму швидкість руху, що встановлена у населених пунктах, та своєчасно не виявив небезпеку для руху у вигляді пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка в цей час рухалась по пішохідному переходу, яку він міг об?єктивно завчасно виявити, але не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. Чим порушив вимоги п. 12.3, 12.4, 12.9б) Правил дорожнього руху України де зазначено:

- «12.3 У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об?єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об?їзду перешкоди»;

- «12.4 У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.»;

- «12.9б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6, 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил».

У зв?язку з чим допустив наїзд правою передньою частиною автомобіля на пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до висновку судово-медичного експерта №12-14/679-A/25 від 20.11.2025 року отримала наступні тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому верхньої третини правої плечової кістки зі зміщенням та закритого ушкодження зв?язок правого променево-зап?ястного суглобу із наявністю рваної рани правого ліктьового суглоба; закритого перелому верхньої та нижньої гілки правої лобкової кістки зі зміщенням; підшкірна гематома правого стегна та відкритого уламкового перелому нижньої третини діафізу великогомілкової та малогомілкової кісток правої гомілки зі зміщенням, які належать до категорії ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя.

Згідно висновку судово-автотехнічної експертизи № CE-19/121-25/26368 від 12.11.2025 року, порушення водієм ОСОБА_5 п.12.3, п. 12.4. п. 12.9б) ПДР України перебувають у прямому причинному зв?язку з подією та настанням наслідків.

Дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні наслідки.

У судовому засіданні обвинувачений вину у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав повністю, розкаявся. Підтвердив обставини, визначені в обвинувальному акті. Просив не карати суворо та надати можливість виправлення без відбуття покарання.

Потерпіла до суду не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, цивільного позову не заявляла.

Захисник у судовому засіданні просила врахувати, що обвинувачений вину у вчиненні злочину визнав повністю, потерпілою цивільного позову не заявлялося, а ОСОБА_5 відшкодовано майнову шкоду, яка не підлягає стягненню страховою компанією, а також моральну шкоду. Враховуючи наявність пом`якшуючих обставин, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання, захисник просила призначити покарання із застосуваннями положень ст. 69, 75 КК, без застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України в судовому засіданні визнано недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які його характеризують. Зміст цих обставин вірно розуміються обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження, сумнівів стосовно добровільності їх позиції у суду не має, та роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає доведеним пред`явлене ОСОБА_5 обвинувачення та кваліфікує дії останнього за ч. 2 ст. 286 КК України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні наслідки.

Суд враховує, що відповідно до ст.50 КК України, складовими покарання є не тільки кара та виправлення засуджених, а й запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так й іншими особами, що є найбільш актуальним в обстановці, що склалася.

Визначаючи вид та міру покарання, суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує: тяжкість скоєних правопорушень, характер та ступінь тяжкості наслідків, що настали; їх суспільну небезпеку; а також, враховує особу обвинуваченого та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 09 жовтня 2018 року у справі №756/4830/17-к вказала про те, що визначені уст.65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує ступінь тяжкості злочину за ч. 2 ст. 286 КК України який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, характер та ступінь тяжкості наслідків, що настали; їх суспільну небезпеку; а також, враховує особу обвинуваченого та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Вивченням особи обвинуваченого судом встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є уродженцем м. Харкова, українцем, громадянином України, з вищою освітою, який є не одруженим, раніше не судимим, працює на посаді головного механіка служби головного інженера у Харківському плитковому заводі, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Впродовж останніх п`яти років за медичною допомогою до КНП ХОР «ОПНД №3» не звертався, на диспансерному (профілактичному) обліку не перебуває. Має позитивну характеристику від ПрАТ «Харківський плитковий завод». Також має мати, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є інвалідом ІІ групи.

Обставиною, що пом`якшує покарання, є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Як випливає із змісту ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

При призначенні покарання суд керується також положенням п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23.10.2003 року, згідно якого суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.

При обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, особу винного, котрий раніше не судимий, згідно медичних довідок на обліку у психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, вину визнав, щиро розкаявся, а також його позицію до вчиненого, відсутність обтяжуючих покарання обставин, у зв`язку з чим вважає за можливе призначити йому покарання необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі.

Однак, враховуючи обставини, що пом`якшують покарання, ставлення обвинуваченого до скоєного, суд вважає за доцільне надати йому можливість виправлення та перевиховання шляхом звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України із покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Щодо призначення ОСОБА_5 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд зазначає наступне.

Так, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілий, згідно висновку експерта № 12-14/679-А/25 20.11.2025, отримала тяжкі тілесні ушкодження. Жодне матеріальне відшкодування не зменшує суспільної небезпеки самого факту завдання такої суттєвої шкоди здоров`ю потерпілого.

Також суд зазначає, що автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки. Право на керування ним є спеціальним правом, яке держава надає громадянину лише за умови безумовного дотримання правил безпеки. Вчинення ДТП із завданням потерпілому тяжких тілесних ушкоджень свідчить про те, що обвинувачений зневажив цією безпекою.

На думку суду, позбавлення права керувати транспортними засобами не позбавляє обвинуваченого можливості працювати, допомагати сім`ї іншими способами, які не пов`язані з особистим керуванням автомобілем.

У зв`язку з чим, суд вважає, що за вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України обвинуваченому ОСОБА_5 слі призначити крім основного покарання також і додаткове покарання позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Вказане додаткове покарання сприятиме виправленню обвинуваченого в частині суворого дотримання в подальшому Правил дорожнього руху України, що надалі унеможливить становити його загрозу для оточуючого суспільства, в тому числі учасників дорожнього руху.

Процесуальні витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз у кримінальному провадженні, стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Цивільний позов потерпілою не заявлявся.

Речові докази по справі відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,-

ухвалив:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

Відповідно до ст. 75 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від відбування вказаного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю в 2 роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на проведення експертиз: № KCE-19/121-25/26368 від 12.11.2025 у сумі 13371,00 грн., № 15513 від 14.11.2025 у сумі 12722,40 грн.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Харкова шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів: засудженим з дня отримання копії вироку, іншими учасникам судового провадження з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя: ОСОБА_1