Вирок від 30 червня 2026 р. у справі №619/4357/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/4357/26

провадження № 1-кп/619/465/26

ВИРОК

іменем України

01 липня 2026 року,

м. Дергачі,

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2

розглянув у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, кримінальне провадження №120206220000000764 від 25.06.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Одеської області смт Ширяєве, громадянина України, одруженого, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_3 на момент вчинення інкримінованого йому проступку проходив військову службу на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 1 від 01.01.2023 (по стройовій частині) на посаді старшого водія 1 відділення охорони 1 взводу охорони 1 роти охорони батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 , де відповідно до діючих нормативно-правових актів, а саме відповідно до вимог положень ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 на систематичній основі отримував грошове забезпечення. Так, ОСОБА_3 , будучи обізнаний із порядком проходження військової служби, несення внутрішньої служби, у порушення вимог ст. ст.17, 65 Конституції України, ст. ст.11, 12, 16, 49, 127, 128, Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. ст.1, 17 Закону України «Про оборону України» у період часу з 01.01.2023 по 31.01.2023 перебуваючи у розташуванні військової частини НОМЕР_1 поблизу населеного пункту АДРЕСА_2 , територія якого відповідно до Наказу головнокомандуючого ЗСУ № 26 від 02.02.2023, № 35 від 14.02.2023, № 67 від 17.03.2023 не відноситься до району ведення воєнних (бойових) дій, маючи прямий умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, а саме бюджетними коштами, що виділялися з Державного бюджету України на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що у період з 01.01.2023 по 31.01.2023 він не брав безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 є підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 гривень пропорційно часу такої участі, умисно не повідомив про зазначені обставини посадових осіб військової частини НОМЕР_1 , які здійснювали нарахування та виплату грошового забезпечення. У результаті реалізації свого прямого злочинного умислу, спрямованого на незаконне безоплатне обернення на свою користь чужого майна ОСОБА_3 без законних підстав заволодів бюджетними коштами у сумі 70000,00 гривень після чого, отримавши зазначені кошти у своє фактичне володіння, він обернув їх на власну користь та в подальшому розпорядився ними на власний розсуд, чим заподіяв державі в особі військової частини майнову шкоду на зазначену суму.

Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою.

Встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Положеннями ч. 2 та ч. 3 ст. 381 КПК України передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Згідно з ч. 1 ст. 382 КПК України суд у п`ятиденний строк з дня отримання обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку, а в разі затримання особи у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 298-2 цього Кодексу, невідкладно вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок.

До обвинувального акту прокурором додана письмова згода підозрюваного ОСОБА_3 , складена у присутності захисника ОСОБА_4 щодо визнання своєї винуватості у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Крім того, до обвинувального акту прокурором додана письмова згода представника потерпілого ОСОБА_5 , у якій він згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження та згоден з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Встановивши під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, не заперечують проти такого розгляду, прокурор має право надіслати до суду обвинувальний акт, в якому зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні (ч. 1 ст. 302 КПК України).

На виконання зазначених вимог прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 надано клопотання про розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт підлягає розгляду в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 381, ч. 1 ст. 382 КПК України, без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України щире каяття визнається обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому.

Обставин, які б обтяжували покарання, відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Так, згідно з роз`ясненнями, які містить п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (в редакції Постанови Верховного Суду № 8 від 12.06.2009), суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, дані про особу винного, які маються у матеріалах кримінального провадження, а саме те, що ОСОБА_3 раніше не судимий, у лікаря нарколога та психіатра на обліку не перебуває, відповідно до службової характеристики зарекомендував себе позитивно, конкретні обставини вчинення кримінального проступку, характер та спосіб вчиненого, при цьому, призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та попередження нових кримінальних правопорушень.

За таких обставин справи, враховуючи відомості про особу обвинуваченого, обставину, яка пом`якшує покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді штрафу в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 190 КК України.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Харківська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону звернулася до суду за захистом інтересів держави в особі Міністерства оборони України, а саме військової частини НОМЕР_2 , та пред`явила до ОСОБА_3 цивільний позов у порядку ст. 128 КПК України та ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», про стягнення з обвинуваченого суму матеріальної шкоди, заподіяної вчиненим кримінальним правопорушенням, у розмірі 70000,00 грн на користь військової частини НОМЕР_2 . У обґрунтування позову зазначено, що діями ОСОБА_3 військовій частині НОМЕР_2 завдано матеріальної шкоди на зазначену суму.

Обвинувачений ОСОБА_3 цивільний позов визнав у повному обсязі, зобов`язався виплатити завдану шкоду.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст. 129 КПК України суд ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою яка її завдала.

Суд, дослідивши докази, надані цивільним позивачем прокуратурою у сфері оборони Східного регіону, яка звернулася до суду за захистом інтересів держави в особі Міністерства оборони України, а саме військової частини НОМЕР_2 , на підтвердження позовних вимог, враховуючи беззаперечне визнання ОСОБА_3 такого цивільного позову, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.

Керуючись ст. 368, 370, 374, 376, 377 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000,00 грн (тридцять чотири тисячі гривень 00 копійок).

Засуджений зобов`язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це кримінально-виконавчій інспекції за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату штрафу.

У разі несплати засудженим штрафу у строк, передбачений частиною першою цієї статті, суд за поданням кримінально-виконавчої інспекції розглядає питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону.

Цивільний позов прокуратури у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, а саме військової частини НОМЕР_2 , задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Військової частини НОМЕР_2 (р/р НОМЕР_3 , МФО 820172, ЄДРПОУ 26637232, призначення платежу - погашення збитків завданих державі за фактом безпідставного нарахування грошового забезпечення ПІБ, згідно наказу/ЄРДР/) матеріальну шкоду в сумі 70000,00 грн (сімдесят тисяч гривень 00 копійок).

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Відповідно ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня отримання ним копії судового рішення, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1