Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №619/3603/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/3603/26

провадження № 3/619/1150/26

ПОСТАНОВА

іменем України

01 липня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.

за участю:секретаря судового засіданняЛоманової І.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

який притягається до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП,

установив:

25.05.2026 о 13 год 30 хв у с-ще Золочів Богодухівського району Харківської області по проїзду Разіна, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Toyota Lend Cruiser Prado» р/н НОМЕР_2 , рухався через стаціонарний блокпост на в`їзді до с-ще Золочів, при перевірці документів було встановлено, що останній позбавлений права керування транспортними засобами, чим порушив п. 2.1.а ПДР.

У судове засідання, яке було призначено на 08 год 45 хв 12.06.2026 ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив. Разом з тим, до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява захисника ОСОБА_1 – адвоката Данілюка О.В., в якій він просив розгляд справи, призначеної на 08 год 45 хв 12.06.2026 відкласти на іншу дату, з можливістю ознайомлення з матеріалами справи.

У судове засідання, призначене на 11 год 00 хв 19.06.2026 ОСОБА_1 також не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив. Разом з тим, до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява захисника ОСОБА_1 – адвоката Данілюка О.В., в якій посилаючись на те, що він є особою з інвалідністю третьої групи та періодично проходить лікування в медичних закладах. 03.06.2026 КНП Роганської селищної ради «Центр первинної медичної допомоги № 4 Харківського району» йому видано направлення № 0074-5734-0813-7899 на госпіталізацію, яку буде проведено 19.06.2026 строком приблизно 10-12 днів, тому враховуючи даний факт просив перенести розгляд справи на інший день.

01 липня 2026 року через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява захисника Данілюка О.В. про перенесення судового засідання, призначеного на 10 год 30 хв 01.07.2026 на іншу дату, посилаючись на те, що він є особою з інвалідності третьої групи. В період з 19.06.2026 по 29.06.2026 його госпіталізовано та проведено стаціонарне лікування у КНП Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня» у відділенні неврології. З 30.06.2026 він проходить подальше лікування (додаток 3 – скріншот з мобільного додатку ECOZ про створення медичного висновку про непрацездатність № 1111-6378-2ААН-А3ВН).

Однак до заяви не надано документів на підтвердження цих обставин, а також не зазначено в якому медичному закладі проходить подальше лікування, з яким діагнозом та який час потрібен для лікування.

Як вбачається з положень п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Положеннями статей 38, 277 КУпАП зазначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

За таких обставин, суд вважає причини неявки захисника ОСОБА_2 не поважними, а клопотання про відкладення судового засідання необґрунтованим, оскільки ним не надано доказів на підтвердження обставин неявки в судове засідання, що свідчить про відсутність бажання брати участь у судовому засіданні, свідоме його ігнорування та умисне затягування розгляду справи, з метою уникнення ОСОБА_1 відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

З урахуванням викладеного, а також враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, а також враховуючи встановлені законодавством строки розгляду справ про адміністративні правопорушення та положення ст. 268 КУпАП,суддя дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи за відсутності захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Крім того, безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У судовому засідання ОСОБА_1 просив звільнити його від адміністративної відповідальності посилаючись на те, що дійсно, він керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування транспортними засобами, проте вказує, що він діяв у стані крайньої необхідності, яка обумовлена тим, що він мешкає разом зі своєю матір`ю ОСОБА_3 , яка є інвалідом 2 групи та має обмеження життєдіяльності у вигляді обмеження у пересуванні. На даний час вона хворіє онкозахворюванням та має невиліковний цироз печінки та враховуючи її проханням як останню волю побачити своїх родичів, які мешкають у с-ще Золочів, він вивіз її 24.05.2026 за допомогою попутного транспорту, де вона перебувала протягом однієї доби у своїх сестер. 25.05.2026 мати подзвонила йому та попросила забрати її, враховуючи цей факт, він поїхав забирати мати до Харкова, так як іншого виходу у нього це зробити не було, бо в цей день автобусний транспорт та таксі до с-ще Золочів не їхали.

Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як визначено статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, визначені в статті 280 КУпАП, зокрема орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, розглядаючи таку справу, орган повинен забезпечити законність при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність цієї особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 КУпАП відповідальність настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Пунктом 2.1а ПДР установлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Toyota Lend Cruiser Prado» р/н НОМЕР_2 , рухався через стаціонарний блокпост на в`їзді до с-ще Золочів, при перевірці документів було встановлено, що останній позбавлений права керування транспортними засобами.

Вказані обставини підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 675138 від 25.05.2026, відомостями Довідки ПОГ СП Богодухівського ВП ГУНП в Харківській області майора поліції Приходька В., відповідно до якої, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, постанова серії ЕНА № 5247787 від 17.07.2025 та іншими доданими до протоколу матеріалами.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Щодо посилання ОСОБА_1 на те, що він діяв в межах крайньої необхідності, слід зазначити таке.

Відповідно до статті 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Згідно зі ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.

Крайня необхідність - це випадок зіткнення двох інтересів, які рівною мірою охороняються законом, і при якій заради збереження більш важливого інтересу, заподіюється шкода меншому інтересові.

Крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.

Вчинення протиправного діяння в стані крайньої необхідності представляє собою дії правопорушника спрямовані на усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, встановленому порядку управління, але за умов, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунена іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена.

Ураховуючи викладене, коли ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, він тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Отже, твердження ОСОБА_1 про те, що вчинене адміністративне правопорушення було вчинено ним у стані крайньої необхідності є безпідставними, оскільки не знайшли свого підтвердження при розгляді справи.

При цьому суд зауважує, що ОСОБА_1 було достеменно відомо, що керування транспортним засобом особою, яка не має посвідчення водія відповідної категорії, не допускається та тягне за собою відповідальність передбачену ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки протягом року притягався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

За таких обставин, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що своїми діямиОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, а саме повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Згідно з ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ст. ст. 34, 35 КУпАП обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, суддею не встановлено.

Санкцією частини п`ятої статті 126 КУпАП, за вказане правопорушення передбачено накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк від п`яти до семи років з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

За таких обставин, суд дійшов переконання, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк п`ять років без оплатного вилученням транспортного засобу.

Відповідно до ст. 401 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до п.п. 5 п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення: 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03 грудня 2025 року № 4695-IX прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня 2026 року встановлений в розмірі 3328,00 гривні.

Так як на ОСОБА_1 накладається адміністративне стягнення, то відповідно до ст. 401 КУпАП йому необхідно сплатити судовий збір.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 126 ч. 5, 283, 284 КУпАП, суддя

постановив:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800,00 грн (сорок тисяч вісімсот), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років без оплатного вилученням транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665,60 судового збору.

Реквізити для сплати адміністративного штрафу у сфері забезпечення дорожнього руху: р/р UA168999980313020149000020001, код за ЄДРПОУ 37874947, отримувач ГУК Харківська область/Харківобл/21081300, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код бюджетної класифікації 21081300, справа № 619/3603/26, провадження № 3/619/1150/26.

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів ГУК у м. Києві/ м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106 «Судовий збір» Дергачівський районний суд Харківської області.

Роз`яснити, що штраф має бути сплачений порушником не пізніше 15 днів з дня вручення йому цієї постанови, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу у строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.

Зобов`язати орган та особу державної виконавчої служби повернути до суду постанову про накладення штрафу, за якою стягнення штрафу проведено повністю, з відміткою про виконання.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Є. А. Болибок