Постанова від 04 червня 2026 р. у справі №496/2038/26 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/2038/26

Провадження № 3/496/978/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року м. Біляївка

Суддя Біляївського районного суду Одеської області Пендюра Л.О., розглянувши матеріали, які надійшли з Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління поліції в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого,

за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

УСТАНОВИВ:

Відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 596321 від 20.02.2026 року і ставиться йому в вину те, що він 20.02.2026 року о 04 год 40 хв., за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Маяки, вул. Івана Франка, 35, керував транспортним засобом «ВАЗ 2101», державний номерний знак НОМЕР_2 , без посвідчення водія відповідної категорії та будучи позбавленим права керування, вчинив дане правопорушення повторно протягом року, чим порушив п. 2.1.а Правил дорожнього руху України.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, приходжу до висновку, що матеріали справи необхідно повернути для належного оформлення, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує крім іншого питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Згідно з п. 1 Розділу ІІ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 №1395, протокол про адміністративне правопорушення в письмовій формі відповідно до статті 254 КУпАП, а за наявності технічної можливості протокол про адміністративне правопорушення складається в електронній формі з автоматичним присвоєнням йому відповідної серії та номера, який роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв.

До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються:

1) письмові пояснення свідків правопорушення в разі їх наявності;

2) акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу в разі здійснення його затримання;

3) акт огляду на стан сп`яніння в разі проведення огляду на стан сп`яніння;

4) інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

До матеріалів справи долучено копію витягу з ЄРДР № 12026162250000179 від 20.02.2026 року, з якого вбачається, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено дані за ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України, за тим самим фактом.

У справі «Сергій Золотухін проти Росії» Велика палата ЄСПЛ виснувала, що, по-перше, для відповіді на питання про те, чи були правопорушення, за які заявника було притягнуто до відповідальності, одними й тими самими (idem), вирішальне значення має не правова кваліфікація за національним правом, а відповідні факти, а по-друге, дія ст. 4 Протоколу № 7 до Конвенції поширюється не тільки на право не бути покараним двічі, але й на право не піддаватися двічі переслідуванню та не притягатися двічі до суду.

ККС ВС у справі № 585/3184/20 дійшов висновку, що «попереднє притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за умови подальшої повторюваності вчинення протиправних дій щодо певної потерпілої особи чи осіб і настання конкретних наслідків, які визначені законодавцем як більш тяжкі, ніж ті, що зазначені в законодавстві України про адміністративні правопорушення, не свідчить про подвійне притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, як про це вказано в ухвалі суду апеляційної інстанції, а підтверджує систематичність дій винуватої особи». Таке тлумачення релевантне рішенню ЄСПЛ «Galoviж проти Хорватії» (case of Galoviж v. Croatia (Application no. 45512/11)). У цьому рішенні ЄСПЛ звернув увагу на те, що елемент часу в конкретному контексті домашнього насильства, беручи до уваги його конкретну динаміку, набуває особливого значення. У цьому контексті важливо, щоб національна кримінально-правова система ефективно боролася з випадками домашнього насильства як окремо, так і в сукупності, створюючи відповідний стримуючий ефект, здатний забезпечити ефективне запобігання протиправним діям (п. 122). Підсумовуючи цілі покарання, які стосуються різних аспектів однієї та тієї ж поведінки, слід розглядати як єдине ціле, і в цій справі вони були реалізовані за допомогою двох передбачуваних взаємодоповнюючих типів проваджень, які були достатньо пов`язані за змістом і за часом, як того вимагає прецедентна практика Суду, щоб вважатися частиною цілісної схеми санкцій згідно з законодавством Хорватії за правопорушення домашнього насильства. У цих провадженнях існував адекватний рівень взаємодії між судами, а призначені покарання, разом узяті, не створювали для заявника надмірного тягаря, але були пропорційними тяжкості правопорушення. З огляду на вищевикладене, Суд не знайшов зловживання правом держави призначати покарання, а також не дійшов висновку, що заявник зазнав будь-якої непропорційної шкоди внаслідок дублювання проваджень і покарань, коли кримінальне провадження за триваюче правопорушення домашнього насильства були вчинені після п`яти попередніх засуджень у провадженнях у справах про дрібні правопорушення за окремі дії, які становили невід`ємну частину моделі поведінки заявника. Натомість ці провадження та покарання становили послідовне та пропорційне ціле, яке дозволило покарати як окремі дії, вчинені заявником, так і його модель поведінки ефективним, пропорційним та переконливим чином (п.123). Отже, ЄСПЛ не констатував порушення ст. 4 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, як видно, за діяння, вчинене 19 жовтня 2020 року, особу не було притягнено до адміністративної відповідальності».

Аналізуючи зазначену постанову ККС ВС від 14 червня 2022 року, слід дійти висновку, що особа, яка вчинила правопорушення, не була притягнута до адміністративної відповідальності за зазначене правопорушення, а воно являлося основою для притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за наявністю по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту.

До матеріалів справи долучено копію витягу з ЄРДР № 12026162250000179 від 20.02.2026 року, з якого вбачається, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено дані за ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України. Проте, матеріали справи не містять жодного доказу наслідків розслідування зазначеного кримінального провадження.

За змістом ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів у справі про адміністративне правопорушення покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача і судді і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (пункти 75-79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Карелін проти Росії», пункт 54 справи «Озеров проти Росії», пункти 44-45 справи «Кривошапкін проти Росії»).

У зв`язку із чим суд не може самостійно перебирати на себе функції обвинувачення і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає обережності дій суду при вирішенні питання про тягар доказування в такій категорії справ.

З огляду на зазначене суд позбавлений змоги самостійно витребувати докази.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» від 17 жовтня 2014 року № 11, норми КУпАП не забороняють повернення протоколу про адміністративне правопорушення, складеного без додержання вимог ст. 256 цього Кодексу вмотивованою постановою суду для належного оформлення.

Враховуючи викладене, вважаю за необхідне повернути адміністративну справу відносно ОСОБА_1 до Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління національної поліції в Одеській області для належного оформлення, в ході якого долучити до матеріалів справи докази, які за своїми критеріями будуть підставами для прийняття судом законного рішення.

Керуючись ст.ст. 126, 251, 245, 254, 256, 278, 283 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП України - повернути до Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління національної поліції в Одеській області для належного оформлення.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя Л.О. Пендюра