Рішення від 30 червня 2026 р. у справі №206/1875/26 — Самарський районний суд міста Дніпра

Справа 206/1875/26

Провадження 2/206/1776/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Кушнірчука Р.О.,

при секретареві Задорожній К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощенного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, -

за участю:

представника позивача – адвоката Маркело В.О.,

ВСТАНОВИВ:

6 квітня 2026 року позивач звернулася з даною позовною заявою, яку обґрунтувала тим, що шлюб між нею та відповідачем було розірвано за рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 31.07.2023 року, яке набрало законної сили 31.08.2023 року. Від спільного життя вони мають 2-х малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які після розірвання шлюбу залишилися проживати з нею. Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01.11.2023 року, яке набрало законної сили 19.03.2024 року, з відповідача ОСОБА_2 на її користь на утримання дітей були стягнуті аліменти в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття дітей. Протягом тривало періоду їх малолітній син ОСОБА_5 хворіє та перебуває на обліку в лікаря-педіатра. 13.02.2023 року для встановлення алергена, який викликає погіршення стану здоров`я дитини, було проведено лабораторне дослідження та встановлена чутливість до ряду алергенів. З грудня 2023 року дитині щомісячно необхідно робити ін`єкції препаратів, що підтверджується щоденником специфічної гіцосенсибілізації. З червня 2025 року Єгop часто хворіє, тому вона вимушена звертатися до медичних закладів, придбавати ліки та нести витрати на їх придбання. Станом на березень 2026 року нею були понесені витрати на придбання ліків для сина ОСОБА_6 на загальну суму 43 762,54 грн., а тому відповідач повинен сплатити їй половину цієї суми, що складає (43762,54:2) 21 881,27 грн., які є додатковими витратами на утримання дитини та які вона просить стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 29 квітня 2026 року було відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Не погоджуючись з обставинами викладеними у позовній заяві, відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає в повному обсязі, вказуючи на те, що суми оплачуваних ним аліментів цілком достатньо для утримання двоїх дітей та для додаткових періодичних витрат на ліки сина ОСОБА_6 в період загострення алергії, які мають сезонний характер. Крім того, разом з ним мешкає його мати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є пенсіонеркою, яка отримує мінімальну пенсію у розмірі 4806,17 грн., а тому вона також фактично знаходиться на його утриманні, і в силу похилого віку також потребує постійного придбання ліків. Таким чином, рішення суду про стягнення з нього додаткових витрат на утримання сина ОСОБА_6 порушить принцип пропорційності та справедливості, фактично завдасть матеріальної шкоди та порушить його право на достатнє матеріальне забезпечення, а також достатнє забезпечення його 21- річного сина-студента від іншого шлюбу, мати якого померла і він проживає разом із ним в квартирі АДРЕСА_1 та з 2024 року навчається на денній формі в університеті «Дніпровська політехніка механіко-машинобудівного факультету». Щодо витрат на правничу допомогу, то він звертає увагу суду на те, що позивачка ОСОБА_1 скаржиться на нестачу грошових коштів, при цьому має достатні кошти для сплати послуг адвокатів, які сплачує за рахунок суми сплачених ним аліментів. Він, як батько, зацікавлений в тому, щоб сплачені ним аліменти позивачка ОСОБА_1 витрачала на їх синів, а не на адвокатів. Даний факт свідчить про нецільове використання аліментів, що є підставою для звернення до Служби у справах дітей з метою захисту їх інтересів. Крім того, з 26.05.2026 року у зв`язку з погіршенням його фізичного стану, він проходив обстеження у лікаря-кардіолога, за результатами якого встановлено хронічне захворювання - артеріальна гіпертензія 2 ступеня, яка може негативно вплинути на його працездатність, можливість виконання додаткової роботи та рівень доходу загалом. У разі подальшого погіршення стану здоров`я він може втратити можливість отримувати не лише додатковий дохід, а й у повному обсязі забезпечувати стабільний рівень заробітку, з якого здійснюється сплата аліментів. Зазначене захворювання є хронічним, потребує тривалого лікування, постійного контролю стану здоров`я, регулярних витрат на медикаменти й медичні обстеження та впливає на загальний стан здоров`я працездатність та матеріальне становище. За вказаних обставин, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач та її представник – адвокат Маркело В.О. в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову у зв`язку з його недоведеністю та з підстав, викладених у відзиві на позов та додаткових запереченнях.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є колишнім чоловіком позивачки, з яким вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з 03.09.2011 року.

Шлюб між сторонами був розірваний рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 31.07.2023 року, яке набрало законної сили 31.08.2023 року.

Від шлюбу сторони мають 2-х малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які після розірвання шлюбу залишилися проживати з позивачем.

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01.11.2023 року, яке набрало законної сили 19.03.2024 року, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача були стягнуті аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття дітей.

З лабораторного звіту ДІЛА від 13.02.2023 року вбачається, що синові сторін - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було проведено лабораторне дослідження та встановлено чутливість до ряду алергенів.

З грудня 2023 року ОСОБА_8 щомісячно робились ін`єкції препаратів, що підтверджується щоденником специфічної гіцосенсибілізації.

18 червня 2025 року на особистому прийомі у лікаря дитині був встановлений діагноз: вітряна віспа без ускладнень та призначено лікування: новирін, едем, фукорцин, у зв`язку з чим позивачем було придбано ліки 15.06.2025 року на загальну суму 444,00 грн., що підтверджується відповідними квитанціями.

3 вересня 2025 року дитина захворіла знову та на особистому прийомі у дитячого лікаря, був встановлений діагноз: гостра інфекція верхніх дихальних шляхів та призначено лікування: інфлюцид, нурофен, аквамаріс, піковіт, тантум верде. За рекомендацією лікаря 02.09.2025 року позивачем були придбані ліки на суму 482,64 грн., що підтверджується відповідними квитанціями.

24 жовтня 2025 року дитина сторін захворіла на гострий бактеріальний риносинусит та лікарем отоларингологом було призначено лікування: сорцеф (цефінак), флікс, міміносик, система Аква для промивання носа, вітамін Д з 1000 мг до березня. За рекомендацією лікаря 24.10.2025 року позивачем були придбані ліки на суму 1211,90 грн., що також підтверджується відповідними квитанціями

З 05.11.2025 року по 11.11.2025 року ОСОБА_9 перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні дитячої алергології КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» з діагнозом: алергічний риніт, середньотяжкого перебігу, період ремісії, інший алергічний риніт цілорічний, середньотяжкого перебігу (кліщова сенсибілізація). На ліки було витрачено 523,00 грн., про що свідчать копії квитанцій.

22 листопада 2025 року дитина захворіла і 24.11.2025 року на прийомі у лікаря був встановлений діагноз: гостра інфекція верхніх дихальних шляхів, призначено лікування: сумамед, нурофен /парацетамол, інгал з пульмікортом, на які було сплачено 493,00 грн. та 679,00 грн., про що свідчать відповідні квитанції.

9 грудня 2025 року у зв`язку з погіршенням стану здоров`я дитини, позивач знову зверталась на прийом до лікаря, де був встановлений діагноз: гострий ринофарингит, респіраторний алергоз та було призначено: флюколд, тантум, риномістин, детоксил. За прийом було сплачено 600 грн. та за ліки 975,00 грн, на підтвердження чого були надані квитанції.

14 грудня 2025 року позивач звернулась для консультації до КНТ “РМЦРЗ” ДОР, де був отриманий консультативний висновок спеціаліста № 886588, згідно якого був встановлений діагноз: гострий бронхіт не уточнений та було призначено лікування: міліносик, небутамол+будесонід. Була рекондована консультація алерголога та пульмонолога.

17 грудня 2025 року була надана консультація дитячим пульмонологом, встановлений діагноз: рецидивуючий бронхіт, період загострення; алергічний риніт, персистуючий; високий ризик розвитку бронхіальної астми. Призначено лікування: аква маріс, інгаляції пульмікорту (будесонід), інгаляції вентоліну, монтел (сінгуляр), флюдітек, спірометрія + проба з салбутамолом.

Також 17 грудня 2025 року була надана консультація дитячим алергологом, встановлений діагноз: алергічний риніт, спричинений пилком рослин; сезонний алергічний риніт, спричинений пилком амброзії; цілорічний алергічний риніт, спричинений кліщами домашнього пилу, персистуючий середньоважкий перебіг, період не повної ремісії; гострий бронхіт. Були рекомендовані дослідження та призначений ніксар.

За проведені 17 грудня 2025 року лабораторні дослідження в лабораторії клінічної імунології та алергології в TOB «ДІЛА» позивачем було сплачено 4250,00 грн.

1 січня 2026 року лікарем було виписано 2 рецепти на придбання ліків від алергії, які позивач придбала :

-01.01.2026 року згідно рецепту ампулу алксоїда (від кліщів, домашнього пилу) на суму 14 000 ,00 грн та дитині була зроблена ін`єкція.

-25.02.2026 року згідно рецепту було придбано ще одну ампулу алксоїда (амброзія, полин) на суму 14000,00 грн та дитині також було зроблено ін`єкцію.

16 березня 2026 року позивач з Єгором зверталися для консультації в Алергологічний центр та дитині було призначено лікування : ніксар, сінгулар, аваміс, які були придбані на загальну суму (760,00+882,00+1051,00) = 2693,00 грн.

Таким чином, станом на момент звернення до суду з позовом, позивачем понесені витрати на придбання ліків для сина ОСОБА_6 на загальну суму (444,00+482,64+1211,90+523,00+679,00+493,00+ 600,00 + 975,00+4250,00+14000,00+14000,00+2693,00) = 40347,54 грн., про що свідчать надані позивачем копії квитанцій про їх оплату.

Разом з цим, суд не погоджується з доводами позивача про придбання нею ліків на лікування сина ОСОБА_6 у період з січня 2026 року по 10.02.2026 року за призначенням лікаря (498,00+556,00+507,00+1340,00+340,00+170,00) на загальну суму 3411,00 грн., оскільки ці витрати не підтверджуються належними доказами, а наявні в матеріалах копії квитанцій не дають можливості пересвідчитись в тому, що за ними були придбані саме призначені ліки та яка їх вартість.

Виниклі між сторонами спірні правовідносни регулюються положеннями Цивільного та Сімейного кодексів України.

Наявність фактично понесених або передбачуваних додаткових витрат має довести особа, яка заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.81 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має правов порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Положеннями статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.185 СК України, той збатьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Аналіз відповідних норм Закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.

Так, поряд із аліментами на утримання дитини батьки повинні сплачувати кошти на покриття додаткових витрат на дитину.

Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, необхідно враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню з відповідача на додаткові витрати, суд враховує те, що :

-відповідач має хронічне захворювання - артеріальна гіпертензія 2 ступеня (хвороба серця), яке потребує тривалого лікування, постійного контролю стану здоров`я, регулярних витрат на медикаменти й медичні обстеження.

-несе обов`язок щодо утримання свого старшого сина ОСОБА_10 2005 року народження від попередніх сімейних відносин, мати якого померла, тому що він навчається на денній формі Національного технічного університету «Дніпровська політехніка механіко-машинобудівного факультету» тобто можливості працювати під час навчання наразі немає, стипендію не отримує.

-перебування на його утриманні матері ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є пенсіонеркою, яка отримує мінімальну пенсію у розмірі 4806,17 грн., а тому вона також фактично знаходиться на його утриманні, і в силу похилого віку також потребує постійного придбання ліків.

Враховуючи вказані вище обставини, а також те, що на момент звернення до суду з позовом, позивачем фактично понесені витрати на придбання ліків для сина ОСОБА_6 на загальну суму 40347,54 грн., суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача додаткових витрат на утримання дитини в розмірі 18000,00 гривень, що буде відповідати принципу пропорційності та справедливості, за умов того, що на час розгляду справи, об`єктивно існують обставини, які не дозволяють з його боку забезпечити повну оплату таких додаткових витрат, частина з яких є витратами загального характеру та складовою звичайного утримання дитини, які покриваються за рахунок регулярно та своєчасно сплачених ним аліментів.

Щодо вирішення питання витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Частинами першою та другою статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з пунктом третім частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України).

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц, провадження № 14-280цс18).

Водночас, суд звертає увагу, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24), викладено такі висновки щодо вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу:

«136. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта-шоста статті 137 ЦПК України).

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем було понесено витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 гривень, про що свідчить договір про надання правничої допомоги № 11 від 23.03.2026 року з адвокатом Маркело В.О. та довідка про сплату цих витрат позивачем та отримання їх адвокатом Маркело В.О. від 02.04.2026 року за складання позовної заяви, а тому ці витрати підлягають стягненню з відповідача.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», то у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини – задовольнити частково.

Стянути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ) додаткові витрати на дитину — сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 18000,00 гривень.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Стянути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу згідно договору про надання правничої допомоги № 11 від 23 березня 2026 року в сумі 3000,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір в сумі 1331,20 гривень.

Повний текст рішення складено 1 липня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Р.О. Кушнірчук