Суд: Індустріальний районний суд міста Дніпра
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про розірвання шлюбу
Дата: 30 червня 2026 р.
Справа: №202/4248/26
Суддя: Слюсар Л. П.
Справа № 202/4248/26
Провадження № 2/202/4262/2026
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
01 липня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра
у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,
за участю секретаря судового засідання – Коваленко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 , в особі представника, адвоката Жердєва Сергія Миколайовича, у травні 2026 року через систему «Електронний суд» звернулася до Індустріального районного суду міста Дніпра із позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, мотивуючи свої вимоги тим, що 01 серпня 1986 року Краснолиманським міськвиконкомом Донецької області між нею та відповідачем зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис № 144. Позивач зазначила, що спільне життя з відповідачем з часом не склалося, згасли почуття любові, поваги та розуміння, стосунки між ними погіршилися. Спроби зберегти сім`ю були невдалими. Шлюбні відносини остаточно припинені у січні 2025 року. Сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть та не підтримують сімейних відносин. Подальше збереження шлюбу неможливе, оскільки суперечить інтересам сторін. Надання строку на примирення є недоцільним. Наведене зумовило позивача звернутись до суду з відповідною позовною заявою.
Розпорядженням голови Верховного Суду від 14.03.2022 року № 7/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Донецької, Запорізької та Харківської областей» територіальна підсудність справ Краснолиманського міського суду Донецької області визначена Індустріальному районному суду м. Дніпропетровська.
Законом України «Про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів щодо зміни найменування місцевих загальних судів» № 4273-IX від 26.02.2025, який набрав чинності 25 квітня 2025 року, змінено найменування Індустріального районного суду м. Дніпропетровська на Індустріальний районний суд міста Дніпра.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 травня 2026 року, головуючим суддею у розгляду вказаної позовної заяви визначено суддю Слюсар Л.П., ухвалою якої від 11 травня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Позивач ОСОБА_1 та її представник, адвокат Жердєв С.М,, у судове засідання не з`явилися, в матеріалах справи наявна заява представника позивача подана через систему «Електронний суд», відповідно до якої просив розглядати цивільну справу без часті позивача та її представника. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Проти ухвалення заочного рішення не заперечували.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення судових повісток з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за місцем реєстрації. Причини неявки суду не повідомив, відзиву, заяв, заперечень до суду не надав.
Враховуючи, що позивач не заперечувала проти ухвалення заочного рішення, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення, відповідно до вимог ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи судом встановлено, що 01 серпня 1986 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище « ОСОБА_3 ») уклали шлюб, який зареєстровано відділом РАЦС Краснолиманського міськвиконкому Донецької області, про що в книзі реєстрації актів про укладання шлюбу зроблено запис за № 144 (а.с. 11).
Також встановлено, що між сторонами фактично припинені шлюбні стосунки, сторони проживають окремо, не ведуть спільного господарства та не мають неповнолітніх дітей, між ними примирення неможливе.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги інші обставини життя подружжя.
Суд враховує, що шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, сторони не бажають поновлювати стосунки, будь-яких заходів до примирення не приймають, доказів протилежного не надано, збереження шлюбу суперечить інтересам сім`ї, а тому надання сторонам строку для примирення суд вважає недоцільним.
Причиною розпаду сім`ї є протилежні погляди на шлюб та сім`ю.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше сумісне проживання подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дітей, що має суттєве значення.
Згідно з ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Враховуючи, що позивачем ОСОБА_1 не заявлено клопотання про зміну прізвища після розірвання шлюбу, суд вважає необхідним після розірвання шлюбу прізвище позивача не змінювати.
Таким чином, суд вважає, що сімейно-шлюбні відносини припинені, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, тому суд дійшов висновку, що сім`я сторін розпалася остаточно та не може бути відновлена.
Вирішуючи питання про судові витрати, суд керується вимогами ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої сплачені позивачем судові витрати підлягають стягненню на її користь з відповідача.
Керуючись ст. ст. 104, 112 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 12, 141, 259, 263-265, 280-285 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про розірвання шлюбу – задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище « ОСОБА_3 ») та ОСОБА_2 , зареєстрований 01 серпня 1986 року відділом РАЦС Краснолиманського міськвиконкому Донецької області, актовий запис № 144 – розірвати.
Прізвище ОСОБА_1 після розірвання шлюбу залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Л.П. Слюсар
Оригінал: reyestr.court.gov.ua