Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №990/458/25 — Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року

м. Київ

справа № 990/458/25

провадження № 11-72заі26

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Губської О. А.

суддів Білоконь О. В., Булейко О. Л., Гімона М. М., Ємця А. А., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартинюк Н. М., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Тітова М. Ю., Ткача І. В., Уркевича В. Ю.,

розглянула у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 3 лютого 2026 року (судді Загороднюк А. Г., Білак М. В., Єресько Л. О., Желєзний І. В., Мацедонська В. Е.) у справі № 990/458/25 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі також - ВККС України, Комісія, відповідач), у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС України ухвалене у пленарному складі № 410/ас-25 від 17 вересня 2025 року, про визнання ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді (далі - рішення № 410/ас-25, спірне рішення);

- зобов`язати ВККС України повторно розглянути питання щодо підтвердження здатності ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

2. На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначив, що 17 вересня 2025 року Комісія у пленарному складі провела з ним співбесіду, за результатами якої ухвалила оспорюване рішення, визнавши позивача таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді. Підставою для цього слугували неспростовані сумніви ВККС України щодо доброчесності позивача, мотивовані трьома епізодами - недекларуванням офісного приміщення, заниженою вартістю купівлі дружиною позивача автомобіля та замалим доходом від адвокатської діяльності. На переконання позивача, спірне рішення Комісії не містить беззаперечних обґрунтувань щодо таких сумнівів, водночас ці сумніви спростовуються його поясненнями та наданими ним документами (доказами).

3. Позивач наголосив, що надав Комісії вичерпні пояснення та підтверджуючі документи щодо факту помилкового та неумисного недекларування офісного приміщення, щодо факту придбання відповідного автомобіля, а також щодо структури його з дружиною доходів (включаючи заробітні плати в ДУ «Житомирська політехніка», дохід від адвокатської діяльності та використання спільного бюджету), проте ВККС України, формулюючи свій висновок, виявила упередженість та не врахувала усіх наявних у матеріалах досьє попередньо наданих доказів та самих пояснень під час співбесіди.

4. Позивач стверджує, що Комісія не надала правової оцінки його поясненням та наданим ним документам, обмежившись лише констатацією наявності «сумніву». Такий підхід, на його думку, не відповідає вимогам щодо належної мотивації спірного висновку: встановлення обставин, що мають значення, посилання на докази, якими такі обставини обґрунтовані, із зазначенням причин їх прийняття чи відхилення, оцінка доводів та аргументів особи, як це зазначав Верховний Суд.

5. Зазначене рішення, яке ґрунтується на суб`єктивних «сумнівах» та «переконаннях» без належного правового аналізу та спростування наданих позивачем пояснень та документів, є невмотивованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства. Метою кваліфікаційного оцінювання є визначення здатності кандидата здійснювати правосуддя, що передбачає об`єктивне дослідження відповідності його як кандидата встановленим критеріям, а не пошук незначних недоліків чи формування суб`єктивних припущень. Допущене ВККС України ігнорування наявних та релевантних доказів, на переконання позивача, прямо суперечить вимогам Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 (далі - Положення № 20/зп-25). Неврахування ключових доводів позивача, які спростовували б «сумніви» Комісії, свідчить про порушення ВККС України її ж методології та засобів оцінювання. Комісія, висловлюючи «обґрунтований сумнів», не надала жодних доказів, які б спростовували або ставили під обґрунтований сумнів правдивість наданих позивачем пояснень та документів. Водночас суб`єктивний «сумнів», без конкретних доказів неправомірності або незаконного походження коштів, не може бути єдиною та достатньою підставою для висновку про «істотну невідповідність» критерію доброчесності. У цьому випадку Комісія мала б довести, що надані позивачем докази щодо кожного з епізодів є недостатніми, а не лише висловлювати припущення.

6. Ураховуючи наведене, на думку позивача, слід констатувати передчасність висновків, що містяться в оскаржуваному рішенні, оскільки Комісія не надала належного обґрунтуванням щодо прийняття або відмови у прийнятті наведених ним доводів та доказів стосовно його доходів, придбання дружиною автомобіля та недекларування офісного приміщення.

7. Позивач вказує, що ВККС України допустила порушення принципу вмотивованості, позаяк в основу обґрунтування оспорюваного рішення покладено оціночні формулювання, що відображають лише суб`єктивне сприйняття членів Комісії, а не об`єктивний аналіз доказів. Ці формулювання не підтверджені аналітичними або числовими даними і не можуть слугувати належною правовою підставою для висновку про невідповідність критеріям доброчесності. Комісія також порушила принцип презумпції доброчесності, поклавши тягар доведення відсутності сумнівів виключно на позивача як кандидата на посаду, замість об`єктивного аналізу всіх наданих доказів. Позивач переконаний, що замість індивідуалізованої оцінки його конкретної ситуації Комісія покликалася на загальні припущення, що є порушенням права на справедливу та неупереджену оцінку.

8. З урахуванням наведеного, оскаржуване рішення є протиправним, необґрунтованим, невмотивованим та таким, що підлягає скасуванню через порушення принципів вмотивованості адміністративного акта, об`єктивності, пропорційності та права позивача на доступ до публічної служби, що у свою чергу спричинило порушення права позивача на доступ до публічної служби. Як підсумок, спірне рішення Комісії не відповідає критеріям обґрунтованості, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що є самостійною та достатньою підставою для визнання його протиправним і скасування.

9. Окремо позивач наголосив на тому, що рішення про непідтвердження ним здатності здійснювати правосуддя, ухвалене 9 голосами «проти» при 6 голосах «за», що, на його думку, свідчить про відсутність консенсусу та належного обґрунтування висновку про «істотну невідповідність».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

10. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням 3 лютого 2026 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ВККС України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовив.

11. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що межі дискреції Комісії у конкурсній процедурі на посаду судді апеляційного суду, зокрема і ухвалення рішення в пленарному складі за результатами розгляду питання про підтвердження здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя в апеляційному суді, не можуть бути неосяжними та повинні підлягати зовнішньому публічному контролю. Процес розгляду Комісією питання про надання чи відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді, як і ухвалене за результатом цього процесу рішення, мають бути зрозумілими як кандидатам на посаду судді, питання про рекомендування яких на посаду судді розглядалося Комісією, так і незалежному сторонньому спостерігачу. Обсяг і ступінь мотивації рішення залежать від конкретних обставин, які були предметом розгляду, але у будь-якому випадку мають демонструвати, приміром, що доводи / пояснення кандидата на посаду судді взято до уваги, і, що важливо, давати розуміння, чому і чим керувалася Комісія, коли оцінювала відповідність цього кандидата критеріям особистої, соціальної компетенції, доброчесності чи професійної етики.

12. Оцінюючи вмотивованість спірного рішення, суд першої інстанції вказав на те, що Комісія в пленарному складі мотивувала наявність обґрунтованого сумніву у відповідності позивача критерію доброчесності і професійної етики як вирішальної підстави визнання його таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді, сукупністю трьох епізодів, а саме недекларуваннмя позивачем офісного приміщення, сумнівністю задекларованого кандидатом доходу від адвокатської діяльності та вартістю купівлі його дружиною автомобіля.

13. Дослідивши усі три епізоди у яких Комісія висловила обґрунтований сумнів у взаємозв`язку з доводами позивача, суд першої інстанції дійшов висновку, що останній не надав належних пояснень та доказів на підтвердження хибності висновків ВККС України, а спірне рішення є обґрунтованим та вмотивованим.

Короткий зміст та обґрунтування апеляційної скарги

14. Позивач не погодився з рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 3 лютого 2026 року та подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

15. Апеляційна скарга обґрунтована такими доводами.

16. Суд першої інстанції неповно з`ясував обставини щодо незазначення в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, оренди приміщення. Відповідач сам врахував та в рішенні № 410/ас-25 не вмотивував, що в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022, 2023 та 2024 роки, не зазначив про оренду приміщення номер 3-17 (внутрішній номер 33) на АДРЕСА_1 - без будь-якого умислу. При цьому, умислу приховування факту оренди цього приміщення не було, адже така інформація є офіційною і загальновідомою, на підтвердження цього, надав Комісії копії договорів оренди з додатками до них за період з 2017 року і дотепер.

17. За доводами позивача, виявлений незначний недолік у декларуванні, який сама Комісія визнала неумисним, не може бути підставою для такого кардинального висновку, який перекреслює всі його позитивні результати кваліфікаційного оцінювання. Комісія не надала правової оцінки зазначеним поясненням та наданим документам, обмежившись лише суб`єктивною констатацією недостатності сумлінності. Тобто Комісія мала б довести, що надані докази та пояснення не свідчать про старанне, ретельне та відповідальне виконання позивачем своїх обов`язків (заповнення декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), чого, на думку позивача, зроблено Комісією не було.

18. Окремо зазначає про залишення поза увагою суду першої інстанції наявності у рішенні Комісії від 14 серпня 2025 року № 293/ас-25 чотирьох описок.

19. Позивач звертає увагу на те, що під час співбесіди Комісія у пленарному складі 17 вересня 2025 року питання доходів від адвокатської діяльності взагалі не обговорювалось членами Комісії, будь-які питання стосовно цього кандидату не ставили.

20. Покликається на те, що суд належним чином не дослідив обставин щодо надання правничих послуг на безоплатній основі, у зв`язку із чим дійшов неправильних висновків, як і не з`ясував, що вживання Комісією таких висловів, як «декларував незначні доходи» та «суперечить попереднім твердженням про послідовну практику надання безкоштовної правової допомоги», є безпідставним та не ґрунтується хоча б на будь-яких мінімальних доказах, а також свідчить про недотримання принципу презумпції доброчесності.

21. Твердить позивач і про те, що у деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, задекларовано чистий прибуток від здійснення адвокатської діяльності у вказаних сумах (в 2022 році - 38 200 грн, у 2023 році - 42 350 грн, у 2024 році - 43 359 грн.) з відрахуванням всіх витрат та сплачених податків. А в податкових деклараціях задекларовано, як такий чистий прибуток, і дохід, а також суми всіх податків та зборів за вказані роки. Ця інформація була перевірена Національним агентством з питань запобігання корупції при проведенні спеціальної перевірки, підтвердження чому є в матеріалах досьє. Окрім доходів (прибутку) від адвокатської діяльності, є дохід від здійснення науково-викладацької діяльності в ДУ «Житомирська політехніка». Дохід сім`ї позивача загалом складається не лише з його доходу, а і доходу дружини, який значно вищий, ніж у нього.

22. Щодо придбання дружиною позивача автомобіля, то ОСОБА_1 твердить, що у спірному рішенні Комісія не зазначела будь-яких підстав щодо виснування про удаваність правочину та приховування договору дарування автомобіля. Такі твердження не ґрунтуються на доказах і суперечать викладеній ним позиції, а також наданим доказам, що свідчить про невмотивованість рішення. Комісія мала б довести, що надані ним докази та пояснення не свідчать про правдивість, принциповість, щирість у професійній діяльності та особистому житті (придбання дружиною автомобіля), чого Комісія не зробила.

23. Позивач наполягає на тому, що надав вичерпні пояснення та підтверджуючі документи щодо факту придбання вказаного автомобіля, проте Комісія, формулюючи свій висновок, виявила упередженість та не врахувала усіх наявних у матеріалах досьє доказів щодо цього факту та пояснень. Це призвело до помилкового висновку Комісії, що, у свою чергу, обумовило необґрунтовані сумніви. Це свідчить про неповний та необ`єктивний розгляд Комісією наданих доказів. Комісія не надала правової оцінки цим поясненням та документам, обмежившись лише констатацією наявності сумніву, що суд першої інстанції не дослідив.

24. Також позивач доводить про порушення процедури голосування Комісією у пленарному складі. Суд першої інстанції залишив поза своєю увагою і не дослідив питання порушення процедури голосування Комісією у пленарному складі. Результати голосування під час ухвалення спірного рішення вказують на відсутність абсолютної впевненості членів Комісії щодо його невідповідності. Крім того, дисонує та резонує той факт, що член Комісії Чумак 14 серпня 2025 року у складі колегії № 3 ВККС України стосовно викладених вище питань проголосував позитивно щодо кандидатури позивача, а 17 вересня 2025 року у пленарному складі Комісії - проголосував негативно. При цьому будь-яких пояснень та мотивів у рішенні № 410/ас-25 щодо такої зміни позиції ВККС України не навела.

25. Разом з цим звертає увагу на те, що суд першої інстанції не дослідив, що згідно з пунктами 82, 83 рішення № 410/ас-25 на засіданні Комісії у пленарному складі 17 вересня 2025 року доповідач на голосування поставив пропозицію про «Визнання ОСОБА_1 таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді». На думку позивача, фактично 17 вересня 2025 року Комісія у пленарному складі не голосувала щодо його здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді (на посаду в було проголосували за питання та ухвалили рішення щодо здатності здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді.

26. За доводами позивача, суд першої інстанції при вирішенні спору у своєму рішенні обмежився лише констатацією фактів, які були зазначені Комісією у рішенні № 410/ас-25. Фактично в рішенні суду першої інстанції лише здійснено повторювання суб`єктивних висновків відповідача без належної переоцінки фактів та спростування наданих пояснень, що, на думку позивача, призвело до неправильного вирішення спору та порушення судом норми процесуального права - частини другої статті 77 КАС України в частині офіційного з`ясування всіх обставин справи та перекладення обов`язку доказування на позивача.

Позиція відповідача щодо апеляційної скарги

27. ВККС України у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з наведеними в ній доводами, стверджує, що вони не спростовують правильності висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про підстави для відмови у задоволенні позову.

28. На думку Комісії, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться виключно до переоцінки встановлених обставин справи і наданої їм правової оцінки судом.

29. Комісія вважає твердження позивача стосовно неповного з`ясування судом обставин справи в частині врахування нею пояснень кандидата та відсутності у спірному рішенні мотивів щодо незазначення кандидатом у деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022-2024 роки оренди приміщення без будь-якого умислу, помилковими з огляду на таке.

30. Предметом дослідження Комісії в пленарному складі, були матеріали досьє кандидата на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1, зокрема висновок Громадської ради доброчесності (далі - ГРД), письмові пояснення кандидата та рішення Комісії у складі колегії № 3 від 14 серпня 2025 року № 293/ас-25 (зі змінами, відповідно до рішення Комісії від 17 вересня 2025 року № 411/ас-25).

31. Досліджуючи обставини щодо недекларування кандидатом офісного приміщення в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022-2024 роки, Комісія зауважила, що ОСОБА_1 під час заповнення декларацій за 2022-2024 роки продемонстрував неуважність і недостатню сумлінність. Комісія не знайшла підстав вважати таку поведінку умисною, водночас послідовне виявлення недбалості кандидата під час заповнення декларацій суттєво дисонує з вимогами, що ставляться до судді.

32. Комісія надала оцінку як встановленим фактам, так і поясненням позивача, прямо врахувавши відсутність умислу в його діях. Водночас з огляду на повторюваність допущеної недбалості Комісія обґрунтовано надала оцінку таким діям позивача, як прояв недостатньої сумлінності, що відповідає змісту критеріїв професійної етики та доброчесності.

33. Суд першої інстанції правильно вказав, що висновки Комісії щодо зазначених обставин ґрунтуються на належних і достатніх доказах, не є довільними чи помилковими. При цьому доводи позивача щодо упередженості, неврахування пояснень та доказів були предметом перевірки суду та обґрунтовано відхилені як такі, що не підтверджені належними доказами і зводяться до незгоди з результатами оцінювання.

34. Посилання позивача на відсутність умислу, складність заповнення декларації чи публічність інформації про місцезнаходження офісу не спростовують встановленого факту недбалості та не впливають на обов`язок належного декларування, який має безумовний характер.

35. Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості висновків Комісії стосовно задекларованих позивачем доходів від адвокатської діяльності та наявності сумніву в його чесності є безпідставними та спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами.

36. Посилання позивача на свободу договору та можливість встановлення будь- якої ціни правочину не спростовують висновків Комісії, оскільки предметом оцінки у цій справі не є правомірність правочину з позицій цивільного права, а доброчесність та чесність кандидата, що передбачає значно ширший стандарт оцінювання.

37. Доводи позивача щодо «виривання з контексту» його пояснень є помилковими, оскільки Комісія враховала зміст співбесід у їх сукупності, а не окремі фрагменти, і надала оцінку саме узгодженості пояснень кандидата з іншими встановленими обставинами.

38. Твердження про неврахування Комісією поданих документів також є безпідставними та помилковими, оскільки сам факт надання договорів чи інших документів не виключає повноважень Комісії оцінювати їх зміст, достовірність та співвідношення з іншими матеріалами та інформацією. Незгода позивача з результатом такої оцінки не свідчить про її відсутність.

39. Так, рішенням Комісії у складі колегії № 3 від 14 серпня 2025 року № 293/ас-25 (зі змінами, внесеними рішенням Комісії від 17 вересня 2025 року № 411/ас-25) визначено, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 набрав 702,2 бала.

40. У зв`язку з наявністю висновку ГРД відповідно до частини першої статті 88 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ«Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402- VІІІ), питання щодо підтвердження здатності кандидата здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді було передано на розгляд Комісії у пленарному складі. Комісія у пленарному складі, дослідивши висновок ГРД, рішення колегії, матеріали досьє та пояснення позивача, за результатами поіменного голосування рішенням № 410/ас-25 визначила, що кандидат ОСОБА_1 не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

41. Варто зауважити, що зміна позиції окремого члена Комісії під час засідання у пленарному складі порівняно з голосуванням у складі колегії не свідчить про порушення процедури голосування. Чинне законодавство не передбачає обов`язку члена Комісії мотивувати свій індивідуальний голос. Вимога вмотивованості стосується саме рішення Комісії як колегіального органу, що і було забезпечено у спірному рішенні.

Установлені судом першої інстанції обставини справи

42. Рішенням ВККС України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами та доповненнями) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема в апеляційних загальних судах.

43. Позивач у визначений строк звернувся до Комісії із заявою про допуск до участі в цьому конкурсі та про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

44. Рішеннями ВККС України від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) та від 9 грудня 2024 року № 316/ас-24 призначено кваліфікаційний іспит у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), та визначено черговість етапів його проведення (перший етап - тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап - тестування когнітивних здібностей; третій етап - виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).

45. Рішенням Комісії від 21 жовтня 2024 року № 323/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду.

46. Рішенням Комісії від 20 січня 2025 року № 16/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей.

47. Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено декодовані результати практичного завдання, а також затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).

48. За результатами першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, ОСОБА_1 отримав такі бали: 1) когнітивні здібності - 49,2 бала; 2) знання історії української державності 40 балів; 3) знання у сфері права та зі спеціалізації суду 147 балів; 4) здатність практичного застосування знань у сфері права в суді відповідного рівня та спеціалізації 135 балів. Загальний результат за критерієм професійної компетентності становить 371,2 бала.

49. Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), допущено 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, зокрема ОСОБА_1 .

50. 11 серпня 2025 року до Комісії надійшло рішення ГРД, яким затверджено висновок про невідповідність кандидата на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності.

51. Свій висновок ГРД мотивувала з огляду на такі обставини:

- 10 вересня 2022 року дружина кандидата набула у власність автомобіль «Nissan Rogue», 2018 року випуску, за 3 000 грн, що відображено у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі також - декларація), за 2022 рік, однак згідно з інформацією, що міститься у відкритих джерелах, середня ринкова вартість такого автомобіля становить 15 000 доларів США (607 500 грн).

- кандидат у період 2022-2024 років не задекларовав нерухомість, розташовану за місцем здійснення адвокатської діяльності;

- 22 листопада 2018 року кандидат набув у власність автомобіль «Mitsubishi Outlander», 2007 року випуску вартістю, 70 000 грн, що відображено в декларації за 2022 рік. Надалі вказаний автомобіль було відчужено за 150 000 грн. ГРД повідомила, що відповідно до інформації з відкритих джерел середня ринкова вартість такого автомобіля у 2025 році становить близько 7 000 доларів США.

52. 14 серпня 2025 року Комісія у складі колегії № 3 провела з кандидатом співбесіду, під час якої обговорила результати дослідження досьє, відповідність кандидата показникам критеріїв особистої і соціальної компетентності, а також критеріїв доброчесності та професійної етики.

53. Рішенням Комісії у складі колегії № 3 від 14 серпня 2025 року № 293/ас-25 з урахуванням рішення від 17 вересня 2025 року № 411/ас-25 про виправлення описки, визначено, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 набрав 702,2 бала.

54. Цим же рішенням відповідно до частини першої статті 88 Закону № 1402- VІІІ у зв`язку з наявністю висновку ГРД питання про підтвердження або непідтвердження здатності кандидата на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді винесено на розгляд Комісії у пленарному складі.

55. 14 вересня 2025 року ВККС України у пленарному складі провела співбесіду з ОСОБА_1 .

56. За результатами дослідження матеріалів досьє позивача, висновку ГРД, аналізу письмових пояснень кандидата Комісія у пленарному складі ухвалила рішення від 17 вересня 2025 року № 410/ас-25, яким визнала ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

57. Обґрунтовуючи свої висновки, ВККС України керувалася тим, що позивач під час заповнення декларацій за 2022-2024 роки продемонстрував неуважність і недостатню сумлінність. Комісія зазначила, що хоч і не знайшла підстав вважати таку поведінку умисною, все ж послідовне виявлення кандидатом недбалості під час заповнення декларацій суттєво дисонує з вимогами, що ставляться до судді. Такий прояв недбалості було розцінено як підставу для зменшення балів кандидата за критерієм професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «Сумлінність».

58. Окрему увагу членів Комісії під час співбесіди було приділено доходам кандидат від заняття незалежною професійною діяльністю адвоката, відомості про це відображено у деклараціях за 2022-2024 роки. Зокрема, у 2022 році кандидатом задекларував дохід від заняття зазначеною діяльністю в розмірі 38 200 грн, у 2023 році - 42 350 грн, у 2024 році - 43 359 грн. Під час співбесіди кандидат пояснив незначний розмір доходів від заняття адвокатською діяльністю тим, що поширеним у його практиці є надання правової допомоги на безоплатній основі. Однак, як з`ясувала Комісія, згідно з відомостями, зазначеними на вебсайті системи безоплатної правничої допомоги, ОСОБА_1 не є адвокатом, який може залучатися до надання безоплатної вторинної правової допомоги. Також, обговорюючи критерій «стійкість мотивації», кандидат наголошував на тому, що одним із чинників його мотивації до зайняття посади судді є фінансова стабільність. Тож, послуговуючись інформацією про те, що кандидат не залучався до системи безоплатної правничої допомоги, системно декларував незначні доходи, повідомив Комісію про такий характер мотивації, ВККС України зауважила на суперечності таких відомостей попереднім твердженням про послідовну практику надання безкоштовної правової допомоги. Крім того, зважаючи на інформацію з Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) щодо справ, у яких ОСОБА_1 зазначено захисником або ж законним представником, Комісія дійшла переконання, що навіть обмежені відомості щодо обсягу наданої правової допомоги суттєво дисонують із задекларованим доходом. Усі вказані вище обставини, як зазначила Комісія в спірному рішенні, обумовили обґрунтований сумнів її членів у чесності кандидата щодо декларування власного доходу. Із цих міркувань бали кандидата за критерієм професійної етики та доброчесності було зменшено Комісією у складі колегії на 15 балів за показником «Чесність».

59. Під час співбесіди Комісія також звернула увагу на придбання дружиною кандидата автомобіля «Nissan Rogue», 2018 року випуску, за 3 000 грн. ВККС України зауважила, що відомості стосовно обставин вказаного правочину та вартості аналогічних автомобілів, що містяться у відкритих джерелах, можуть викликати у стороннього спостерігача обґрунтований сумнів у дійсності вказаної суми. Вказане слугувало підставою для зменшення Комісією у складі колегії балів за критерієм професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «Чесність». Комісія у пленарному складі погодилася з висновками Комісії у складі колегії № 3 про те, що наявні підстави для виникнення обґрунтованого сумніву щодо справжньої ціни продажу транспортного засобу. ВККС України зауважила, що продавець є підприємцем, який систематично займається комерційним продажем автомобілів, зокрема ввезених із США. За такого профілю діяльності передача автомобіля у безоплатне користування виглядає малоймовірною, тим більше - за відсутності справді тісних особистих стосунків, які кандидат не зміг довести належними доказами. Визнання самим кандидатом факту, що ціна не відповідає дійсності, ставить під сумнів дійсність самого правочину. Формальне укладення договору купівлі-продажу за 3 000 грн (уникаючи оформлення договору дарування) виглядає як спроба надати уявно правомірну форму реальній передачі майна за умов, що не відображені в договорі. Із цих міркувань Комісія дійшла висновку, що правочин має ознаки удаваного, а дії кандидата - принаймні його мовчазна згода - відповідно спрямовані на приховування реальної вартості придбання автомобіля. Це, як вказано у рішенні, викликає обґрунтований сумнів у його чесності під час співбесіди.

60. За результатами голосування щодо поставленої доповідачем пропозиції про «Визнання ОСОБА_1 таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді», «за» віддали голоси шість членів Комісії, «проти» - дев`ять членів Комісії.

61. Як підсумок, ВККС України визнала позивача таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді.

62. Не погодившись із рішенням Комісії № 410/ас-25, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.

Рух апеляційної скарги

63. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 4 березня 2026 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , а ухвалою від 8 квітня 2026 року призначила справу до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Позиція Великої Палати Верховного Суду

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

64. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

65. За правилами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

66. Тобто судовий контроль за реалізацією суб`єктами владних повноважень їхніх повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, зокрема, чи діяли вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

67. Згідно із частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

68. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

69. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (частина перша статті 78 КАС України).

70. Відповідно до частини третьої статті 127 Конституції України на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.

71. На підставі частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

72. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон № 1402-VІІІ.

73. У частині першій статті 92 Закону № 1402-VIII визначено, що ВККС України є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

74. Частиною першою статті 69 Закону № 1402-VІІІ передбачено, що на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.

75. Статтею 28 Закону № 1402-VІІІ установлено, що суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог:

1) має стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років;

2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років;

3) має досвід професійної діяльності адвоката, у тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення, щонайменше сім років;

4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1-3 цієї частини, щонайменше сім років.

76. Пунктом 2 частини першої статті 79-2 цього Закону встановлено, що ВККС України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду - на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону № 1402-VІІІ.

77. Згідно із частинами другою, четвертою статті 79-3 Закону № 1402-VІІІ в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 цього Закону.

78. ВККС України: 1) на підставі поданих документів встановлює відповідність особи вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду та формує його досьє. Відповідність особи критеріям компетентності, доброчесності та професійної етики встановлюється Комісією під час проведення її кваліфікаційного оцінювання як кандидата на посаду судді; 2) проводить кваліфікаційне оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду; 3) проводить спеціальну перевірку стосовно кандидатів на посаду судді, допущених до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання, відповідно до статті 75 цього Закону. Результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання; ;) за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності таких кандидатів здійснювати правосуддя у відповідному суді, визначає рейтинг для участі у конкурсі кандидатів, які підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, визначає переможця конкурсу на зайняття вакантної посади судді у відповідному суді та ухвалює рішення про рекомендацію або про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді.

79. Частинами першою, другою статті 83 Закону № 1402-VІІІ встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

80. Відповідно до частини п`ятої статті 83 Закону № 1402-VІІІ порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС України.

81. Рішенням від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 ВККС України затвердила Положення № 20/зп-25.

82. Пунктами 1.1 та 1.4 розділу 1 Положення № 20/зп-25 передбачено, що кваліфікаційне оцінювання - це встановлена законом та цим Положенням процедура визначення ВККС України здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики. Основними принципами кваліфікаційного оцінювання є автономність, запобігання конфлікту інтересів, об`єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для суддів (кандидатів на посаду судді).

83. Пунктом 5.10 Положення № 20/зп-25 встановлено, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики у разі встановлення невідповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 цього Положення.

84. Згідно з пунктом 2.13 Положення № 20/зп-25 відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: незалежність, чесність, неупередженість, сумлінність, непідкупність, дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті, законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім?ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статус.

85. Згідно з пунктом 12 Положення № 20/зп-25 кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм. Суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, якщо остаточна кількість набраних ним балів є меншою 225.

86. Відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання встановлюється членами Комісії шляхом оцінки відповідності визначеним показникам.

87. Оцінка відповідності судді (кандидата на посаду судді) показникам критеріїв особистої та соціальної компетентності, доброчесності та професійної етики здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення (пункт 5.1 Положення № 20/зп-25).

88. Згідно із пунктом 5.9 цього Положення Комісія керується презумпцією, відповідно до якої суддя (кандидат на посаду судді) відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. Ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з`ясуванню під час кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді).

89. Відповідно до частини сьомої статті 101 Закону № 1402-VIII рішення ВККС України можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом.

90. 17 грудня 2024 року Вища рада правосуддя рішенням № 3659/0/15-24 затвердила Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) з метою визначення критеріїв доброчесності та професійної етики, однакових принципів їх застосування всіма суб`єктами оцінювання (далі - Єдині показники).

91. Пункти 18, 19 Єдиних показників передбачають, що чесністю є правдивість, принциповість, щирість судді (кандидата на посаду судді) у професійній діяльності та особистому житті.

Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику чесності, якщо, зокрема, але не виключно:

1) завжди, а не лише під час виконання своїх посадових обов`язків, поводився відповідно до свого статусу, проявляв гідність і добропорядність, діяв згідно з вимогами законодавства, правилами професійної етики, вимогами академічної доброчесності, іншими етичними нормами щодо чесності;

2) надав достовірну та відому йому інформацію в деклараціях доброчесності судді (декларації доброчесності кандидата на посаду судді), деклараціях родинних зв`язків судді (декларації родинних зв`язків кандидата на посаду судді), деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, про яку має бути обізнаний;

3) надав правдиві усні та/або письмові відомості під час участі в доборі, конкурсі, кваліфікаційному оцінюванні, дисциплінарному провадженні, інших юридичних процедурах, у яких такий суддя (кандидат на посаду судді) брав та / або бере участь; не приховував таких відомостей за наявності підстав вважати, що вони були йому відомі, крім випадків, коли законодавство дозволяє відмовлятись від надання інформації;

4) під час досягнення професійних цілей та успіхів дотримувався етичних принципів щодо себе чи членів своєї сім`ї;

5) під час набуття права на об`єкти цивільних прав, отримання інших благ, переваг, пільг чи статусу, виконання обов`язків, вирішення спорів не допускав поведінки, яка на думку звичайної розсудливої людини може завдати шкоди авторитету правосуддя чи знизити рівень суспільної довіри до суду;

6) в особистому та професійному житті поводився так, щоб його поведінка на думку звичайної розсудливої людини була прикладом неухильного додержання принципу верховенства права, вимог законодавства та присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки;

7) докладає зусиль для того, щоб члени його сім`ї діяли відповідно до законодавства та утримувалися від поведінки, яка на думку звичайної розсудливої людини може завдати шкоди авторитету правосуддя чи знизити рівень суспільної довіри до суду.

Сумлінність - старанне, ретельне та відповідальне виконання суддею (кандидатом на посаду судді) своїх обов`язків.

Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику сумлінності, якщо, зокрема, але не виключно:

1) ефективно організовує виконання своїх повноважень і є дисциплінованим;

2) демонструє високий рівень професійної мотивації;

3) під час здійснення професійної діяльності вживає достатніх заходів щодо дотримання розумних строків вчинення дій, виконання завдань, розгляду справ, заяв, звернень тощо, виготовлення процесуальних документів;

4) утримується від будь-якої діяльності, яка унеможливлює належне виконання посадових обов`язків та інших повноважень;

5) підтримує та вдосконалює свої професійні знання та навички шляхом постійного навчання та підвищення кваліфікації з метою компетентного виконання посадових обов`язків та інших повноважень;

6) наводив обґрунтування та належні мотиви щодо підготовлених документів на підставі принципу верховенства права, релевантного законодавства та встановлених фактів;

7) під час здійснення професійної діяльності не допускав свавілля під час ухвалення рішень.

92. Частиною другою статті 88 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України.

93. Згідно із частиною третьою статті 88 Закону № 1402-VIII рішення ВККС України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад членів ВККС України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВККС України, який провів кваліфікаційне оцінювання;

3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;

4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

94. Велика Палата Верховного Суду, як і суд першої інстанції, не встановила обставин чи підстав для скасування спірного рішення, визначених пунктами 1-3 статті 88 Закону № 1402-VIII.

95. Оцінюючи спірне рішення в аспекті його відповідності пункту 4 частини четвертої статті 88 Закону № 1402-VIII, Велика Палата Верховного Суду виходить з такого.

96. Предметом спору в цій справі є рішення ВККС України № 410/ас-25, яким визнано ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

97. Це рішення Комісія ухвалила у пленарному складі, враховуючи наявність висновку ГРД про невідповідність кандидата на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики [в межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді апеляційного загального суду].

98. Насамперед щодо обсягу судового контролю у цій справі Велика Палата Верховного Суду зазначає, що судовий контроль за реалізацією суб`єктами владних повноважень їхніх дискреційних повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, зокрема, чи діяли вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо.

99. При цьому, якщо суд установить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному з визначених у частині другій статті 2 КАС України критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.

100. У свою чергу, ВККС України є уповноваженим суб`єктом з питань проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді та прийняття рішення за його результатами, тобто є суб`єктом владних повноважень, на дії якого поширюються вимоги, встановлені статтею 2 КАС України.

101. Велика Палата Верховного Суду підтверджує, що повноваження Комісії стосовно оцінювання кандидата на посаду судді є дискреційними та виключною компетенцією її як уповноваженого органу, який на постійній основі діє в національній системі судоустрою.

102. Жоден суб`єкт, у тому числі й суд, не вправі втручатися у здійснення Комісією компетенції щодо оцінювання кандидатів на посаду судді в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів.

103. Такий підхід неодноразово висловлювала Велика Палата Верховного Суду (постанови від 7 квітня 2021 року у справі № 9901/87/19, від 14 листопада 2024 року у справах № 990/139/24, № 990/71/24), він є застосовним до спірних правовідносин.

104. Водночас варто також врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду щодо меж дискреції ВККС України у конкурсних процедурах (постанови від 20 березня 2025 року у справі № 990/85/24, від 28 листопада 2024 року у справі № 990/92/24). Такі висновки хоча і сформульовані у правовідносинах, пов`язаних із конкурсною процедурою добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, однак безпосередній підхід є застосовним і до конкурсних процедур на зайняття вакантних посад суддів, зокрема, апеляційних судів.

105. Повноваження Комісії стосовно оцінки встановлених щодо кандидата на посаду судді обставин на предмет відповідності його критерію доброчесності є дискреційними. Рішення приймається за внутрішнім переконанням членів Комісії.

106. Мета дискреції (розсуду) адміністративного органу зводиться до того, що:

- завдяки дискреції забезпечується індивідуалізація та справедливість вирішення тих або інших справ, оскільки вони розглядаються в межах конкретних обставин, які можуть бути враховані відповідним суб`єктом;

- такі повноваження сприяють адміністративній гнучкості, дозволяючи адміністративним органам, які приймають рішення, адаптуватися до мінливих обставин та пріоритетів (за умови дотримання обмежень законності та розумності) та сприяють підвищенню ефективності (раціональності) та оперативності управлінської діяльності;

- дискреція дозволяє максимально повно врахувати права, свободи та інтереси приватної особи, особливо під час їх зважування з публічним інтересом.

107. Разом з тим наділення ВККС України свободою розсуду під час оцінки відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності не означає, що такий розсуд не має меж. У всякому випадку межа розсуду виключає свавільність дій та використання наданих повноважень не з легітимною метою, тобто не з метою, задля досягнення якої повноваження надані. Іншими словами, процедура оцінювання кандидата повинна бути правовою. У свою чергу правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципів законності та верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.

108. Згідно з Рекомендацією № R(80)2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним потрібно розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

109. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) послідовно висловлює правову позицію, згідно з якою надання правової дискреції органам влади у вигляді необмежених повноважень є несумісним з принципом верховенства права, і закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, та порядок її здійснення з урахуванням законної мети цього заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання (рішення від 2 листопада 2006 року у справі «Волохи проти України», від 2 серпня 1984 року у справі «Мелоун проти Сполученого Королівства»).

110. Правовладдя вимагає, щоб будь-яка дискреція не була так необмеженою, щоб стати потенційно свавільною. Жодна дискреція не може бути юридично безмежною.

111. Наведене дає підстави стверджувати, що межі дискреції Комісії у конкурсній процедурі на посаду судді апеляційного суду, зокрема і ухвалення рішення за результатами проведення співбесіди з кандидатами, не можуть бути неосяжними та повинні підлягати зовнішньому публічному контролю. Обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом розгляду, але у будь-якому випадку має показувати, наприклад, що доводи / пояснення кандидата на посаду судді взято до уваги, і, що важливо, давати розуміння, чим керувалася Комісія, коли оцінювала цього кандидата.

112. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що вмотивованість рішення ВККС України про непідтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді є не лише формальним дотриманням вимог закону, а повинна забезпечити дотримання принципу правової визначеності у питанні встановлення підстав прийняття негативного рішення для кандидата.

113. Суд першої інстанції установив, що Комісія ухвалила спірне рішення, маючи обґрунтований сумнів у відповідності позивача критерію доброчесності і професійної етики як вирішальної підстави визнання його таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді, у сукупності трьох епізодів, таких як недекларування позивачем офісного приміщення, сумнівність задекларованого кандидатом доходу від адвокатської діяльності та вартість купівлі його дружиною автомобіля.

114. У контексті наведеного Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що критерій доброчесності є надзвичайно важливим з огляду на те, яку роль відіграє судова влада у становленні правової держави. Саме доброчесність є ключовою категорією у формуванні морально-етичного образу суддів, запорукою формування довіри народу до суддів та судової влади в цілому.

115. Закони України не визначають ані змісту поняття доброчесності як вимоги до судді (кандидата на посаду судді), ані показників (індикаторів) для оцінки ВККС України відповідності кандидата на посаду судді критерію доброчесності.

116. Проте потрібно врахувати, що доброчесністю, як цей термін визначено в Сучасному словнику з етики, є позитивна моральна якість, зумовлена свідомістю і волею людини, яка є узагальненою стійкою характеристикою людини, її способу життя, вчинків; якість, що характеризує готовність і здатність особистості свідомо і неухильно орієнтуватися у своїй діяльності та поведінці на принципи добра і справедливості.

117. У преамбулі Бангалорських принципів поведінки суддів зазначено, що ці принципи мають на меті встановлення стандартів етичної поведінки суддів, зокрема з уваги на те, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві.

118. Одним зі схвалених є принцип, згідно з яким дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід`ємною частиною діяльності суддів.

119. Згідно зі статтями 1, 3 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль для того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

120. Рада суддів України в Коментарі до цього Кодексу зауважила, що численними є ситуації, коли та чи інша дія прямо не заборонена законом, але є ризик такого сприйняття, формування враження, яке підірвало б довіру до суду.

121. У пункті 29 Висновку № 3(2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності (далі - Висновок, КРЄС відповідно) зазначено, що судді повинні гідно поводити себе у своєму приватному житті.

122. Щодо правил поведінки судді КРЄС вважає, що кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно під час виконання посадових обов`язків та в особистому житті (пункт 50 Висновку КРЄС).

123. Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та соціальної ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід`ємною частиною діяльності суддів. Постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов`язок прийняти низку обмежень, і хоч пересічному громадянину ці обов`язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.

124. Парламентська Асамблея Ради Європи у своїй Резолюції від 25 грудня 2008 року № 1165(1998) зауважила, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя (пункт 6).

125. Отже, посада судді покладає на нього додаткові обмеження та обов`язки, які водночас є етичними стандартами, що формують модель поведінки, яку суддя повинен ставити за мету і якої повинен дотримуватися. Зокрема, запорукою утвердження довіри до суду має бути законослухняна і добропорядна поведінка суддів у повсякденному житті.

126. Правовідносини у цій справі склалися на етапі вирішення ВККС України питання про підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному апеляційному суді. Однак особа, яка претендує зайняти цю посаду, має демонструвати високі стандарти поведінки - дотримуватися вимог законодавства та загальноприйнятих в українському суспільстві норм моралі як на етапі перебування в статусі кандидата, так і до набуття такого статусу, а їх порушення має враховуватися під час оцінки доброчесності кандидата на посаду судді.

127. Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб кандидат на посаду судді, як і суддя, не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням. Від професійних та моральних якостей суддів залежить рівень здійснення правосуддя в державі, а тому особисті й моральні якості кандидата на посаду судді поряд із професійними якостями є визначальними характеристиками під час вирішення питання про призначення його на посаду.

128. Таким чином, оскільки кандидат на посаду судді претендує на одержання повноважень посадової особи, уповноваженої на виконання функцій держави, - здійснення правосуддя, то під час вирішення питання про підтвердження здатності кандидата здійснювати правосуддя ВККС України має врахувати всі обставини, які перешкоджають кандидату на посаду судді обійняти таку посаду, зокрема ті, що можуть негативно вплинути на довіру суспільства до судової влади у зв`язку із призначенням такого кандидата.

129. Повертаючись до суті спору Велика Палата Верховного Суду зазначає, що за змістом спірного рішення Комісія дійшла висновку про зменшення балів позивачу за критерієм професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «сумлінність», оцінивши обставини допущення ним помилок при заповненні декларацій за 2022-2024 роки [не декларування нерухомого майна, що перебувало в користуванні позивача, розташованого за місцем здійснення ним адвокатської діяльності] як прояв недбалості. Як можна зрозуміти зі змісту цього рішення, Комісія вважала, що наведена поведінка позивача, яка є повторюваною, свідчить про його несумлінне виконання обов`язку щодо декларування відомостей, визначених статтею 46 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон № 1700-VII).

130. Недбалість є морально-етичною характеристикою особи, яка виділяється її байдужим (несумлінним) ставленням до своїх обов`язків, що може мати негативні наслідки і за певних обставин може бути поставлено у провину такій особі.

131. На противагу недбалості добросовісність указує на те, що особа діє сумлінно - з належним ставленням до своїх обов`язків.

132. Так, за правилами пункту 2 частини першої статті 46 Закону № 1700-VII у декларації, зокрема, зазначаються відомості про об`єкти нерухомості, що належать суб`єкту декларування та членам його сім`ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що дані про об`єкт декларування, що перебуває у володінні або користуванні суб`єкта декларування або членів його сім`ї, зазначаються в декларації, якщо такий об`єкт перебував у володінні або користуванні станом на останній день звітного періоду (за умови що право володіння або користування виникло у суб`єкта декларування не менше ніж за 30 календарних днів, що передували останньому дню звітного періоду) або протягом не менше половини днів протягом звітного періоду.

133. Тобто, в деклараціях за 2022-2024 роки позивач мав обов`язок задекларувати нерухоме майно як таке, що належало йому на праві оренди, однак на порушення приписів антикорупційного законодавства не зробив цього. Цього позивач сам не заперечує.

134. Оцінивши доводи апеляційної скарги у цій частині, Велика Палата Верховного Суду висновує, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а лише відтворюють позицію позивача, яка вже була предметом належної судової перевірки.

135. Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що Комісія надала свою оцінку на підставі повно з`ясованих обставин, які у цій частині визнав і позивач, зроблені нею висновки є логічними, послідовними і передбачуваними. Правильно суд першої інстанції звернув увагу і на те, що Комісія не залишила наведені кандидатом аргументи без відповіді та врахувала їх, зазначивши у своєму рішенні, що немає підстав вважати таку поведінку умисною, однак в аспекті оцінки показника «сумлінність» зважила на те, що послідовне виявлення кандидатом недбалості під час заповнення декларацій суттєво дисонує з вимогами, які ставляться до судді.

136. Водночас твердження скаржника про відсутність у нього умислу на приховування означеної вище інформації при декларуванні жодним чином не спростовують обґрунтованості загального висновку ВККС України щодо недотримання ОСОБА_1 вимог антикорупційного законодавства як особою, яка претендує на зайняття посади судді апеляційного суду.

137. Стосовно висновку Комісії про придбання дружиною позивача автомобіля «Nissan Rogue», 2018 року випуску, за 3 000 грн, яка є нижчою за вартістю аналогічних автомобілів, чого позивач сам не заперечує, останній пояснив, що продавець зазначеного автомобіля «Nissan Rogue» є давнім знайомим його дружини та займається підприємницькою діяльністю пов`язаною з купівлею автомобілів на аукціонах США з метою подальшої реалізації їх в Україні; дружині вказаний автомобіль було запропоновано у безоплатне користування, проте вона відмовилась від пропозиції та запропонувала укласти договір купівлі-продажу за «символічну» ціну - 3 000 грн. Кандидат наполягав на тому, що вказаний автомобіль є особистою приватною власністю його дружини, оскільки вона набула автомобіль без його відома, однак підтвердив, що в цей період він разом з дружиною здійснювали пошук автомобіля з метою придбання.

138. Основними доводами апеляційної скарги про хибність висновків Комісії в частині констатованого обґрунтованого сумніву щодо придбання його дружиною автомобіля «Nissan Rogue», які здебільшого перегукуються з доводами позовної заяви, є те, що Комісія не надала правової оцінки його поясненням та наданим ним документам, обмежившись лише констатацією наявності сумніву. Цієї прогалини також не виправив суд першої інстанції, оскільки не дослідив такі обставини.

139. У межах цього позивач головно наполягає на тому, що суд першої інстанції не з`ясував, що Комісія не здійснила оцінку документів, які підтверджують справжність ціни в розмірі 3 000 грн при купівлі автомобіля, а саме копії договору комісії від 9 вересня 2022 року автомобіля «Nissan Rogue» (номер кузова НОМЕР_1 ); копії договору купівлі-продажу автомобіля «Nissan Rogue» (номер кузова НОМЕР_1 ); копії заяви ОСОБА_2 від 26 травня 2025 року (що підтверджує справжність ціни 3 000 грн та відсутність щодо цього претензій).

140. За доводами позивача, він надав вичерпні пояснення та підтверджуючі документи щодо факту придбання вказаного автомобіля за відповідною вартістю, однак Комісія, формулюючи свій висновок, виявила упередженість та не врахувала усіх наявних у матеріалах досьє доказів щодо цього факту та його пояснень. Це призвело до помилкового висновку Комісії щодо його кандидатури, що, у свою чергу, обумовило необґрунтовані «сумніви». Це, на думку позивача, свідчить про неповний та необ`єктивний розгляд Комісією наданих ним доказів.

141. Велика Палата Верховного Суду з огляду на обсяг, зміст, перебіг та хронологію подій щодо купівлі транспортного засобу, роль позивача в цих правовідносинах, характер його дій, які ВККС України виокремила, оцінила в сукупності і виявила в них ознаки, які викликали в неї обґрунтовані сумніви стосовно відповідності позивача критеріям доброчесності та професійної етики, та не може погодитися з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неправильно встановив чи неповно з`ясував фактичні обставини справи або неправильно застосував норми матеріального права.

142. Велика Палата Верховного Суду не може не погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що викладені у рішенні Комісії висновки щодо обставин у справі не є довільними чи нераціональними або є такими, що підтверджені доказами, і помилковими щодо фактів. Оцінюючи ці обставини у сукупності, Комісія дійшла висновку про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності та професійної етики. Такий висновок не видається свавільним чи необґрунтованим і не виходить за межі виключної дискреції Комісії оцінювати кандидатів.

143. Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок суду про те, що надані позивачем пояснення не спростовують ключової обставини, покладеної в основу висновку ВККС України в цій частині. Зокрема, позаяк йдеться саме про договір купівлі-продажу транспортного засобу (а не договір дарування, безоплатного користування тощо), укладений з особою, підприємницька діяльність якої полягає в купівлі транспортних засобів за кордоном з метою подальшої реалізації в Україні, сумнів у дійсності (реальності) вартості придбання автомобіля «Nissan Rogue» 2018 року випуску за 3000 грн, є цілком очевидним для стороннього спостерігача, навіть з урахуванням наведених позивачем обставин, а головне - є безумовно очевидним і для самого позивача, що він фактично визнав під час співбесіди. Наведені позивачем мотиви вказують на намагання виправдати ситуацію, що склалася, а подекуди й виправити її, однак жодним чином не доводять свавільності висновків відповідача.

144. Варто зазначити, що під час оцінювання кандидата на відповідність критеріям доброчесності та професійної етики Комісія не надає правову оцінку правовстановлюючим документам, не аналізує їх на предмет законності, хоча у сукупності усіх обставин також має ураховувати і їх зміст. На етапі співбесіди в межах встановлення відповідності кандидата указаному критерію завдання Комісії полягає у з`ясуванні того, чи можуть конкретні факти, обставини чи поведінка кандидата об`єктивно викликати у звичайної розсудливої людини сумнів щодо його доброчесності та відповідності високим стандартам поведінки, яких суспільство очікує від судді.

145. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що сам кандидат усвідомлював очевидну невідповідність між зазначеною ціною в договорі та реальною вартістю автомобіля, указуючи на те, що така ціна є нижчою ринкової. При цьому пояснення позивача фактично свідчать про те, що сторони правочину свідомо обрали спосіб купівлі-продажу за «символічною» ціною, хоча реальний економічний зміст був іншим. Позивач не продемонстрував належного критичного ставлення до цих обставин, які для будь-якої звичайної розсудливої людини виглядають нетиповими та потребують переконливого пояснення та підтвердження. Разом з цим, і відповідач, і суд першої інстанції врахували, що як на момент проведення співбесіди, так і на час розгляду справи у ВККС України не було інформації про визнання цього договору купівлі-продажу нікчемним, недійсним або удаваним.

146. В окресленій ситуації ВККС України зважила на зовнішні поведінкові риси дій позивача в контексті цього правочину та його пояснень під час співбесіди. Зокрема, Комісія виходила з того, що з огляду на характер сімейних відносин, спільність побуту, ведення сімейного бюджету та обставини придбання автомобіля замість проданого напередодні сімейного транспортного засобу, позивач не міг бути необізнаним щодо істотних умов такого правочину. У зв`язку із цим виснувала, що встановлені обставини поведінки позивача, пов`язані з набуттям права власності на транспортний засіб його дружиною, у своїй сукупності є такими, що викликають обґрунтований сумнів у його відповідності критеріям, що висуваються до особи, яка претендує зайняти посаду судді.

147. Ще однією підставою для зниження позивачу балів за показником «Чесність» слугували обставини щодо декларуванням ним доходів від заняття незалежною професійною діяльністю адвоката у 2022-2024 роках, хоч останній доводить повноту декларування, зокрема цього виду доходу, вказуючи про те, що надає частині клієнтів юридичну допомогу на безкоштовній основі.

148. Відповідаючи на аргументи апеляційної скарги, викладені у цій частині, Велика Палата Верховного Суду зазначає про таке.

149. Комісія установила, що кандидат задекларував дохід від зайняття адвокатською діяльністю у 2022 році в розмірі 38 200 грн, у 2023 році - 42 350 грн, у 2024 році - 43 359 грн.

150. Дослідивши відомості, що містяться в ЄДРСР, ВККС України констатувала наявність у цьому реєстрі значної кількості судових справ, розглянутих протягом 2022-2024 років за участю ОСОБА_1 як адвоката. Зокрема, Комісія встановила наявність 163 судових рішень, винесених протягом 2022 року, у яких ОСОБА_1 зазначено захисником або ж законним представником. За цей рік кандидат задекларував 38 200 грн доходу від адвокатської діяльності. У цьому контексті ВККС зазначила, що враховує виключно інформацію про судові справи, у яких ухвалювались рішення із згадкою про ОСОБА_1 як адвоката, однак оминає увагою і не досліджує всю юридичну практику кандидата, що очевидно мала місце. Проте навіть такі обмежені відомості щодо обсягу наданої правової допомоги, на переконання Комісії, суттєво дисонують із задекларованим доходом.

151. Звернула увагу ВККС України і на те, що ОСОБА_1 не є адвокатом, який може залучатися до надання безоплатної вторинної правової допомоги відповідно до Порядку і умов укладення контрактів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу на постійній основі, та договорів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року № 8.

152. Отже, зміст оскаржуваного рішення розкриває мотиви, якими керувалася Комісія під час його ухвалення, наявна послідовність викладення обставин, аналіз став підставою для висновків щодо відповідної оцінки показників і критеріїв. Тобто спірне рішення містить факти та обставини, які мали значення і стали підставою для ухвалення Комісією цього рішення, а також правові підстави його прийняття. Комісія за своїм внутрішнім переконанням оцінила доводи позивача в цій частині та виснувала, що вказані обставини обумовлюють обґрунтований сумнів членів Комісії в чесності кандидата щодо декларування власного доходу. Такі висновки ВККС України не видаються свавільними чи необґрунтованими, і наведені ОСОБА_1 доводи їх не спростовують.

153. Суд першої інстанції, надаючи оцінку доводам позивача про наявність сукупного доходу сім`ї, правильно вказав про те, що висновок відповідача стосується не рівня майнового стану ОСОБА_1 загалом та можливості правомірного його формування за рахунок усіх задекларованих доходів, отриманих із законних джерел, а саме задекларованих доходів від здійснення адвокатської діяльності в означений період.

154. Критично ставиться Велика Палата Верховного Суду до покликань апелянта на те, що висновки Комісії будувалися на ствердженні ним факту нездійснення адвокатської діяльності в системі безоплатної правничої допомоги, адже зі змісту оскаржуваного рішення можна побачити, що це було лише одним з обґрунтувань висновків ВККС України.

155. Підсумовуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вчергове зауважує, що відсутність у рішенні Комісії детальної відповіді на всі аргументи кандидата на посаду судді / судді не є свідченням того, що такі не були враховані Комісією під час ухвалення рішення. Достатнім є те, щоб рішення містило логічне і раціональне обґрунтування, з якого можна встановити ті мотиви, які вплинули на ухвалення остаточного рішення Комісією. Надання кандидатом під час співбесіди пояснень та відповідних документів не свідчить про те, що Комісія має визначити виключно позитивну оцінку, не зменшуюючи бали за передбаченими законодавством критеріями.

156. З огляду на наведене та у розрізі встановлених у цій справі обставин Велика Палата Верховного Суду вважає незмістовними доводи позивача, що Комісія не здійснила аналізу й оцінки усього масиву поданих ним як кандидатом на посаду судді документів та наданих пояснень.

157. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що Комісія за наслідками проведення співбесіди у складі колегії, і в пленарному складі мала у своєму розпорядженні всю необхідну інформацію, яку не було спростовано кандидатом, для того щоб зробити висновок, який було викладено в оскаржуваному рішенні, тому не можна не погодитися з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав вважати, що відображені у рішенні Комісії висновки не ґрунтуються на з`ясованих у ході співбесіди обставинах, змісті наданих позивачем пояснень та/або є свавільними.

158. Зміст спірного рішення засвідчує також, що під час проведення співбесіди з ОСОБА_1 йому були забезпечені усі передбачені законом процедурні права та гарантії і перешкод у їх реалізації Комісія не створювала.

159. Наведені позивачем підстави для скасування рішення Комісії зводяться переважно до незгоди з внутрішнім переконанням членів Комісії, яке сформовано в межах наданих законом дискреційних повноважень. Переоцінка судом мотивів, покладених Комісією в основу рішення, та їх викладення в іншому змісті означало б неправомірне втручання у дискреційні повноваження органу, який відповідає за формування доброчесного та професійного суддівського корпусу.

160. До того ж законодавство не гарантує права бути призначеним на посаду судді, а лише право брати участь у конкурсі на загальних засадах. Непроходження одного з етапів конкурсу не зумовлює негативних кар`єрних наслідків, не позбавляє особу посади, яку він обіймав раніше, не обмежує його права на подальшу професійну діяльність та не перешкоджає участі в наступних конкурсах. Висновки Комісії, сформульовані станом на конкретний момент і щодо конкретного конкурсу, не мають преюдиційного значення для майбутніх відборів, оцінювань чи конкурсів і не можуть розглядатися як такі, що порушують право позивача на доступ до суддівської професії в майбутньому чи на ефективний засіб правового захисту.

161. Щодо покликань позивача про порушення процедури голосування варто зазначити, що відповідно до абзацу другого частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII визначено, що якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, ВККС України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев`ятьма голосами.

162. Велика Палата Верховного Суду не встановила порушення порядку прийняття рішення за наслідками розгляду питання про підтвердження здатності кандидата на посаду судді ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

163. Водночас незгода скаржника з висновками та обсягом мотивування рішення судом першої інстанції у розглядуваному випадку не свідчить про неповноту судового розгляду, як і наявність описок в оскаржуваному рішенні Комісії не нівелюють зроблених у ньому висновків.

164. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

165. Порушень судом першої інстанції норм процесуального права [пунктів 1 та 4 частини першої статті 317 КАС України] Велика Палата Верховного Суду не встановила.

166. На переконання Великої Палати Верховного Суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду цієї справи, суд першої інстанції розглянув та надав їм оцінку в повній мірі.

167. Інші міркування і твердження в апеляційній скарзі не спростовують правильності правових висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

168. Згідно із частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

169. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

170. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

171. Велика Палата Верховного Суду вважає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до вимог статті 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а зазначеного рішення - без змін.

Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 3 лютого 2026 року у справі № 990/458/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. А. Губська

Судді:О. В. Білоконь О. Л. Булейко М. М. Гімон А. А. Ємець В. В. Король О. В. Кривенда М. В. Мазур Н. М. Мартинюк С. О. Погрібний Н. С. Стефанів Т. Г. Стрелець О. В. Ступак М. Ю. Тітов І. В. Ткач В. Ю. Уркевич