Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №135/1371/25 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року

м. Київ

справа № 135/1371/25

провадження № 51-312км26

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6

(у режимі відеоконференції),

захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8

(у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 з доповненням засудженого ОСОБА_6 на вирок Вінницького апеляційного суду від 05 січня 2026 року в кримінальному провадженні № 12025020240000147за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. За вироком Ладижинського міського суду Вінницької області від 11 листопада 2025 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та із застосуванням статей 69, 77 цього Кодексу призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

3. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та з покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, пунктами 2, 4 ч. 3 ст. 76 зазначеного Кодексу.

4. Оскарженим вироком Вінницького апеляційного суду від 05 січня 2026 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 скасовано в частині призначеного покарання, зарахування попереднього ув`язнення та домашнього арешту. Ухвалено в цій частині новий вирок, за яким призначено ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 цього Кодексупокарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією усього майна, яке є його власністю.

5. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано у строк відбування покарання ОСОБА_6 строк його попереднього ув`язнення з 28 липня 2025 року по 30 липня 2025 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

6. На підставі ч. 7 ст. 72 КК України зараховано у строк відбування покарання ОСОБА_6 строк перебування його під цілодобовим домашнім арештом з 31 липня 2025 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

7. На підставі ст. 96?, п. 4 ч. 1 ст. 96? КК України застосовано спеціальну конфіскацію мобільного телефону «Iphone Xr» чорного кольору у чохлі світло-фіолетового кольору шляхом конфіскації його у дохід держави.

8. Згідно з вироком ОСОБА_6 засуджено за те, що він у невстановлені досудовим розслідуванням день, час та місці незаконно придбав і зберігав з метою збуту для отримання грошової винагороди та 28 липня 2025 року в першій половині дня незаконно збув шляхом розміщення «закладок» у таємних місцях різних частин м. Ладижина і його околиць особливо небезпечну психотропну речовину РVР, обіг якої заборонено, загальною масою 2,6492 гр, що є великим розміром, в одинадцяти пакетах із ZIP-застібкою, а ще два таких пакети з указаною психотропною речовиною залишив зберігати при собі з метою наступного збуту.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

9. У касаційній скарзі з доповненням захисник і засуджений, посилаючись на дані, які позитивно характеризують особу ОСОБА_6 , його молодий вік, притягнення до кримінальної відповідальності вперше, обставини, що пом`якшують йому покарання, зокрема, повне визнання ним винуватості, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, яке він вчинив унаслідок збігу тяжких життєвих обставин та від якого негативних наслідків не настало, погіршення стану здоров`я засудженого, вважають, що його виправлення можливе без реального відбування покарання, і просять скасувати вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_6 , залишивши без змін вирок суду першої інстанції щодо нього.

Позиції інших учасників судового провадження

10. У засіданні суду касаційної інстанції засуджений і захисники підтримали касаційну скаргу з доповненням.

11. Прокурор проти задоволення касаційної скарги сторони захисту заперечив.

Мотиви Суду

12. Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

13. Відповідно до ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

14. Згідно із ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

15. Обґрунтованість засудження та правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 у касаційній скарзі не заперечуються.

16. Положеннями ч. 2 ст. 50 КК України встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання воно має ґрунтуватися, зокрема, на принципах індивідуалізації та справедливості. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

17. Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

18. При цьому, з огляду на приписи ст. 75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.

19. При обранні виду й міри покарання ОСОБА_6 апеляційним судом було враховано, що він вчинив тяжкий злочин у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, повністю визнав свою винуватість і щиро розкаявся, засудивши свою протиправну поведінку та продемонструвавши готовність до виправлення, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, добровільно вказавши співробітникам правоохоронних органів місця залишення психотропних речовин - закладок. Зазначені обставини обґрунтовано визнані судом апеляційної інстанції такими, що пом`якшують покарання засудженому та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, та з урахуванням даних про особу ОСОБА_6 та відсутності обставин, які обтяжують покарання, дають підстави для застосування положень ст. 69 КК України і призначення йому більш м`якого покарання, ніж передбачено в санкції ч. 2 ст. 307 КК України, за якою його визнано винним. Колегія суддів касаційного суду погоджується з такими аргументами і зауважує, що повне визнання ОСОБА_6 своєї винуватості у вчиненому кримінальному правопорушенні та детальне повідомлення обставин вчиненого так, як їх наведено у вироку, дозволило суду першої інстанції розглянути справу в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, не досліджуючи доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким із учасників судового процесу не оспорювались, а самовикриття ОСОБА_6 фактично перешкодило настанню негативних наслідків вчиненого ним кримінального правопорушення.

20. Вирішуючи питання про можливість застосування ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, колегія суддів касаційного суду виходить з наступного.

21. Як убачається із матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 є особою молодого віку, вчинив злочин уперше, на обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, не страждає на наркоманію та не має поведінкових розладів унаслідок вживання наркотичних засобів чи психотропних речовин, має постійне місце проживання і стійкі соціальні зв`язки, на час затримання тимчасово не працював, але тривалий час до того мав постійну роботу. За місцями проживання, колишнього навчання та роботи ОСОБА_6 здобув позитивні характеристики, скарг на його поведінку не надходило, протягом шести місяців із часу вчинення злочину, перебуваючи під цілодобовим домашнім арештом, порушень не допускав і нових злочинів не вчинив.

22. Зважаючи на конкретні обставини цього кримінального провадження, дані про особу засудженого, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, його ставлення до вчиненого, посткримінальну поведінку, а також сімейний стан та погіршення стану здоров`я, колегія суддів вважає, що виправлення ОСОБА_6 можливе без реального відбування призначеного йому покарання із встановленням іспитового строку на підставі ст. 75 КК України і в умовах нагляду за його поведінкою.

23. Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 необхідно задовольнити частково, а вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_6 змінити.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Вінницького апеляційного суду від 05 січня 2026 року щодо ОСОБА_6 змінити.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком 3 роки та з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, пунктами 2, 4 ч. 3 ст. 76 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 77 КК України не застосовувати щодо ОСОБА_6 конфіскацію майна як додаткове покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 307 КК України.

Звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,з-під варти з місця позбавлення волі.

У решті вирок залишити без зміни.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3