Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №636/429/23 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року

м. Київ

справа № 636/429/23

провадження № 51-4815км25

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального

суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового

засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженої ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_6 на вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 3 липня 2025 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 29 жовтня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022221240001024, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком районного суду, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Згідно з вироком суду 11 листопада 2022 року у денний час доби ОСОБА_6 , разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , розпивали спиртні напої в кухонній кімнаті за місцем свого проживання ( АДРЕСА_1 ), та приблизно о 17:00 між ОСОБА_6 і ОСОБА_8 на побутовому ґрунті відбувся конфлікт, під час якого у неї виник умисел на вбивство останнього.

Тоді ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, стоячи навпроти ОСОБА_8 , який перебував у положенні сидячи за столом, діючи умисно, тримаючи у правій руці кухонний ніж, нанесла ним один удар в життєво важливий орган ОСОБА_8 , а саме в область грудної клітини ліворуч, після чого побачивши, що останній не подає ознак життя, припинила свої протиправні дії.

Причиною смерті ОСОБА_8 стала крововтрата, яка виникла внаслідок проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини з ушкодженням серця.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі з доповненнями засуджена, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та її особі через суворість,неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати судові рішення і виправдати її за ч. 1 ст. 115 КК.

На думку засудженої, її винуватість у вчиненні інкримінованого злочину не доведена поза розумним сумнівом, оскільки докази на підтвердження цього в матеріалах справи відсутні, а протилежні висновки суду побудовані на припущеннях.

Крім того зазначає, що під час проведення слідчого експерименту захисник примушувала її показувати те, чого вона не робила. Водночас, на її думку, вбити ОСОБА_8 міг ОСОБА_9 , оскільки коли вона залишила їх вдвох, потерпілий був живий і вони розмовляли.

Крім іншого, стверджує, що в її діях відсутні елементи об`єктивної сторони складу інкримінованого злочину, показання свідків є недостовірними, а вирок суду не містить формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Вважає, що призначене їй покарання є надто суворим і несправедливим, при цьому судом не враховано ряд обставин, які його пом`якшують та безпідставно визнано обставиною, яка обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Також не погоджується з рішенням суду про стягнення з неї на користь держави процесуальних витрат.

Отже, судові рішення є незаконними і необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Позиції учасників судового провадження

Засуджена та її захисник підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення цієї скарги.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження або неповноту судового розгляду, чинним законом не передбачено.

З касаційної скарги вбачається, що засуджена, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.

Під час касаційного розгляду кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, установлених судами нижчих інстанцій.

Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Згідно зі ст. 94 КПК оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок.

Відповідно до вимог ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені мотиви, з яких цей суд виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, якими він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КК умисним вбивством є умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. З об`єктивної сторони умисне вбивство характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв`язком між зазначеними діяннями та наслідками, а з суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямими умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особі, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання.

Висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, зроблено з додержанням ст. 23 КПК, на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Указаного висновку суд дійшов на підставі аналізу показань допитаних у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та письмових доказів, зміст яких детально викладений у вироку.

Водночас, сама ОСОБА_6 у суді першої інстанції винуватість у вчиненні кримінального правопорушення не визнала та зазначила, що ніяких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 не завдавала. При цьому підтвердила, що вони разом з потерпілим та ОСОБА_9 в кухонній кімнаті розпивали спиртні напої та через деякий час вона залишила приміщення будинку, а коли повернулась, то ОСОБА_8 сидів з відхиленою головою до стіни і ніяк не реагував. Вона почала штовхати потерпілого та він упав на підлогу. Далі вона робила масаж серця та штучне дихання останньому, розірвала светр і оглянула його тіло. Не виявивши ніяких ушкоджень побігла за допомогою до сусідів, однак вони не відреагували. Через деякий час прийшов син і вона попросила його викликати швидку допомогу.

Разом з тим, висунута ОСОБА_6 на свій захист версія про непричетність до кримінального правопорушення, не знайшла свого підтвердження в ході дослідження доказів місцевим судом.

Зокрема, допитаний у суді першої інстанції свідок ОСОБА_9 підтвердив, що 11 листопада 2022 року в другій половині дня він разом з ОСОБА_6 та її співмешканцем ОСОБА_8 , перебуваючи в кухонній кімнаті, вживали спиртні напої, після чого він пішов спати в іншу кімнату, а вони залишились. Зазначив, що на той момент в будинку інших осіб не було, а через деякий час його розбудила ОСОБА_6 і повідомила, що ОСОБА_8 мертвий. В кухонній кімнаті він побачив, що на підлозі лежав потерпілий, тулуб якого був в крові. Свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 пояснили, що в день події приблизно о 17:00 почули крики, а коли вийшли на вулицю, то побачили ОСОБА_6 , котра була збуджена та перебувала у стані алкогольного сп`яніння. На запитання що трапилось, остання відповіла, що ймовірно вбила ОСОБА_17 . Одяг ОСОБА_6 та руки були у речовині бурого кольору, схожій на кров. Зазначили, що ОСОБА_6 та ОСОБА_8 зловживали спиртними напоями, на ґрунті чого у них виникали сварки та бійки. ОСОБА_6 раніше неодноразово прибігала до них та повідомляла, що побила потерпілого. З її слів можна було зробити висновок, що ініціатором конфліктів була саме вона. Свідок ОСОБА_16 підтвердив, що в день події він разом з ОСОБА_8 займалися заготівлею дров, а приблизно о 14:00 прийшла ОСОБА_6 і забрала потерпілого додому. Приблизно о 17:00 ОСОБА_6 знову прийшла до нього додому, вона була в стані алкогольного сп`яніння і просила викликати поліцію, повідомивши при цьому, що зарізала ОСОБА_17 . Свідок зазначив, що ОСОБА_6 і ОСОБА_8 зловживали спиртними напоями та між ними постійно виникали сварки і бійки, а також звернув увагу на те, що ініціатором бійок завжди була ОСОБА_6 , оскільки у стані алкогольного сп`яніння вона була агресивною, а у потерпілого був спокійний характер.

Свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 також підтвердили те, що ОСОБА_6 і ОСОБА_8 зловживали спиртними напоями, на ґрунті чого у них виникали сварки, які переходили в бійки та одного разу ОСОБА_6 облила потерпілого окропом і заподіяла йому ножем ушкодження коліна. Потерпіла ОСОБА_10 пояснила, що її син проживав з ОСОБА_6 та вони обидва досить часто вживали спиртні напої, на ґрунті чого у них виникали сварки. Від доньки ( ОСОБА_13 ) вона дізналась, що сину неодноразово наносились тілесні ушкодження. Про смерть сина дізналась він зятя ( ОСОБА_12 ), який повідомив, що потерпілого зарізали одним ударом в серце. Потерпіла відчувала, що трагедія з її сином могла статись із-за конфліктів з ОСОБА_6 , але не така, що пов`язана з його смертю.

Допитаний у суді свідок ОСОБА_11 пояснив, що коли прибув на місце події, його зустрів молодий чоловік і повідомив, що в домі була п`янка, а через деякий час було виявлено труп співмешканця власниці домоволодіння. В приміщенні кухні свідок побачив на підлозі труп, він був одягнений в светр, який був розірваний та пропитаний кров`ю. На передній поверхні грудної клітини була колото-різана рана. Також в цій кімнаті знаходилась жінка ( ОСОБА_6 ), котра перебувала в стані алкогольного сп`яніння і намагалась помити руки, які були в крові. Свідок констатував смерть ОСОБА_8 та повідомив про подію «102».

На думку Суду, показання вищевказаних свідків та потерпілої є логічними, послідовними, вони узгоджуються між собою та не викликають сумнівів в їх достовірності, а також спростовують версію засудженої про непричетність до скоєння злочину. Підстав вважати, що вказані особи оговорили ОСОБА_6 , колегія суддів не вбачає.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що в основу вироку були покладені належні та допустимі докази, а саме: протоколи огляду місця події від 11 та 15 листопада 2022 року; протокол огляду предметів від 11 листопада 2022 року; висновок судової дактилоскопічної експертизи

(№ СЕ-19/121-22/15992-Д) від 2 грудня 2022 року; висновок судово-цитологічної експертизи (№ 15-12/587-С2022) від 3 грудня 2022 року, відповідно до якого при проведенні експертизи нігтьових пластин з пальців рук ОСОБА_6 , виявлені сліди крові людини, яка може походити як від останньої так і від ОСОБА_8 ; висновок судово-медичного експертизи (№ 12-14-85-ЧТ/22) від 16 листопада 2024 року, згідно якого у ОСОБА_6 ніяких тілесних ушкоджень не виявлено; висновки судово-імунологічних експертиз

(№ 14/1377-С/22, № 14/1378-С/22, № 14/1379-С/22, № 14/1380-С/22,

№ 14/1381-С/22, № 14/1382-С/22, № 14/1383-С/22) від 23 та 24 листопада 2022 року (проведено дослідження крові знайденої на вилучених під час огляду місця події предметах, на фрагментах бинта зі змивами з рук підозрюваної, на одязі ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , та встановлено можливе походження цієї крові); висновок судово-цитологічної експертизи (№ 15-12/682-С/202223) від 12 січня 2023 року, яким встановлено, що виявлені сліди потожирових виділень на складному ножі можуть походити як від потерпілого, так і від підозрюваної; висновок судової медико-криміналістичної експертизи (№ 17-13/26-МКС/23) від 20 січня 2023 року, яким крім іншого встановлено, що пошкодження на одязі потерпілого утворилися від однократної дії гострокінцевого одностороннє гострого, плоского, типу клинка ножа, колючо-ріжучого предмета тощо; данні протоколу огляду предметів, зафіксованому на СD диск з відеозаписом до протоколу слідчого експерименту, проведеного за участі ОСОБА_6 .

З дослідженого судом висновку судово-медичної експертизи трупу

(№ 12-17-714-Ч/22) від 16 січня 2023 року вбачається, що у ОСОБА_8 було виявлено колото-різане поранення грудної клітини, що проникає у ліву плевральну порожнину з ушкодженням серця. Єдиний рановий канал починається з рани на ореолі з зовнішнього боку лівого соска, проходить спереду назад зліва направо скрізь шкіру, підшкірну-жирову клітковину, м`язи грудини, плевру, ліву бокову поверхню навколосерцевої сорочки, лівий шлуночок та супроводжується лівобічним гемотораксом (приблизно 500 мл рідкої крові та біля 1 кг кров`яних згортків), яке розвилось від декількох хвилин до декількох десятків хвилин до моменту настання смерті. Рановий канал рани довжиною біля 9, 5 см знаходиться в причинному зв`язку з настанням смерті. Ці ушкодження є тяжкими і вони утворилися від дії предмета, що володіє колючими та ріжучими властивостями з одноразовою дією одностороннє гострого, плоского типу клинка ножа, обухом «П»-подібного поперечного перетину. Причиною смерті ОСОБА_8 стала крововтрата, яка виникла внаслідок проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини з ушкодженням серця.

Згідно протоколу слідчого експерименту від 23 січня 2023 року, ОСОБА_6 показала на статисті та надала пояснення щодо обставин, при яких ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження ножем.

Разом з цим, як встановлено висновком судово-медичної експертизи

(№12-23-1-714-Чт/23) від 25 січня 2023 року, показання ОСОБА_6 не відповідають судово-медичним даним, встановленим в ході експертизи трупа потерпілого ОСОБА_8 . Тілесні ушкодження у потерпілого не могли утворитися за механізмом, на які вказує ОСОБА_6 в ході слідчого експерименту за її участю. Враховуючи направлення ранового каналу, ОСОБА_8 не міг сам собі нанести тілесні ушкодження. Виявлені у потерпілого тілесні ушкодження могли бути спричинені йому предметом (ножем), який надано на судово-медичну експертизу.

Також судом досліджено висновок судово-психіатричної експертизи (№ 274) від 21 листопада 2022 року, згідно якого ОСОБА_6 на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі синдрому залежності, внаслідок вживання алкоголю. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_6 виявляє ознаки вищевказаного хронічного психічного захворювання та перебувала у стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації, поза тимчасового розладу психічної діяльності. Могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Дослідивши зібрані у справі докази, суд першої інстанції встановив сукупність усіх передбачених законом ознак складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, та, ухвалюючи вирок, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_6 вчинила саме інкриміноване їй суспільно небезпечне діяння.

При цьому суд зазначив, що характер та локалізація тілесного ушкодження, завданого потерпілому, вказує на те, що колото-різане поранення грудної клітини, яке проникає у ліву плевральну порожнину з ушкодженням серця, було не випадковим, а умисним, оскільки здійснювалось в область грудної клітини, де розташовані життєво важливі органи, на 9, 5 см у тіло. ОСОБА_6 припинила свої дії, як відчула, що потерпілий впав на підлогу.

Відтак, суд дійшов висновку, що про спрямованість умислу ОСОБА_6 на позбавлення життя ОСОБА_8 беззаперечно свідчать вибір знаряддя злочину - ніж, з колото-різаними властивостями, локалізація і характер тілесного ушкодження - грудна клітина (місце, де знаходяться всі життєво важливі органи), а також поведінка ОСОБА_6 до та після заподіяння потерпілому тілесного ушкодження.

Суд звернув увагу на те, що значення має також стан, в якому перебували потерпілий та обвинувачена під час конфлікту і обстановка в місці вчинення злочину, а також попередні відносини в період спільного проживання - постійні сварки і бійки. Отже, місцевий суд встановив, що у діях ОСОБА_6 наявний прямий умисел на вчинення злочину проти життя і здоров`я.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні умисного вбивства потерпілого ОСОБА_8 доведена поза розумним сумнівом, а тому підстави вважати, що вирок суду побудований на припущеннях відсутні.

В супереч твердженням засудженої, у вироку вказано формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, диспозиції статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_6 визнано винуватою, та об`єктивні докази на підтвердження встановлених судом обставин.

При цьому, як встановлено судом, з об`єктивної сторони дії ОСОБА_6 виразились у завданні ОСОБА_8 удару ножем в область грудної клітини ліворуч, в результаті чого було ушкоджено серце. Вказаній події передував конфлікт, який виник між засудженою і потерпілим на побутовому ґрунті, під час якого у ОСОБА_6 виник умисел на вбивство ОСОБА_8 .

Також слід зазначити, що місцевим судом було надано належно оцінку показанням потерпілої та свідків (в тому числі й родичам потерпілого ОСОБА_8 ), та обґрунтовано визнано їх належними і допустимими доказами, а тому доводи засудженої в цій частині є неспроможними.

Вирок суду відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим. Дії ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 115 КК судом кваліфіковано правильно.

Суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, й у порядку, визначеному ст. 405 КПК, переглянув кримінальне провадження, належним чином перевірив викладені у апеляційній скарзі ОСОБА_6 доводи, аналогічні тим, що викладені в її касаційній скарзі, і визнав їх необґрунтованими, навівши належні й докладні мотиви своїх висновків.

При цьому цей суд погодився з оцінкою доказів, досліджених судом першої інстанції та врахованих при доведенні винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину, а невизнання останньою своєї вини розцінив, як спробу ввести суд в оману та уникнути справедливого покарання за вчинене.

За результатами апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції зазначив, що висновки місцевого суду стосовно засудження ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 115 КК повністю відповідають встановленим фактичним обставинам цього кримінального провадження по даному обвинуваченню, а самі обставини повністю підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.

З наведеними в ухвалі апеляційного суду висновками щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції погоджується й колегія суддів касаційного суду.

Розглянувши кримінальне провадження, апеляційний суд постановив ухвалу, у якій навів детальні мотиви прийнятого рішення і яка повною мірою відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

На думку колегії суддів, суди першої та апеляційної інстанцій дотрималися вимог статей 10, 22 КПК, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом.

Водночас, в касаційній скарзі засуджена зазначає про неналежне виконання захисниками своїх професійних обов`язків, що призвело до порушення її прав, передбачених кримінальним процесуальним законодавством, а також вказує про незаконні методи ведення слідства.

Зокрема, ОСОБА_6 стверджує, що захисник ОСОБА_18 під час проведення слідчого експерименту змушувала її показувати те, чого вона не робила.

Перевіривши вказані твердження, колегія суддів вважає, що вони повністю спростовуються дослідженими під час судового розгляду протоколом слідчого експерименту та відеозаписом до нього.

Крім того, доводи ОСОБА_6 щодо незгоди з результатами слідчого експерименту від 23 січня 2023 року ретельно перевірялась місцевим судом.

Зокрема цей суд зазначив, що протокол слідчого експерименту було складено у відповідності до приписів ст. 240 КПК, оскільки він містить посилання на склад учасників зазначеної слідчої дії, в тому числі захисника - адвоката ОСОБА_18 та відповідних понятих, умови та результати слідчої дії, інформацію щодо її фіксування, а також щодо роз`яснення ОСОБА_6 її прав та обов`язків і отримання її згоди на проведення відтворення обставин вчинення протиправних дій у відношенні ОСОБА_8 , підписи учасників слідчої дії, ОСОБА_6 та її захисника, відсутність будь-яких зауважень до протоколу, в тому числі щодо застосування співробітниками поліції фізичного чи психічного впливу.

При цьому, під час дослідження відеозапису вищезазначеної слідчої дії, судом не було встановлено застосування відносно ОСОБА_6 будь-якого впливу з боку учасників зазначеної слідчої дії, в тому числі з боку співробітників поліції. Поведінка обвинуваченої ОСОБА_6 та наявність поряд з нею її захисника, свідчить про добровільне відтворення вчинених нею протиправних дій у її розумінні. Крім того, переглянутий відеозапис слідчої дії свідчить про сумлінне виконання захисником ОСОБА_18 своїх повноважень щодо представлення та захисту інтересів підзахисної та відсутності недобросовісної поведінки захисника.

Крім цього місцевий суд зазначив, що у судовому засіданні стороною захисту не надано доказів застосування щодо ОСОБА_6 під час досудового розслідування заходів фізичного та психічного впливу з боку співробітників поліції, а тому, за відсутності об`єктивних підтверджень, зазначене твердження сторони захисту суд розцінив критично, як спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину.

Верховний Суд погоджується з висновками місцевого суду та зазначає, що під час касаційного перегляду також не знайшли свого підтвердження доводи ОСОБА_6 про застосування недозволених методів ведення слідства, оскільки матеріали справи таких даних не містять.

При цьому в касаційній скарзі ОСОБА_6 вказує, що після проведення обшуку, їй дали підписати якийсь папір та її одну забрали до поліції, де один із співробітників кричав на неї, вимагаючи розповісти правду про обставини події, при цьому погрожуючи застосуванням фізичної сили, на що ОСОБА_6 відповіла, що вона нічого не знає та нічого не бачила, оскільки її там не було. Потім слідчий надав їй папери, які вона підписала, однак ніяких показань вона не давала, тим більше нічого не писала.

Проте, з матеріалів справи убачається, що 11 листопада 2022 року в період часу з 18:55 до 20:07 слідчим СВ Чугуївського районного управління поліції ГУНП в Харківській області ОСОБА_19 , в присутності понятих, судово-медичного експерта, а також власника житла - ОСОБА_6 , було проведено огляд місця події - домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Протокол даної слідчої дії підписаний всіма учасниками, в тому числі й ОСОБА_6 , зауважень та доповнень до протоколу від останніх не надійшло. Будь-якого впливу на ОСОБА_6 під час проведення даної слідчої дії з боку її учасників, не здійснювалось.

Крім того, в матеріалах справи наявний дозвіл від 11 листопада 2022 року, в якому зазначено, що ОСОБА_6 добровільно дозволяє співробітникам поліції провести огляд та слідчі дії на території вищезгаданого домоволодіння, а також вказано, що за фактом огляду та проведення слідчих дій претензій до співробітників вона не має. Дозвіл прийняв слідчий ОСОБА_19 та він підписаний особисто ОСОБА_6

11 листопада 2022 року о 20:50 було фактично затримано ОСОБА_6 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, про що складено протокол затримання від цієї ж дати в період часу з 21:00 до 22:00. При цьому ОСОБА_6 було ознайомлено з підставами затримання, правами та обов`язками затриманого. В протоколі ОСОБА_6 зазначила, що із затриманням згодна, зауважень до протоколу не має. Протокол підписаний ОСОБА_6 , захисником ОСОБА_18 та понятими.

Слід звернути увагу на те, що суди попередніх інстанцій не обґрунтовували свій висновок про винуватість засудженої будь-якими її показаннями, наданими нею під час затримання.

При цьому, в суді першої інстанції ОСОБА_6 винуватість у вчиненні вбивства потерпілого не визнала та стверджувала, що залишила приміщення будинку, а коли повернулась ОСОБА_8 ніяким чином не реагував. Тоді вона почала штовхати його, після чого останній впав на підлогу. Аналогічна позиція щодо обставин події була висунута ОСОБА_6 під час апеляційного розгляду та викладена в її касаційній скарзі.

Водночас, зі змісту касаційної скарги вбачається, що посилаючись на недозволені методи слідства, засуджена фактично не погоджується з тим, що до відділу поліції забрали лише її одну, без ОСОБА_9 , та стосовно нього не було прийнято ніяких дій. Отже, ОСОБА_6 вважає, що оскільки вона не вбивала потерпілого, то це міг зробити і ОСОБА_9 .

Враховуючи вказані твердження засудженої, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, з матеріалів справи убачається, що будучи допитаним у суді першої інстанції свідок ОСОБА_9 пояснив, що після спільного вживання алкогольних напоїв, він пішов спати в кімнату, а ОСОБА_6 і ОСОБА_8 залишились у приміщенні кухні. Через деякий час його розбудила ОСОБА_6 і повідомила, що ОСОБА_8 мертвий. Свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 підтвердили, що коли побачили ОСОБА_6 , то вона була збуджена, перебувала у стані алкогольного сп`яніння і на запитання що трапилось відповіла, що ймовірно вбила ОСОБА_17 . Так само свідок ОСОБА_16 у суді підтвердив, що до нього додому прийшла ОСОБА_6 , котра була в стані алкогольного сп`яніння і просила викликати поліцію, повідомивши при цьому, що зарізала ОСОБА_17 . Всі вищевказані свідки були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання. Крім цього, з дослідженого місцевим судом протоколу слідчого експерименту та відеозапису до нього, вбачається, що під час даної слідчої дії ОСОБА_6 розповіла та продемонструвала, як саме потерпілий отримав тілесне ушкодження ( ОСОБА_6 намагалась забрати ніж у потерпілого, однак останній схопив її за руку, потягнув на себе, вона відпустила руку і потерпілий поранив себе).

Отже, з урахуванням вищенаведеного та інших доказів, наявні в матеріалах справи, колегія суддів вважає неспроможними твердження засудженої про її непричетність до вбивства потерпілого та що це міг зробити свідок ОСОБА_9 . Вказана версія захисту була належним чином перевірена та не знайшла свого підтвердження.

Таким чином, доводи засудженої про застосування недозволених методів слідства та психологічного тиску не дають підстав для висновку ні про недопустимість доказів, покладених в основу вироку, ні про незаконність постановлених у кримінальному провадженні оскаржуваних судових рішень, ні про несправедливість процесу в цілому.

Слід звернути увагу, що ухвалою суду від 22 лютого 2023 під час підготовчого судового засідання було прийнято відмову ОСОБА_6 від захисника - адвоката ОСОБА_18 та для захисту її інтересів залучено адвоката ОСОБА_7 .

Разом з цим, в касаційній скарзі засуджена вказує, що адвокат ОСОБА_7 також неналежно виконував свої обов`язки, майже не приймав участь в судових засіданнях, не з`явився до апеляційного суду та ніякої скарги не подавав.

Проте, вказані твердження спростовуються матеріалами справи, з яких убачається, що захисник ОСОБА_7 здійснював активний захист ОСОБА_6 під час розгляду кримінального провадження у суді першої та апеляційної інстанції.

Крім того, захисник ОСОБА_7 , непогодившись із вироком місцевого суду щодо ОСОБА_6 , оскаржив його в апеляційному порядку, однак ухвалою апеляційного суд від 13 серпня 2025 року вказана скарга була залишена без руху, а ухвалою від 1 жовтня 2025 року її було повернуто апелянту.

Водночас, сама засуджена в касаційній скарзі зазначає, що під час апеляційного розгляду захисник ОСОБА_20 , посилаючись на висновки судово-медичних експертиз доводив перед судом її невинуватість. При цьому, в суді апеляційної інстанції ОСОБА_6 заявила клопотання про відмову від захисника ОСОБА_20 та призначення нового захисника, в задоволенні якого судом було відмовлено.

Суд звертає увагу, що ефективність захисту не є тотожною досягненню за результатами судового розгляду бажаного для обвинуваченого результату, а полягає в наданні йому належних та достатніх можливостей з використанням власних процесуальних прав та кваліфікованої юридичної допомоги, яка в передбачених законом випадках є обов`язковою, захищатися від обвинувачення в передбачений законом спосіб. Подальша незгода обвинуваченого з позицією і тактикою захисту не свідчить про його неефективність.

В свою чергу, у ст. 20 КПК, що розкриває зміст забезпечення права на захист як загальної засади кримінального провадження, закріплено право підозрюваного, обвинуваченого, виправданого, засудженого на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення; право збирати і подавати докази; брати особисту участь у кримінальному провадженні; користуватись правовою допомогою захисника; реалізовувати інші процесуальні права, передбачені КПК.

До того ж, належна реалізація права на захист у кримінальному провадженні вимагає застосування практики ЄСПЛ, яка зводиться до того, що ведення захисту, по суті, є справою обвинуваченого та його адвоката, тобто це переважно питання взаємовідносин між ними, незалежно від того, чи призначається захисник у межах надання правової допомоги, чи оплачується приватно, втручання компетентних державних органів вимагається лише в тих випадках, коли факт незабезпечення адвокатом ефективного представництва є очевидним або будь-яким чином переконливо доведений до їх відома.

Разом із цим, будь-яких очевидних та об`єктивних даних про неналежне виконання професійних обов`язків адвоката, яке б могло призвести до істотного обмеження чи порушення прав ОСОБА_6 у матеріалах кримінального провадження не міститься.

Відтак, посилання засудженої на неналежне надання правової допомоги захисником ОСОБА_7 , не підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Твердження засудженої ОСОБА_6 про те, що знаряддя злочину не було знайдене, не свідчить про відсутність у її діях складу інкримінованого злочину та не спростовує встановлений спосіб заподіяння нею смерті ОСОБА_8 . При цьому, судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_6 нанесла кухонним ножем, який тримала в руці, удар потерпілому ОСОБА_8 в область грудної клітини ліворуч, а під час слідчого експерименту ОСОБА_6 підтвердила, що тілесне ушкодження потерпілому було заподіяно саме ножем та продемонструвала як ОСОБА_8 поранив себе.

Доводи засудженої про те, що судом безпідставно було визнано обставиною, яка обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння, колегія суддів вважає неспроможними.

Так, в суді першої інстанції ОСОБА_6 підтвердила, що в день події вона разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_8 та ОСОБА_9 розпивали спиртні напої, що також підтвердив свідок ОСОБА_9 . Свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , котрі бачили засуджену безпосередньо після вчинення злочину, а також свідок ОСОБА_11 (фельдшер), котрий прибув на виклик, підтвердили, що ОСОБА_6 перебувала в стані алкогольного сп`яніння. При цьому, в матеріалах справи наявний висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, з якого убачається, що 11 листопада 2022 року о 23:20 черговим лікарем КНП «Чугуївська центральна лікарня ім. М. І. Кононенка» було оглянуто ОСОБА_6 і встановлено, що остання перебуває у стані алкогольного сп`яніння. До того ж, в касаційній скарзі засуджена зазначає, що вона разом з потерпілим та свідком ОСОБА_9 вживала горілку в день події.

Відносно незгоди ОСОБА_6 з рішенням суду в частині стягнення з неї процесуальних витрат, то слід зазначити що у ст. 124 КПК, якою врегульовано питання розподілу процесуальних витрат, а саме у ч. 2 цієї статті визначено, що в разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Таким чином, визнавши ОСОБА_6 винуватою у вчиненні інкримінованого їй злочину, суд першої інстанції на підставі ч. 2 ст. 124 КПК обґрунтовано стягнув з неї на користь держави процесуальні втрати, пов`язані з проведенням судово-дактилоскопічних експертиз на загальну суму 5 852, 18.

Твердження ОСОБА_6 про неознайомлення з матеріалами справи колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки з письмового клопотання засудженої (яке міститься в матеріалах кримінального провадження) вбачається, що остання в повному обсязі ознайомлена з матеріалами справи № 636/429/23, про що свідчить її підпис.

Доводи засудженої про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та її особі через суворість є необґрунтованими виходячи з наступного.

Так, статтями 50, 65 КК визначено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

Санкція ч. 1 ст. 115 КК передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що при призначенні ОСОБА_6 покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким злочином, дані про особу винної, котра раніше не судима, негативно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Також суд врахував висновок судово-психіатричного експерта № 274, згідно якого ОСОБА_6 на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі синдрому залежності внаслідок вживання алкоголю, відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає вчинене правопорушення, ОСОБА_6 виявляла ознаки вищевказаного хронічного психічного захворювання та перебувала у стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації, поза тимчасового розладу психічної діяльності, могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. Примусових заходів медичного характеру не потребує.

Обставин, що пом`якшують покарання, суд не встановив, а обставинами, що його обтяжують визнав вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння та вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винна перебуває у сімейних відносинах.

Врахувавши всі зазначені обставини у сукупності, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання за ч. 1 ст. 115 КК у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Верховний Суд вважає, що покарання ОСОБА_6 призначено з дотриманням вимог статей 50, 65 КК, воно є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

На думку колегії суддів, судом було враховано всі обставини, які мають правове значення при виборі покарання і способу його відбування. Отже, правових підстав вважати його явно несправедливим через суворість немає.

Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, та матеріали розглядуваної справи не містять вказівки на допущення порушень норм матеріального чи процесуального законів, які б ставили під сумнів обґрунтованість прийнятих судових рішень судами попередніх інстанцій.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, судові рішення слід залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженої - без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 3 липня 2025 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 29 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженої ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_21