Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №643/12437/24 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНи

02 червня 2026 року

м. Київ

справа № 643/12437/24

провадження № 51-4439км25

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 20 жовтня 2025 року у кримінальному провадженні № 12024226200000785 за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та мешканки м. Харкова,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини

За вироком Салтівського районного суду м. Харкова від 17 липня 2025 року ОСОБА_8 визнано винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК та призначено покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_8 на її користь у рахунок відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди відповідно 8 131, 63 та 20 000 грн, а також 18 500 грн витрат на правову допомогу.

Вирішено долю речових доказів.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_8 08.09.2024 приблизно о 17:20 біля супермаркету «Посад» на проспекті Ювілейному, 65-в у м. Харкові, під час словесного конфлікту з ОСОБА_6 , який раптово виникнув на ґрунті неприязних відносин, умисно завдала останній не менше 5 ударів руками в обличчя, 3 ударів по голові, схопила потерпілу за кадик та вкусила за вказівний палець правої руки, унаслідок чого заподіяла потерпілій легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я.

При перегляді вироку за апеляційними скаргами сторони захисту та сторони обвинувачення Харківський апеляційний суд ухвалою від 20 жовтня 2025 року пом`якшив ОСОБА_8 призначене покарання до штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Рішення місцевого суду в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_6 скасував і призначив новий розгляд у порядку цивільного судочинства.

Вимоги касаційних скарги та викладені в них узагальнені доводи

У касаційній скарзі представник потерпілої просить скасувати ухвалу апеляційного суду черезістотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у цьому суді.

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд апеляційної інстанції частково задовольнивши скаргу сторони захисту та пом`якшивши покарання ОСОБА_8 не обґрунтував належно свого рішення і залишив поза увагою доводи скарги прокурора про м`якість призначеного їй покарання.

Вважає, що поза увагою апеляційного суду залишилися обставини провадження, зокрема агресія ОСОБА_8 у присутності неповнолітніх дітей потерпілої та завдання останній чисельних ударів, унаслідок чого вона отримала травми і перебувала на лікуванні.

З урахуванням цього стверджує, що ухвалене апеляційним судом рішення не відповідає вимогам статей 370 та 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

У поданих письмових запереченнях сторона захисту зазначає про законність оскаржуваного рішення і просить залишити касаційну скаргу представника потерпілої без задоволення.

Позиція учасників в суді касаційної інстанції

Прокурор у судовому засіданні підтримала касаційну скаргу представника потерпілої.

Інші учасники були належним чином повідомлені про час і місце касаційного розгляду і в письмових заявах просили розглянути справу без їхньої участі.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів (далі - Суд) дійшла висновку про таке.

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення та правильність кваліфікації її дій судом у касаційній скарзі представником потерпілої не оскаржуються. Фактично доводи його касаційної скарги зводяться до незгоди із рішенням суду апеляційної інстанції щодо заходу примусу, застосованого до ОСОБА_8 .

Як убачається з матеріалів провадження, не погоджуючись із вироком сторона захисту та прокурор оскаржили його в апеляційному порядку. Сторона захисту у скарзі вказувала, що при ухваленні вироку суд першої інстанції не врахував, що ініціатором конфлікту була сама потерпіла і під час обоюдної бійки ОСОБА_8 теж було завдано легких тілесних ушкоджень, та просила апеляційний суд скасувати вирок і закрити кримінальне провадження. Прокурор у скарзі посилався на м`якість заходу кримінального примусу застосованого судом до засудженої.

Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), що покладає на нього певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів у справі, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.

Цих вимог закону суд апеляційної інстанції дотримався повністю.

Під час апеляційного перегляду вироку апеляційний суд у судовому засіданні 20.10.2025 заслухавши думки сторін, з огляду на вимоги апеляційної скарги сторони захисту, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання сторони захисту про допит свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , оскільки ці свідки у суді першої інстанції не допитувалися і клопотань про їх допит сторона захисту в суді не заявляла (т. 2, а. к. п. 87-89).

Заслухавши думки сторін та проаналізувавши доводи скарг апеляційний суд дійшов висновку, що за встановлених місцевим судом обставин винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального проступку доведена належними і допустимими доказами, які цей суд поклав в основу вироку.

Разом із цим апеляційний суд встановив, що призначаючи ОСОБА_8 більш суворе покарання серед тих, які передбачені санкцією кримінального закону за вчинене нею діяння, суд першої інстанції свого рішення про необхідність призначення їй саме такого виду покарання належно не обґрунтував, а тому вважав за необхідне змінити вирок у цій частині та пом`якшити їй призначене покарання.

Із правильністю такого рішення погоджується і колегія суддів.

Відповідно до положень ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами.

За правилами ст. 65 КК суд призначає покарання за вчинений злочин відповідно до Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та запобігання вчинення нових злочинів.

Вимоги цієї норми є імперативними, тобто обов`язковими для застосування судом. Наведені у ній положення зобов`язують суд при призначенні покарання враховувати не лише ступінь тяжкості вчиненого злочину та обставини, що обтяжують покарання, а й особу винного та обставини, що пом`якшують покарання.

За вчинений ОСОБА_8 кримінальний проступок закон передбачає альтернативні види покарань: штраф від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин, або виправні роботи на строк до одного року, або пробаційний нагляд на строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк.

З урахуванням положень ч. 3 ст. 56, ч. 2 ст. 57, ч. 3 ст. 61 КК такі види покарань як громадські та виправні роботи, а також обмеження волі не застосовується до осіб, що досягли пенсійного віку (на день ухвалення вироку судом першої інстанції ОСОБА_8 виповнилося 60 років та 6 місяців).

Вирішуючи питання в частині призначеного покарання апеляційний суд узяв до уваги характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК є кримінальним проступком, фактичні обставини провадження, що саме потерпіла спровокувала цей конфлікт і що обоє його учасники, як потерпіла, так і ОСОБА_8 отримали тілесні ушкодження, а також відомості про особу засудженої, яка до кримінальної відповідальності притягується вперше, є особою пенсійного віку, голова правління житлового кооперативу «Планета» (з 2014 року), виключно позитивно характеризується як за місцем роботи, так і проживання, на підставі чого дійшов переконливого висновку про необхідність пом`якшити їй призначене покарання до штрафу.

Це рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням статей 50 і 65 КК, є належно обґрунтованим та вмотивованим, підстав ставити під сумнів правильність такого рішення Суд не вбачає.

Під час перегляду вироку апеляційний суд проаналізував усі доводи апеляційних скарг сторін та дав на них умотивовані відповіді в своєму рішенні.

Ухвала апеляційного суду є належним чином обґрунтованою та вмотивованою і за змістом відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК.

Під час перевірки цього рішення судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень норм матеріального чи процесуального права, наслідком яких може бути його зміна чи скасування, а тому передбачених законом підстав для задоволення касаційної скарги представника потерпілої колегія суддів не вбачає.

З урахуванням наведеного та керуючись статтями 433, 434, 436, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Залишити без задоволення касаційну скаргу представника потерпілої адвоката ОСОБА_7 , а ухвалу Харківського апеляційного суду від 20 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_8 без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді :

____________________ __________________ ___________________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3