Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №757/22799/24-ц — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року

м. Київ

справа № 757/22799/24

провадження № 61-236св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Калараша А. А.,

суддів: Грушицького А. І., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Державна казначейська служба України, Київська міська прокуратура,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської міської прокуратури на рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 грудня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Григоренко І. В., та постанову Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2025 року, ухвалену колегією у складі суддів Слюсар Т. А., Голуб С. А., Таргоній Д. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної казначейської служби України, Київської міської прокуратури про відшкодування моральної та майнової шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

2. Позов мотивовано тим, що 29 грудня 2015 року позивач був затриманий співробітниками Служби безпеки України (далі - СБУ) у порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), під час чого до нього застосовувалися спеціальні засоби, вогнепальна зброя, йому було завдано тілесних ушкоджень. Крім того, під час затримання позивача було пошкоджено належний йому автомобіль марки «MAZDA», державний номер НОМЕР_1 . 30 грудня 2015 року в рамках кримінального провадження № 12015110200003474 від 25 грудня 2015 року позивачу повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 189 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

3. Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 31 грудня 2015 року у справі № 755/22777/15-к до позивача було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

4. Крім того, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015110200003474 від 25 грудня 2015 року позивача було відсторонено від посади, в нього було вилучено майно, накладено арешт на вилучене майно та автомобіль.

5. Деснянський районний суд м. Києва вироком від 26 травня 2020 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року, позивача визнав невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 190 КК України, та виправдав у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення (справа № 754/4052/16-к).

6. Позивач зазначав, що він незаконно перебував під слідством та судом з 29 грудня 2015 року (дата затримання в порядку статті 208 КПК України) по 19 травня 2021 року (дата ухвалення рішення судом апеляційної інстанції), що загалом складає 63 місяці 21 день, а відтак має право на відшкодування моральної шкоди, завданої йому незаконним притягненням до кримінальної відповідальності відповідно до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

7. Незаконним повідомленням про підозру було порушено його права та завдано моральну шкоду, спричинену викликами до слідчого, прокурорів, участю в судових засіданнях, які порушили порядок в його житті, побуті, родині.

8. Упродовж досудового розслідування та судового розгляду він постійно відчував стрес, втратив ділову репутацію, становище в суспільстві, колективі, був вимушений 21 березня 2024 року звільнитися з роботи, чим було завдано шкоду його психологічному здоров`ю.

9. Крім того, вказане призвело до погіршення відносин з друзями, родичами, дружиною, відновлення яких потребуватиме багато зусиль. Завдану моральну шкоду оцінює у розмірі 2 000 000,00 грн, виходячи із того, що гарантований державною мінімум відшкодування моральної шкоди становить 382 400,00 грн (мінімальна заробітна плата на дату набрання виправдувальним вироком суду законної сили х кількість місяців перебування під слідством та судом), який не компенсує всіх моральних, фізичних страждань, пов`язаних з відчуттями особи, яка незаконно притягується до кримінальної відповідальності.

10. Також, після набрання вироком суду законної сили та зобов`язання сторони обвинувачення повернути вилучені у позивача речі та автомобіль, відновлення його прав потребувало додаткових зусиль, оскільки тільки 22 листопада 2022 року вдалося повернути автомобіль марки «MAZDA», державний номер НОМЕР_1 .

11. Крім того, під час затримання ОСОБА_1 було пошкоджено його автомобіль та після накладення на нього арешту транспортний засіб майже сім років зберігався під відкритим небом, що негативно відобразилося на його технічному стані, чим позивачу було завдано майнову шкоду у розмірі 89 068,27 грн, що підтверджується висновком експерта, складеного за результатами проведеного транспортної-товарознавчої експертизи від 14 грудня 2022 року № 927/12/2022.

12. Позивач також зазначав, що йому було завдано майнової шкоди у розмірі 489 920,00 грн у зв`язку з необхідністю понесення витрат на правничу допомогу адвоката, який надавав правову допомогу в кримінальному провадженні.

13. Враховуючи наведені обставини, позивач просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на його користь грошову компенсацію завданої моральної шкоди у розмірі 2 000 000,00 грн, майнову шкоду у розмірі 89 068,27 грн, витрати, пов`язані з наданням правової допомоги, у розмірі 489 920,00 грн; витрати, пов`язані з оплатою авто-товарознавчої експертизи, у розмірі 6 500,00 грн (т. 1 а. с. 20).

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

14. Печерський районний суд міста Києва рішенням від 02 грудня 2024 року (т. 3 а. с. 15-29), залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2025 року (т. 3 а. с. 177-185), позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Стягнув з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 800 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди та 489 920,00 грн на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги у кримінальному провадженні. В іншій частині позову відмовив.

15. Частково задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що з огляду на мінімальний розмір заробітної плати (2024 рік), мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди за 63 місяці 20 днів перебування під слідством та судом дорівнює 509 33,20 грн (з розрахунку 8 000 грн х 63 міс. 20 дні).

16. Однак суди вважали, що з урахуванням конкретних обставин справи, глибини та тривалості душевних страждань позивача, що гарантований державою мінімум відшкодування моральної шкоди є недостатнім та визначили її розмір - 800 000,00 грн.

17. Позивачем доведено понесення ним витрат на правову допомогу у кримінальному провадженні у розмірі 489 920,00 грн.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

18. 06 січня 2026 року Київська міська прокуратура, в інтересах якої діє Котляр Т. М., через систему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2025 року, в якій просить змінити оскаржувані судові рішення, а саме:

- у частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди, яке підлягає до стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , зменшити до мінімального розміру моральної шкоди у розмірі 509 333,20 грн;

- у частині відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги у кримінальному провадженні, зменшивши його до розміру з урахуванням їх необхідності, обґрунтованості вказаних витрат та їхню пропорційність, а також доцільність та розумність.

19. Касаційна скарга мотивована тим, що, ухвалюючи судові рішення, суди виходили з розміру мінімальної заробітної плати, який відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» становить 8 000,00 грн.

20. Наведений судом мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 509 333,20 грн є достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи, підстав для його збільшення не має, оскільки відшкодування не повинно призводити до безпідставного збагачення.

21. Стягнення суми відшкодування моральної шкоди у розмірі, більшому ніж визначений законодавством, призведе до економічно необґрунтованих збитків державного бюджету.

22. Протягом усього часу досудового розслідування жодна слідча та процесуальна дія, вчинена відносно позивача, у тому числі складання обвинувального акта та обрання запобіжного заходу, не була визнана незаконною або протиправною.

23. Здійснення слідчих дій у ході розслідування кримінальної справи відноситься до безпосередніх повноважень органів досудового розслідування згідно з вимогами кримінального процесуального законодавства, тому саме лише здійснення таких заходів не може бути підставою для збільшення розміру відшкодування моральної шкоди.

24. Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження протиправності поведінки органів досудового розслідування та прокуратури у ході досудового розслідування кримінального провадження чи його судового розгляду.

25. Доказів фізичного чи психічного впливу, що за твердженням позивача призвело до негативних наслідків морального характеру суду не надано.

26. Матеріали справи не містять доказів на обґрунтування підстав для відшкодування моральної шкоди у більшому розмірі.

27. У наданому позивачем акті приймання-передання наданих послуг за додатковим договором від 10 березня 2016 року № 2 до угоди про надання правової допомоги від 30 грудня 2015 року зазначено про проведення у Деснянському районному суді міста Києва 8 судових засідань (10 квітня, 12 травня, 10 червня, 04 липня, 25 вересня, 25 жовтня 2019 року, 28 квітня, 13 травня 2020 року), проте це не підтверджено належними доказами.

28. Крім того, в акті приймання-передання наданих послуг за додатковим договором від 10 березня 2016 року № 2 до угоди про надання правової допомоги від 30 грудня 2015 року зазначено про участь адвоката у 4 судових засіданнях у Київському апеляційному суді (22 вересня 2020 року, 16 лютого, 23 березня, 19 травня 2021 року).

29. Разом з цим, позивач надав акт приймання-передання наданих послуг за додатковим договором від 30 червня 2020 року № 3 до угоди про надання правової допомоги від 30 грудня 2015 року, в якому повторно вказано про участь адвоката у 4 судових засіданнях у Київському апеляційному суді (22 вересня 2020 року, 16 лютого, 23 березня, 19 травня 2021 року).

30. Від сторони позивача не надходило відзиву на касаційну скаргу.

Провадження у суді касаційної інстанції

31. Верховний Суд ухвалою від 23 лютого 2026 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Київської міської прокуратури, в інтересах якої діє Котляр Т. М., на рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2025 року, витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

32. У квітні 2026 року матеріали цивільної справи № 757/22799/24 надійшли до Верховного Суду.

33. Верховний Суд ухвалою від 17 червня 2026 року призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

34. Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що суди застосували норму права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 214/6982/13, від 01 березня 2023 року у справі № 751/4400/21, від 16 серпня 2023 року у справі № 466/2780/21, від 10 липня 2024 року у справі № 522/10503/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

35. Судові рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди сторонами не оскаржуються, а тому Верховний Суд не переглядає судові рішення у цій частині.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи

36. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що прокуратурою м. Києва здійснювалося досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 12015110200003474 від 25 грудня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 189 КК України (т. 1 а. с. 34).

37. 29 грудня 2015 року ОСОБА_1 був затриманий у порядку статті 208 КПК України, що підтверджується копією протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину (т. 1 а. с. 35-39).

38. 30 грудня 2015 року в рамках кримінального провадження № 12015110200003474 від 25 грудня 2015 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 189 КК України

39. Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 31 грудня 2015 року у справі № 755/22777/15-к відмовлено у задоволенні клопотання слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури м. Києва Андрієвської О. В., погодженим з прокурором третього відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих прокуратури м. Києва Ладним І. О., про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та до ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , строком на два місяці, без застосування електронних засобів контролю, із забороною залишати місце проживання у період часу з 21 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв., без дозволу слідчого, прокурора або суду (т. 1 а. с. 114-120).

40. Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 31 грудня 2015 року у справі № 755/22777/15-к за клопотанням слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури м. Києва Андрієвської О. В., погодженим з прокурором третього відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих прокуратури м. Києва Ладним І. О., ОСОБА_1 відсторонено від посади начальника відділення слідчого відділу Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві строком на два місяці (т. 1 а. с. 121-125).

41. Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 31 грудня 2015 року у справі № 755/22777/15-к за клопотанням слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури м. Києва Андрієвської О. В., погодженим з прокурором третього відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих прокуратури м. Києва Ладним І. О., накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_1 , а саме: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , автомобіля марки «Mazda», модель 6, седан-В, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_3 , сірого кольору, 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_1 ; ключ до вказаного автомобіля з брелком; USB флеш накопичувач, ємкістю 4 гігабайти; мобільний телефон, білого кольору, марки «ACER», з двома сім картками операторів «Life» та «Київстар»; автомобіль марки «Mazda», модель 6, сірого кольору, 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_1 ; кошти, вилучені під час огляду місця події 29 грудня 2015 року (т. 1 а. с. 126).

42. Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 15 березня 2016 року у справі № 755/22777/15-к у задоволенні клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката Ковези А. І. про скасування арешту на майно відмовлено (т. 1 а. с. 127).

43. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13 червня 2016 року у справі № 754/4052/16-к у задоволенні клопотання захисника Ковези А. І. про скасування арешту на майно відмовлено (т. 1 а. с. 138-140).

44. Деснянський районний суд м. Києва вироком від 26 травня 2020 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року у справі № 754/4052/16-к, ОСОБА_1 визнав невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 190 КК України, та виправдав у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення; скасував накладений ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 31 грудня 2015 року арешт на автомобіль «Mazda», модель 6, седан-В, державний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , сірого кольору, 2003 року випуску; свідоцтво про реєстрацію зазначеного транспортного засобу серії НОМЕР_2 ; ключі з брелоком від вказаного автомобіля, що належать ОСОБА_1 (т. 2 а. с. 18-48).

45. Відповідно до висновку експерта від 14 грудня 2022 року № 927/12/2022 Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертно-дослідна служба України» ОСОБА_2 , складеного за результатом проведеного транспортно-товарознавчої експертизи на замовлення ОСОБА_1 , вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля марки «Mazda», модель 6, сірого кольору, 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , в результаті неналежного зберігання з 29 грудня 2015 року до 21 листопада 2022 року на майданчику для транспортних засобів за адресою: проспект Перемоги, 55/2, м. Київ, станом на 14 грудня 2022 року становить 89 068,27 грн без урахування ПДВ (т. 2 а. с. 60б-77).

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди

46. Відповідно до статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

47. Статтею 56 Конституції Українипередбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

48. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

49. Частинами першою та другоюстатті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

50. Положеннями частини третьоїстатті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

51. Відповідно до статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

52. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

53. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (частина друга зазначеної статті).

54. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

55. Згідно з пунктом п`ятимстатті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 Закону випадках громадянинові підлягає відшкодуванню моральна шкода.

56. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частина п`ята та шостастатті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

57. Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

58. Наведене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.

59. З урахуванням засад виваженості, розумності та справедливості суд може збільшити розмір відшкодування, обмеження максимального розміру моральної шкоди Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено.

60. У постанові Великої Палати Верховного суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц зроблено висновок, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

61. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

62. Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій, встановивши, що позивач незаконно перебував під слідством та судом, дійшли правильного висновку про те, що позивачу було заподіяно моральну шкоду, право на відшкодування якої він на був на підставі постановленого щодо нього виправдувального вироку суду.

63. Суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що період перебування позивача під слідством та судом становить 63 місяці 20 днів, а саме з 30 грудня 2015 року (вручення позивачу підозри у вчиненні кримінального правопорушення) до 19 травня 2021 року (набрання законної сили виправдувального вироку).

64. З метою визначення мінімального розміру відшкодування моральної шкоди має застосовуватися розмір мінімальної заробітної плати на час вирішення справи судом першої інстанції - 8 000,00 грн (стаття 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»).

65. Отже, гарантований мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, становить 509 333,20 грн (8 000,00 грн х 63 місяці + 20 днів х 266,66 грн (мінімальна заробітна плата за 1 день)).

66. При цьому суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вважав, що зазначений розмір є недостатнім для відновлення порушеного права позивача та дійшов висновку, що необхідною і достатньою є сума відшкодування моральної шкоди у розмірі 800 000,00 грн.

67. Враховуючи встановлені судами обставини справи, особливості впливу події незаконного притягнення до кримінальної відповідальності на позивача, ступінь тяжкості пред`явленого йому обвинувачення, тривалість перебування позивача під судом і слідством (63 місяці 20 днів), запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком, відсутність відомостей про інші обмежувальні заходи протягом незаконного перебування під слідством та судом, відсторонення від посади строком на два місяці, накладення арешту на майно позивача, ймовірну глибину душевних страждань позивача, а також засади розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що відшкодування позивачеві моральної шкоди в розмірі 800 000,00 грн є необхідним та достатнім для компенсації йому негативних наслідків морального характеру.

68. З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суди, насамперед першої та апеляційної інстанцій, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

69. При визначенні розміру моральної шкоди суди виходили із засад розумності та справедливості, врахували глибину фізичних та душевних страждань позивача.

70. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, а отже, за загальним правилом, не може переоцінювати ці факти. Якщо суди першої та апеляційної інстанції встановили факт заподіяння моральної шкоди та визначили її розмір з урахуванням вимог частини третьої статті 23 ЦК України, суд касаційної інстанції не може змінювати цей розмір з мотивів незгоди сторони з розміром відшкодування.

71. Аналогічні висновки у подібних правовідносинах зробив Верховний Суд у постанові від 02 червня 2023 року у справі № 144/1847/21, від 16 жовтня 2025 року у справі № 352/515/25.

72. Доводи касаційної скарги про те, що суди застосували норму права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 214/6982/13, від 01 березня 2023 року у справі № 751/4400/21, від 16 серпня 2023 року у справі № 466/2780/21, від 10 липня 2024 року у справі № 522/10503/22, є необґрунтованими, оскільки встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, у зазначених заявником справах, та у справі, яка переглядається у касаційному порядку, є різними. Верховний Суд звертає увагу на те, що визначення розміру відшкодування моральної шкоди здійснюється судом у кожній справі окремо із урахуванням усіх встановлених обставин.

Щодо стягнутих сум на правову допомогу в кримінальному провадженні

73. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги.

74. Згідно з пунктом 10 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41, відповідно до пункту 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» громадянинові підлягають також поверненню суми, сплачені ним у зв`язку з наданням юридичної допомоги. До цих сум відносяться суми, сплачені ним адвокатському об`єднанню (адвокату) за участь адвоката у справі, написання касаційної і наглядної скарги, а також внесені ним в рахунок оплати витрат адвоката у зв`язку з поїздками у справі до касаційної та наглядної інстанції.

75. Отже, визначені наведеним Законом суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги, не є тотожними витратам на правничу допомогу, які передбачені статтею 137 ЦПК України, а тому в цьому випадку потрібно керуватися спеціальною нормою закону, якою передбачено таке відшкодування.

76. На підтвердження понесених витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

77. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

78. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 201/4534/20, від 21 серпня 2024 року у справі № 757/16165/21.

79. На підтвердження понесених витрат на правову допомогу під час кримінального провадження позивач надав такі докази:

- угоду про надання правової допомоги від 30 грудня 2015 року (т. 2 а. с. 78);

- додатковий договір від 31 грудня 2015 року № 1 до угоди про надання правової допомоги від 30 грудня 2015 року (т. 2 а. с. 79);

- акт приймання-передання наданих послуг за додатковим договором від 31 грудня 2015 року № 1 до угоди про надання правової допомоги від 30 грудня 2015 року, відповідно до якого адвокат Ковеза А. І. надав, а ОСОБА_3 прийняв послуги з правової допомоги у період з 30 грудня 2015 року до 23 березня 2016 року згідно з переліком на загальну суму 50 400,00 грн (т. 1 а. с. 80, 81);

- копію платіжної інструкції на переказ готівки від 13 травня 2024 року № 0.0.3641069349.1 на суму 50 400,00 грн, платник - ОСОБА_3 , призначення платежу - сплата послуг адвоката за додатковим договором від 31 грудня 2015 року № 1 до угоди про надання правової допомоги від 30 грудня 2015 року (т. 1 а. с. 82);

- додатковий договір від 10 березня 2016 року № 2 до угоди про надання правової допомоги від 30 грудня 2015 року (т. 1 а. с. 83);

- акт приймання-передання наданих послуг за додатковим договором від 10 березня 2016 року № 2 до угоди про надання правової допомоги від 30 грудня 2015 року, відповідно до якого адвокат Ковеза А. І. надав, а ОСОБА_3 прийняв послуги з правової допомоги у період з 28 квітня 2016 року до 19 травня 2021 року згідно з переліком на загальну суму 248 000,00 грн, гонорар успіху - 80 520,00 грн (т. 1 а. с. 84-86);

- копію платіжної інструкції на переказ готівки від 13 травня 2024 року № 0.0.3641078332.1 на суму 328 520,00 грн, платник - ОСОБА_3 , призначення платежу - сплата послуг адвоката за додатковим договором від 10 березня 2016 року № 2 до угоди про надання правової допомоги від 30 грудня 2015 року (т. 1 а. с. 87);

- додатковий договір від 30 червня 2020 року № 3 до угоди про надання правової допомоги від 30 грудня 2015 року (т. 1 а. с. 88);

- акт приймання-передання наданих послуг за додатковим договором від 30 червня 2020 року № 3 до угоди про надання правової допомоги від 30 грудня 2015 року, відповідно до якого адвокат Ковеза А. І. надав, а ОСОБА_3 прийняв послуги з правової допомоги у період з 01 липня 2020 року до 19 травня 2021 року згідно з переліком на загальну суму 27 600,00 грн, гонорар успіху - 100 000,00 грн (т. 1 а. с. 89);

- копію квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки від 13 травня 2024 року № 7 на суму 120 000,00 грн, платник - ОСОБА_3 , призначення платежу - сплата послуг адвоката за додатковим договором від 30 червня 2020 року № 3 до угоди про надання правової допомоги від 30 грудня 2015 року (т. 1 а. с. 90).

80. Оцінивши наданий позивачем акт приймання-передання наданих послуг за додатковим договором від 10 березня 2016 року № 2 до угоди про надання правової допомоги від 30 грудня 2015 року, колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги про те, що проведення у Деснянському районному суді міста Києва зазначених в акті 8 судових засідань (10 квітня, 12 травня, 10 червня, 04 липня, 25 вересня, 25 жовтня 2019 року, 28 квітня, 13 травня 2020 року) не підтверджено належними доказами (журналами судових засідань). Загальна вартість за надані послуги визначена у розмірі 32 000,00 грн.

81. Крім того, в акті приймання-передання наданих послуг за додатковим договором від 10 березня 2016 року № 2 до угоди про надання правової допомоги від 30 грудня 2015 року зазначено про участь адвоката у 4 судових засіданнях у Київському апеляційному суді (22 вересня 2020 року, 16 лютого, 23 березня, 19 травня 2021 року).

82. Разом з цим, позивач надав акт приймання-передання наданих послуг за додатковим договором від 30 червня 2020 року № 3 до угоди про надання правової допомоги від 30 грудня 2015 року, в якому повторно вказано про участь адвоката у 4 судових засіданнях у Київському апеляційному суді (22 вересня 2020 року, 16 лютого, 23 березня, 19 травня 2021 року). Загальна вартість таких послуг складає 22 080,00 грн.

83. Із урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам на підтвердження витрат ОСОБА_3 у зв`язку з наданням йому правової допомоги у кримінальному провадженні, дійшли частково правильного висновку про доведеність вимог позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу у кримінальному провадженні, а тому визначена судами сума понесених позивачем витрат на правову допомогу у кримінальному провадженні підлягає зменшенню із 489 920,00 грн до 435 840,00 грн (489 920,00 грн - 32 000,00 грн - 22 080,00 грн).

84. З огляду на зазначене, судові рішення у частині визначення розміру витрат на правову допомогу у кримінальному провадженні підлягають зміні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

85. Частиною першою статті 412 ЦПК Українипередбачено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

86. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 412 ЦПК України).

87. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги та зміни оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій в частині визначення розміру витрат на правову допомогу у кримінальному провадженні.

88. Верховний Суд ухвалою від 23 лютого 2026 року зупинив виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 грудня 2024 року у справі № 757/22799/24-ц до закінчення касаційного провадження.

89. У частині третій статті 436 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

90. Тому необхідно поновити виконання рішення суду першої інстанції у незміненій касаційним судом частині.

Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської міської прокуратури задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2025 року змінити у частині відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги у кримінальному провадженні, зменшивши суму із 489 920,00 грн до 435 840,00 грн.

В іншій частині рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2025 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 грудня 2024 року у незміненій частині.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. А. Калараш

Судді: А. І. Грушицький

С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров