Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №727/2727/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року

м. Київ

справа № 727/2727/24

провадження № 61-4508св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючий - Крат В. І.,

судді: Гудима Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія»

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа - Приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Душинська Ніна Валеріївна,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на постанову Чернівецького апеляційного суду від 05 березня 2025 року у складі суддів: Кулянди М. І., Одинака О. О., Половінкіної Н. Ю.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та гарантія») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Душинська Н. В. про визнання договору іпотеки недійсним, скасування запису в Державному реєстрі іпотек та визнання права іпотекодержателя за іпотечним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що:

28 грудня 2012 року між відповідачем та Публічним акціонерним товариством комерційний Банк «Надра» (далі - ПАТ КБ «Надра») укладений кредитний договір № 2012/980-МК1, на підставі якого отримав в кредит 461 056,80 грн, з процентною ставкою 22,9 %, термін повернення до 27 липня 2018 року;

в якості забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором укладений іпотечний договір від 28 грудня 2012 року на нежитлове приміщення, загальною площею 88,7 кв. м, що складається з: в підвалі: коридора 3-3 площею 16,30 кв. м, вбудованої шафи 3-4 площею 0,90 кв. м, приміщення 3-5 площею 17,50 кв. м, приміщення 3-6 площею 18,80 кв. м, вбиральні 3-7 площею 1,90 кв. м, коридора 4-1 площею 14,10 кв. м, приміщення 4-2 площею 17,40 кв. м, вбиральні 4-3 площею 1,80 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

на підставі договору відступлення права вимоги № GL19N617898ПВФОН між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та ПАТ КБ «Надра» позивач набув права вимоги за вказаним договором;

в подальшому ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» здійснило відчуження вказаного нерухомого майна шляхом укладення договору купівлі продажу з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (далі - ТОВ «ФК «Позика»);

рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 29 вересня 2023 року у справі N? 727/2163/23 у задоволені позову ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Позика», ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Д. В. про витребування майна із чужого незаконного володіння, відмовлено повністю;

постановою Чернівецького апеляційного суду від 10 січня 2024 року у справі N? 727/2163/23, скасовано рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 29 вересня 2023 року в частині відмови у позові ОСОБА_4 до ТОВ «ФК «Позика» про витребування, позов ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ) до ТОВ «ФК «Позика» про витребування майна задоволено. Витребувано з незаконного володіння ТОВ «ФК «Позика» на користь ОСОБА_1 нежитлове приміщення загальною площею 88, 7 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Змінено мотивувальну частину рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 29 вересня 2023 року в частині відмови у позові ОСОБА_4 до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» про витребування майна. Отже, право власності ОСОБА_6 на предмет іпотеки було відновлено;

станом на дату подачі даної позовної заяви про визнання договору іпотеки недійсним, скасування запису в Державному реєстрі іпотек та визнання права іпотекодержателя за іпотечним Договором, заборгованість ОСОБА_6 перед ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» як правонаступника ПАТ «КБ НАДРА» становить 1 027 566,62 грн;

незважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконує зобов`язання за кредитним та іпотечним договором, нею додатково укладений договір іпотеки від 07 лютого 2024 року з ОСОБА_7 , про що внесений запис в Державний реєстр Іпотек;

станом на дату подачі даної позовної заяви, договір іпотеки, що укладений між ПАТ КБ «Надра» (правонаступником якого стало ТОВ «ФК «Довіра та гарантія») та ОСОБА_8 від 28 грудня 2012 року не припинив свою дію;

ОСОБА_9 не здійснила повідомлення першочергово іпотекодержателя, а саме ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та не отримала згоду на укладення договору іпотеки з іншою особою, чим порушила права ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» передбачені договорами та законодавством України;

договір іпотеки від 07 лютого 2024 року не відповідає вимогам статей 203, 215 ЦК України.

На підставі викладеного позивач просив:

визнати недійсним з моменту вчинення, договір іпотеки від 07 лютого 2024 року, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 ;

скасувати запис, що був внесений приватним нотаріусом Душинською Н. В. до Державного реєстру іпотек;

визнати за позивачем права первісного іпотекодержателя за іпотечним договором від 28 грудня 2012 року, згідно умов якого, зобов`язання які випливають з кредитного договору № 2012/980-МК/1 від 28 грудня 2012 року забезпечуються нежитловим приміщенням, загальною площею 88,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 вересня 2024 року у задоволенні позову ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Душинська Н. В. про визнання договору іпотеки недійсним, скасування запису в Державному реєстрі іпотек та визнання права іпотекодержателя за іпотечним договором відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що:

в ході судового розгляду встановлено, що на момент укладення договору іпотеки від 07 лютого 2024 року ОСОБА_1 , була власником спірного нежитлове приміщення, за нею було зареєстровано право власності на вказане нерухоме майно в державному реєстрі речових прав, що свідчить про відсутність обставин на момент вчинення правочину, якими позивач обґрунтовує його недійсність;

судовим рішенням, яке набрало законної сили встановлено, що 23 грудня 2020 року за ТОВ «ФК «Позика» зареєстровано право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 88,7 кв. м, що знаходиться у АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу , укладеному із продавцем - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», що свідчить про завершення позасудового врегулювання на підставі договору іпотеки, що містить застереження про право іпотекодержателя ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за основним зобов`язанням, в порядку передбаченому приписами статті 38 Закону України «Про іпотеку»;

відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: реалізація предмета іпотеки відповідно до цього Закону;

згідно з інформаційною довідкою з Держаного реєстру прав на нерухоме майно та їх обтяжень вбачається, що ТОВ «ФК «Позика» належало на праві власності спірне нерухоме майно;

отже, суду надані докази на підтвердження підстав, визначених законом, які дозволяють зробити висновок про припинення іпотеки за договором іпотеки від 28 грудня 2012 року та державної реєстрації цього припинення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 05 березня 2025 року апеляційну скаргу ТОВ «ВІН ФІНАНС» (ТОВ «ФК «Довіра та гарантія») задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 вересня 2024 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги ТОВ «ВІН ФІНАНС» (ТОВ «ФК «Довіра та гарантія») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору іпотеки, серія та номер 596 від 07 лютого 2024 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та в частині відмови в задоволенні позовної вимоги ТОВ «ВІН ФІНАНС» (ТОВ «ФК «Довіра та гарантія») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування запису в Державному реєстрі іпотек змінено в мотивувальній частині, викладено його в редакції цієї постанови. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 вересня 2024 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги ТОВ «ВІН ФІНАНС» (ТОВ «ФК «Довіра та гарантія») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права іпотекодержателя за договором іпотеки від 28 грудня 2012 року скасовано. Позов в цій частині задоволено. Визнано за ТОВ «ВІН ФІНАНС» (ТОВ «ФК «Довіра та гарантія») права іпотекодержателя за договором іпотеки від 28 грудня 2012 року, посвідченим приватним нотаріусом Лірниченко Н. М., укладеним між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_10 . В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Змінено розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що:

зобов`язання за кредитним договором № 2012/980-МК1 від 28 грудня 2012 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Надра» не було виконано, згоди на передачу майна в наступну іпотеку первинний іпотекодержатель не надав, тому договір іпотеки від 07 лютого 2024 року, укладений з таким порушенням, є нікчемним в силу частини третьої статті 12 Закону України «Про іпотеку»;

у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, тому суд першої інстанції зробив правильний висновок в частині відмови в задоволенні позовної вимоги ТОВ «ВІН ФІНАНС» (ТОВ «ФК «Довіра та гарантія»), але помилився щодо мотивів такої відмови;

ухвалюючи рішення у справі № 727/2163/23 - постанова Чернівецького апеляційного суду від 10 січня 2024 року, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що укладаючи у 2012 році іпотечний договір, ОСОБА_1 не узгоджувала з іпотекодержателем умови щодо автоматичного звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття ним права власності у порядку реєстрації такого права державним реєстратором, а отже вона надала лише згоду на задоволення забезпеченої іпотекою вимоги у порядку, визначеному статтею 37 Закону України «Про іпотеку», тобто в порядку укладення окремого договору про задоволення такої вимоги, який і міг бути єдиною підставою для реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем;

отже, укладенням договору іпотеки 07 лютого 2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 порушені права іпотекодержателя за договором іпотеки позивача від 28 грудня 2012 року, укладеним між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_10 , а тому воно підлягає захисту;

належним способом захисту такого права є звернення позивача з позовом про визнання права іпотекодержателя;

позовна вимога до ОСОБА_2 про скасування запису в Державному реєстрі іпотек є неефективним способом захисту, оскільки належним способом захисту є звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна;

позовна вимога пред`явлена ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1 про скасування запису в Державному реєстрі іпотек заявлена до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У квітні 2025 року ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, яка підписана представником ОСОБА_3, в якій просив скасувати постанову Чернівецького апеляційного суду від 05 березня 2025 року, рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 29 жовтня 2024 року залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції:

не застосував норми статті 4 Закону України «Про іпотеку», статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 3 ЦК України;

не врахував практику Верховного Суду щодо наслідків відсутності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про зареєстровані права інших осіб - постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 15 вересня 2022 року по справі № 910/12525/20;

не звернув уваги, що з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено, що запис про іпотеку було припинено за заявою іпотекодержателя (позивача), тобто на момент укладення договору іпотеки від 07 лютого 2024 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо спірного об`єкта нерухомого майна були відсутні відомості про права або їх обтяження, при цьому містився запис про припинення іпотеки за договором іпотеки від 28 грудня 2012 року;

не звернув уваги, що у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що вимога про визнання права іпотекодержателя - належний спосіб захисту іпотекодержателя тоді, коли відомості про право іпотеки було виключено з Державного реєстру іпотек на підставі судового рішення та наступного його скасування судового і який вважає, що іпотека є і залишилася чинною. Поряд із цим, у даній справі таких обставин, а саме - виключення запису про іпотеку на підставі рішенні суду і його наступне скасування - не встановлено. Також, у межах даної справи не встановлено, що позивач повернув кошти, які отримав в рахунок погашення вимог за кредитним боргом при продажу предмета іпотеки.

Аналіз аргументів касаційної скарги свідчить, що постанова суду апеляційної інстанції оскаржується в частині задоволення позовної вимоги ТОВ «ФК «Довіра та гарантія») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання права іпотекодержателя за іпотечним договором. В іншій частині судове рішення у касаційному порядку не переглядається.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У червні 2025 року ТОВ «ВІН ФІНАНС» через представника ОСОБА_11 , подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просило касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Відзив обґрунтований тим, що:

скаржник у своїй касаційній скарзі не наводить жодного належного аргументу, який би свідчив про істотне порушення норм матеріального або процесуального права, що могло би призвести до неправильного вирішення справи судом апеляційної інстанції. Згідно з вимогами частини першої 1 статті 389 ЦПК України, касаційна скарга може бути подана лише з підстав, які свідчать про істотне порушення норм права. Натомість скаржник обмежується незгодою з правовими висновками суду апеляційної інстанції та намагається домогтися переоцінки фактичних обставин справи, які вже були встановлені та належно досліджені судами попередніх інстанцій. Відповідно до положень статті 400 ЦПК України, касаційний суд не здійснює переоцінку доказів та не встановлює нових фактичних обставин, а розглядає справу виключно в межах правової оцінки. Таким чином, доводи касаційної скарги не відповідають процесуальним вимогам щодо її допустимості та не містять правового обґрунтування необхідності перегляду постанови апеляційного суду, що є самостійною підставою для відмови в її задоволенні;

наведені доводи касаційної скарги не містять правових підстав, які б ставили під сумнів законність і обґрунтованість постанови апеляційного суду. Скаржник не довів порушень, які могли б вплинути на результат розгляду справи, а відтак підстав для її перегляду у касаційному порядку немає;

апеляційний суд правомірно визнав правочин нікчемним з підстав прямої вказівки закону, що відповідає як матеріальним нормам, так і роз`ясненням судової практики Верховного Суду щодо наслідків укладення іпотечного договору без дотримання вимог щодо згоди попереднього іпотекодержателя;

скаржник не може вважатися добросовісним набувачем у значенні статті 388 Цивільного кодексу України, оскільки він є стороною правочину, а не третьою особою, яка могла б покладатися на відсутність запису в реєстрі. У справі, що розглядається, обтяження у вигляді іпотеки не було припинене в силу закону, що виключає можливість добросовісної поведінки скаржника як учасника нового договору. Позиція скаржника суперечить законодавству, згідно з яким повторна реєстрація іпотеки без згоди чинного іпотекодержателя порушує вимоги частини третьої статті 12 Закону України «Про іпотеку» і є підставою для визнання нового договору нікчемним. Отже, посилання скаржника на свою добросовісність є юридично хибним і не має підстав у матеріальному чи процесуальному праві;

апеляційний суд обґрунтовано відновив право іпотекодержателя, враховуючи те, що основне зобов`язання не було належно припинене, і припинення іпотеки мало місце виключно внаслідок заяви, без відповідних доказів фактичного припинення правовідносин.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 28 квітня 2025 року указані недоліки було усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2025 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Чернівецького апеляційного суду від 05 березня 2025 року відмовлено. Відкрито касаційне провадження у справі № 727/2727/24 та витребувано справу з суду першої інстанції.

У вересні 2025 року матеріали справи № 727/2727/24 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 22 травня 2025 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановахВерховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 15 вересня 2022 року по справі № 910/12525/20, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 28 грудня 2012 між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Надра» укладений кредитний договір № 2012/980-МК1, на підставі якого ОСОБА_1 , отримала в кредит 461 056,80 грн, з процентною ставкою 22,9%, термін повернення - 27 липня 2018 року.

В якості забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором було укладено договір іпотеки від 28 грудня 2012 року на нежитлове приміщення, загальною площею 88,7 кв. м, що складається з: в підвалі: коридора 3-3 площею 16,30 кв. м, вбудованої шафи 3-4 площею 0,90 кв. м, приміщення 3-5 площею 17,50 кв. м, приміщення 3-6 площею 18,80 кв. м, вбиральні 3-7 площею1,90 кв. м, коридора 4-1 площею 14,10 кв. м, приміщення 4-2 площею 17,40 кв. м, вбиральні 4-3 площею 1, 80 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі договору відступлення права вимоги № GL19N617898ПВФОН від 16 червня 2020 року, укладеним між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ПАТ КБ «Надра» позивач набув права вимоги за вказаним договором.

ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» скористалось правом продажу вищевказаного нерухомого майна за договором купівлі-продажу покупцю - ТОВ «ФК «Позика».

Згідно з копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23 грудня 2020 року за ТОВ «ФК «Позика» було зареєстровано право власності на спірне нежитлове приміщення;

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 29 вересня 2023 року у цивільній справі № 727/2163/23 в задоволені позову ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Позика», ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Д. В. про витребування майна із чужого незаконного володіння, було відмовлено повністю.

Відповідно до постанови Чернівецького апеляційного суду від 10 січня 2024 року у вказаній справі скасовано рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 29 вересня 2023 року в частині відмови у позові ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Позика» про витребування майна. Позов ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Позика» про витребування майна задоволено. Витребувано з незаконного володіння ТОВ «ФК «Позика» на користь ОСОБА_1 нежитлове приміщення загальною площею 88,7 кв. м, що складається з: в підвалі: коридора 3-3 площею 16,30 кв. м, вбудованої шафи 3-4 площею 0,90 кв. м, приміщення 3-5 площею 17,50 кв. м, приміщення 3-6 площею 18,80 кв. м, вбиральні 3-7 площею1,90 кв. м, коридора 4-1 площею 14,10 кв. м, приміщення 4-2 площею 17,40 кв. м, вбиральні 4-3 площею 1, 80 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . (реєстраційний номер об?єкта майна 2258023473101). Змінено мотивувальну частину рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 29 вересня 2023 року в частині відмови у позові ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» про витребування майна.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуженні об`єктів нерухомого майна № 364823145 від 07 лютого 2024 року вбачається, що на підставі вище зазначених судових рішень, ОСОБА_9 02 лютого 2024 року, було здійснено реєстрацію прав власності на вказане нежитлове приміщення.

07 лютого 2024 року між ОСОБА_1 , та ОСОБА_7 , укладений договір іпотеки, про що було внесено відомості до Державного реєстру Іпотек. Вказане сторонами не оспорюється.

Відповідно до наказу про зміну назви Товариства (наказ №55-к від 25 липня 2024 року) ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» змінило назву на ТОВ «ВІН ФІНАНС».

07 лютого 2024 року, на момент укладення оспорюваного договору іпотеки, була чинна іпотека за первинним договором іпотеки від 28 грудня 2012 року, укладеним між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_10 ;

Зобов`язання за кредитним договором № 2012/980-МК1 від 28 грудня 2012 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Надра» не було виконано, згоди на передачу майна в наступну іпотеку первинний іпотекодержатель не надав.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 та частина перша статті 16 ЦК України).

Іпотека є правом на чужу річ (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц).

У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише в разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації (частини шоста та сьома статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним» (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16 (провадження № 61-5800зпв18)). Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний

ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не

створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року в справі № 398/1796/20 (провадження № 61-432сво22)).

Визнання недійсним нікчемного правочину чи встановлення нікчемності правочину не є належним способом захисту права чи інтересу. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (див. пункти 53 - 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19), пункти 69 - 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18)).

Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним (частина третя статті 12 Закону «Про іпотеку»).

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20), вказано, що «з огляду на наведені у постанові в справі № 922/2416/17 мотиви, для забезпечення єдності судової практики Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити шляхом конкретизації від її висновку, викладеного у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц, а також від аналогічного висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 6-1193цс15, і Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постановах від 10 травня 2018 року у справі № 643/18839/13-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 643/12557/16-ц та від 13 березня 2019 року у справі № 643/19761/13-ц. Означена конкретизація висновків полягає у такому: скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення; виключення відомостей про право іпотеки з відповідного державного реєстру на підставі судового рішення є не правовим наслідком такого рішення, а фактичною дією, вчиненою на підставі цього рішення; виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру, зокрема, на підставі судового рішення не впливає на чинність іпотеки. Скасування того судового рішення, що мало наслідком внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі; запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя; за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 за провадженням № 12-127гс19). За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню; при вирішенні таких спорів необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) зазначено, що «у випадку якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя. Як зазначено вище (див. розділ 7 постанови) при вирішенні спорів щодо прав на нерухоме майно необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного з порушенням закону, оскільки від цього може залежати, зокрема, чинність чи припинення іпотеки. Тому Велика Палата Верховного Суду вважає, що у справі за належною вимогою (зокрема про визнання права іпотекодержателя) суд має врахувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного на аукціоні за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що у справі про визнання права іпотекодержателя позивач не позбавлений права доводити недобросовісність кінцевого набувача предмета іпотеки, враховуючи, зокрема, інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно того, хто є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Бонус-трейд», на користь якого, як установили суди першої й апеляційної інстанцій, ТОВ «Бабаївськ-інвест» відчужило предмет іпотеки».

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 січня 2025 року у справі № 127/12920/23 (провадження № 61-13132св24).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 501/1703/16-ц (провадження № 14-138цс19) вказано, що «згідно з частиною третьою статті 9 Закону № 898-ІV іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя, зокрема передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування. Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним (частина третя статті 12 Закону № 898-ІV). У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували надання іпотекодержателем майна на момент укладення договору згоди на передачу в оренду предмета іпотеки. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого не майнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема припинення дії, яка порушує право (частина 1, пункт 3 частини другої статті 16 ЦК України). За таких обставин суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що договір оренди № 7 від 31 січня 2015 року є недійсним, оскільки його недійсність встановлена законом, та відповідно до положень статті 215 ЦК України - нікчемним».

У справі, що переглядається:

ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Душинська Н. В. про визнання договору іпотеки недійсним, скасування запису в Державному реєстрі іпотек та визнання права іпотекодержателя за іпотечним договором;

відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що на момент укладення договору іпотеки від 07 лютого 2024 року ОСОБА_1 , була власником спірного нежитлового приміщення, за нею було зареєстровано право власності на вказане нерухоме майно в державному реєстрі речових прав, що свідчить про відсутність обставин на момент вчинення правочину, якими позивач обґрунтовує його недійсність. Згідно із інформаційною довідкою з Держаного реєстру прав на нерухоме майно та їх обтяжень вбачається, що ТОВ «ФК «Позика» належало на праві власності спірне нерухоме майно. Отже, суду надані докази на підтвердження підстав, визначених законом, які дозволяють зробити висновок про припинення іпотеки за договором іпотеки від 28 грудня 2012 року та державної реєстрації цього припинення;

суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовної вимоги ТОВ «ВІН ФІНАНС» (ТОВ «ФК «Довіра та гарантія») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права іпотекодержателя за договором іпотеки від 28 грудня 2012 року виходив із того, що зобов`язання за кредитним договором № 2012/980-МК1 від 28 грудня 2012 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Надра» не було виконано, згоди на передачу майна в наступну іпотеку первинний іпотекодержатель не надав, тому договір іпотеки від 07 лютого 2024 року, укладений з таким порушенням, є нікчемним в силу частини третьої статті 12 Закону України «Про іпотеку». Ухвалюючи рішення у справі № 727/2163/23 - постанова Чернівецького апеляційного суду від 10 січня 2024 року, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що укладаючи у 2012 році іпотечний договір, ОСОБА_1 не узгоджувала з іпотекодержателем умови щодо автоматичного звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття ним права власності у порядку реєстрації такого права державним реєстратором, а отже вона надала лише згоду на задоволення забезпеченої іпотекою вимоги у порядку, визначеному статтею 37 Закону України «Про іпотеку», тобто в порядку укладення окремого договору про задоволення такої вимоги, який і міг бути єдиною підставою для реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем. Отже, укладенням договору іпотеки 07 лютого 2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 були порушені права іпотекодержателя за договором іпотеки позивача від 28 грудня 2012 року, укладеним між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_10 , а тому воно підлягає захисту. Належним способом захисту такого права є звернення позивача з позовом про визнання права іпотекодержателя;

судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що зобов`язання за кредитним договором між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Надра» не було виконано, згоди на передачу майна в наступну іпотеку первинний іпотекодержатель не надав, договір іпотеки від 07 лютого 2024 року, укладений з таким порушенням, є нікчемним в силу частини третьої статті 12 Закону України «Про іпотеку», тому права іпотекодержателя порушені та підлягають захисту;

за таких обставин апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог в частині визнання за позивачем права іпотекодержателя.

Доводи касаційної скарги про те, що на момент укладення договору іпотеки від 07 лютого 2024 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо спірного об`єкта нерухомого майна були відсутні відомості про права або їх обтяження, при цьому містився запис про припинення іпотеки за договором іпотеки від 28 грудня 2012 року не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки Закон України «Про іпотеку», який містить спеціальні норми щодо регулювання відносин з приводу іпотечного майна, не передбачає таких підстав для припинення іпотеки, як витребування майна від добросовісного набувача або відсутність згоди власника на передачу нерухомого майна в іпотеку, тому такі підстави не припиняють основне зобов`язання та не є самостійною підставою для припинення іпотеки (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 756/15538/15-ц (провадження № 61-18736сво18)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовної вимоги ТОВ «ФК «Довіра та гарантія») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання права іпотекодержателя за іпотечним договором ухвалена без додержання норм процесуального та матеріального права. Таким чином, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення у вказаній частині - без змін.

Оскільки судове рішення підлягає залишенню без змін, то підстав для здійснення нового розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 05 березня 2025 року в частині задоволення позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання права іпотекодержателя за іпотечним договором залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко