Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №753/26173/21 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року

м. Київ

справа № 753/26173/21

провадження № 61-2878св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Грушицького А. І.,

суддів: Ігнатенка В. М., Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

учасники справи:

позивач (за первісним позовом) - товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс»,

відповідачі (за первісним позовом): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

позивач (за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (за зустрічним позовом) - товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс»,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 25 лютого 2026 року у складі колегії суддів Оніщук М. І., Шебуєвої В. А., Кафідової О. В.,

у справі за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс» про визнання виконаними зобов`язання за кредитним договором, визнання припиненою іпотеки та визнання припиненою поруки.

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У грудні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс» (далі - ТОВ «Мегаінвест Сервіс») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором від 18 грудня 2007 року № 803 у розмірі 782 542,65 грн.

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ТОВ «Мегаінвест Сервіс» про визнання виконаними зобов`язання за кредитним договором, визнання припиненою іпотеки та визнання припиненою поруки.

14 січня 2026 року ТОВ «Мегаінвест Сервіс» подало клопотання, у якому просило передати справу № 753/26173/21 за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва, мотивуючи це тим, що після прийняття зустрічного позову змінився предмет спору з стягнення заборгованості на спір, якій стосується виключно нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2041132280000), відтак цей спір підлягає розгляду за правилами виключної підсудності відповідно до частин першої, другої статті 30 ЦПК України, як спір, що виник із приводу нерухомого майна.

Дарницький районний суд м. Києва ухвалою від 14 січня 2026 року у складі судді Якусика О. В. цивільну справу № 753/26173/21 передав за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва.

Не погоджуючись з ухвалою суду, 14 січня 2026 року ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу безпосередньо до Київського апеляційного суду через систему «Електронний суд».

Київський апеляційний суд ухвалою від 25 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернув особі, яка її подала.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 звернувся до Київського апеляційного суду із апеляційною скаргою через систему «Електронний суд».В той же час, документ під назвою «апеляційна скарга», який створений в особистому кабінеті системи «Електронний суд», підписаний кваліфікованим електронним підписом ОСОБА_1 при його поданні через систему «Електронний суд», однак безпосередньо апеляційна скарга, в якій викладені її доводи та вимоги, яка є додатком до документу, власноручно не підписана скаржником, а також не містить протоколу накладення кваліфікованого електронного підпису особи, яка її подала.

Подана ОСОБА_1 апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню, оскільки у порушення вимог частини третьої статті 356 ЦПК України, апеляційна скарга не підписана особою, яка її подала.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2026 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та передати справу на розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 17 березня 2026 року відкрив касаційне провадження у даній справі, витребував її з Солом`янського районного суду м. Києва.

14 травня 2026 року справу передано колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

Верховний Суд ухвалою від 25 травня 2026 року призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно із протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів від 25 травня 2026 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Ігнатенко В. М., Калараш А. А., Литвиненко І. В., Петров Є. В.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі заявник посилається на порушення судом норм процесуального права.

У касаційній скарзі зазначається, що апеляційний суд повернув скаргу, посилаючись на те, що доданий PDF-файл з текстом апеляційної скарги нібито не підписаний кваліфікованим електронним підписом. Скаржник стверджує, що це помилка суду, оскільки згідно із Положенням про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та інструкцією «Електронного суду», додані файли підписуються кваліфікованим електронним підписомавтоматично разом з основним документом; система створює окремий файл підпису (.p7s) для кожного додатка. Це підтверджується карткою руху документа та архівом з підписами.

Тобто технічно все було зроблено правильно, а апеляційний суд зайняв надмірно формалістичну позицію, чим порушив право скаржника на доступ до правосуддя.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважував, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року); процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Апеляційна скарга за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті 356 ЦПК України.

Згідно із частинами першою, третьою статті 356 ЦПК України апеляційна скарга подається у письмовій формі. Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи.

Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено (пункт 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України).

Відповідно до частин п`ятої-дев`ятої статті 43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). У разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення. Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи. Суд, направляючи такому учаснику справи судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, зазначає у цих документах про обов`язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами. Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника). Якщо позов, апеляційна, касаційна скарга подані до суду в електронній формі, позивач, особа, яка подала скаргу, мають подавати до суду заяви по суті справи, клопотання та письмові докази виключно в електронній формі, крім випадків, коли судом буде надано дозвіл на їх подання в паперовій формі.

Згідно з пунктом 9 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішення Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (далі - Положення про ЄСІТС), процедура реєстрації в ЄСІТС (реєстрація Електронного кабінету, реєстрація офіційної електронної адреси) передбачає проходження запропонованої засобами Електронного кабінету процедури реєстрації з використанням кваліфікованого електронного підпису, та внесенням контактних даних особи, зокрема адреси електронної пошти, номера телефону (в тому числі мобільного), зазначенням інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи (пункт 24 Положення про ЄСІТС).

Електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС (пункт 26 Положення про ЄСІТС).

До створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються. Технічні вимоги щодо форм електронних документів та їхніх додатків, обмеження щодо їхнього розміру, формату та інших характеристик встановлюються Інструкцією користувача Електронного суду (пункт 27 Положення про ЄСІТС).

У постанові від 13 вересня 2023 року у справі № 204/2321/22, в якій апеляційну скаргу було повернуто з мотивів відсутності підпису особи, яка її подала, Велика Палата Верховного Суду висловила таку правову позицію: «Законодавцем допускається подання фізичною особою нарівні з паперовою формою, зокрема, апеляційних скарг в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним кваліфікованим електронним підписом учасника справи та подання такого документу через підсистеми «Електронний суд» та «Електронний кабінет», або з використанням офіційної електронної адреси із засвідченням кваліфікованим електронним підписом. Звернення фізичної особи до суду через офіційну електронну адресу суду з процесуальним електронним документом, який підписаний електронним цифровим підписом, є належним та правомірним способом безпосереднього звернення до суду, що ототожнюється із безпосереднім зверненням до суду через канцелярію або традиційними засобами поштового зв`язку і має кваліфікуватися саме як безпосереднє звернення до суду.

Фізична особа при зверненні до суду має чітко розуміти, що в неї є можливість через підсистему «Електронний суд» створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи, проте реєстрація офіційної електронної адреси для фізичної особи в ЄСІТС є добровільною, а кваліфікований електронний підпис має презумпцію його відповідності власноручному підпису, тому у такому випадку звернення до суду через офіційну електронну адресу суду з процесуальним електронним документом, який підписаний електронним цифровим підписом, є аналогічним безпосередньому зверненню до суду».

З матеріалів справи відомо, що ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу безпосередньо до Київського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд». Документ під назвою «апеляційна скарга» був сформований в особистому кабінеті користувача та підписаний кваліфікованим електронним підписом заявника.

Повертаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд виходив із того, що текст апеляційної скарги, який був долучений окремим PDF-файлом, не містив власноручного підпису заявника та окремого протоколу накладення кваліфікованого електронного підпису.

Однак такий висновок апеляційного суду є помилковим та свідчить про неправильне застосування процесуального закону.

Подання процесуального документа через підсистему «Електронний суд» із накладенням кваліфікованого електронного підпису на сформований у системі документ підтверджує автентичність походження документа, ідентифікує особу заявника та засвідчує її волевиявлення щодо звернення до суду. Особливості технічної реалізації функціонування ЄСІТС, зокрема спосіб формування та збереження файлів електронного підпису щодо доданих документів, не можуть покладати на учасника справи ризик негативних процесуальних наслідків.

Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при вирішенні питання про прийняття процесуального документа, поданого через підсистему «Електронний суд», суди повинні виходити не лише з формальних ознак документа, а й з необхідності забезпечення особі реального доступу до правосуддя та недопущення надмірного процесуального формалізму.

Подібні правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22 лютого 2024 року у справі № 673/554/21, від 12 квітня 2024 року у справі № 182/3834/21, від 09 січня 2025 року у справі № 361/879/13-ц, від 26 лютого 2025 року у справі № 215/2765/16-ц, від 28 липня 2025 року у справі № 320/1194/24, від 03 вересня 2025 року у справі № 579/1109/24, від 18 березня 2026 року у справі № 342/1193/24, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі № 204/2321/22 та від 30 квітня 2026 року у справі № 990/52/24.

В матеріалах справи міститься сформований через підсистему «Електронний суд» документ під назвою «Апеляційна скарга», який був поданий ОСОБА_1 через його електронний кабінет та підписаний кваліфікованим електронним підписом.

У зазначеному документі прямо вказано: «апеляційна скарга у додатках». Тобто сам електронний документ, сформований у системі, виконував функцію процесуального звернення до суду та містив посилання на текст апеляційної скарги, який був долучений окремим файлом.

Наведене свідчить про те, що особа, яка подала апеляційну скаргу, належним чином реалізувала передбачений процесуальним законом спосіб подання скарги в електронній формі через ЄСІТС. При цьому електронний документ, створений у системі «Електронний суд» та скріплений кваліфікованим електронним підписом, у сукупності з доданими файлами становить єдиний електронний пакет документів, який надсилається суду та підтверджує волевиявлення особи на вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам по собі факт того, що текст апеляційної скарги був викладений у доданому PDF-файлі, а не безпосередньо в полі електронної форми, не свідчить про відсутність кваліфікованого електронного підпису на апеляційній скарзі чи про неподання такого процесуального документа.

Колегія суддів враховує, що особливістю функціонування підсистеми «Електронний суд» є те, що користувач підписує кваліфікованим електронним підписом не кожен файл окремо у візуальному вигляді, а сформований електронний пакет документів загалом. Після цього система автоматично генерує технічні файли підпису та забезпечує цілісність і автентичність поданих матеріалів. Тому відсутність графічного відображення підпису безпосередньо на тексті PDF-документа не може ототожнюватися з відсутністю підпису як юридичного реквізиту електронного документа.

Отже, апеляційна скарга була подана через офіційний електронний сервіс судової влади із використанням авторизованого електронного кабінету та кваліфікованого електронного підпису заявника, відповідала вимогам процесуального закону щодо її підписання, а тому у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для її повернення на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно із частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Ураховуючи, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм процесуального права, тому ця ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 25 лютого 2026 року скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. І. Грушицький

Судді В. М. Ігнатенко А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров