Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №756/11508/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

24 червня 2026 року

м. Київ

Справа № 756/11508/24

Провадження № 61-3618ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,

учасниками якої є:

позивач - ОСОБА_1 (далі - позивач), інтереси якого представляє адвокат Жогіна Олена Олександрівна (далі - адвокат позивача),

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Прінт Інжінірінг» (далі - відповідач, товариство),

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація,

про визнання трудових відносин припиненими

за касаційною скаргою позивача на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 18 вересня 2024 року, яку постановила суддя Тиха О. О., та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року, яку ухвалила колегія суддів у складі Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

(1) Вступ

1. Позивач як директор філії товариства з обмеженою відповідальністю звернувся до цього товариства із заявою про припинення трудових відносин. Стверджував, що згідно єдиний учасник товариства доручив генеральному директору звільнити позивача із займаної посади та здійснити відповідні реєстраційні дії; однак відомості про позивача як керівника філії залишилися у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР). Це, на думку позивача, порушує його трудові права, зокрема, бути звільненим із займаної посади за власним бажанням. Тому звернувся до суду та просив визнати трудові відносини з товариством припиненими.

2. Суд першої інстанції відмовив у відкритті провадження у справі. Виснував, що цей спір треба розглядати за правилами господарського судочинства в межах справи про банкрутство. Апеляційний суд цю ухвалу підтримав, однак додав мотиви про те, що відносини стосовно припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства є господарсько-правовими, бо пов`язані з управлінням підприємством. Обидва судові рішення позивач оскаржив у касаційному порядку.

3. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав вирішити питання про те, за правилами якого судочинства слід розглядати спір про припинення трудових відносин із господарським товариством особи, яка очолювала його філію, але не була членом виконавчого органу й учасником товариства, а справа про банкрутство останнього є у провадженні господарського суду. Вирішила, що такий цивільний спір має розглядати господарський суд у межах справи про банкрутство товариства.

(2) Зміст позовної заяви

4. 13 вересня 2024 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати припиненими трудові відносини з відповідачем із 2 червня 2020 року на підставі частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Мотивував так:

4.1. 27 березня 2019 року позивач був призначений на посаду директора Новосанжарської філії відповідача за сумісництвом згідно з наказом № 9-К0000001-0000000118.

4.2. У травні 2020 року позивач вирішив звільнитися з роботи за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України.

4.3. 1 червня 2020 року одноосібний власник (учасник) товариства ухвалив рішення № 1-01/06/2020, згідно з яким, зокрема, доручив генеральному директору звільнити позивача із займаної посади з 2 червня 2020 року, провести відповідні реєстраційні дії одразу після зняття відповідних заборон, призначити виконуючого обов`язки директора вказаної філії.

4.4. З 2 червня 2020 року позивач вважав себе звільненим із посади директора філії відповідача.

4.5. 10 червня 2020 року генеральний директор товариства видав наказ № 2-10/06/2020, згідно з яким призначив на посаду директора цієї філії Булиша С. С. і видав йому довіреність на представництво інтересів відповідача.

4.6. Того ж дня одноосібний власник (учасник) товариства ухвалив рішення № 1-10/06/2020, згідно з яким, зокрема, доручив генеральному директору товариства звільнити ОСОБА_2 і призначити виконуючим обов`язки філії ОСОБА_3 з 11 червня 2020 року.

4.7. 10 червня 2020 року генеральний директор товариства видав наказ № 1-10/06/2020/К про прийняття на роботу ОСОБА_3 на посаду директора філії та видав йому довіреність на представництво інтересів відповідача.

4.8. Із 2 червня 2020 року згідно з відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб позивач був звільнений з посади керівника філії відповідача за сумісництвом і не отримував заробітну плату.

4.9. З ухвали Господарського суду міста Києва від 21 червня 2024 року у справі № 910/7869/23 позивач дізнався, що відомості про припинення його повноважень як директора філії не були внесені до ЄДР.

4.10. Оскільки відомості про позивача залишаються у ЄДР, суд має захистити його право бути звільненим з посади директора за власним бажанням.

(3) Зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

5. 18 вересня 2024 року Оболонський районний суд міста Києва постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у відкритті провадження у справі. Мотивував так:

5.1. Предметом позову є вимоги про припинення трудових відносин з відповідачем, щодо якого у провадженні Господарського суду м. Києва є справа про банкрутство. Тому спір має вирішити відповідний господарський суд за правилами ГПК України та Кодексу України з процедур банкрутства.

5.2. Є підстави для відмови у відкритті провадження у справі у зв`язку з тим, що стороною спору є боржник, щодо якого у провадженні господарського суду є справа про банкрутство. Отже, справу треба розглядати за правилами господарського судочинства.

6. 18 лютого 2025 року Київський апеляційний суд ухвалив постанову, згідно з якою залишив без змін ухвалу суду першої інстанції. Мотивував так:

6.1. Правильним є висновок суду першої інстанції про те, що вимогу позивача слід розглядати за правилами господарського судочинства, враховуючи загальну спрямованість практики Великої Палати Верховного Суду, критерії розмежування корпоративних (тобто тих, що, зокрема, пов`язані з управлінням підприємством) і власне трудових спорів.

6.2. Немайновий характер вимог позивача не спростовує необхідність їх розгляду саме у процедурі банкрутства відповідача.

(4) Провадження у суді касаційної інстанції

7. 18 березня 2025 року адвокат позивача подала до Верховного Суду касаційну скаргу. Просила скасувати зазначені судові рішення та скерувати справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

8. 5 червня 2025 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив без руху касаційну скаргу та встановив для усунення її недоліків десятиденний строк з дня її вручення.

9. 10 липня 2025 року адвокат позивача подала до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги, згідно з якою усунула ці недоліки.

10. 23 січня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

11. Позивач мотивував касаційну скаргу так:

11.1. Цей спір не є корпоративним і таким, що належить до юрисдикції господарських судів, бо не має зв`язку з реалізацією власником або учасником суб`єкта господарювання корпоративних прав на управління товариством, а стосується питань встановлення юридичного факту припинення трудових відносин не на підставі статті 99 ЦК України.

11.2. Позивач звільнений з роботи згідно зі статтею 38 КЗпП України, а не статтею 41 КЗпП України.

11.3. Позовні вимоги не є майновими. Позивач не заявляв вимогу про стягнення середнього заробітку, про поновлення на посаді або звільнення. Він поставив питання про встановлення юридичного факту - підтвердження припинення трудових відносин на певну дату. Ця вимога не впливає на розмір ліквідаційної маси відповідача, а тому немає підстав для вирішення цього спору у межах справи про банкрутство.

(2) Позиції інших учасників справи

12. Відповідач відзив на касаційну скаргу позивача не подав.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції

13. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 23 січня 2026 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача на підставі, визначеній в останньому абзаці частини другої статті 389 ЦПК України.

14. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

15. З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.

(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

(2.1) За правилами якого судочинства слід розглядати спір про припинення трудових відносин із господарським товариством особи, яка очолювала його філію, але не була членом виконавчого органу й учасником товариства, а справа про банкрутство останнього є у провадженні господарського суду?

16. Позивач просив визнати припиненими його трудові відносини з відповідачем. Суди попередніх інстанцій вважали, що такий спір треба розглядати за правилами господарського судочинства. Суд першої інстанції акцентував увагу на тому, що стосовно відповідача у провадженні господарського суду є справа про банкрутство, у межах якої слід розглядати і спір про припинення трудових відносин. Тоді як апеляційний суд вказав, що у сторін виникли відносини,пов`язані з управлінням товариством, а саме щодо припинення повноважень його виконавчого органу.

17. Позивач із висновками судів не погодився. Вказав, що спір не є корпоративним, оскільки стосується припинення трудових відносин, не пов`язаний із реалізацією власником або учасником товариства корпоративних прав на управління останнім і не впливає на розмір ліквідаційної маси відповідача, що могло б зумовлювати необхідність вирішення цього спору у межах справи про банкрутство товариства.

18. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погоджується з доводами позивача про цивільний характер правовідносин стосовно захисту права працівника, який як директор філії не був членом виконавчого органу й учасником товариства, на звільнення з посади за власним бажанням. Такий спір не є корпоративним. Але його слід розглядати за правилами господарського судочинства, бо у провадженні господарського суду є справа про банкрутство відповідача.

(2.1.1) Законодавство та судова практика

19. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Конституції України).

20. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

21. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України).

22. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір слід вирішувати за правилами іншого виду судочинства, а, по-друге, такий суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких зазвичай хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.

23. Однією з підстав припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи працівника (пункт 4 частини першої статті 36 КЗпП України), зокрема розірвання з цієї ініціативи трудового договору, укладеного на невизначений строк (стаття 38 КЗпП України).

24. Однак правове регулювання припинення повноважень виконавчого органу товариства (директора), чи члена цього органу, якщо останній є колегіальним (дирекцією, правлінням), з власної ініціативи відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника, який не є виконавчим органом товариства або членом цього органу.

25. Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на їхнє прийняття органу можуть мати наслідки і для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні, тобто пов`язані з управлінням товариством (див. mutatis mutandisпостанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17, від 8 листопада 2019 року у справі № 667/1/16, від 4 лютого 2020 року у справі № 915/540/16 (пункт 34), від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18 (пункт 53), від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17).

26. Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника (пункт 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України; далі - ГПК України).

27. Вирішуючи питання про необхідність розгляду спору, стороною якого є особа, щодо якої відкрите провадження у справі про банкрутство, суди мають не тільки зважати на те, чи можлива вартісна оцінка позовних вимог із урахуванням положень статті 163 ГПК України, але й надати оцінку змісту заявлених вимог і порушеного права або інтересу, на захист якого заявлений позов (див. mutatis mutandisпостанову Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 916/585/18 (916/1051/20) (пункт 9.7)).

28. Спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина перша статі 7 Кодексу України з процедур банкрутства).

29. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України (частина друга статі 7 Кодексу України з процедур банкрутства).

30. Господарським судам підвідомчі справи про банкрутство та справи у спорах з майновими та з немайновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (див. mutatis mutandisпостанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 4 лютого 2026 року у справі № 922/2714/23 (752/8912/19) (пункт 25), від 17 квітня 2025 року у справі № 910/4993/22 (640/1990/20) (пункти 59, 62), від 24 лютого 2025 року у справі № 904/5955/19 (абзац третій пункту 5.32, абзац другий пункту 5.34)).

(2.1.2) Факти справи

31. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили таке:

31.1. 20 червня 2023 року Господарський суд м. Києва постановив ухвалу, згідно з якою відкрив провадження у справі № 910/7869/23 про банкрутство відповідача за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вентурє Інвест» (https://reyestr.court.gov.ua/Review/111707143).

31.2. 14 березня 2024 року Господарський суд м. Києва ухвалив постанову, згідно з якою визнав відповідача банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру; призначив ліквідатором арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича; зобов`язав ліквідатора у разі отримання заяв із вимогами до банкрута письмово повідомити про це суд і надати докази їх розгляду (визнання або відхилення в установленому порядку); господарську діяльність банкрута завершив (https://reyestr.court.gov.ua/Review/117716724).

32. Засновником (учасником) відповідача є компанія з обмеженою відповідальністю «Конформіті інвест лімітед» (Сполучене Королівство); кінцевий бенефіціарний власник і керівник відповідача - ОСОБА_4 (витяг із ЄДР від 15 липня 2024 року - т. 1, а. с. 10-22).

33. Згідно з положенням про діяльність Новосанжарської філії відповідача, затвердженим рішенням його загальних зборів, оформленим протоколом № 2 від 27 березня 2019 року:

- філія є відокремленим підрозділом товариства та не має статусу юридичної особи (пункт 3.1);

- керівництво філією здійснює директор, який діє на підставі довіреності, виданої товариством. Він здійснює поточне керівництво діяльністю філії і є підзвітним директору товариства (пункт 6.1);

- директор філії вирішує всі питання діяльності філії за винятком тих, що належать до виключної компетенції товариства. Директор діє від імені філії в межах, встановлених законом і довіреністю, виданою директором товариства (пункт 6.2).

(2.1.3) Застосування норм до фактів справи

34. Колегія суддів погоджується з доводом позивача про те, що спір за вимогою директора філії про визнання припиненими його трудових відносин із товариством на підставі статті 38 КЗпП України є трудовим, бо такий директор філії (відокремленого підрозділу) не був ні виконавчим органом (членом виконавчого органу) товариства, ні учасником останнього. Тому помилковим є твердження апеляційного суду про те, що спір стосується управління відповідачем через припинення повноважень його виконавчого органу.

35. Однак з огляду на припис частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до якого господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, у межах цієї справи вирішує не тільки всі майнові спори, стороною яких є боржник, але й усі спори з позовними вимогами до боржника, безпідставним є аргумент позивача про те, що у межах справи про банкрутство слід розглядати тільки майнові вимоги до банкрута.

36. На час звернення позивача до суду у вересні 2024 року господарський суд 20 червня 2023 року вже відкрив провадження у справі про банкрутство відповідача, який є стороною спору, і 14 березня 2024 року визнав його банкрутом. Тому спір позивача з відповідачем про припинення трудових відносин має вирішувати господарський суд у межах справи про банкрутство відповідача.

(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(3.1) Щодо суті касаційної скарги

37. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини першої статті 409 ЦПК України).

38. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частини перша, четверта статті 412 ЦПК України).

39. З огляду на висновки цієї постанови оскаржене судове рішення апеляційного суду, згідно з яким залишена без змін ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі, слід змінити у мотивувальній частині, виклавши її у редакції цієї постанови, а в іншій частині - залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

у х в а л и в:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року, якою ухвала Оболонського районного суду міста Києва від 18 вересня 2024 року залишена без змін, змінити у мотивувальній частині, виклавши її у редакції цієї постанови, а в іншій частині постанову апеляційного суду залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат

СуддіД. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко