Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №477/902/18 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року

м. Київ

справа № 477/902/18

провадження № 61-16500св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 ,

відповідач - Фермерське господарство «АГРО ТРУДІВНИК»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Царюк Л. М., Базовкіної Т. М., Крамаренко Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства «АГРО ТРУДІВНИК» (далі - ФГ «АГРО ТРУДІВНИК»), в якому просив: визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 05 листопада 2013 року між ним та ФГ «АГРО ТРУДІВНИК», та скасувати державну реєстрацію цього договору; витребувати у ФГ «АГРО ТРУДІВНИК»земельну ділянку розміром 6,25 га вартістю 51 976,61 грн, яка розташована на території Новомиколаївської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, кадастровий номер 4823383400:02:000:0805, на свою користь.

В обґрунтування позову посилався на те, щовін є власником земельної ділянки,площею 6,25 га, кадастровий номер 4823383400:02:000:0805, розташованої в межах території Новомиколаївської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У серпні 2017 року йому стало відомо про наявність договору орендиземлі, нібитоукладеного 05 листопада 2013 року між ним та ФГ «АГРО ТРУДІВНИК»щодо зазначеної вище земельної ділянки.

Стверджував, що вказаний договір, як і акт прийому-передачі земельної ділянки він ніколи не підписував.

Посилаючись на викладені обставини, просив суд задовольнити позов.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 22 травня 2019 року до справи у розгляді справи залучено правонаступника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 у Дмитрівну.

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про зміну предмету позову, в якій просила: скасувати запис про речове право - право оренди земельної ділянки, номер запису 3510096 від 05 листопада 2013 року, вчинений державним реєстратором Корж М. В. щодо спірної земельної ділянки(індексний номер реєстрації 8254782 від 22 листопада 2013 року); зобов`язати ФГ «АГРО ТРУДІВНИК» повернути їй земельну ділянку, площею 6,25 га, кадастровий номер 4823383400:02:000:0805, яка знаходиться на території Новомиколаївської сільської ради Вітовського району Миколаївської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 27 березня 2024 року позов задоволено.

Скасовано запис про речове право - право оренди земельної ділянки, номер запису 3510096 від 05 листопада 2013 року, вчинений державним реєстратором Корж М. В. реєстраційною службою Жовтневого районного управління юстиції Миколаївської області, індексний номер реєстрації 8254782 від 22 листопада 2013 року, щодо земельної ділянки, кадастровий номер 4823383400:02:000:0805, площею 6,25 га, розташованої в межах Миколаївського (раніше - Жовтневого та Вітовського) району Миколаївської області, належної первісному власнику ОСОБА_3 , правонаступником якого є спадкоємиця ОСОБА_1 .

Зобов`язано ФГ «АГРО ТРУДІВНИК»передати ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 4823383400:02:000:0805, площею 6,25 га, розташовану в межах Миколаївського (раніше - Жовтневого та Вітовського) району Миколаївської області.

Рішеннясуду першої інстанції мотивовано тим, що в ході розгляду справи встановлено, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки між ФГ «АГРО ТРУДІВНИК»та ОСОБА_3 не був підписанийостаннім, є неукладеним, а тому позовні вимоги позивачки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд прийняв до уваги висновок почеркознавчої експертизи від 20 вересня 2023 року № 23-3333, проведеної Одеським Науково-дослідним інститутом судових експертиз, відповідно до якого підписи у договорі оренди земельної ділянки та в акті приймання-передачі земельної ділянки виконані не ОСОБА_3 , а іншою особою.

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 11 квітня 2024 року стягнуто з ФГ «АГРО ТРУДІВНИК» на користь ОСОБА_1 судові витрати в загальній сумі 17 470,27 грн, з яких: 1 409,20 - судовий збір за подання позову, 4 100,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу, 11 961,07 грн- витрати на проведення експертизи.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, оскільки позовні вимоги задоволено, то з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати, понесені нею під час розгляду справи.

Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, ФГ «АГРО ТРУДІВНИК»звернулось до суду з апеляційною скаргою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ФГ «АГРО ТРУДІВНИК»задоволено частково.

Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 27 березня 2024 року скасовано та ухвалено у справі нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Додаткове рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 11 квітня 2024 року залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФГ «АГРО ТРУДІВНИК» 2 114,40 грн судового збору.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_3 за свого життя оспорюваний договір оренди землі не підписував, відповідно, умови цього договору не погоджував, а тому суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що цей договір є неукладеним.

При цьому апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду про те, що право позивача як власника земельної ділянки порушено та підлягає захисту в судовому порядку і таке порушення може бути усунене, зокрема,шляхом скасування реєстрації права оренди спірної земельної ділянки.

Разом із цим, апеляційний суд встановив, що реєстрація речового права - права оренди відповідача на спірну земельну ділянку закінчилась 05 листопада 2023 року, у зв`язку із чим ФГ «АГРО ТРУДІВНИК» листом від 14 грудня 2023 року повідомило ОСОБА_1 про закінчення правовідносин щодо оренди земельної ділянки та її повернення.

При таких обставинах колегія суддів апеляційного суду дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно зроблено висновок, що права власника спірної земельної ділянки були порушені ФГ «АГРО ТРУДІВНИК» та підлягали захисту у спосіб, обраний позивачем, проте на час ухвалення судового рішення потреба у застосуванні до відповідача такого способу захисту була відсутня.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Не погодившись з постановою Миколаївського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року в частині скасування рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 27 березня 2024 року, ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу.

У касаційній скарзі заявниця просить скасувати вказану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова в частині вирішення позовних вимог про скасування запису про речове право та зобов`язання передати земельну ділянку ухвалена судом апеляційної інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, які мають значення для справи, а також без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Позивачка, зокрема, стверджувала, що спірна земельна ділянка їй не повернута, запис про речове право відповідача із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не виключений.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

26 травня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Згідно з розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду- керівника секретаріату Касаційного цивільного суду Олени Грицик від 26 травня 2026 року № 566/0/226-26 про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Тітова М. Ю. на підставі службової записки Секретаря Другої судової палати Зайцева А. Ю. справу № 477/902/18 (провадження № 61-16500св24) призначено судді-доповідачеві Коротенку Є. В., у складі колегії суддів: Воробйова І. А., Зайцев А. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що згідно здержавним актом серії ІІ-МК № 022972, виданим 19 грудня 2001 року Новомиколаївською сільською радою Жовтневого району Миколаївської області, ОСОБА_3 на праві власності належала земельна ділянка, площею 6,25 га, розташована в межах території цієї ж сільської ради (наразі - територія Первомайської селищної ради Миколаївського району) Миколаївської області, кадастровий номер 4823383400:02:000:0805, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У серпні 2017 року ОСОБА_6 стало відомо про наявність договору орендиземлі № 2, укладеного від його імені («Орендодавець») та ФГ «АГРО ТРУДІВНИК» («Орендар») відносно належної йому на праві власності земельної ділянка, площею 6,25 га, кадастровий номер 4823383400:02:000:0805.

Відповідно до копії договору оренди землі № 2, укладеного від імені ОСОБА_3 з ФГ «АГРО ТРУДІВНИК», строк дії договору - 10 (десять) років (пункт 3.1).

Запис про договір оренди був вчинений державним реєстратором реєстраційної служби Жовтневого районного управління юстиції Миколаївської області Коржем М. В., номер запису 3510096 від 05 листопада 2013 року, індексний номер реєстрації 8254782 від 22 листопада 2013 року. Підстава виникнення речового права - договір оренди землі від 05 листопада 2013 року, укладений між ОСОБА_3 та ФГ «АГРО ТРУДІВНИК».

В матеріалах справи міститься акт приймання-передачі від 2013 року, укладений від імені ОСОБА_4 з ФГ «АГРО ТРУДІВНИК», відповідно до якого сторони підтвердили, що земельна ділянка, площею 6,25 га ріллі, передається в оренду ФГ «АГРО ТРУДІВНИК» строком на 10 (десять) років в межах Новомиколаївської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області.

ОСОБА_3 заперечував підписання ним договору оренди землі № 2 від 05 листопада 2013 року та акту приймання-передачі від 2013 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Спадкоємицею його прав та обов`язків, в тому числі й щодо земельної ділянки, є ОСОБА_1 .

Згідно з висновком почеркознавчої експертизи від 20 вересня 2023 року № 23-3333, проведеної Одеським Науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, підписи у договорі оренди земельної ділянки № 2 ОСОБА_3 та в акті приймання-передачі земельної ділянки виконані були не ним, а іншою особою.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 13303660 від 22 листопада 2013 року, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №350922417 від 18 жовтня 2023 року строк дії зареєстрованого права оренди земельної ділянки площею 6,25 га, кадастровий номер 4823383400:02:000:0805, за ФГ «АГРО ТРУДІВНИК»- до 05 листопада 2023 року.

Листом від 14 грудня 2023 року ФГ «АГРО ТРУДІВНИК» повідомило ОСОБА_1 про закінчення правовідносин щодо оренди земельної ділянки та її повернення.

Як додаток до цього листа ФГ «АГРО ТРУДІВНИК» надіслало позивачці підписаний ним акт прийому-передачі (повернення) земельної ділянки від 05 листопада 2023 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не містить доводів в частині залишення без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року додаткового рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 11 квітня 2024 року, а тому, в силу положень частини першої статті 400 ЦПК України, в цій частині постанова апеляційного суду касаційному перегляду не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом статті 11 Цивільного кодексуУкраїни (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору найму, регулюються актами земельного законодавства - Земельного кодексу України, Законом України «Про оренду землі».

Згідно зі статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди

землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з висновком почеркознавчої експертизи від 20 вересня 2023 року № 23-3333, проведеної Одеським Науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, підписи у договорі оренди земельної ділянки № 2 ОСОБА_3 та в акті приймання-передачі земельної ділянки виконані не ним, а іншою особою.

Доказів на спростування зазначеного експертного висновку матеріали справи не містять.

Відповідно до сталої судової практики у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення(постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16, від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19, від 27 листопада 2024 року у справі № 204/8017/17).

Згідно із частиною першою статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Установивши, що ОСОБА_3 за життя оспорюваний договір оренди землі не підписував, та, відповідно, умови цього договору не погоджував, суд першої інстанції дійшовобґрунтованого висновку, що цей договір є неукладеним.

Оскільки оспорюваний договір оренди земельної ділянки не є укладеним, Жовтневий районний суд Миколаївської області дійшов правильного висновку, що право власника земельної ділянки порушено та підлягає захисту в судовому порядку.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції на вказане належної уваги не звернув та скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

При цьому посилання апеляційного суду на закінчення 05 листопада 2023 року реєстрації речового права - права оренди відповідача на спірну земельну ділянку та на направлення 14 грудня 2023 року ФГ «АГРО ТРУДІВНИК» на адресу ОСОБА_1 листа про закінчення правовідносин щодо оренди земельної ділянки та про її повернення, на думку колегії суддів Верховного Суду, є помилковими, оскільки фактичне повернення спірної земельної ділянки власнику вони не підтверджують, а відновлення своїх порушених майнових прав позивачка заперечує.

Разом із тим, запис про речове право - право оренди земельної ділянки, номер запису 3510096 від 05 листопада 2013 року, вчинений державним реєстратором Корж М. В., із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не виключений.

Водночас слід приймати до уваги, що вказаний позов подано до суду у травні 2018 року, тобто за 5,5 років до спливу строку дії оспорюваного договору та майже за 6 років до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Колегія суддів вважає, що рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 27 березня 2024 року ухвалено відповідно до норм матеріального права, із дотриманням норм процесуального права та на підставі повно, всебічно з`ясованих обставин справи, а тому це рішення, відповідно до статті 413 ЦПК України, необхідно залишити в силі, а оскаржувану постанову апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про скасування запису про речове право та зобов`язання передати земельну ділянку - скасувати.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У підпункті «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України зазначено, що постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частин першої, другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, за подання до суду касаційної скарги ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у сумі 2 818,40 грн, що відповідає вимогам Закону України «Про судовий збір»та підтверджується квитанцією про сплату № 9363-0461-2828-5465 від 09 грудня 2024 року.

З огляду на результат касаційного розгляду справи, а саме - задоволення касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення з ФГ «АГРО ТРУДІВНИК»на користь ОСОБА_1 2 818,40 грн на відшкодування судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Разом із тим, оскільки Верховним Судом скасовано постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено, вказане судове рішення в частині стягнення з позивачки на користь відповідача 2 114,40 грн судового збору, сплаченого останнім за подання апеляційної скарги, також підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Фермерського господарства«АГРО ТРУДІВНИК» про скасування запису про речове право та зобов`язання передати земельну ділянку скасувати.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Фермерського господарства«АГРО ТРУДІВНИК» 2 114,40 грн судового збору скасувати.

Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 27 березня 2024 рокув частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Фермерського господарства«АГРО ТРУДІВНИК» про скасування запису про речове право та зобов`язання передати земельну ділянку - залишити в силі.

Стягнути з Фермерського господарства«АГРО ТРУДІВНИК»на користь ОСОБА_1 2 818,40 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги. .

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: І. А. Воробйова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун