Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №932/10587/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року

м. Київ

справа № 932/10587/24

провадження № 61-1611св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Головне управління державної міграційної служби у Дніпропетровській області в особі відділ № 2 у м. Дніпро Головного управління державної міграційної служби в Дніпропетровській області, Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси), ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Дніпра від 10 червня 2025 року у складі судді Ярощук О. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 січня 2026 року у складі колегії суддів: Никифоряка Л. П., Гапонова А. В., Новікової Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, в якій просила оголосити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 31 січня 2003 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , від якого мають доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказувала, що з 11 липня 2021 року місце знаходження її чоловіка їй невідоме, всі вжиті заходи щодо його пошуку результатів не дали.

За наслідками розгляду її заяви рішенням 19 грудня 2023 року, яке набуло чинності, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська визнав ОСОБА_4 безвісно відсутнім.

За її зверненням щодо зникнення чоловіка внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувана (далі - ЄРДР), також проведено молекулярно-генетичну експертизу, за результатами якої збігів ДНК профілю ОСОБА_4 та ДНК профілю невідомих трупів не встановлено.

Посилаючись на те, що оголошення померлим ОСОБА_4 необхідно їй для отримання свідоцтва про його смерть, отримання соціальних виплат та оформлення спадщини, яка залишилась після його смерті, заявник просила заяву задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Дніпра від 10 червня 2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Оголошено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , померлим. Датою смерті ОСОБА_4 вирішено вважати дату набрання рішенням законної сили.

Суд першої інстанції виходив із відсутності протягом останніх майже 4 років (з 11 липня 2021 року) відомостей щодо місця знаходження ОСОБА_4 , відсутності результату розшукових заходів відносно нього, внаслідок чого дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог заявника та оголошення ОСОБА_4 померлим.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 січня 2026 року, за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 , рішення Шевченківського районного суду м. Дніпра від 10 червня 2025 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з судовим рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним та обґрунтованим і не вбачав підстав для його скасування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

06 лютого 2026 року ОСОБА_3 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити в повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, у постановах Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 226/3053/18, від 27 листопада 2019 року у справі № 461/424/15-ц, від 07 липня 2021 року у справі № 390/1443/19-ц, від 30 березня 2022 року у справі № 295/4293/21, від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23, від 08 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22, від 27 травня 2020 року по справі № 2-879/13, від 09 серпня 2023 року у справі № 175/1025/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні заяви.

Суди не врахували, що ОСОБА_4 припинив отримувати нараховану пенсію по інвалідності лише з жовтня 2022 року, а з цього моменту до дня звернення заявницею до суду не спливло трьох років, як це передбачено статтею 46 ЦК України. Відсутні жодні докази на підтвердження факту смерті ОСОБА_4 .

Доводи інших учасників справи

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили..

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2026 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Шевченківського районного суду м. Дніпра цивільну справу № 932/10587/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління державної міграційної служби(далі - ГУ ДМС України) у Дніпропетровській області в особі відділ № 2 у м. Дніпро ГУ ДМС в Дніпропетровській області, Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Зупинено дію рішення Шевченківського районного суду м. Дніпра від 10 червня 2025 року, залишеного без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 січня 2026 року, до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Матеріали справи № 932/10587/24 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2026 року справу № 932/10587/24 призначено до судового розгляду.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Суди встановили, що з 31 січня 2003 року ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , від якого мають доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2

Згідно з договором купівлі-продажу від 27 квітня 2007року ОСОБА_4 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації відділу поліції № 6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області від 02 липня 2024 року за заявою ОСОБА_1 до ЄРДР 10 вересня 2021 року були внесені відомості за частиною першою статті 115 КК України. Місцезнаходження ОСОБА_4 не встановлено.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2023 року у справі № 9/932/2165/23 за наслідками розгляду заяви ОСОБА_5 визнано безвісно відсутнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно із інформацією Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області, станом на 16 березня 2025 року інформація щодо державної реєстрації смерті ОСОБА_4 відсутня.

Відповідно до інформації Комунального підприємства «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Міністерства охорони здоров`я України від 10 березня 2025 року труп громадянина ОСОБА_4 до моргів не надходив.

На виконання ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 квітня 2025 року ГУ ДМС України в Дніпропетровській області повідомило, що гр. ОСОБА_4 із 11 липня 2021року до 06 травня 2025 року паспорт громадянина для виїзду за кордон не отримував.

ГУ ПФУ в Дніпропетровській області надало інформацію, що нарахування та виплата пенсії ОСОБА_4 припинена з квітня 2023 року, оскільки упродовж із жовтня 2022 року до квітня 2023 року пенсія останнім не отримувалася по причині «відсутній».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, у постановах Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 226/3053/18, від 27 листопада 2019 року у справі № 461/424/15-ц, від 07 липня 2021 року у справі № 390/1443/19-ц, від 30 березня 2022 року у справі № 295/4293/21, від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23, від 08 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22, від 27 травня 2020 року по справі № 2-879/13, від 09 серпня 2023 року у справі № 175/1025/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Позиція Верховного Суду

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Тлумачення частини першої та другої статті 46 ЦК України свідчить, що цивільним законодавством передбачено декілька підстав для оголошення фізичної особи померлою:

по-перше, тривала безвісна відсутність, тобто якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років;

по-друге, особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом шести місяців;

по-третє, за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру фізична особа може бути оголошена судом померлою протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

по-четверте, якщо особа пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, в такому випадку вона може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. При цьому, суду надано право оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Рішення про оголошення фізичної особи померлою може бути прийняте судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців; 3) неможливість одержання відомостей про місце перебування особи, незважаючи на вжиті заходи.

Особливістю цієї категорії справ, є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2023 року, що набрало законної сили, ОСОБА_4 визнано безвісно відсутнім.

У вказаній справі суд установив, що 10 вересня 2021 року ВП № 6 Дніпровського РУП ГУ НП в Дніпропетровській області внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 115 КК України, за фактом зникнення безвісти гр. ОСОБА_4 .

Згідно відповіді КНП КЛШМД № 2 ДМР від 13 вересня 2021року № 141-1 ОСОБА_4 був доставлений до приймального відділення лікарні каретою швидкої допомоги у стані алкогольного сп`яніння 11 липня 2021 року, але о 07 год. 30 хв. самовільно покинув приймальне відділення КНП «МКЛ № 2» ДМР. Більше звернень не зафіксовано.

Згідно висновку про результати перевірки інформації, що надійшла до чергової частини 22 липня 2021 року, складеного оперуповноваженим відділу поліції № 6 ДРУП ГУ НП в Дніпропетровській області, ОСОБА_4 знаходився у лікарні. Надані заявницею докази у своїй сукупності вказують на те, що ОСОБА_4 дійсно покинув місце свого проживання, після чого короткий проміжок часу перебував у лікарні, яку самовільно покинув у невідомому напрямку, з того часу відомостей про його місце перебування отримати не вдалось.

Ухвалюючи рішення у справі, яка є предметом касаційного перегляду, про оголошення особи померлою, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що ОСОБА_1 довела належними та допустимими доказами те, що із урахуванням положень статті 46 ЦК України, існують достатні підстави для припущення смерті ОСОБА_4 , який з липня 2021 року відсутній за місцем свого проживання, відсутні відомості про місце його перебування, не отримує доходів, зокрема пенсію, не має закордонного паспорта, не перебуває на обліку в органах соціального захисту населення, а заходами розшуку встановити місце його перебування не виявилось.

Оскільки доказами у справі підтверджена тривала безвісна відсутність ОСОБА_4 , оскільки у місці його постійного проживання немає відомостей про місце його перебування протягом трьох років, суди мали підстави для оголошення його померлим.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів, які правильно застосували норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустили порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, тому аргументи касаційної скарги з цього приводу є необґрунтованими.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують.

Посилання в касаційній скарзі на неврахування судами відповідних доказів, Верховний Суд не бере до уваги, оскільки вони були предметом дослідження судами із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Колегія суддів відхиляє посилання в касаційній скарзі на неврахування судом висновків, викладених Верховним Судом в постановах, що зазначені заявником в касаційній скарзі, оскільки висновки у цих справах і у справі, що переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Із урахуванням того, що інші аргументи касаційної скарги є ідентичними доводам заявника, яким судами надана належна оцінка, тому Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі доводи, які не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що суди порушили норми процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Ураховуючи, що ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2027 року зупинено дію Шевченківського районного суду м. Дніпра від 10 червня 2025 року, залишеного без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 січня 2026 року, до закінчення його перегляду в касаційному порядку, касаційне провадження у справі закінчено, тому дія вказаного судового рішення підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Дніпра від 10 червня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 січня 2026 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Шевченківського районного суду м. Дніпра від 10 червня 2025 року, залишеного без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 січня 2026 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська

Судді:І. А. Воробйова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун