Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №910/8484/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року

м. Київ

Справа № 910/8484/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Власова Ю. Л. - головуючого, Малашенкової Т. М., Случа О. В.,

за участю секретаря судового засідання Бутенка А. О.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явився,

відповідача - Мицько Н. М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Атоменергомаш" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09 жовтня 2025 року (суддя Ващенко Т. М.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02 березня 2026 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Алданова С. О., судді: Буравльов С. І., Євсіков О. О.)

у справі № 910/8484/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект Автоматика"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Атоменергомаш" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 2 192 605,31 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплект Автоматика" (далі - ТОВ "Комплект Автоматика", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Атоменергомаш" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - АТ "НАЕК "Енергоатом", відповідач, скаржник) про стягнення 2 192 605,31 грн, з яких: 1 453 917,66 грн - заборгованість за поставлений позивачем товар за Договором поставки від 15 листопада 2021 року № 20/05/121 (від 17 листопада 2021 року № 53-143-01-21-01953), з урахуваннями укладеної Додаткової угоди № 1 до Договору, (далі - Договір), 602 013,11 грн - інфляційні втрати та 136 674,54 грн - 3 % річних.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "Комплект Автоматика" зазначало, що вартість поставленого позивачем товару в установлений Договором строк відповідач не сплатив, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість за Договором.

Стислий виклад обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі

3. 15 листопада 2021 року між позивачем та відповідачем був укладений Договір, за умовами пункту 1.1 якого позивач зобов`язується поставити в передбачені Договором строки відповідачу продукцію, а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити її.

4. У пункті 4.1 Договору сторони погодили, що оплата поставленої продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача, зазначений в цьому Договорі, протягом 120 днів після завершення приймання продукції за якістю, за результатами якого встановлено її належну якість (зокрема, проходження вхідного контролю за прийнятою у відповідача процедурою).

5. Згідно з пунктом 5.1 Договору поставка продукції здійснюється до 20 грудня 2021 року партіями відповідно до заявок відповідача, в яких зазначається номенклатура, кількість продукції, що постачається, та строки її поставки.

6. Пунктом 5.4 Договору сторони визначили, що відповідач має право в односторонньому порядку змінити строк постачання в бік його подовження (до настання строку постачання, визначеного відповідно до пунктів 5.1, 5.3 Договору) шляхом направлення позивачу заявки з новим строком поставки, способами (способом) зазначеними в пункті 5.2 Договору.

7. У разі ненадання заявок відповідачем, продукція, зазначена в пункті 1.1 Договору, в будь-якому разі повинна бути поставлена позивачем не пізніше 20 грудня 2021 року (пункт 5.6 Договору).

8. Відповідно до пункту 10.1 Договору, він вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє 2 роки.

9. В процесі розгляду справи судами було встановлено, що позивачем поставлено відповідачу товар за видатковими накладними: від 08 грудня 2021 року № 62 на суму 71 680,00 грн; від 17 грудня 2021 року № 64 на суму 350 347,82 грн; від 20 грудня 2021 року № 67 на суму 755 551,95 грн та № 68 від на суму 154 013,08 грн; від 20 січня 2022 року № 5 на суму 33 428,29 грн та № 6 на суму 160 575,98 грн. Також на поставку товару позивачем було зареєстровано відповідні податкові накладні в ЄРПН. Крім того, суди звернули увагу, що в матеріалах справи є товарно-транспортні накладні від 17 грудня 2021 року № 64, № 67 і № 68, та від 20 січня 2022 року № 5 і № 6 з підписом відповідальної особи вантажоодержувача - Горлова.

10. Також суди встановили, що відповідач згідно з платіжними інструкціями від 19 квітня 2022 року № 1410 та № 1423 оплатив поставлений товар за видатковою накладною від 08 грудня 2021 року № 62. Крім того, суди встановили, що 04 листопада 2022 року сторони підписали акт звірки розрахунків на суму боргу в розмірі 1 453 917,66 грн.

11. Водночас відповідач факт поставки продукції за накладними від 17 грудня 2021 року № 64 на суму 350 347,82 грн; від 20 грудня 2021 року № 67 на суму 755 551,95 грн та № 68 від на суму 154 013,08 грн; від 20 січня 2022 року № 5 на суму 33 428,29 грн та № 6 на суму 160 575,98 грн заперечував, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 1 453 917,66 грн. Крім суми основного боргу, позивач також нарахував відповідачу 602 013,11 грн інфляційних втрат та 136 674,54 грн 3 % річних.

12. Заперечуючи проти заявленого позову, відповідач зазначав про відсутність на накладних від 17 грудня 2021 року № 64; від 20 грудня 2021 року № 67 і № 68; від 20 січня 2022 року № 5 і № 6 підпису представника отримувача та його печатки. Також відповідач зазначав, що позивачем не долучено до позовної заяви документів, які б підтверджували, що продукція, поставлена позивачем, пройшла вхідний контроль.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

13. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09 жовтня 2025 року у справі № 910/8484/25, з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва від 07 листопада 2025 року у цій справі про виправлення помилки, позов задоволено повністю; стягнуто з АТ "НАЕК "Енергоатом" на користь ТОВ "Комплект Автоматика" 1 453 917,66 грн заборгованості, 602 013,11 грн інфляційних втрат, 136 674,54 грн 3 % річних.

14. Місцевий господарський суд виснував, що факт поставки продукції за Договором позивач довів належними доказами, а тому були наявні підстави для задоволення позовних вимог ТОВ "Комплект Автоматика".

15. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02 березня 2026 року рішення Господарського суду міста Києва від 09 жовтня 2025 року у справі № 910/8484/25 змінено в частині стягнення 3 % річних, втрат від інфляції та судового збору, викладено його резолютивну частину в новій редакції, за змістом якої стягнуто з АТ "НАЕК "Енергоатом" на користь ТОВ "Комплект Автоматика" 601 958,34 грн інфляційних втрат, 136 658, 60 грн 3 % річних та 26 308,63 грн судового збору; в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 09 жовтня 2025 року у справі № 910/8484/25 залишено без змін.

16. Також цією постановою апеляційний господарський суд розглянув заяву представника ТОВ "Комплект Автоматика" - Піддубного О. О. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та задовольнив її частково. Стягнув з АТ "НАЕК "Енергоатом" на користь ТОВ "Комплект Автоматика" судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, у розмірі 9 999,00 грн.

17. Апеляційний господарський суд зазначив, що за відсутності в матеріалах цієї справи належних та допустимих доказів того, що поставлена позивачем відповідачу продукція була прийнята останнім саме в дату складання спірних видаткових накладних, колегія суддів погодилася з висновками суду першої інстанції, що сума заборгованості відповідача за Договором перед позивачем становить 1 453 917,66 грн. Водночас, перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків 3 % річних та втрат від інфляції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що такі розрахунки в окремих частинах були проведені арифметично неправильно, тому суд дійшов висновку про зміну резолютивної частини рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 3 % річних, втрат від інфляції та судового збору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

18. АТ "НАЕК "Енергоатом" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09 жовтня 2025 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02 березня 2026 року, а справу № 910/8484/25 направити на новий розгляд в суд першої інстанції.

19. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з посиланням на пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України.

Порядок розгляду справи судом касаційної інстанції

20. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 квітня 2026 року для розгляду касаційної скарги у справі № 910/8484/25 визначено колегію суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Булгакова І. В., Малашенкова Т. М.

21. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 14 травня 2026 року № 32.2-01/597 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 910/8484/25 у зв`язку з відпусткою судді Булгакової І. В.

22. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 травня 2026 року справу № 910/8484/25 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Малашенкова Т. М., Случ О. В.

23. Верховний Суд ухвалою від 14 травня 2026 року відкрив касаційне провадження у справі № 910/8484/25 на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України та призначив розгляд касаційної скарги у відкритому судовому засіданні на 25 червня 2026 року з повідомленням учасників справи.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

24. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилається на пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України та зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми статті 76, частин першої, п`ятої статті 236 ГПК України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Також скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій було необґрунтовано відхилено заяви відповідача щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме:

- про відсутність в матеріалах справи довіреності на отримання ТМЦ;

- про відсутність в товарно-транспортних та видаткових накладних підпису та відтиску печатки відповідача;

- про невключення до складу податкового кредиту відповідача суми ПДВ на підставі податкових накладних, складених позивачем.

Заперечення на касаційну скаргу

25. Від позивача відзиву на касаційну скаргу відповідача не надійшло.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

26. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

27. Нормами частини другої статті 300 ГПК України встановлені межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

28. Предметом спору у цій справі на наявність чи відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості, інфляційних втрат та 3 % річних за неналежне, на думку позивача, виконання відповідачем умов Договору.

29. Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

30. За змістом частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

31. Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

32. Відповідно до частини першої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (позивач), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

33. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України. Скаржник стверджує, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм процесуального права, оскільки суди необґрунтовано відхилили його заяви щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

34. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

35. Також Верховний Суд наголошує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, він виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

36. Верховний Суд позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

37. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Щодо підстави касаційного оскарження за пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України

38. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

39. У касаційній скарзі, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилається на пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України та зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми статті 76, частин першої, п`ятої статті 236 ГПК України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Також скаржник зазначає, що місцевим та апеляційним судами було необґрунтовано відхилено заяви відповідача щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме:

- про відсутність в матеріалах справи довіреності на отримання ТМЦ;

- про відсутність в товарно-транспортних та видаткових накладних підпису та відтиску печатки відповідача;

- про невключення до складу податкового кредиту відповідача суми ПДВ на підставі податкових накладних, складених позивачем.

40. Колегія суддів не погоджується з такими твердженнями скаржника з огляду на таке.

41. Верховний Суд виходить з того, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України).

42. Отже, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, таке порушення норм процесуального права, коли суд необґрунтовано відхилив клопотання учасника справи, внаслідок чого обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, не були встановлені.

43. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2023 року у справі № 910/2422/22, від 11 травня 2023 року у справі № 921/477/20, від 27 квітня 2023 року у справі № 927/738/19, від 20 жовтня 2022 року у справі № 910/1554/19, від 20 жовтня 2022 року у справі № 910/9076/18, від 16 березня 2021 року у справі № 910/18774/15, від 23 лютого 2021 року у справі № 907/62/18.

44. Суд касаційної інстанції, дослідивши матеріали справи, звертає увагу, що окремо подані заяви відповідача про встановлення обставин щодо відсутності в матеріалах справи довіреності на отримання ТМЦ; відсутності в товарно-транспортних та видаткових накладних підпису та відтиску печатки відповідача; невключення до складу податкового кредиту відповідача суми ПДВ на підставі податкових накладних позивача в матеріалах справи відсутні. Також зі змісту протоколів судового засідання від 19 серпня 2025 року № 4996287, від 09 жовтня 2025 року № 5252421, від 26 січня 2026 року № 5787935 та від 02 березня 2026 року не вбачається, що відповідач заявляв такі заяви чи клопотання у судових засіданнях у суді першої чи апеляційної інстанції. Водночас, зі змісту протоколу судового засідання від 02 березня 2026 року № 5990304 вбачається, що представник відповідача у судовому засіданні на стадії дослідження судом апеляційної інстанції матеріалів справи просив звернути увагу на відсутність належних доказів постачання товарної продукції, на непідписані товарні накладні без печаток, які, на думку представника відповідача, свідчать лише про дотримання податкового законодавства. Також представник відповідача звертав увагу, що в акті звірки розрахунків сума відрізняється.

45. Верховний Суд зауважує, що до предмета доказування належить сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, з якими закон пов`язує виникнення, зміну й припинення правовідносин між сторонами та на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

46. За змістом статті 76 ГПК України належність доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи.

47. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення обставин справи.

48. Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору.

49. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

50. Належність, як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.

51. Згідно з частиною третьою статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.

52. Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

53. Верховний Суд зазначає, що відповідність процесуальної дії щодо оцінки доказів у справі має здійснюватися на підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідженні наявних у справі доказів, у порядку передбаченому статтею 86 ГПК України, з огляду на те, що встановлення фактичних обставин у конкретній справі залежить від всіх юридично значущих фактів і обставин, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується виходячи з предмету спору та підстав і заперечень сторін.

54. Зі змісту оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду вбачається, що колегія суддів обґрунтовано відхилила як невмотивовані доводи скаржника щодо ненадання позивачем до матеріалів справи доказів поставки останнім товару, оскільки встановила, що товар було поставлено позивачем відповідачу за видатковими накладними: від 08 грудня 2021 року № 62 на суму 71 680,00 грн; від 17 грудня 2021 року № 64 на суму 350 347,82 грн; від 20 грудня 2021 року № 67 на суму 755 551,95 грн та № 68 від на суму 154 013,08 грн; від 20 січня 2022 року № 5 на суму 33 428,29 грн та № 6 на суму 160 575,98 грн. Крім того, факт поставки продукції підтверджується товарно-транспортними накладними від 17 грудня 2021 року № 64, № 67 і № 68, та від 20 січня 2022 року № 5 і № 6 з підписом відповідальної особи вантажоодержувача - Горлова М. М., яка була відповідальною особою по взаємовідносинам з позивачем в межах Договору та яка перебувала з ним в трудових відносинах. Також апеляційний суд встановив, що на поставку товару позивачем було зареєстровано відповідні податкові накладні в ЄРПН. Колегія суддів апеляційного суду також оцінила наданий позивачем акт взаємних розрахунків, підписаний представниками сторін та засвідчений печатками відповідних юридичних осіб. Суд зазначив при цьому, що повідомлень відповідача про зміну своїх уповноважених представників чи про відсутність у Кузьменко О. Л. повноважень на вчинення юридично значимих дій за Договором від імені відповідача, матеріали справи не містять. Також суд виходив із того, що відповідач не довів факту протиправного використання його печатки чи доказів її втрати, так само як і не надав суду доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням цієї печатки. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави вважати, що печатка відповідача використовувалася проти його волі. В частині тверджень відповідача про розбіжності в сумі заборгованості в розмірі 216 604,47 грн згідно акта звірки, колегія суддів апеляційного суду зазначила, що доказів сплати відповідачем коштів за товар у більшому розмірі, аніж згідно платіжних інструкцій від 19 квітня 2022 року № 1410 та № 1423, матеріали справи не містять. З урахуванням викладеного апеляційний суд визнав необґрунтованими твердження відповідача про те, що відомості з акта звірки розрахунків не можуть прийматися судом до уваги при розгляді справи по суті.

55. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками апеляційного господарського суду та відзначає, що відповідач, заперечуючи проти позову, не посилається на те, що товар не був йому поставлений, а зазначає про те, що позивач не надав суду документів, які б свідчили про поставку продукції позивачем відповідачу. Водночас, за встановлених вище обставин, які підтверджуються належними доказами, вказані твердження скаржника спростовуються. При цьому слід звернути увагу, що відповідач, посилаючись на відсутність в товарно-транспортних та видаткових накладних підпису та відтиску печатки відповідача, не заперечує той факт, що особа, яка підписала товарно-транспорті накладні - Горлова М. М. перебувала у трудових відносинах з АТ "НАЕК "Енергоатом". Також суд касаційної інстанції вважає слушним аргумент позивача про те, що, незважаючи на прострочення постачання більш ніж на місяць, відповідач відповідно до пункту 6.2 Договору не тільки не розірвав його в односторонньому порядку, але і продовжував здійснювати оплату по ньому, що є додатковим доказом того, що товар в обсягах, передбачених Договором, поставлений позивачем у повному обсязі.

56. Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 ГПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

57. За таких обставин доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, з огляду на що відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та передачі справи на новий розгляд. Також колегія суддів зазначає, що оскаржуваною постановою апеляційного господарського суду було розглянуто заяву представника ТОВ "Комплект Автоматика" - Піддубного О. О. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, однак в цій частині Верховний Суд не переглядає вказану постанову, оскільки касаційна скарга не містить доводів та обґрунтувань щодо незгоди скаржника з постановою апеляційного суду в цій частині.

58. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких у цій справі аргументовано не доведено.

59. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

60. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

61. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

62. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.

Судові витрати

63. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, то судові витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Атоменергомаш" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09 жовтня 2025 року у незміненій частині та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02 березня 2026 року у справі № 910/8484/25 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Л. Власов

Судді Т. М. Малашенкова

О. В. Случ