Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №132/2080/26 — Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/2080/26

Провадження № 2-о/132/129/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"29" червня 2026 р. місто КАЛИНІВКА

Калинівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого – судді СЄЛІНА Є.В., при секретарі судового засідання – РИБАК І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Калинівка Вінницької області цивільну справу № 132/2080/26 за заявою ОСОБА_1 , яка дії у власних інтересах та інтересах своїх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заінтересована особа: Калинівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті,

ВСТАНОВИВ:

18.06.2026 року до Калинівського районного суду Вінницької області звернулася ОСОБА_1 , із заявою, в якій просить винести рішення, яким встановити факт смерті її колишнього чоловіка та батька дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця селища Новоолексіївка Генічеського району Херсонської області, громадянина України, що настала ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Генічеськ Херсонської області, Україна. В обґрунтування цієї вимоги зазначила, що з 2009 року перебувала з ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано у 2017 році. Від спільного проживання вони мають двох дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в інтересах яких вона діє. Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, вона з дітьми перемістилася до Вінницької області, а її колишній чоловік залишився проживати на тимчасово окупованій території Херсонської області. ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 помер у місті Генічеськ Херсонської області внаслідок захворювання, що підтверджується медичним свідоцтвом про смерть та свідоцтвом про смерть, виданими на тимчасово окупованій території. З метою державної реєстрації смерті, вона звернулася до органу державної реєстрації актів цивільного стану, за місцем свого проживання, де отримала відмову у зв`язку з неможливістю прийняття будь-яких документів, виданих на тимчасово окупованій території. У зв`язку з цим, вона вимушена звернутися до суду із цією заявою, яку просить задовольнити.

В судове засідання заявник та заінтересована особа не з`явилися, про дату, час та місце розгляду заяви були повідомлені в передбаченому законом порядку, подали заяви про розгляд справу у їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 , від якого у них народилось двоє дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які мають статус внутрішньо переміщених осіб та проживають за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується:

копією паспорта громадянки України серії НОМЕР_1 , виданого 20 січня 2010 року Генічеським РВ УМВС України в Херсонській області на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженки міста Гулістан Сирдар`їнської області;

копією довідки № 508-7001371309, виданої 26 липня 2022 року адміністратором Центру надання адміністративних послуг Калинівської міської ради Вінницької області про взяття на облік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженки міста Гулістан Сирдар`їнської області в якості внутрішньо переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_1 ;

копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 04 грудня 2000 року Генічеським РВ УМВС України в Херсонській області на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця селища Новоолексіївка Генічеського району Херсонської області;

копією рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 31 липня 2017 року у справі № 653/2049/17 (номер провадження 2/653/891/17) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, яке набуло законної сили 23 серпня 2017 року, згідно якого, шлюб між сторонами, який був зареєстрований 25 грудня 2009 року Новоолексіївською селищною радою Генічеського району Херсонської області, актовий запис № 53 – розірвано;

копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого повторно 15 грудня 2016 року Генічеським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, згідно якого, у ОСОБА_4 та ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 в селищі Новоолексіївка Генічеського району Херсонської області син ОСОБА_2 ;

копією довідки № 508-7001371376, виданої 26 липня 2022 року адміністратором Центру надання адміністративних послуг Калинівської міської ради Вінницької області про взяття на облік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Новоолексіївка Генічеського району Херсонської області в якості внутрішньо переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_1 ;

копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 30 березня 2016 року виконавчим комітетом Новоолексіївської селищної ради Генічеського району Херсонської області, згідно якого, у ОСОБА_4 та ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 в селищі Новоолексіївка Генічеського району Херсонської області дочка ОСОБА_3 ;

копією довідки № 508-7001371412, виданої 26 липня 2022 року адміністратором Центру надання адміністративних послуг Калинівської міської ради Вінницької області про взяття на облік ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки селища Новоолексіївка Генічеського району Херсонської області в якості внутрішньо переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з лікарського свідоцтва про смерть серії 74 № 204000439 від 23 березня 2026 року, та свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 27 березня 2026 року, виданими установами окупаційної влади, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в місті Генічеськ Херсонської області.

Частинами третьою - четвертою статті 49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що державна реєстрація смерті здійснюється на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою.

Форма та порядок видачі документа про смерть, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті, встановлені Інструкцією про порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженою наказом Міністерством охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545.

Відповідно до вказаної Інструкції лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і запису в медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації і результатів розтину.

Пунктом 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

ЦПК України передбачає чотири процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органи ДРАЦС можуть видати свідоцтво про смерть: встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою внаслідок нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); визнання фізичної особи померлою (статті 305 - 309 ЦПК України).

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Справи про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду (частина друга статті 317 ЦПК України).

У заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів (частини перша - друга статті 318 ЦПК України).

Таким чином, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи в умовах воєнного чи надзвичайного стану та на тимчасово окупованих територіях» розширено перелік територій, щодо яких поширюється дія статті 317 ЦПК. На сьогодні до них належать території, на яких введено воєнний чи надзвичайний стан, або тимчасово окуповані території України, визначені такими відповідно до законодавства.

Враховуючи, що Указом Президента України воєнний стан встановлено із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року на території України, цей спрощений порядок розширюється на встановлення юридичних фактів, що відбулись на всій території України (як мінімум до закінчення воєнного стану). Здебільшого такий спосіб стосується зони воєнних дій та тимчасово окупованих територій, оскільки на таких територіях не функціонують відповідні органи, які можуть зафіксувати факт смерті.

Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.

Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, зокрема, можуть бути: письмові докази; речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; пояснення свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі в обставинах, що загрожували їй смертю.

Частинами другою, третьою статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Положеннями статей 3, 8, 9 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Питання про окуповані території у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані як «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання спричиняє серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвинений принцип узгодженості спірного питання, зокрема, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики.

При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] є далеким від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до вказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, у тому числі й цим. Вирішити інакше, означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за змістом цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд може застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, у контексті як мінімум «реєстрація народжень, смертей і шлюбів», виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки встановлення цих фактів має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 235/2357/17, від 07 вересня 2022 року у справі № 759/5313/21 та від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22.

Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо смерті людини, з метою захисту прав громадян України ніяким чином не легітимізує таку владу. Розгляд державними органами таких документів не означає автоматичного визнання окупаційної влади. Проте держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.

Встановлення факту смерті особи має значення для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника. Рішення суду в такій категорії справ повинне ґрунтуватися на дотриманні норм процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, у тому числі з урахуванням документів, виданих органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України.

Крім того, відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відтак, враховуючи, що заявниця ОСОБА_1 , позбавлена можливості провести державну реєстрацію смерті свого колишнього чоловіка та батька дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця селища Новоолексіївка Генічеського району Херсонської області, громадянина України, у позасудовому порядку, а встановлення даного факту не порушує прав та інтересів третіх осіб та не пов`язане з подальшим вирішенням спору про право, суд дійшов до висновку про можливість задоволення заяви та встановлення факту смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця селища Новоолексіївка Генічеського району Херсонської області, громадянина України, що настала ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Генічеськ Херсонської області, Україна, на підставі лікарського свідоцтва про смерть серії 74 № 204000439 від 23 березня 2026 року, та свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 27 березня 2026 року, виданих установами окупаційної влади, у сукупності із іншими доказами, наявними в матеріалах справи.

Частиною другою статті 319 ЦПК України встановлено, що рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Відповідно до пункту 15 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, якщо державна реєстрація смерті проводиться на підставі рішення суду про оголошення особи померлою або встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, надісланого судом, свідоцтво про смерть оформлюється та видається заявнику під час його звернення до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Керуючись ст.ст.12, 13, 18, 258, 263, 265, 315, 317, 319, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , яка дії у власних інтересах та інтересах своїх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заінтересована особа: Калинівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті – задовольнити.

Встановити факт смерті громадянина України – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця селища Новоолексіївка Генічеського району Херсонської області, що настала ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Генічеськ Херсонської області, Україна.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Копію цього судового рішення невідкладно надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ст.354 ЦПК України.

Суддя