Вирок від 30 червня 2026 р. у справі №759/28656/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/28656/25

пр. № 1-кп/759/735/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.11.2025 за № 12025100080003236, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, українця, громадянина України, який здобув середню спеціальну освіту, неодружений, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:

- 18.03.2025 Святошинським районним судом міста Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік;

- 11.11.2025 Святошинським районним судом міста Києва за ч. 2 ст.263; ст. 71, ст. 72 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 1 (один) місяць,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурор - ОСОБА_4 ,

обвинувачений - ОСОБА_3 ,

захисник - ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_3 02.11.2025, у після обідній час, більш точний час не встановлений, під час дії в Україні воєнного стану, який введено Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» і дію якого надалі продовжено, перебував на автомобільній стоянці, що по пр. Академіка Корольова, 12А в м. Києві, де у наглядно знайомого ОСОБА_6 побачив мобільний телефон «Росо М4 PRО» 5G з карткою мобільного оператора ПрАТ «Київстар» з номером НОМЕР_1 , який визначений як номер власника банківських рахунків ОСОБА_6 НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , відкритих в АТ КБ «ПриватБанк», на яких знаходились грошові кошти.

У цей час у ОСОБА_3 виник кримінально протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме мобільного телефону «Росо М4 PRО» 5G та грошових коштів, що знаходились на рахунках НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , відкритих в АТ КБ «ПриватБанк».

Керуючись єдиним злочинним умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3 , того ж дня, приблизно о 16 год 00 хв., перебуваючи за вищевказаною адресою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, в умовах воєнного стану, користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав належний ОСОБА_6 мобільний телефон «Росо М4 PRО» 5G, вартістю 3800 грн 00 к.

Після цього, продовжуючи свій єдиний злочинний умисел, ОСОБА_3 , того ж дня, о 16 год. 18 хв., перебуваючи по вул. Симиренка, 17А в м. Києві, шляхом зняття через банкомат за допомогою введення номеру викраденого мобільного телефону з рахунку НОМЕР_3 таємно викрав грошові кошти в сумі 6 000 грн 00 к., а з рахунку НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 20000 грн 00 к.

Заволодівши чужим майном, ОСОБА_3 залишив місце вчинення кримінального правопорушення, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_6 майнової шкоди на загальну суму 29800 грн 00 к.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: таємному викраденні чужого майна (крадіжці) , вчиненому в умовах воєнного стану.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив обставини вчинення ним кримінального правопорушення, які викладені в обвинувальному акті, вказавши на час, місце, спосіб і мету його вчинення та показав, що він був раніше знайомий з потерпілим ОСОБА_6 02.11.2025 вони разом проводили дозвілля, вживали спиртні напої. Цього ж дня, приблизно о 16 год. 00 хв. вони перебували на автомобільній стоянці, що по пр. Академіка Корольова, 12А в м. Києві, Він попросив у ОСОБА_6 мобільний телефон з метою подзвонити, на що ОСОБА_6 погодився та надав свій мобільний телефон. Він відійшов, щоб подзвонити, але мобільний телефон сів і він поклав його до кишені. ОСОБА_6 не просив його повернути мобільний телефон. Цього ж дня, він вирішив продати мобільний телефон та пішов до ломбарду. Перебуваючи у ломбарді, він зарядив мобільний телефон та вирішив його не продавати, оскільки побачив, що у телефоні є додаток банку. Після цього, він пішов до банкомату, що по вул. Симиренка, 17 у м. Києві, ввів номер телефону та з двох рахунків зняв грошові кошти, з одного рахунку 6000 грн, а з іншого - 20000 грн. Грошові кошти він витратив на власні потреби, а мобільний телефон вилучили працівники поліції.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 також підтвердив обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, які викладені в обвинувальному акті, та зазначив, що він не має жодних претензій до обвинуваченого, просив суд повернути йому мобільний телефон.

Показання обвинуваченого ОСОБА_3 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів по даному кримінальному провадженню, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , щодо часу, місця, способу, мотиву та мети, форми вини, які ніким не оспорюються, визнано недоцільним у зв`язку із відсутністю сумнівів щодо правильного розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій.

Таким чином, допитавши обвинуваченого ОСОБА_3 , дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, суд вважає доведеним у судовому засіданні те, що ОСОБА_3 02.11.2025 в період часу з 16 год. 00 хв. до 16 год. 18 хв., перебуваючи на автомобільній стоянці за адресою: м. Київ, пр. Ак. Корольова, 12А, та в подальшому за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, 17А, вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), в умовах воєнного стану, а тому його дії кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для його виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , є щире каяття.

Відповідно ст. 67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , є рецидив злочинів.

Також при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 , покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином; ставлення ОСОБА_3 до вчиненого, яке полягає у визнанні винуватості та розкаянні; дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він неодружений, не працює, за даними наявної документації на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, також за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, що свідчить про його осудність, раніше неодноразово судимий.

Таким чином, за сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд дійшов до висновку про те, що покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 185 КК України слід призначити у межах, установлених у санкції ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у виді позбавлення волі, оскільки, на думку суду, його виправлення і перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства.

Таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_3 та відповідатиме його меті гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Крім того, вироком Святошинського районного суду міста Києва від 11.11.2025 ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного вироком Святошинського районного суду міста Києва від 18.03.2025, та призначено ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць.

Відтак, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 остаточне покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, оскільки вказане кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_3 до ухвалення вироку Святошинського районним судом міста Києва від 11.11.2025 року.

Питання про речові докази слід вирішити у відповідності до ч. 9 ст. 100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся.

Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ч. 9 ст. 100, ч. 3 ст. 349, ст. 369-371, 373, 374, 376, 377 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань за даним вироком та вироком Святошинського районного суду міста Києва від 11.11.2025, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 3 (три) місяці.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

У строк відбування покарання ОСОБА_3 зарахувати строк відбування покарання за вироком Святошинського районного суду міста Києва від 11.11.2025 року.

Речові докази:

- мобільний телефон «Росо М4 PRО» 5G з карткою мобільного оператора ПрАТ «Київстар» з номером НОМЕР_1 , який переданий на зберігання до камери схову Святошинського УП ГУ ПН в м. Києві, - повернути законному власнику (володільцю) ОСОБА_6 ;

- CD-R диск, на якому містяться відеозаписи, який долучений до матеріалів кримінального провадження, - залишити у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1